ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
30 липня 2024 року м. Черкаси справа № 925/403/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від прокуратури: Пидорич Д.М.
від першого позивача: ПО Держаудитслужби: не з`явився;
від другого позивача: Черкаська міська рада: Прокопчук А.П. - за довіреністю;
від першого відповідача Департамент соцполітики: Тараненко К.О. - за довіреністю;
від другого відповідача: не з`явився;
від третьої особи ПМТВ АМК: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в особі Північного офісу Держаудитслужби (м. Київ) та Черкаської міської ради до Департамента соціальної політики Черкаської міської ради (м. Черкаси) та до приватного підприємства "Захід - Монтажбуд" (м. Ужгород) про визнання недійсним договору про закупівлю № 12 від 29.03.2019 та стягнення 275 000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурором в інтересах держави заявлено позов про визнання недійсним договору поставки № 12 від 29.03.2019 укладеного між Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 37853109) та приватним підприємством "Лісовий Край" (код ЄДРПОУ 36619043) (перейменовано на приватне підприємство "Захід - Монтажбуд" - код ЄДРПОУ 36619043) за результатом відкритих торгів № UA-2019-02-12-001048-с та стягнення 275 000 грн. з приватного підприємства "Захід - Монтажбуд" на користь Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, а з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в сумі 275 000 грн. стягнути в дохід держави.
Позов обґрунтовано встановленими Антимонопольним комітетом України порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції у діях, в т.ч., ПП "Захід - Монтажбуд" при участі у процедурах закупівлі на підставі рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.04.2023 №60/36-р/к у справі № 102/60/104-рп/к.20.
18.07.2024 від 2-го позивача, Черкаської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 925/403/24 до часу завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства «Фірма «ДАН» про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн., у подібних правовідносинах.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав позицію 2-го позивача та просить суд задовольнити клопотання про зупинення провадження.
Представник 2-го позивача клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.
Представник 1-го відповідача не заперечив проти зупинення провадження у справі.
Решта учасників в справу не з`явилися, явка обов`язковою не визнавалася.
Розглянувши дане клопотання, суд вважає, що воно підлягає до задоволення, виходячи з такого:
У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 7) ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою від 02 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 918/1043/21 (провадження № 12-35гс23) за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірма ДАН на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства Фірма ДАН про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн.
З ухвали вбачається, що при перегляді справи № 918/1043/21 будуть вирішуватися правові питання стосовно можливості одночасного застосування положень статей 203 та 228 Цивільного кодексу України як стосовно договору, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності у однієї сторони Договору умислу на це.
Також слід вирішити чи підлягають до застосування передбачені статтею 228 ЦК України особливі наслідки недійсності правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що кореспондується з нормами частини третьої статті 216 цього Кодексу.
Крім того, слід проаналізувати належність осіб, визначених позивачами, оскільки стаття 228 ЦК України не містить жодних положень, які б встановлювали коло осіб, що можуть звернутись до суду з позовом з визначених нею підстав.
За доводами скаржника у справі, існує необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, а саме чи може ціна договору бути єдиним необхідним і достатнім критерієм віднесення правочину до категорії таких, що суперечать інтересам держави.
Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).
На думку колегії суддів КГС ВС, у цій справі існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що Позивач у позові, посилаючись на невідповідність Договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Водночас частина третя статті 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
На переконання колегії суддів, закріплення в частині третій статті 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 ЦК України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 ЦК України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.
Велика Палаті в ухвалі констатує, що у справі № 918/1043/21 суди попередній інстанцій, визнавши недійсним Договір, стягнули з Підприємства кошти згідно із частиною третьою статті 228 цього Кодексу. При цьому, встановивши умисел на вчинення такого правочину лише у Відповідача, суди не звернули уваги на те, що за вказаною нормою суд не лише повинен повернути Позивачу все одержане Відповідачем за Договором, а й одержане Позивачем або належне йому на відшкодування виконаного за рішенням суду стягнути в дохід держави (фактично в частині третій статті 228 ЦК України закріплено двосторонню реституцію, але на користь держави), і таке стягнення в дохід держави відбувається в силу закону, а не залежить від наявності чи відсутності заявлення такої вимоги.
Отже суди попередніх інстанцій, незважаючи на обґрунтування Ліцеєм позову статтею 216 ЦК України, яка передбачає двосторонню реституцію, фактично застосували односторонню, пославшись на частину третю статті 228 цього Кодексу, яка теж містить норму про «двосторонню реституцію на користь держави».
Колегія суддів КГС ВС припередачі справи до Великої Палати вважає, що наразі відсутня стала судова практика щодо застосування статті 203, частини третьої статті 228 та частини першої статті 216 ЦК України, а також частини першої статті 208 ГК України. При цьому на розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ з ідентичними до цієї справи предметом і підставами позову, а також Відповідачем, зокрема: № 918/1004/21, № 918/1063/21, № 918/1064/21, № 918/1016/21, № 918/1058/21 та інші.
Колегія суддів КГС ВС доводить необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним.
На переконання колегії суддів, установивши недійсність Договору згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов`язати Відповідача повернути Позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь Відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін.
Фундаментальне значення цього питання, на думку колегії суддів, полягає і в тому, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності суди, дотримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, неправильно застосовуватимуть статтю 216 ЦК України та порушуватимуть права іншої сторони в отриманні того, що вона передала на виконання правочину, визнаного недійсним, що є недопустимим.
Окрім наведеного, колегія суддів КГС ВС вважає, що існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав / інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.
Аналогічні питання правозастосування суд має вирішити при розгляді справи № 925/403/24, оскільки такі ж доводи та заперечення стосовно поданого позову і застосування наслідків недійсності правочину лише щодо ПП "Захід-Монтажбуд", мають сторони спору.
Тому суд вважає за доцільне провадження у справі зупинити до часу завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.
При цьому суд враховує, що справа № 918/1043/21 з огляду на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 ЦК України, статті 208 ГК України на даний час знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду і засідання призначено на 18 жовтня 2023 року.
Висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/1043/21 щодо поставленої правової проблеми застосування до відносин сторін загальної та спеціальної норм, що визначають недійсність договору і його наслідків, сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність.
Постанова Великої Палати Верховного Суду є остаточною та виступає підставою формування судової практики.
За правилами п.11) ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі на підставі п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупиняється до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
Керуючись п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, -
УХВАЛИВ:
Задовольнити клопотання позивача, Черкаської міської ради, від 18.07.2024 та зупинити провадження у справі № 925/403/24 до часу завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства «Фірма «ДАН» про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн., у подібних правовідносинах.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали складено 02 серпня 2024 року
Суддя Н.М. Спаських
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 30.07.2024 |
Оприлюднено | 06.08.2024 |
Номер документу | 120799148 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Спаських Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні