Рішення

від 18.06.2024 по справі 915/12/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Справа № 915/12/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури, пров. Костенка, 2, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56501 (код ЄДРПОУ 02910048)

електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби Народів, 48, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, (код ЄДРПОУ 33850880)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ЮТЕЛ", вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 22428276)

про стягнення коштів у розмірі 1 095 015, 53 грн.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Левкович А.Є.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ЮТЕЛ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Южноукраїнської міської ради Миколаївської області кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська у розмірі 1 095 015, 53, з яких: сума основного боргу - 744 908, 52 грн., інфляційні втрати - 288 279, 60 грн., 3 % річних - 61 827, 41 грн.

Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2024 відкладено підготовче засідання на 09.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2043 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.05.2024.

Судове засідання з розгляду справи № 915/12/24, яке було призначено на 16.05.2024, не відбулось у зв`язку з відпусткою головуючої судді Олейняш Е. М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2024 призначено судове засідання на 18.06.2024.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Позивач Южноукраїнська міська рада Миколаївської області та відповідач Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ЮТЕЛ" явку повноважних представників в жодне підготовче/судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Ухвала суду від 29.05.2024 доставлена до електронного кабінету позивача 29.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 29.05.2024, направлена поштою відповідачу, отримана останнім 03.06.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки сторони про розгляд справи повідомлені судом належним чином, причини неявки представників сторін суду не повідомлені, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників позивача Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «ЮТЕЛ».

В судовому засіданні 18.06.2024 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція прокуратури.

Підставою позову прокуратурою зазначено наступні обставини.

Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Приватному підприємству виробничій комерційній фірмі "ЮТЕЛ" (далі - ПП ВКФ "ЮТЕЛ") видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 05-17 від 25.04.2017, зі змінами від 20.08.2018, для будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими та господарськими приміщеннями з почерговим введенням в експлуатацію по вул. Молодіжній в м. Южноукраїнську.

У період з 08.06.2017 по 23.06.2020 ПП ВКФ "ЮТЕЛ" здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими та господарськими приміщеннями, про що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19.04.2021 видано сертифікат № ІУ122210225686, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Відомості щодо видачі відповідачу сертифікату № ІУ 122210225686 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

29.01.2020 ПП ВКФ "ЮТЕЛ" звернулось до Южноукраїнської міської ради із заявою про укладення договору на залучення пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Южноукраїнська за об`єктом з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими господарськими приміщеннями по вул. Молодіжній, 2 у м. Южноукраїнську.

06.02.2020 між Южноукраїнською міською радою та ПП ВКФ "ЮТЕЛ" укладено договір від 06.02.2020 № 01 про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська, предметом якого визначено пайову участь ПП ВКФ "ЮТЕЛ" у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська у формі грошового внеску у розмірі 198 163, 00 грн. (п. п. 1.1, 1.2, 1.5 договору).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/17/23 встановлено нікчемність договору про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська № 01 від 06.02.2020, оскільки даний правочин є таким, що порушує публічний порядок, договір укладено із недотриманням умов та приписів чинного законодавства, що призвело до визначення розміру пайової участі замовника щодо об`єкту будівництва у розмірі меншому, ніж встановлено законом, що, в свою чергу, створило ризик до нераціонального та неефективного направлення та використання коштів місцевого бюджету.

Рішення суду набрало законної сили 27.06.2023 та не було оскаржено у встановленому законом порядку.

Прокуратура зазначає, що оскільки порядок сплати коштів пайової участі у 2020 році регулювався пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", а будівництво об`єкту до 01.01.2020 не було закінчено, на даний час у відповідача існує обов`язок сплати коштів пайової участі, розмір яких становить 818 071, 52 грн.: 3 263, 67 м2 (загальна площа квартир) х 12 553 грн./м2 (вартість спорудження житла по Миколаївській області) х 2 % (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).

У зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 73 163, 00 грн., основна сума боргу становить 744 908, 52 грн.

За порушення виконання грошового зобов`язання виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради відповідно до ст. 625 ЦК України здійснено розрахунок інфляційних втрат в сумі 288 279, 60 грн. та 3 % річних в сумі 61 827, 41 грн. за період 19.04.2021 по 01.12.2023.

Прокуратура зазначає, що несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Южноукраїнська.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", п. 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", ст. 11, 236, 625, 1212 ЦК України, ст. 7, 71 БК України та судовою практикою.

2.2. Правова позиція позивача.

Позивач Южноукраїнська міська рада Миколаївської області не скористався правом на подання пояснень по суті спору.

2.3. Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

25.04.2017 Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради видано Приватному підприємству виробничій комерційній фірмі "ЮТЕЛ" (далі - ПП ВКФ "ЮТЕЛ") містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 05-17 від 25.04.2017, зі змінами від 20.08.2018, для будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими та господарськими приміщеннями з почерговим введенням в експлуатацію по вул. Молодіжній в м. Южноукраїнську.

В період з 08.06.2017 по 23.06.2020 ПП ВКФ "ЮТЕЛ" здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими та господарськими приміщеннями по вул. Молодіжній в м. Южноукраїнську, про що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 19.04.2021 видано сертифікат № ІУ122210225686, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Відомості щодо видачі відповідачу сертифікату № ІУ 122210225686 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Відповідно до інформації з ЄДЕССБ загальна площа однокімнатних квартир вищевказаного багатоквартирного житлового будинку становить 1 228, 68 кв. м., двокімнатних квартир - 1 210, 14 кв. м., трикімнатних квартир - 824, 85 кв. м. Загальна площа становить 3 263, 67 кв.м.

29.01.2020 ПП ВКФ "ЮТЕЛ" звернулось до Южноукраїнської міської ради із заявою про укладення договору на залучення пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Южноукраїнська за об`єктом будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими господарськими приміщеннями по вул. Молодіжній, 2 у м. Южноукраїнську, зазначивши вартість об`єкта будівництва 9 908 111, 00 грн., що є загальною кошторисною вартістю об`єкта будівництва. До заяви додано зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва.

06.02.2020 між Южноукраїнською міською радою та ПП ВКФ "ЮТЕЛ" укладено договір від 06.02.2020 № 01 про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська, предметом якого визначено пайову участь ПП ВКФ "ЮТЕЛ" у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська у формі грошового внеску у розмірі 198 163, 00 грн. (п. п. 1.1, 1.2, 1.5 договору).

Відповідно до додатку до договору «Розрахунок пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська» сторони погодили на рівні 2 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта (9 908 111, 00 грн. х 2 % = 198 163, 00 грн.). Підстава ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2023 у справі № 915/17/23 встановлено нікчемність договору про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська № 01 від 06.02.2020, оскільки даний правочин є таким, що порушує публічний порядок, договір укладено із недотриманням умов та приписів чинного законодавства, що призвело до визначення розміру пайової участі замовника щодо об`єкту будівництва у розмірі меншому, ніж встановлено законом, що, в свою чергу, створило ризик до нераціонального та неефективного направлення та використання коштів місцевого бюджету.

В судовому рішенні від 24.05.2023 у справі № 915/17/23 судом встановлено, що Южноукраїнською міською радою та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "ЮТЕЛ" було укладено Договір про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська № 01 від 06.02.2020, умови якого прямо суперечать спеціальній, імперативній нормі закону (спеціальному порядку, чітко визначеному Законом).

При визначенні розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська, який у Договорі про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська № 01 від 06.02.2020 встановлено на рівні 198 163, 00 грн., що складає 2 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта", сторонами фактично об`єднано:

- умови п. 3.6 Порядку залучення коштів пайової участі замовників у розвиток інфраструктури міста Южноукраїнська, затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради № 657 від 31.07.2012, яким визначено, що розмір пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська з урахуванням незаборонених законом інших відрахувань, визначених органом місцевого самоврядування, становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків;

- умови п. 2 Розділу ІІ ";Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", відповідно до якого розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом), зокрема, для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Проаналізувавши викладені вище обставини у сукупності, суд у справі № 915/17/23 дійшов висновку про те, що визначення у Договорі про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська № 01 від 06.02.2020 розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська на рівні 2 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта було здійснено шляхом штучного об`єднання положень вищевказаних нормативних документів, що призвело до визначення такого розміру пайової участі на рівні нижчому, ніж встановлено законом.

Рішення суду у справі № 915/17/23 набрало законної сили 27.06.2023 та не оскаржувалось у встановленому законом порядку.

Прокуратура зазначає, що оскільки порядок сплати коштів пайової участі у 2020 році регулювався пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", а будівництво об`єкту до 01.01.2020 не було закінчено, на даний час у відповідача існує обов`язок сплати кошти пайової участі, розмір яких становить 818 071, 52 грн.: 3 263, 67 м2 (загальна площа квартир) х 12 553 грн./м2 (вартість спорудження житла по Миколаївській області) х 2 % (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).

Прокуратура в позовній заяві зазначила про сплату відповідачем коштів пайової участі в сумі 73 163, 00 грн. Факт оплати згідно платіжних доручень № 366 від 13.02.2020 та № 465 від 28.12.2020 зазначено у рішенні суду по справі № 915/17/23, а також інформації з ЄДЕССБ. Факт оплати грошових коштів у вказаному розмірі не заперечується жодним учасником у справі

В зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 73 163, 00 грн., основна сума боргу становить 744 908, 52 грн. (818 071, 52 грн. - 73 163, 00 грн.).

15.12.2023 виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради направлено на адресу відповідача претензію № 21/02-34/3022 від 15.12.2023 з вимогою сплатити кошти пайової участі з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Факт направлення претензії підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою накладною, поштовою квитанцією та описом вкладення.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - в редакції від 01.12.2019) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до п. 4, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;

12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;

13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

14) об`єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Відповідно до ч. 9-11 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Строк, визначений Законом № 3038-VI для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою (п. 7.10, 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18).

Ухилення замовника будівництва від укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє такого забудовника від обов`язку укласти договір та сплатити визначений законом пайовий внесок (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2021 № 904/2258/20).

Аналогічні за змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 № 925/756/19, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, в постановах об`єднаної палати КГС ВС від 16.10.2020 № 922/3693/18, від 26.06.2020 у справі № 922/3049/18, в постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 31.07.2012 № 657 затверджено «Порядок залучення коштів пайової участі замовників у розвиток інфраструктури міста Южноукраїнська» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.3 Порядку Порядок застосовується для визначення розмірів пайового внеску замовників на розвиток інфраструктури міста, які здійснюють будівництво об`єкта містобудування у м. Южноукраїнську.

Відповідно до п. 3.1 Порядку замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у місті Южноукраїнську, зобов`язаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Відповідно до п. 3.2 Порядку пайова участь замовника у розвитку інфраструктури міста полягає у відрахуванні замовниками коштів до бюджету розвитку спеціального фонду міста Южноукраїнська.

Відповідно до п. 3.3 Порядку розмір пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури міста Южноукраїнська визначається протягом 10 робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради звернення замовників про укладення договору про пайову участь у ровитку інфраструктури міста та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта містобудування з техніко-економічними показниками.

Відповідно до п. 3.6 Порядку розмір пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська з урахуванням незаборонених законом інших відрахувань, визначених органом місцевого самоврядування, становить:

- 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

- 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Отже, як вказано вище, з 01.01.2020 статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Визначаючи належний до застосування нормативно-правовий акт у справі за позовом про стягнення збитків, господарський суд має враховувати загальновизнаний принцип права, визначений у частині другій статті 5 ЦК України: акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2021 № 904/2258/20).

Пайовий внесок має бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли позивач дізнався про його несплату відповідачем (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2021 № 904/2258/20).

В постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Судом зазначено, що зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

В постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 зазначено, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Таким чином, касаційний суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що передбачений у абзаці другому пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX обов`язок замовників будівництва протягом 2020 року перерахувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (п. 68-70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.02.019 року у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.

У зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (п. 64-65, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Таким чином, касаційний суд зауважує, що випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України (постанова КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 ).

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» від 02.12.2019 № 286, яким затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2019 року), вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у Миколаївській області становить 12 553 грн.

4.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

В період з 08.06.2017 по 23.06.2020 відповідачем ПП ВКФ "ЮТЕЛ" здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими та господарськими приміщеннями по вул. Молодіжній, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області (сертифікат № ІУ122210225686 від 19.04.2021, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації).

Тож станом на дату початку будівництва була чинною стаття 40 Закону № 3038-VI, відповідно до частини другої якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (в редакції як станом на 04.06.2017, так і станом на 01.12.2019).

Зі змісту ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"" випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Судом встановлено, що 06.02.2020 між Южноукраїнською міською радою та ПП ВКФ "ЮТЕЛ" укладено договір від 06.02.2020 № 01 про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська, предметом якого визначено пайову участь ПП ВКФ "ЮТЕЛ" у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська у формі грошового внеску у розмірі 198 163, 00 грн.

Проте, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2023 у справі № 915/17/23, яке набрало законної сили 27.06.2023, встановлено нікчемність договору про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська № 01 від 06.02.2020, оскільки договір укладено із недотриманням умов та приписів чинного законодавства, що призвело до визначення розміру пайової участі замовника щодо об`єкту будівництва у розмірі меншому, ніж встановлено законом.

В силу положень ч. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (яка діяла до 01.01.2020) саме на замовника покладено обов`язок подати до органу місцевого самоврядування звернення про укладення договору про пайову участь та документів, що підтверджують вартість будівництва.

В спірному випадку відсутні як докази звернення відповідача до 01.01.2020 до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору, так і докази укладення договору про пайову участь до вказаної дати.

З 01.01.2020 статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

В спірному випадку договір укладено лише 06.02.2020, тобто після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ. В зв`язку з невідповідністю умов договору вимогам законодавства, в судовому порядку встановлено нікчемність договору.

Враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва:

- тип багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими та господарськими приміщеннями по вул. Молодіжній, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області - код ДКБС:1122:1 Будинки багатоквартирні масової забудови;

- відповідно до техніко-економічних показників загальна площа однокімнатних квартир вищевказаного багатоквартирного житлового будинку становить 1 228, 68 кв. м., двокімнатних квартир - 1 210, 14 кв. м., трикімнатних квартир - 824, 85 кв. м. Загальна площа становить 3 263, 67 кв.м.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» від 02.12.2019 № 286, яким затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2019 року), вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) у Миколаївській області становить 12 553 грн.

Отже, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Южноукраїнська в спірному випадку становить 819 376, 99 грн. (12 553, 00 грн. х 3 263, 67 кв. м. х 2 %). Враховуючи, що відповідачем частково проведено оплату в сумі 73 163, 00 грн., то розмір коштів пайової участі, який підлягає до сплати відповідачем становить 746 213, 99 грн. (819 376, 99 грн. - 73 163, 00 грн.). Враховуючи, що прокуратурою заявлено до стягнення 744 908, 52 грн., суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про стягнення з відповідача коштів пайової участі в сумі 744 908, 52 грн., оскільки у зв`язку з несплатою забудовником розміру пайової участі права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

Судом встановлено, що позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано відповідачу за період з 19.04.2021 по 01.12.2023 (включно) 3 % річних в сумі 61 827, 41 грн. та інфляційні втрати в сумі 288 279, 60 грн.

Розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат, виконаний позивачем, є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Позов підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовій збір в розмірі 16 425, 23 грн. слід відшкодувати прокуратурі з відповідача, у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «ЮТЕЛ», вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55001 (код ЄДРПОУ 22428276) на користь позивача Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 (код ЄДРПОУ 33850880):

- 744 908, 52 грн. (сімсот сорок чотири тисячі дев`ятсот вісім грн. 52 коп.) - основного боргу (кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська);

- 288 279, 60 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті сімдесят дев`ять грн. 60 коп.) - інфляційних втрат;

- 61 827, 41 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 41 коп.) - 3 % річних.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «ЮТЕЛ», вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55001 (код ЄДРПОУ 22428276) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172):

- 16 425, 23 грн. (шістнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять грн. 23 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати позивачу та прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.08.2024

Суддя Е.М. Олейняш