Рішення

від 05.08.2024 по справі 922/1644/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1644/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення (вх.№19423 від 01.08.2024) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародна енергетична компанія», м.Київ (адреса: 01014, м.Київ, вул.Мічуріна,54, прим.1, оф.119) до Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м.Харків (адреса: 61003, м.Харків, просп.Героїв Харкова, 10/12) про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року у справі №922/1644/24 в позові відмовлено повністю.

30.07.2024 року представник відповідача надав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№19128), в якій зазначав, що оскільки розгляд справи ще не закінчено, відповідач позбавлений можливості надати докази понесення витрат на адвоката разом із цією заявою, проте такі докази, зокрема Акт приймання послуг (робіт), будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також, представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення.

01.08.2024 року представник відповідача надав до суду заяву (вх.№19423) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКОГО ІНСТИТУТУ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» витрати на професійну правничу допомогу по справі №922/1644/24 у розмірі 51650,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2024 року призначено судове засідання для вирішення питання щодо судових витрат на 05.08.2024 року о 15:00.

05.08.2024 року представник позивача надав до суду заперечення на заяву про компенсацію витрат професійну правничу допомогу (вх.№19553), в яких просив відмовити в задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» Саніна Арсенія Олександровича про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Договір про надання правових послуг за своєю суттю та формою суперечить вимогам Закону та положенням ч.1 ст. 58 ГПК України, адже Договір укладений ФОП Саніним Арсенієм Олександровичем не у формі яка передбачена для здійснення адвокатської діяльності (індивідуально; адвокатське бюро; адвокатське об`єднання). Оскільки Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко визначає форми, у яких особа, яка отримала право на здійснення адвокатської діяльності, може здійснювати адвокатську діяльність: індивідуально; адвокатське бюро; адвокатське об`єднання. Про ФОП, ТОВ тощо у Законі мови не йде. Крім того, позивач звертає увагу суду на відсутність у тексті Договору розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що підлягає сплаті з боку АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект». Крім того, заявлена Відповідачем сума витрат на професійну правову допомогу відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, є явно неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2024 року заперечував проти задоволення заяви з підстав, викладених у раніше наданих запереченнях.

Представник відповідача у судове засідання 05.08.2024 року не з`явився, надав заяву про розгляд заяви без його участі.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані представником відповідача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про подання доказів адвокатських витрат після ухвалення рішення.

На виконання приписів ч.8 ст.129 ГПК України відповідачем надіслано відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем надано до суду наступні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу:

- договір про надання правових послуг б/н від 22.05.2024 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1491 видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 10.10.2007 року №24;

- довіреність б/н від 03.06.2024 року;

- акт №1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правових послуг б/н від 22.05.2024;

- рахунок-фактура №1 від 05.06.2024 на суму 38600,00 грн;

- рахунок-фактура №2 від 24.07.2024 на суму 13050,00 грн;

- платіжна інструкція №54344 від 25.07.2024 на суму 13050,00 грн;

- платіжна інструкція №54188 від 03.07.2024 на суму 38600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2024 року між ФОП Саніним Арсенієм Олександровичем, адвокатом та Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" укладено договір про надання правових послуг, відповідно до якого адвокат виконував роботи та надавав послуги у обсязі та порядку, встановленому за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони погодили, що за дії з надання юридичної допомоги замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі: згідно фактично виконаних робіт та наданих послуг вартість яких визначається на підставі рахунків-фактур та/або актів виконаних робіт/наданих послуг.

Адвокатом складено рахунки-фактури:

- рахунок-фактура №1 від 05.06.2024 на суму 38600,00 грн за надані правові послуги щодо представництва інтересів замовника в справі №922/1644/24 (аналіз матеріалів справи, підготовка правової позиції по справі, підготовка відзиву на позовну заяву, участь в судовому засіданні 11.06.2024);

- рахунок-фактура №2 від 24.07.2024 на суму 13050,00 грн за надані правові послуги щодо представництва інтересів замовника в справі №922/1644/24 (участь в судовому засіданні 02.07.2024,24.07.2024,30.07.2024.

На підтвердження оплати відповідачем надані платіжні інструкції №54344 від 25.07.2024 на суму 13050,00 грн та №54188 від 03.07.2024 на суму 38600,00 грн.

Факт виконання робіт підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правових послуг б/н від 22.05.2024, підписаний між клієнтом та адвокатом.

Станом на дату складання акту адвокатом була надана правова допомога за договором про надання правових послуг б/н від 22.05.2024 року. Загальна вартість послуг становить 51650,00 грн (п.1.1 акту).

На виконання умов договору між сторонами підписано акт №1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правових послуг б/н від 22.05.2024, відповідно до якого адвокат Санін А.О. надав, а відповідач прийняв надані юридичні послуги, загальний обсяг яких складає 51650,00 грн, в тому числі:

- вивчення матеріалів наданих клієнтом (позовної заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» по справі №922/1644/24, аналіз актуальної практики Верховного суду та формування правової позиції відповідача (2 години 15 хвилин);

- написання та подання відзиву на позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» по справі №922/1644/24 (9 годин 30 хвилин);

- представництво прав та інтересів клієнта (участь) у судових засіданнях по справі №922/1644/24, які відбулися в приміщенні Господарського суду Харківської області 11.06.2024, 02.07.2024, 24.07.2024, 30.07.2024 (4 години 00 хвилин);

- правове та інформаційне супроводження справи №922/1644/24, яка перебувала в провадженні Господарського суду Харківської області: моніторинг стану розгляду справи в системі "Електронний суд" та порталі "Судова влада" (1 година 30 хвилин).

Всього витрачено адвокатом часу 17 годин 15 хвилин.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з процесуальним законодавством розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В обґрунтування заявленої до стягнення з позивача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 51650,00 грн відповідачем надано до суду акт №1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 30.07.2024 року до договору про надання правових послуг б/н від 22.05.2024.

Дослідивши акт №1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 30.07.2024 року до договору про надання правових послуг б/н від 22.05.2024, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 акту №1 приймання виконаних робіт визначено написання та подання відзиву на позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» по справі №922/1644/24 (9 годин 30 хвилин).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Суд зазначає, що витрачений адвокатом час на написання відзиву є явно завищеним, оскільки справа не є складною для кваліфікованого юриста та враховуючи досвід адвоката.

Пунктом 3 акту №1 приймання виконаних робіт визначено представництво прав та інтересів клієнта (участь) у судових засіданнях по справі №922/1644/24, які відбулися в приміщенні Господарського суду Харківської області 11.06.2024, 02.07.2024, 24.07.2024, 30.07.2024 (4 години 00 хвилин).

Отже, визначаючи час на участь у судових засіданнях відповідач вказує, що ним було витрачено 4 години 00 хвилин, в той час як з протоколу судових засідань вбачається, що загальний час всіх судових засідань складає 2 години 41 хвилину.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем зазначено в акті №1 та в рахунках-фактури судове засідання 24.07.2024, втім судове засідання було 23.07.2024 року, на якому був присутній представник відповідача.

Суд зазначає, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у Цивільному кодексі України.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні правові висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу, а саме, конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони погодили, що за дії з надання юридичної допомоги замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі: згідно фактично виконаних робіт та наданих послуг вартість яких визначається на підставі рахунків-фактур та/або актів виконаних робіт/наданих послуг.

Адвокатом складено рахунки-фактури:

- рахунок-фактура №1 від 05.06.2024 на суму 38600,00 грн за надані правові послуги щодо представництва інтересів замовника в справі №922/1644/24 (аналіз матеріалів справи, підготовка правової позиції по справі, підготовка відзиву на позовну заяву, участь в судовому засіданні 11.06.2024);

- рахунок-фактура №2 від 24.07.2024 на суму 13050,00 грн за надані правові послуги щодо представництва інтересів замовника в справі №922/1644/24 (участь в судовому засіданні 02.07.2024,24.07.2024,30.07.2024.

В матеріалах справи наявний акт №1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правових послуг б/н від 22.05.2024, відповідно до якого адвокат Санін А.О. надав, а відповідач прийняв надані юридичні послуги, загальний обсяг яких складає 51650,00 грн, в тому числі:

- вивчення матеріалів наданих клієнтом (позовної заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» по справі №922/1644/24, аналіз актуальної практики Верховного суду та формування правової позиції відповідача (2 години 15 хвилин);

- написання та подання відзиву на позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» по справі №922/1644/24 (9 годин 30 хвилин);

- представництво прав та інтересів клієнта (участь) у судових засіданнях по справі №922/1644/24, які відбулися в приміщенні Господарського суду Харківської області 11.06.2024, 02.07.2024, 24.07.2024, 30.07.2024 (4 години 00 хвилин);

- правове та інформаційне супроводження справи №922/1644/24, яка перебувала в провадженні Господарського суду Харківської області: моніторинг стану розгляду справи в системі "Електронний суд" та порталі "Судова влада" (1 година 30 хвилин).

Всього витрачено адвокатом часу 17 годин 15 хвилин.

Суд зауважує, що відповідачем в договорі не визначено фіксованого розміру гонорару адвоката, або погодинної оплати вартості послуг, отже суд позбавлений можливості вирахувати варіть послуг адвоката щодо фактично витраченого часу за кожною послугою.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що оскільки відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, враховуючи, що ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору або зазначенням їх вартості в акті приймання передачі, та / або в рахунках-фактури, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів щодо встановленого фіксованого розміру гонорару адвоката, та або розміру погодинної оплати вартості адвокатських послуг, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги представника позивача про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з недоведеністю надання правничої допомоги у тому розмірі, який вказує представник відповідача.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Так, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд також враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену у постанові від 28.09.2022 у справі № 529/201/20 про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Оцінивши в сукупності надані заявником (відповідачем) докази, суд дійшов до висновку, що вони не можуть бути визнані як належні та такі, що обґрунтовують вартість витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

В запереченнях на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач зазначав, що Договір про надання правових послуг за своєю суттю та формою суперечить вимогам Закону, адже Договір укладений ФОП Саніним Арсенієм Олександровичем.

Суд не погоджується з твердженням представника позивача, з огляду на наступне.

Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю в силу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, якщо право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено, незалежно від часу взяття його на облік органами Державної фіскальної служби України.

Згідно з пунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік (пункту 187.1 статті 187 ПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

У статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено підстави припинення та поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. Зокрема, у разі зупинення права з підстави подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності, таке право поновлюється з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону заяви адвоката про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що адвокат є самозайнятою особою, незалежно від того чи зареєстрований він як фізична особа-підприємець (висновки Верховного Суду у постанові від 06.10.2021 у справі № 754/17336/19).

Таким чином, суд зазначає, що вид оподаткування діяльності не впливає на професійний статус особи, яка надала професійну правничу допомогу, та про те, що перерахування коштів адвокату як фізичній особі-підприємцю не може нівелювати наявність у такої особи статусу адвоката.

В свою чергу, відповідно до встановлених обставин справи: на момент вчинення у справі договору про надання правових послуг від 22.05.2024 року б/н, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія №1491 від 08.01.2014 року, видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №24 від 10.10.2007 року передбаченому законом порядку не було визнано недійсним і право представника відповідача на заняття адвокатською діяльністю не було зупиненим чи припиненим.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а також позивачем не доведено, яку саме норму чинного законодавства України порушено відповідачем під час укладання договору про надання правових послуг, та яким чином зазначення у договорі від 22.05.2024 року відповідача у статусі адвоката фізичної особи-підприємця зумовлює порушення цим договором вимог закону.

Іншим запереченням позивача судом надана оцінка в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№19423 від 01.08.2024).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 05.08.2024

Суддя К.В. Аріт