Постанова

від 31.07.2024 по справі 908/2340/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2340/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Сідельникова О.Л. - адвокат, ордер АР1186535 від 10.07.2024 р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер,

на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2023 р.

( суддя Корсун В.Л., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 14.12.2023 р. )

у справі

за позовною заявою:

товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер,

Полтавська область, м. Лубни

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю Восточний Експрес,

м. Запоріжжя

про стягнення 1 013 775,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Машлазер звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Восточний Експрес про стягнення заборгованості згідно договору поставки від 29.11.2021 р. № 01-29/11/21 у розмірі 1 013 775,72 грн., а саме: 740 000,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 33 999,45 грн. 3 % річних та 239 776,27 грн. інфляційних втрат.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2023 р. у справі № 908/2340/23 у задоволені позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему Електронний суд, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер, в якій просить суд рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2340/23 від 05.12.2023 р. скасувати. Винести постанову, якою позовні вимоги ТОВ Машлазер з урахуванням позовної заяви про стягнення грошових коштів ( з виправленими описками на виконання ухвали суду ) від 06.11.2023 р. задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ТОВ Восточний Експрес на користь ТОВ Машлазер суму боргу в розмірі 1 013 775,72 грн., з них: сума основного боргу за договором поставки 740 000,00 грн.; сума інфляційних збитків 239 776,27 грн.; сума відсотків за користування грошовими коштами 33 999,45 грн..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, є незаконним і необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.

Водночас, на думку Скаржника, Господарським судом Запорізької області протиправно не прийнято до розгляду позовну заяву з виправленими описками. У первинному позові з яким звернувся ТОВ «Машлазер» було допущено технічні ( орфографічні ) помилки, а саме в прохальній частині позовних вимог, зазначено наступне: стягнути з ТОВ «Восточний Експрес» суму боргу, з них - сума основного боргу за поставлений товар; сума інфляційних збитків; сума відсотків за користування грошовими коштами. «Поставлений товар» - твердження помилкове, повинно бути: стягнути з ТОВ «Восточний Експрес» суму боргу, з них - сума основного боргу за договором поставки; сума інфляційних збитків; сума відсотків за користування грошовими коштами. Товар буде поставлений Відповідачу згідно умов договору після повної сплати суми згідно п. 3.2. договору поставки від 29.11.2021 р. № 01-29/11/21.

При цьому, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що за своєю правовою природою подана позовна заява з виправленими описками є заявою про уточнення/зміну позовних вимог, хоча в заяві про усунення недоліків позовної заяви ( на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ) Позивачем окремо було зазначено, що подаючи уточнення ( письмові обґрунтування ) до позову, Позивач не змінює ні підстави, ні предмет позову, а тому вказана заява по суті є поясненнями ( уточненнями ), поданими в порядку статей 169, 170 ГПК України. Тобто, ТОВ «Машлазер» лише реалізувало свої процесуальні права на подання заяв та клопотань, пояснення суду, своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду. Подана заява не містить додаткових підстав позову, які виходять за рамки предмета доказування у цій справі, а викликана необхідністю уточнення позиції Позивача. При цьому, Господарський суд Запорізької області, ухвалою від 13.11.2023 р. прийняв рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття. З урахуванням чого, відмова у прийнятті позовної заяви ТОВ «Машлазер» з виправленими описками ( навіть у разі якщо суд вважає, що це заява про зміну предмету позову ) є безпідставною та суперечить положенням ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Скаржник наголошує на тому, що при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив надмірний формалізм та порушив принцип процесуальної економії.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції в порушення ч. 2 ст. 185 ГПК України в ході підготовчого засідання виніс рішення про відмову у задоволенні позову без врахування заяви Позивача про виправлення описки у позовній заяві.

Крім того, Скаржник повідомляє, що для підготовки даної апеляційної скарги та отримання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції апелянтом укладено договір про надання правничої допомоги. За домовленістю сторін, гонорар адвоката за надання ТОВ «Машлазер» правничої допомоги в Центральному апеляційному господарському суді по справі № 908/2340/23 становить 20 000 грн. Документи на підтвердження вказаних витрат будуть подані до суду пізніше.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2340/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2023 р. у справі № 908/2340/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

23.01.2024 р. матеріали справи № 908/2340/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2023 р. у справі № 908/2340/23 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 18 247 грн. 97 коп., надання суду доказів реєстрації електронного кабінету, відповідно до ст. 6 ГПК України.

29.01.2024 р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер через Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 24.04.2024 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.07.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2024 р. судове засідання у справі № 908/2340/23, призначене на 31.07.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 31.07.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

29.11.2021 р. між ТОВ Машлазер ( Постачальник ) та ТОВ ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС ( Покупець ) укладено договір поставки № 01-29/11/21 ( надалі договір ), за умовами п. 1.1. якого у порядку на та умовах, визначених цим договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві належний йому на праві власності координатно-пробивний прес для обробки листового металу TRUMATIC 500 бувший в користуванні 1993 року випуску, заводський номер 040243, фірма-виробник TRUMPF, після проходження відновлювального ремонту, надалі обладнання, за технічними даними, в кількості, комплектності, асортименті та ціною, узгодженими сторонами в даному договорі та додатках до договору, що є його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти дане обладнання за технічними даними, в кількості, комплектності, асортименті та ціною, узгодженими між сторонами в даному договорі та додатках до договору, що є невід`ємними частинами до цього договору, і сплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, валютою платежу по даному договору є національна валюта України. Загальна сума договору складає суму грошових коштів в національній валюті України в розмірі 1 234 000,00 грн, в т..ч ПДВ 205 666,67 грн. Вартість обладнання включає в себе вартість пусконалагоджувальних робіт на виробничій базі монтажному майданчику покупця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 3.

В п. 2.3. договору сторони обумовили, що Покупець сплачує вартість обладнання, вказану в п. 2.2. договору, на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: ( п. 2.3.1. договору ) першу частину в розмірі 123 500,00 грн Покупець сплачує на поточний рахунок Постачальника авансовим платежем до 03.12.2021 р. включно. Днем оплати є день надходження коштів на поточний рахунок постачальника згідно банківської виписки банку постачальника; ( п. 2.3.2. договору ) другу частину в розмірі в розмірі 123 500,00 грн покупець сплачує на поточний рахунок постачальника авансовим платежем до 10.12.2021 р. включно. Днем оплати є день надходження коштів на поточний рахунок постачальника згідно банківської виписки банку Постачальника; ( п. 2.3.3. договору ) третю частину в розмірі 123 500,00 грн Покупець сплачує на поточний рахунок Постачальника авансовим платежем до 17.12.2021 р. включно. Днем оплати є день надходження коштів на поточний рахунок постачальника згідно банківської виписки банку постачальника; ( п. 2.3.4. договору ) четверту частину в розмірі 123 500,00 грн Покупець сплачує на поточний рахунок Постачальника авансовим платежем до 17.12.2021 р. включно. Днем оплати є день надходження коштів на поточний рахунок постачальника згідно банківської виписки банку Постачальника; ( п. 2.3.5. договору ) п`яту частину в розмірі 740 000,00 грн Покупець сплачує на поточний рахунок Постачальника авансовим платежем до 31.12.2021 р. включно. Днем оплати є день надходження коштів на поточний рахунок Постачальника згідно банківської виписки банку Постачальника.

Відповідно до п. 3.2. договору, передача обладнання Постачальником здійснюється після повної сплати коштів Покупцем у відповідності з п. 2.2. та п. 2.3. договору. В разі затримки Покупцем оплати коштів, передбачених п. 2.2. та п. 2.3. даного договору, термін передачі обладнання від Постачальника до Покупця автоматично продовжується на кількість днів затримки.

За умовами п. 3.8. договору, остаточна передача обладнання від Постачальника до Покупця передача права власності, відбувається на підставі Акту приймання-передачі, складеного сторонами після повної сплати покупцем вартості обладнання згідно п. 2.2. та п. 2.3. даного договору. Доказом повного виконання постачальником своїх зобов`язань за даним договором перед покупцем є підписаний сторонами Акт приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, Покупцем було здійснено лише перші чотири платежі по 123 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 8456 від 03.12.2021 р., № 8478 від 10.12.2021 р., № 8495 від 17.12.2021 р., № 37 від 24.12.2021 р..

У зв`язку з несплатою останнього платежу у розмірі 740 000,00 грн Позивач звернувся до Відповідача з вимогою за вих. № 33 від 12.05.2023 р. щодо виконання своїх зобов`язань та сплати заборгованості.

Відповіді на вимогу не надано та заборгованість не погашена.

Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасного та повного перерахування суми попередньої оплати у розмірі 740 000,00 грн, на підставі п. 2.3.5. договору, на стягувану суму попередньої оплати нарахував на підставі ст. 625 ЦК України та просить стягнути з Відповідача - 33 999,45 грн. 3 % річних та 239 776,27 грн. інфляційних втрат, що і є причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Судове рішення про відмову у задоволені позову мотивоване тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами невиконання Відповідачем зобов`язання з оплати саме поставленого товару, оскільки, звертаючись до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми 740 000,00 грн, Позивач вказує, що це є заборгованістю за поставлений по договору товар. При цьому, матеріали справи, свідчать про те, що Покупцем Відповідачем у справі не виконано обов`язку щодо здійснення останнього п`ятого платежу, визначеного п. 2.3.5 договору, у розмірі 740 000,00 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами Договору поставки № 01-29/11/21 від 29.11.2021 р., укладеного між ТОВ Машлазер ( Постачальник ) та ТОВ ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС ( Покупець ), кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за прострочення виконання такого зобов`язання з попередньої оплати вартості товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної попередньої оплати товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України - 3% річних та інфляційні втрати на прострочене грошове зобов`язання.

Як зазначалося раніше, у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язання з попередньої оплати вартості товару, Позивач просить на виконання умов договору стягнути з Покупця у цій справі суму попередньої оплати та нараховані на неї - 3% річних та інфляційні втрати, при цьому в прохальній частині помилково називає стягувану суму попередньої оплати, як за поставлений товар. Про помилковість ( описку ) Позивач також зазначає у своїх заявах направлених суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами невиконання Відповідачем зобов`язання з оплати саме поставленого товару, оскільки Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми 740 000,00 грн, вказує, що це є заборгованістю за поставлений по договору товар.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача оплати вартості товару на умовах попередньої оплати, яка здійснюється Покупцем відповідно до п. п. 2.3., 2.3.5. договору до 31.12.2021 р. включно, а не оплати поставленого товару, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Обставини та підстави з якими Позивач пов`язує стягнення спірної суми, читко визначені у позовній заяві, що не було враховано господарським судом при винесені оскаржуваного рішення.

Отже, стягувана сума ( 740 000,00 грн ) є заборгованість не за поставлений товар, а заборгованість з попередньої оплати вартості товару, яка не була перерахована Відповідачем до 31.12.2021 р.

Як свідчать матеріали справи, Покупцем Відповідачем у справі не виконано обов`язку щодо здійснення останнього п`ятого платежу, визначеного п. 2.3.5 договору, у розмірі 740 000,00 грн., що свідчить про обгрунтованість позовних вимог Позивача у вказаній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.08.2023 р. у справі № 927/211/22 зазначив, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця ( п. 56 ). Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими ( п. 77 ).

З огляду на зазначене, Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст. 538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 р. у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 р. у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 р. у справі № 922/1705/19. Системне тлумачення ст. 538, ч. 2 ст. 625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати від Покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий Продавцем у власність Покупця… ( п. 79 ).

Разом з цим, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно з приписами п 2.3. договору обов`язок перерахувати попередньої оплати у є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої ст. 625 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, позовні вимоги пов`язані зі стягненням з Відповідача - 33 999,45 грн. - 3 % річних та 239 776,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу у розмірі 740 000,00 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, також є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про доведеність позовних вимог Позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов підлягає задоволенню.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2023 р. у справі № 908/2340/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний Експрес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер суму основного боргу за договором поставки 740 000,00 грн., суму інфляційних збитків 239 776,27 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами 33 999,45 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову, у розмірі 15 206,64 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний Експрес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Машлазер витрати по сплаті судового збору за апеляційної скарги, у розмірі 18 247,96 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.08.2024 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін