Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/6194/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/6194/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024

у справі №910/6194/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувіан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"

про стягнення 113 228,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрувіан" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 113 228,02 грн, з яких: 98 752,00 грн - основна заборгованість; 12 071,15 грн - пеня; 1 225,20 грн - 3% річних; 1 179,67 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за договором № 11 від 11.12.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувіан" 98 752,00 грн основної заборгованості, 1 225,20 грн 3% річних, 1 179,67 грн інфляційних втрат та 2 155,94 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд послався на те, що матеріалами справи підтверджена наявність у відповідача заборгованості за договором № 11 від 11.12.2023 на суму 98 752,00 грн, яка не заперечувалася останнім, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині основного боргу.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри 3% процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору і не перевищують розраховані судом суми, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 225,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 179,67 грн, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочення підлягають задоволенню.

Відповідач у своєму відзиві заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, суд звернув увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на зазначене, 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

За таких обставин суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач просив суд стягнути з останнього 12 071,15 грн пені, нарахованої на відповідні суми боргу за загальний період прострочення, визначений позивачем у позові.

Водночас, судом встановлено, що в укладеному між відповідачем та позивачем договорі від 11.12.2023 № 11 відсутнє письмове погодження щодо забезпечення здійснення виконання грошового зобов`язання відповідача шляхом застосування до останнього штрафних санкцій у вигляді пені. Крім того, у матеріалах справи відсутні й інші докази, які свідчать про письмове погодження між сторонами можливості притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення пені та докази, які свідчать про погодження сторонами розміру цієї штрафної санкції. Законом такий обов`язок відповідача також не встановлений.

Так, суд встановив, що підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені за прострочення виконання ним грошового зобов`язання за вищевказаним правочином відсутні, у зв`язку з чим зазначив, що позов у цій частині задоволенню не підлягає. Також відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру вказаної штрафної санкції відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 225,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 179,67 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «Вітрувіан» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 225,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 179,67 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивачем не доведено обставини, які свідчили б про погіршення фінансового стану або ускладнення в господарській діяльності, чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» строків розрахунку.

Скаржник наголошує, що враховуючи здійснення часткових оплат та відсутність у діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що нараховані штрафні санкції є надмірним тягарем для відповідача та значно перевищують збитки. Відповідач вважає, що є підстави для зменшення розміру неустойки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрувіан» у своєму відзиві, наданому до суду 13.09.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що при подачі апеляційної скарги відповідач погоджується із сумою основного боргу, однак не погоджується з нарахованими 3% річних та інфляційних втрат, що є, на думку позивача, затягуванням розгляду справи та цілеспрямованим рішенням не сплачувати суму заборгованості.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 залишено без руху та запропоновано скаржнику надати докази судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

11.09.2024 на виконання вимог ухвали від 02.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з платіжною інструкцією № 2002 від 10.09.2024 про сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/6194/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, переглядає справу №910/3233/24 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір № 11, за умовами якого останнє зобов`язалась виконати за дорученням замовника роботи з паспортизації, проведення технічного діагностування та неруйнівного контролю, проведення експертного дослідження бурового та нафтогазопромислового обладнання.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2.2. договору результати робіт надаються у письмовій формі і передаються відповідачу з підписаним сторонами за результатами виконання робіт акта приймання-передачі.

Вартість робіт визначається у рахунках та актах приймання-передачі виконаних робіт на підставі тарифів, визначених в додатку № 1 до договору. Відповідач проводить оплату послуг позивача протягом 3-х днів з дати надання послуг та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Загальна вартість робіт за договором складається з суми вартості робіт за всіма підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт. У випадку, якщо роботи за договором виконані не в повному обсязі з вини відповідача, або їх припинено за бажанням останнього, відповідач зобов`язується прийняти і оплатити фактично виконані позивачем роботи. Позивач зобов`язується підписати та направити відповідачу два примірника акта виконаних робіт у строк до 5-ти робочих днів з дати завершення робіт та надання відповідачу результатів їх виконання, а відповідач - підписати й повернути один примірник відповідного акта або надати мотивовану відмову від його підписання в письмовому вигляді (пункти 4.1.- 4.4. вищевказаного правочину).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що позивач несе договірну відповідальність перед відповідачем за своєчасність та правильність оформлення й реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, що здійснюються на підставі даного правочину.

За умовами пункту 5.1. договору строк його дії - до 31 грудня 2024 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивач виконав, а відповідач - прийняв, обумовлені вказаним правочином роботи на загальну суму 148 752,00, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг: від 18 грудня 2023 року № 34 на суму 115 872,00 грн та від 20 грудня 2023 року № 35 на суму 32 880,00 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання без жодних заперечень і зауважень щодо обсягів, а також якості виконаних позивачем робіт.

Крім того, судом також встановлено, що за результатами проведення вищевказаних господарських операцій, на виконання приписів пункту 7.4. договору, позивач склав та зареєстрував у встановленому законом порядку податкові накладні: від 18.12.2023 № 1 та від 20.12.2023 № 2.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього правочину, зокрема, ініційованих у порядку пункту 4.4. договору.

Проте, всупереч умовам вищенаведеної угоди відповідач взятий на себе обов`язок з повної оплати вартості виконаних позивачем робіт за вищевказаними актами в установлений строк не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 98 752,00 грн.

25.04.2024 та 30.04.2024 позивач направляв на адресу відповідача претензії про оплату вищевказаної суми боргу (докази направлення цих претензій відповідачу наявні в матеріалах даної справи). Однак, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, як у відзиві на позовну заяву та і у апеляційній скарзі відповідач не заперечував проти наявності у нього зазначеного основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за договором від 11.12.2023 № 11, з огляду на що, позивач просив суд стягнути з відповідача 113 228,02 грн, з яких: 98 752,00 грн - основна заборгованість, 12 071,15 грн - пеня, 1 225,20 грн - 3% річних, 1 179,67 грн - інфляційні втрати.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджена наявність у відповідача заборгованості за договором № 11 від 11.12.2023 на суму 98 752,00 грн, яка не заперечувалася останнім, і відповідачем на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення основного боргу є такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних з простроченої суми у розмірі 1 225,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 179,67 грн, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочення, визначений позивачем у позові.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його арифметично правильним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 225,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 179,67 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Водночас, суд першої інстанції вірно виснував, що 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 98 752,00 грн, 3% річних у розмірі 1 225,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 179,67 грн.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6194/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6194/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім