Постанова

від 30.07.2024 по справі 903/1007/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/1007/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Міщенко І. С.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Озера Рекреація Сервіс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024

та рішення Господарського суду Волинської області від 29.11.2023

у справі № 903/1007/23

за позовом Приватного підприємства "Озера Рекреація Сервіс"

до Ківерцівської міської ради

про визнання договору оренди землі поновленим, визнання недійсним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Озера Рекреація Сервіс" (далі - ПП "Озера Рекреація Сервіс", позивач) звернулося до господарського суду з позовом про визнання договору оренди землі від 22.07.2013 поновленим, в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви. Просив також визнати недійсним та скасувати рішення Ківерцівської міської ради (далі - рада, відповідач) восьмого скликання від 21.07.2023 № 28/65 "Про припинення договору оренди землі, укладеного між територіальною громадою в особі Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області та ПП "Озера Рекреація Сервіс".

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач, який добросовісно користувався земельною ділянкою, наданою йому в оренду згідно з договором оренди від 22.07.2013, на виконання умов цього договору, вимог Закону України "Про оренду землі", звертався до орендодавця з листами, в яких зазначав про намір продовжити дію цього договору, на що відповіді не отримав. Натомість, відповідачем було прийнято рішення, яким позивача безпідставно позбавлено переважного права пролонгації договору оренди землі на новий строк.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.11.2023 (суддя - Кравчук А. М.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 (головуючий суддя - Філіпова Т. Л., судді - Маціщук А. В., Василишин А. Р.), відмовлено у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2013 між територіальною громадою в особі Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (орендодавець) та ПП "Озера Рекреація Сервіс" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: с. Озеро, Ківерцівський район, Волинська область та яка належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. п. 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка, площею 0,4734 га, цільове призначення: розташування зони відпочинку, категорія земель: землі рекреаційного призначення, кадастровий номер 0721884801:012:001:0055. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 87 531, 66 грн (п. 4 договору).

У п. 8 договору сторони досягли згоди, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 4 444,00 грн в рік шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця.

За п. п. 13, 14 договору земельна ділянка передається в оренду для створення зони відпочинку; цільовим призначенням земельної ділянки визначено розташування зони відпочинку.

Відповідно до п. 7 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Дія договору припиняється, зокрема, за закінченням строку, на який його було укладено (п. 34 договору).

22.07.2013 було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди ПП "Озера Рекреація Сервіс" земельної ділянки, площею 0,4734 га з метою створення зони відпочинку за адресою: с. Озеро, Ківерцівський район, Волинська область, на підставі договору оренди землі від 22.07.2013; строк оренди - до 22.07.2023 з правом пролонгації.

26.04.2022 Ківерцівська міська рада зверталася до ПП "Озера Рекреація Сервіс" з претензією про сплату заборгованості з орендної плати у сумі 8 301, 84 грн.

14.06.2023 позивачем на адреси Тростянецької об`єднаної територіальної громади і Озерської сільської ради були направлені листи-повідомлення від 12.06.2023, в яких він висловив намір продовжити строк дії договору оренди землі від 22.07.2013 на наступний період. До цих листів долучив примірник проекту договору оренди землі від 22.07.2023.

Позивач звертався (повторно) до Тростянецької об`єднаної територіальної громади і Озерської сільської ради з листами-повідомлення від 04.07.2023 № 2 про намір продовжити дію договору оренди землі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з листом фінансового управління Ківерцівської міської ради від 01.08.2022 № 343/01-15/2-22 станом на 01.08.2022 у ПП "Озера Рекреація Сервіс" існувала заборгованість зі сплати податків в сумі 8 301,84 грн (орендна плата з юридичних осіб); у цьому листі зазначено, що несплата податку є систематичною та триває понад 2 роки, а також суди зазначили, що Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 09.05.2023 у справі № 140/3769/23 стягнув з ПП "Озера Рекреація Сервіс" на користь держави податковий борг в сумі 8 637,84 грн, з якої 8 301,84 грн - податковий борг з орендної плати за землю, 336,00 грн - борг з податку на прибуток приватних підприємств.

Рішенням Ківерцівської міської ради від 21.07.2023 № 28/65 вирішено: припинити договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4734 га з кадастровим номером 0721884801:01:001:0055, яка знаходиться на території Ківерцівської міської територіальної громади у с. Озеро, Луцького району, Волинської області через закінчення строку, на який його було укладено; відмовити ПП "Озера Рекреація Сервіс" в укладенні договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Ківерцівської міської територіальної громади у с. Озеро, Луцького району, Волинської області на новий строк у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків за умовами договору оренди землі, укладеного між територіальною громадою в особі Озерської сільської ради Ківерцівського району Волинської області та ПП "Озера Рекреація Сервіс".

З вказаного рішення вбачається, що воно прийнято радою з огляду на лист ПП "Озера Рекреація Сервіс" від 12.06.2023, враховуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 140/3769/23.

ГУ ДПС у Волинській області у листі від 11.10.2023, направленому заступнику голови Ківерцівської ТГ, зазначило: що станом на 11.10.2023 ПП "Озера Рекреація Сервіс" не подало до Ківерцівської ДПІ ГУ ДПС у Волинській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 - 2023 роки за земельну ділянку, площею 0,4734 га з кадастровим номером 0721884801:01:001:0055; відповідно, орендна плата не сплачувалася; за результатами проведених камеральних перевірок щодо ПП "Озера Рекреація Сервіс" складено акти щодо неподання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік від 30.01.2023 та за 2023 рік від 03.07.2023, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2023, від 23.08.2023 та застосовано штрафні санкції на загальну суму 1 360,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що орендарем було порушено процедуру повідомлення орендодавця (яким є Ківерцівська міська рада з огляду, зокрема, на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області") про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі. При цьому, суди встановили ухилення орендаря від виконання умов договору оренди землі, систематичну несплату орендних платежів, що зумовило орендодавця також звертатися до суду для їх стягнення в примусовому порядку. Дійшли висновку про те, що рада, приймаючи спірне рішення, діяла в межах своєї компетенції, згідно з вимогами законодавства та не порушувала права позивача.

Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 та рішенням Господарського суду Волинської області від 29.11.2023, ПП "Озера Рекреація Сервіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та визнати поновленим на новий термін, на 10 років, з 22.07.2023 по 22.07.2033 договір оренди землі від 22.07.2013 у редакції додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки між Територіальною громадою в особі Ківерцівської міської ради та ПП "Озера Рекреація Сервіс", щодо земельної ділянки загальною площею 0,4734 га, кадастровий номер 0721884801:01:001:0055, яка знаходиться у с. Озеро, Луцького району, Волинської області.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі", викладених у постановах від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та інших.

Посилається у касаційній скарзі також на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не врахували таких обставин: на момент прийняття радою оскаржуваного рішення у позивача була відсутня заборгованість з орендної плати за договором, про що свідчить наявна у матеріалах справи квитанція про сплату орендної плати; спір у справі виник щодо поновлення договору оренди землі, а не щодо розірвання договору; карантині обмеження та збройна агресії російської федерації проти України вплинули на повноцінну господарську діяльності позивача; позивачем направлялися на адресу орендодавця листи про продовження строку договору не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку договору оренди землі, що відповідає умовам договору та вимогам закону та, які (листи) ним були отримані. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору належним чином оформленого повідомлення про відмову у поновленні договору оренди, надісланий орендарем договір визнається укладеним з орендодавцем.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Озера Рекреація Сервіс" з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287, ч. ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.07.2024.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Верховний Суд зазначає, що вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За ч. 1 ст. 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду, а п. 10 ч. 2 цієї статті визначає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 909/8/21 виснував, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України (далі - ЗК України) визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124 ЗК України). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

У ст. 13 Закону України "Про оренду землі" міститься визначення договору оренди землі, яким є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Разом з тим, у ст. 33 Закону України "Про оренду землі" законодавець закріпив порядок дій як орендаря, так і орендодавця за наявності наміру, зокрема, поновити договір оренди землі.

Здійснюючи тлумачення вказаної норми матеріально права, Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо її застосування. Водночас, Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 здійснив узагальнення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та зазначив, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в контексті дій сторін договору виглядає таким чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки, саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

Верховний Суд у справі № 926/2720/21 також зазначив, що у випадку якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають встановленню судами, та, за умови їх підтвердження це є підставою для відмови у задоволенні позову.

У постанові від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22 Верховний Суд виснував, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій як орендаря, так і орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому наявність саме сукупності встановлених ст. 33 Закону України "Про оренду землі" юридичних фактів надає орендарю переважне право на продовження орендних правовідносин, а у разі порушення такого права орендодавцем - на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги орендаря.

Верховний Суд у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Вказав на те, що законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк має тільки орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22).

Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону України), одним із елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування. Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, орендована земельна ділянка була передана позивачу в користування ще в 2013 році, а отже, станом на момент звернення до суду з цим позовом ПП "Озера Рекреації Сервіс" користувалось орендованою земельною ділянкою вже 10 років. У той же час, спірна земельна ділянка була передана в користування позивачу із конкретним цільовим призначенням - для створення зони відпочинку (п. п. 2, 13 договору).

Врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до ст. 86 ГПК України, встановивши систематичну несплату ПП "Озера Рекреації Сервіс" орендних платежів, невиконання ним умов п. 2 договору, тривале невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та погіршення її стану (врахувавши те, що позивачем не доведено створення йому перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою), що також свідчить про недобросовісність поведінки орендаря, а також, встановивши недотримання орендарем у повному обсязі передбаченого законодавством алгоритму дій для поновлення договору оренди землі та прийняття радою відповідного рішення про відмову у укладенні договору на новий строк, у строки, встановлені Законом України "Про оренду землі", суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволені позову про визнання поновленим договору оренди землі у цьому випадку.

Щодо аргументів скаржника про те, що він не міг використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням через введення карантинних заходів, воєнного стану на території України, то їм надавалася оцінка судам попередніх інстанцій та встановлено, що договір оренди землі було укладено у 2013 році, в той час як карантинні заходи запровадженні у 2020 році, а воєнний стан - 24.02.2022, тобто вже під час дії цього договору. Крім того, доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до переоцінки поведінки орендаря при виконанні ним умов договору, чому вже надавалася оцінка судами попередніх інстанцій, та встановлено, що вона не є добросовісною.

Інші постанови Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, хоча й прийняті у спорі, пов`язаному із поновленням договору оренди землі, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами згідно з вимогами процесуального закону доказами, залежно від яких й прийнято судове рішення, та, відповідно, й застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тобто зазначені справи і справа № 903/1007/23, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за фактичними обставинами.

Верховний Суд вважає також те, що суди попередніх інстанцій, за встановлених обставин, з урахуванням висновків Верховного Суду, підставно відмовили і у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування відповідного рішення ради, яка при його прийнятті діяла в межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону, зокрема, ст. 140 Конституції України, ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 12, 116, 124 ЗК України та не порушувала права та законні інтереси позивача як орендаря.

З вищевикладеного вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотримання норм матеріального права, зокрема, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", з урахуванням висновків Верховного Суду у справах, які є релевантними справі, яка переглядається, а підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилася.

Щодо іншої підстави касаційного скарження, то необхідно зазначити таке.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

Такий висновок є послідовним, сталим та викладений у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, від 02.05.2024 у справі № 927/150/23 тощо.

Проте, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. За таких обставин, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам (див. постанову Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 917/1178/23).

Решта доводів касаційної скарги фактично зводяться лише до неправильного розуміння та тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права, висновків Верховного Суду та до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції - без змін, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Озера Рекреація Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 та рішення Господарського суду Волинської області від 29.11.2023 у справі № 903/1007/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Міщенко І. С.