Ухвала

від 30.07.2024 по справі 910/2262/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

30.07.2024Справа № 910/2262/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/2262/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія"

про стягнення 955000,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Герасименко В.М.;

від відповідача: Джас І.В..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 955000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги №GL15N624963-2 від 11.10.2023 року отримано право вимоги за кредитним договором №03/Ю від 31.05.2019, боржником за яким є відповідач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2262/24, визнано справу малозначною, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, в т.ч., установлено відповідачу строк протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (у разі наявності), заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, відповідач просить також поновити строк на подання відповідної заяви, яке обґрунтовано тим, що судова кореспонденція була отримана довіреною особою 11.03.2024 та лише 18.03.2024 року передана представнику відповідача. Додатково зауважує, що у зв`язку із мобілізацією до Збройних Сил України та виконанням військового обов`язку директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" Семененка С.М., на даний час електронний кабінет відповідача не зареєстрований.

26.03.2024 року через систему Електронний суд, що зареєстрований відділом діловодства суду 27.03.2024, надійшов відзив на позов в якому відповідач позовні вимоги не визнає та зауважує на тому, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/14211/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» про стягнення заборгованості, де предметом позовних вимог, станом на серпень 2021 року, було лише стягнення у розмірі 150000,00 грн за кредитним договором №03/Ю від 31.05.2019 в частині повернення кредитних коштів, відтак вважає необґрунтованими та недоведеними посилання позивача на наявність заборгованості відповідача за договором відступлення права вимоги №GL15N624963-2 від 06.11.2023 року в розмірі 955000,00 грн. При цьому вказує, що належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором забезпечені договором застави №03/Ю/3 від 31.05.2019 року майнових прав на грошові кошти відповідача, що покладені на депозитний рахунок у якості депозитного вкладу у АТ «Місто Банк» за договором банківського вкладу (депозиту) №06/Ю-Д від 29.05.2019 року у розмірі 45000000,00 грн, тому при наявності заборгованості за кредитним договором можливе здійснення стягнення на предмет застави - депозитний вклад з нарахованими процентами за договором банківського вкладу. Також відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до умов п.5.1 кредитного договору №03/Ю від 31.05.2019р., додаткової угоди №20 від 04.12.2020 року до кредитного договору №03/Ю від 31.05.2019р. строк виконання зобов`язань для відповідача визначений до 04.01.2021 року, тоді як позов в межах даної справи пред`явлено до суду 26.02.2024 року, а сама по собі зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

15.04.2024 року через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив в якій зауважено на тому, що у зв`язку із пред`явленням первісним кредитором до боржника позову до суду 31.08.2021 року про стягнення частини заборгованості по тілу кредиту у розмірі 150000,00 грн, строки позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредитному договору відповідно перервалась з вищезазначеної дати та розпочалися заново з 01.09.2021 року. Додатково зауважує на тому, що відповідач не надав жодних доказів погашення заборгованості за кредитним договором ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором -ТОВ «Діджи Фінанс».

21.04.2024 року через систему Електронний суд, що зареєстрований відділом діловодства суду 22.04.2024, від відповідача надійшли заперечення, в яких зауважено на тому, що станом на 06.11.2023 року заборгованість ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» перед позивачем в повному обсязі погашена за рахунок переходу права власності на грошові кошти ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» в розмірі 45000000,00 грн депозитного вкладу та грошові кошти за відсотками по депозитному вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) №06/Ю-Д від 29.05.2019р., які в повному обсязі забезпечують кредитні зобов`язання (по тілу кредиту, нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, тощо) відповідача за кредитним договором №03/Ю від 31.05.2019 року права вимоги за яким передані позивачеві за договором відступлення права вимоги №GL15N624963-2 від 06.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 року призначено у справі судове засідання на 16.05.2024 року.

09.05.2024 року через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, а саме первинних документів на підтвердження видачі кредитних коштів та наявності заборгованості.

У судовому засіданні 16.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання у справі на 04.06.2024 року.

30.05.2024 року через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2024 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення в яких відповідач заперечує проти залишення позову без розгляду та зауважує на тому, що 24.05.2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» подало до Господарського суду міста Києва аналогічний позов до ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» з аналогічним обґрунтуванням, з наданням тих самих доказів та грошовими вимогами, які відрізняються лише на 5000,00 грн без надання до позовної заяви розрахунку позовних вимог, періоду стягнення. Позовній заяві ТОВ «Діджи фінанс» від 24.05.2024 року присвоєно номер судової справи №910/6357/24, а сама позовна заява залишена без руху ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 року, що свідчить про зловживання ТОВ «Діджи Фінанс» процесуальними правами та суперечить завданню господарського судочинства.

У судовому засіданні 04.06.2024 судом оголошено перерву до 02.07.2024 року.

Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 призначено судове засідання на 30.07.2024 року.

08.07.2024 року через систему Електронний суд від позивача надійшла заява в якій вказує на те, що за додатком №1 до договору заборгованість ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» по кредитному договору №03/Ю від 31.05.2019 року становить 79972372,36 грн, яка включає в себе заборгованість по тілу кредиту (основна заборгованість) та відсоткам. Враховуючи розмір заборгованості відповідача по кредитному договору №03/Ю від 31.05.2019 року, у тому числі по тілу кредиту, яка становить 43850000,00 грн, позивач вправі звернутись з позовом до відповідача про стягнення всієї заборгованості одночасно або з кількома позовами про стягнення заборгованості частинами. При цьому, додатково вказує, що у справі №910/6357/24 ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 року повернуто без розгляду ТОВ «Діджи Фінанс» позовну заяву разом з доданими до неї документами.

29.07.2024 року через систему Електронний суд, що зареєстрована відділом діловодства суду 30.07.2024, надійшла заява в якій відповідач заперечує проти залишення позову без розгляду та вказує про наявність у діях позивача зловживання наданими йому процесуальними правами, оскільки подання ТОВ «Діджи Фінанс» 24.05.2024 року аналогічного позову (справа №910/6537/24) підпадає під ознаки маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

У судовому засіданні 30.07.2024 року представник позивача подану заяву про залишення позову без розгляду підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти задоволення заяви, просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні представників учасників справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарських справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається із даної норми, вказане право позивача може бути реалізоване лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення.

Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Так, принцип диспозитивності належить до основних принципів господарського судочинства та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Для принципу диспозитивності характерним є визначальний вплив волевиявлення сторін та їх процесуальних ініціатив на детермінацію процесуальної діяльності суду та її результатів.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справві №910/15051/23.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, який не містить обмежень в його реалізації, і не містить посилань, що таке питання можливо вирішити під певною умовою.

Судом встановлено, що заяву про залишення позову без розгляду подано представником позивача через систему Електронний суд - адвокатом Герасименко В.М. на підставі наявного в матеріалах справи ордеру серії АІ №1554007 від 16.04.2024.

З огляду на викладене, враховуючи реалізацію позивачем свого процесуального права на подання заяви про залишення позову без розгляду, яка подана до початку розгляду справи по суті і підписана уповноваженою особою позивача, суд приходить до висновку про задоволення заяви та залишення позову без розгляду у відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів, судом не встановлено наявності правових підстав для задоволення заяви відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

Як вбачається з матеріалів справи, міркування відповідача про наявність у діях позивача ознак зловживання процесуальними правами ґрунтується на тому, що ним, після звернення до суду з даним позовом (справа №910/2264/24) подано до суду аналогічний позов (справа №910/6357/24) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія», втім вже заявлено до стягнення 1000000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 постановленою в межах справи №910/6357/24 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору. Однак, враховуючи, що станом на 11.06.2024 року позивач недоліки позовної заяви, визначені ухвалою №910/6357/24 від 30.05.2024, не усунув, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 року позовну заяву повернуто без розгляду.

Тоді як, в межах справи №910/2262/24 позивачем 30.05.2024 та 08.07.2024 року подані заяви про залишення позову без розгляду, що, за доводами відповідача, свідчить про відсутність у нього доказів наявності заборгованості ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» в будь-якому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У частині 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 та від 27.08.2021 у справі №914/2264/17.

Під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи, що також впливає на права інших учасників судового процесу стосовно безперешкодного і своєчасного вирішення спору.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Водночас, ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відтак, враховуючи, що розгляд господарським судом справи ґрунтується на принципі диспозитивності, позивачу надано право самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами, зокрема вільно та на власний розсуд визначати предмет і підстави позову, його обґрунтування та подання доказів, обирати спосіб захисту свого порушеного права, а також особу (осіб), які на думку позивача, порушують його права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, судом також враховано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

У даному випадку, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/14211/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 150000,00 грн за кредитним договором №03/Ю від 31.05.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 року у справі №910/14211/21 позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна транспортна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" заборгованість у розмірі 150000,00 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

При цьому, в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 року у справі №910/14211/21 зазначено, що ПАТ "Місто Банк" на виконання умов кредитного договору №03/Ю від 31.05.2019 надало відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 44000000,00 грн, тоді як жодних доказів повернення (або часткового повернення) кредиту та сплати відсотків відповідачем не надано. Під час розгляду справи, ПАТ «Місто Банк» вказувало про наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 55182046,38 грн (в тому числі основний борг у розмірі 44000000,00 грн та відсотки у розмірі 11182046,38 грн), втім банк звернувся до суду з вимогами про стягнення частини заборгованості, яка і була задоволена рішенням суду.

Вказане рішення в апеляційному порядку не переглядалось та є таким, що набрало законної сили.

У свою чергу, підставою подання в межах даної справи позову слугувало укладення між Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» договору про відступлення права вимоги №GL15N624963-2 від 11.10.2023 року, за умовами якого банк відступив новому кредитору право вимоги до позичальників, в тому числі і за кредитним договором №03/Ю від 31.05.2019 року, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідністю «Міжрегіональна транспортна компанія».

В обґрунтування позовних вимог у межах даної справи, позивач зауважує на тому, що банком видано відповідачу грошові кошти у сукупному розмірі 44000000,00 грн та враховуючи не виконання взятих на себе зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» за кредитним договором №03/Ю від 31.05.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» звернулось до суду з позовом про стягнення частини заборгованості з відповідача у розмірі 955000,00 грн.

В подальшому, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до Господарського суду міста Києва з аналогічним обґрунтуванням позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія», втім уже про стягнення заборгованості у розмірі 1000000,00 грн (справа №910/6357/24). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» про стягнення 1000000,00 грн повернута заявнику.

Як вже було зазначено диспозитивність належить до основних засад (принципів) господарського судочинства і передбачає собою волевиявлення сторін, їх процесуальних ініціатив з настанням відповідних процесуальних наслідків, в тому числі і для позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» і за обставин даної справи з урахуванням суми, яка була відступлена позивачу, без оцінки обґрунтованості та доведеності зазначеної суми та наявність права заявляти до стягнення частини заборгованості, суд не вбачає підстав для визнання дій позивача щодо подання заяв про залишення позову без розгляду зловживанням процесуальними правами, а тому в задоволенні відповідної заяви слід відмовити.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» на практику Верховного Суду, оскільки наведений відповідачем перелік постанов зводиться до їх цитування і не містить в собі опис правовідносин, які б були дотичні до обставин, встановлених судом в межах розгляду справи №910/2262/24.

Не приймається судом до уваги і посилання відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/16518/23, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при цьому, встановлені судом обставини в межах справи №910/16518/23 не є релевантними до обставин, встановлених судом в межах даної справи.

Керуючись статтями 182, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» про стягнення 955000,00 грн без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 30.07.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2024.

Суддя Т.В. Васильченко