Рішення

від 30.07.2024 по справі 914/760/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024 Справа № 914/760/24

За позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Новояворівськ, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне мале підприємство «Аттіс», м. Новояворівськ, Львівська область

про стягнення заборгованості

Суддя Наталія Мороз

за участю секретаря судового засідання

Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» до відповідача: ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного малого підприємства «Аттіс» про стягнення заборгованості в розмірі 747 136,47 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне мале підприємство «Аттіс»; підготовче засідання призначено на 30.04.2024.

30.04.2024 підготовче засідання відкладено на 21.05.2024, про що сторін та третю особу повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.05.2024 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.06.2024.

Ухвалою суду від 18.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.07.2024.

09.07.2024 розгляд справи по суті відкладено на 30.07.2024, про що сторін та третю особу повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 30.07.2024 представник позивача не з`явився. Заявою від 15.07.2024 № 114/5-654023 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника АТ «Райффайзен Банк».

Відповідач та третя особа участі повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неучасті суду не повідомили. Вимог ухвал суду не виконали.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу ОСОБА_1 , що вказана у Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, такі були повернуті на адресу суду з відмітками установи поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами з вкладеннями та Довідками Ф.20.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.

Суд також зазначає про належне виконання обов`язку щодо повідомлення третьої особи про час, дату та місце розгляду справи, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до Електронного кабінету Приватного малого підприємства «Аттіс» та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. ч. 5, 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У відповідності до ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвали суду у даній справі були внесені до АСДС та автоматично направлені та доставлені в електронний кабінет третьої особи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Згідно з п. 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувались оголошення про розгляд справи № 914/760/24 для належного повідомлення ОСОБА_1 та Приватного малого підприємства «АТТІС» про дату та час судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог посилається на укладення між АТ «Райффайзен Банк» та ПМП «Аттіс» кредитного договору № 0011/0046/00899040 від 22.09.2020. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань ПМП «Аттіс» за вищевказаним договором, між банком та ОСОБА_1 , як фінансовим поручителем, укладено договір поруки № 0011/0046/00899040/П. Враховуючи неналежне виконання ПМП «Аттіс» зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача, як поручителя, заборгованість в розмірі 747 136,47 грн, з яких 706517,84 грн - заборгованість за кредитом та 40618,63 грн - заборгованість за відсотками.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 80 ГПК України не скористався.

Позиція третьої особи.

Приватним малим підприємством «Аттіс», що залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представлено.

Обставини справи.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23 частково задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та стягнуто солідарно з Приватного малого підприємства "Аттіс" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 у сумі 747 136,47 грн, а також третейський збір.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення суду, предметом розгляду були вимоги про солідарне стягнення 795 981,68 грн заборгованості за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 та договором поруки 011/0046/00899040/П від 22.09.2020.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23 встановлено, що 22.09.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (кредитор) та Приватним малим підприємством "Аттіс" (позичальник) укладено кредитний договір № 011/0046/00899040, за яким кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 200 000,00 грн, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

У пункті 11.4 кредитного договору сторонами погоджено третейське застереження, відповідно до умов якого, всі спори між сторонами, які виникають за договором або у зв`язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним) підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків. В разі виникнення спору між сторонами та його розгляду третейським судом, такий розгляд буде здійснюватись згідно з Регламентом відповідного Третейського суду. Підписанням договору кожна із сторін засвідчує, що ознайомилася із регламентом та іншою інформацією про Третейський суд станом на день укладення договору.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 22.09.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/0046/00899040/П, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.

У зв`язку із невиконанням рішення третейського суду в добровільному порядку AT «Райффайзен Банк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 873/237/23 встановлено відсутність доказів оскарження та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23 компетентним судом; відсутність пропуску строку для звернення за видачею виконавчого документа; відповідність складу третейського суду вимогам ЗУ "Про третейські суди"; третейська угода, що міститься в п. 11.4 кредитного договору не визнана недійсною компетентним судом; рішення третейського суду не містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, третейський суд не вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі. Докази добровільного виконання Приватним малим підприємством "Аттіс" зазначеного рішення третейського суду - відсутні.

Щодо укладеного між банком та ОСОБА_1 договору поруки, судом апеляційної інстанції зазначено, що як вбачається з тексту договору поруки № 011/0046/00899040/П, останній не містить третейського застереження. Також, договір поруки не містить положень про те, що умови кредитного договору № 011/0046/00899040 від 22.09.2020, у яких наявне третейське застереження, є складовою частиною договору поруки. Окремої третейської угоди між банком та поручителем суду не надано. Пункт 11.4 кредитного договору № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 не містить посилань на договір поруки та на поручителя. Укладення між банком та позичальником третейської угоди, що міститься в умовах кредитного договору не передбачає автоматичного поширення цієї третейської угоди на відносини з поручителями за договорами поруки, які такої (третейської) угоди не містять. За відсутності у договорі поруки третейського застереження, спір між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" і поручителем - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підвідомчий третейському суду, а рішення третейського суду у вказаній частині, прийнято у спорі між банком та поручителем, не передбаченому третейською угодою.

З врахуванням того, що спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором не підвідомчий третейському суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 873/237/23 заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23 задоволено частково. Видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23 наступного змісту: "Стягнути з Приватного малого підприємства "Аттіс" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 у сумі 747 136,47 грн. Стягнути з Приватного малого підприємства "Аттіс" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" третейський збір у сумі 3 935,68 грн." Стягнуто з Приватного малого підприємства "Аттіс" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в сумі 1342,00 грн. В іншій частині заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23 залишено без задоволення.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 873/237/23 набрала законної сили 12.09.2023.

Під час розгляду справи № 914/760/24 Господарським судом Львівської області встановлено, що з метою забезпечення виконання Приватним малим підприємством "Аттіс" зобов`язань за кредитним договором, 22.09.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/0046/00899040/П, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань в тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань. Положеннями п. 2.1 вказаного договору поруки сторони погодили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями. Пунктом 3.1.2 договору поруки встановлено, що поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями основного договору, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення та вважає, що такі положення застосовуються рівною мірою до виконання прав та обов`язків сторін за цим договором, не може розглядатись як третейське застереження стосовно можливості передачі даного спору між банком та поручителем на розгляд третейського суду. Строк поруки, що встановлена договором за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/ настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя (п.6.2).

26.12.2022 Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" надіслано на адресу ОСОБА_1 вимогу №114/5-К-274272 про дострокове (не пізніше 15 календарних днів з дати отримання вимоги) виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Зазначена вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що заборгованість за кредитом не погашена, а Північним апеляційним господарським судом відмовлено у видачі наказу про примусове стягнення боргу із поручителя, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 у розмірі 747 136,47 грн, у тому числі: 706 517,84 грн - заборгованість за кредитом та 40 618,63 грн - заборгованість за відсотками.

Оцінка суду.

Частина 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Норма аналогічного змісту закріплена також в ч.4 ст. 75 ГПК України.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

У відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Враховуючи викладене, обставини щодо укладення кредитного договору № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 та договору поруки № 011/0046/00899040/П від 22.09.2020, встановлені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 873/237/23, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ст. ст. 6 і 627 ЦК України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов кредитного договору перерахував позичальнику (Приватному малому підприємству «Аттіс») кредитні грошові кошти, які останній у встановлений строк та у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 747 136,47 грн, з яких: 706 517,84 грн - заборгованість за кредитом та 40 618,63 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні докази своєчасного та повного повернення позичальником вищевказаних сум кредитних коштів та відсотків за кредитним договором.

В той же час, вищевказана заборгованість була стягнута з Приватного малого підприємства «Аттіс» на користь АТ "Райффайзен Банк" за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23. На виконання даного рішення в частині вимог до Приватного малого підприємства «Аттіс» ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 873/237/23 видано відповідний наказ. В частині вимог до ОСОБА_1 у видачі наказу господарським судом апеляційної інстанції відмовлено на підставі п.4 ч.1 ст.355 ГПК України, оскільки спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором не підвідомчий третейському суду.

Вищенаведене підтверджує факт наявності у Приватного малого підприємства «Аттіс» заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 747 136,47 грн.

Згідно з ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

У відповідності до ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

На підставі умов договору поруки № 011/0046/00899040/П від 22.09.2020, відповідач поручився за належне виконання третьою особою зобов`язань за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020. Отже, ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли на підставі кредитного договору разом з Приватним малим підприємством «Аттіс».

За змістом ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Щодо строку дії договору поруки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Зі змісту цієї норми вбачається, що у нормі ч. 4 ст. 559 ЦК України застосовуються поняття «пред`явлення вимоги» та пред`явлення позову», як умови чинності поруки. Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Як вбачається з п.1.3 кредитного договору № 0011/0046/00899040 від 22.09.2020, кінцевий термін погашення кредиту - 22.09.2023.

У відповідності до п.6.2 договору поруки № 011/0046/00899040/П від 22.09.2020, строк поруки, що встановлена договором за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/ настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до встановленого законом та договором порядку, надіслано вимогу кредитора поручителю, що підтверджується наявним в матеріалах справи службовим чеком АТ «Укрпошта» від 26.12.2022.

Враховуючи наведене, позивачем пред`явлено вимогу в межах строків та в порядку, визначених ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача, як поручителя, заборгованості у розмірі 747 136,47 грн, з яких: 706 517,84 грн - заборгованість за кредитом та 40618,63 грн - заборгованість за відсотками. Доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до п.1 ч.1 с.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи характер фінансової поруки поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання) до умов договору поруки виносяться й умови кредитного договору.

Отже, для визначення юрисдикції пріоритетним є особа боржника, оскільки вимоги, що випливають з поруки є акцесорними, а тому мають розглядатися за правилами тієї юрисдикції, у якій розглядається чи підлягає розгляду спір з боржником за основним договором.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 27.06.2019 у справі № 14-23цс19.

Отже, незважаючи на те, що позивач подав позов до фізичної особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, даний спір підлягає розгляду в господарському суді, оскільки основним зобов`язанням є господарське зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, а фізична особа, яка не є підприємцем, є стороною правочину, укладеного для забезпечення виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (м.Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.4-а, ідентифікаційний код 14305909) 706 517,84 грн - заборгованості за кредитом, 40 618,63 грн - заборгованості за відсотками та 11 207,05 грн судового збору.

Рішення складено 05.08.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.