Рішення

від 05.08.2024 по справі 910/6194/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2024Справа № 910/6194/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувіан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" про стягнення 113 228,02 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрувіан" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (далі - Підприємство) про стягнення 113 228,02 грн, з яких: 98 752,00 грн - основна заборгованість, 12 071,15 грн - пеня, 1 225,20 грн - три проценти річних, 1 179,67 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за договором від 11 грудня 2023 року № 11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

28 травня 2024 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 червня 2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6194/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

18 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву від 18 червня 2024 року, у якому останнє не заперечувало проти наявності у нього заборгованості за договором від 11 грудня 2023 року № 11 у заявленому позивачем розмірі. Разом із цим, Підприємство просило відмовити в задоволенні заявлених до стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат, а також вказало на наявність правових підстав для зменшення їхнього розміру.

21 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від вказаної дати, у яких позивач вказав на правомірність нарахованих ним сум штрафних санкцій та компенсаційних виплат, а також на відсутність підстав для зменшення їх розміру.

1 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від зазначеної дати, у яких позивач вказав, що ціна даного позову не змінилася.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2023 року між Підприємством та Товариством укладено договір № 11, за умовами якого останнє зобов`язалась виконати за дорученням замовника роботи з паспортизації, проведення технічного діагностування та неруйнівного контролю, проведення експертного дослідження бурового та нафтогазопромислового обладнання.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2.2. договору результати робіт надаються у письмовій формі і передаються Підприємству з підписаним сторонами за результатами виконання робіт акта приймання-передачі.

Вартість робіт визначається у рахунках та актах приймання-передачі виконаних робіт на підставі тарифів, визначених в додатку № 1 до договору. Підприємство проводить оплату послуг Товариства протягом 3-х днів з дати надання послуг та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Загальна вартість робіт по договору складається з суми вартості робіт за всіма підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт. У випадку, якщо роботи за договором виконані не в повному обсязі з вини Підприємства, або їх припинено за бажанням останнього, Підприємство зобов`язується прийняти і оплатити фактично виконані Товариством роботи. Товариство зобов`язується підписати та направити Підприємству два примірника акта виконаних робіт у строк до 5-ти робочих днів з дати завершення робіт та надання Підприємству результатів їх виконання, а відповідач - підписати й повернути один примірник відповідного акта або надати мотивовану відмову від його підписання в письмовому вигляді (пункти 4.1.- 4.4. вищевказаного правочину).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що Товариство несе договірну відповідальність перед Підприємством за своєчасність та правильність оформлення й реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, що здійснюються на підставі даного правочину.

За умовами пункту 5.1. договору строк його дії - до 31 грудня 2024 року.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивач виконав, а відповідач - прийняв, обумовлені вказаним правочином роботи на загальну суму 148 752,00, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг: від 18 грудня 2023 року № 34 на суму 115 872,00 грн та від 20 грудня 2023 року № 35 на суму 32 880,00 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання без жодних заперечень і зауважень щодо обсягів, а також якості виконаних позивачем робіт.

Крім того, судом також встановлено, що за результатами проведення вищевказаних господарських операцій, на виконання приписів пункту 7.4. договору, позивач склав та зареєстрував у встановленому законом порядку податкові накладні: від 18 грудня 2023 року № 1 та від 20 грудня 2022 року № 2.

Про належне виконання Товариством своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку підприємства претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього правочину, зокрема, ініційованих у порядку пункту 4.4. договору.

Проте, всупереч умовам вищенаведеної угоди відповідач взятий на себе обов`язок з повної оплати вартості виконаних позивачем робіт за вищевказаними актами в установлений строк не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 98 752,00 грн.

25 квітня 2024 року та 30 квітня 2024 року Товариство направляло на адресу відповідача претензії про оплату вищевказаної суми боргу (докази направлення цих претензій відповідачу наявні в матеріалах даної справи). Однак, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву від 18 червня 2024 року Підприємство не заперечувало проти наявності у нього зазначеного основного боргу.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у відповідача заборгованості за договором від 11 грудня 2023 року № 11 на суму 98 752,00 грн, яка не заперечувалася останнім, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення основного боргу є такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 1 225,20 грн та 1 179,67 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочення, визначений Товариством у позові.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору і не перевищують розраховані судом суми, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

Відповідач у своєму відзиві заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Водночас суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні клопотання Підприємства про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором позивач просив суд стягнути з останнього 12 071,15 грн пені, нарахованої на відповідні суми боргу за загальний період прострочення, визначений позивачем у позові.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі та, у разі недодержання письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У той же час судом встановлено, що в укладеному між Підприємством та Товариством договорі від 11 грудня 2023 року № 11 відсутнє письмове погодження щодо забезпечення здійснення виконання грошового зобов`язання Підприємства шляхом застосування до останнього штрафних санкцій у вигляді пені. Крім того, у матеріалах справи відсутні й інші докази, які свідчать про письмове погодження між сторонами можливості притягнення Підприємства до відповідальності шляхом стягнення пені та докази, які свідчать про погодження сторонами розміру цієї штрафної санкції. Законом такий обов`язок Підприємства також не встановлений.

З наведеного слідує, що підстави для нарахування та стягнення з Підприємства пені за прострочення виконання ним грошового зобов`язання за вищевказаним правочином відсутні, у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 12 071,15 грн пені, правові підстави для задоволення клопотання Підприємства про зменшення розміру вказаної штрафної санкції відсутні.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 20 травня 2024 року № 7572-4336-6122-9741 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 155,94 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 1, корпус Б, поверх 1; ідентифікаційний код 42137747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувіан" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, офіс 91; ідентифікаційний код 44293318) 98 752 (дев`яносто вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 00 коп. основної заборгованості, 1 225 (одну тисячу двісті двадцять п`ять) грн 20 коп. трьох процентів річних, 1 179 (одну тисячу сто сімдесят дев`ять) грн 67 коп. інфляційних втрат та 2 155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 94 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 5 серпня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко