Постанова

від 27.06.2024 по справі 908/1979/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1979/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 (прийняте суддею Науменко А.О., повне судове рішення складено 25.10.2023) у справі № 908/1979/23

за позовом Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОЙКА-ВІК"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" за власний рахунок знести самочинно встановлений об`єкт автозаправної станції, а саме тимчасову споруду (для обслуговування клієнтів) та газове обладнання (два наземних резервуара), що розташовані за адресою: вул. Сєдова, 7, м. Запоріжжя.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі № 908/1979/23 в задоволенні позову відмовлено; витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з обставин, що встановлені актом обстеження № 0039 від 21.11.2022 порушення Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п.п. 4.31., 4.3.10, 4.3.33, 4.3.36 "Правил благоустрою території м. Запоріжжя", затверджених рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 № 41, не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення таких об`єктів, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання частини сьомої статті 376 ЦК України.

Запорізькою міською радою не вичерпано заходів впливу на орендаря, який є відповідальною особою за умовами договору № 201405000100479 щодо використання земельної ділянки за призначенням, в той час як знесення спірних об`єктів можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі № 908/1979/23, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно витлумачив норми ст. 375 та ст. 376 Цивільного кодексу України зазначивши, що звернення до суду із позовом про знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Запорізька міська рада не вбачала підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки орендарем, ФОП ОСОБА_2., належним чином виконувались умови договору, своєчасно вносилась орендна плата.

Як встановлено в оскаржуваному рішенні, між відповідачем ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" та третіми особами по справі ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" і ФОП ОСОБА_2. неодноразово укладались договори оренди та суборенди нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Седова 7 для здійснення відповідачем господарської діяльності. Відповідно до умов цих договорів, в оренду передавалось нерухоме майно, а саме: магазин непродовольчих товарів, офіс літ.Б-2 інв. № 14 з обладнанням, мережами, огорожею та тимчасовою спорудою. Копії відповідних договорів знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу, що тимчасову споруду (для обслуговування клієнтів) та газове обладнання (два наземних резервуара) відповідач ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" отримало в оренду від ФОП ОСОБА_2., а тому є всі підстави вважати, що саме відповідач, отримавши в оренду нерухоме майно, самочинно розмістив на земельній ділянці, що орендує ОСОБА_2., тимчасові споруди.

Відповідачем не надано суду першої інстанції доказів належного оформлення дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд, а саме: належно оформленого договору оренди (або суборенди) земельної ділянки, а також дозволу департаменту архітектури та містобудування на розміщення тимчасових споруд та отримання відповідного паспорта прив`язки тимчасових споруд.

Порушення права територіальної громади міста Запоріжжя полягало не в невиконанні ФОП ОСОБА_2. умов договору оренди землі, а в самовільному розміщенні ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" об`єктів нерухомого майна: тимчасової споруди (для обслуговування клієнтів) та газового обладнання (два наземних резервуара).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визнав акт обстеження від 21.11.2022 не належним доказом фіксації та підтвердження порушення вимог законодавства у сфері землекористування, благоустрою, регулювання містобудівної діяльності, тощо.

Проте, бланк акту обстеження території є універсальним документом, який складається при обстеженні певної території на предмет дотримання правил благоустрою міста Запоріжжя. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку колегіального складання такого акту обстеження, ознайомлення особи, яка допустила порушення правил благоустрою зі складеним актом, а також не передбачена особиста присутність такої особи при складенні акту обстеження.

Крім того, складення такого акту обстеження не створює юридичних наслідків для відповідача, оскільки він складений, щодо виявлення порушення правил благоустрою, та є підставою для підготовки пакету документів та передачі їх виконавчому комітету міської ради, для прийняття відповідного рішення.

Та у випадку прийняття виконавчим комітетом рішення, щодо усунення наслідків порушень правил благоустрою, у особи, що їх допустила виникають обов`язки, щодо усунення таких порушень.

Тобто, Акт обстеження, по своїй суті, є документом, що фіксує обставини порушення Правил благоустрою, при цьому не встановлює особу, яка їх допустила.

Самим відповідачем не заперечується факт розміщення на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Седова, 7, тимчасової споруди для обслуговування клієнтів та два наземних газових резервуара. Тому, в даному випадку не вбачалось необхідності у колегіальному складенні акту обстеження території.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Позивачем не зазначено, які саме дії або бездіяльність Відповідача створили загрози життю та здоров`ю членам територіальної громади м. Запоріжжя, не наведено опису такої небезпеки, загрози, тощо. Сам лише факт існування та розміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Седова. 7, автозаправної станції не може свідчити про наявність загрози життю та здоров`ю громадян.

Позивачем в частині даного не доведено жодними доказами, що будь-яке обладнання заправної станції або ж її споруди не відповідають встановленим вимогам, не відповідають технічному стану, тощо.

Серед виявлених на думку Позивача порушень, останній посилається на те, що Відповідач самовільно зайняв земельну ділянку і розмістив на ній автозаправну станцію.

Відповідач почав здійснювати свою господарську діяльність на вказаній території, отримавши на підставі договірних відносин з ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Седова, 7 майно АЗС.

ТОВ "ТРОЙКАК-ВІК" як Орендодавець майна АЗС жодним чином не повідомляло Відповідача, як Орендаря, про необхідність звільнити таку земельну ділянку у зв`язку з закінченням строку договору оренди з Запорізькою міською радою або ж у зв`язку з неможливістю її використання Відповідачем для господарської діяльності та розміщення на ній автозаправної станції, тощо. Жодних вимог і Відповідачу від Позивача як органу місцевого самоврядування, що здійснює свої повноваження на відповідній території, щодо необхідності звільнення земельної ділянки протягом будь-якого періоду не надходило.

В подальшому такий договір оренди було укладено з новим власником майна ФОП ОСОБА_1.

ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" та ОСОБА_1 сплачували орендну плату за користування земельною ділянкою. В свою чергу відповідач сплачував орендну плату ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" та ОСОБА_1 за договорами оренди.

Таким чином, наявність зазначених фактів свідчить про правомірність перебування на вказаній земельній ділянці відповідних об`єктів нерухомого майна у користування відповідача, а тому порушення, на які посилається позивач не відповідають їх правовій природі.

Навіть якщо Позивач проводив перевірку на підставі ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Запоріжжя, як він сам зазначає, то його прямим обов`язком було скласти відповідні акти, видати припис в межах своїх повноважень на усунення порушень, які на його думку існували в частині порушення правил благоустрою, довести їх до відома Відповідача, під підпис як те передбачено відповідними правилами, перевірити виконання такого припису, і лише потім приймати рішення щодо знесення (демонтажу) відповідного самочинно встановленого об`єкту.

Натомість Позивач у протиправний спосіб без будь-якої процедури встановленої нормами благоустрою населених пунктів, звернувся до суду нібито за захистом своїх порушених прав.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості, щодо ознайомлення Відповідача з відповідним складеним Актом, відсутні відомості про винесення припису, акта про перевірку виконання припису, тощо.

Передумовою подачі позову про знесення самочинно збудованого об`єкта на підставі ст.376 ЦК України є: виявлення уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю факту самочинного будівництва об`єкта, в т.ч. перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою; видання ним припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил; невиконання цього припису з боку особи, якій він адресований.

Автозаправна станція Відповідача, не є самочинним об`єктом будівництва. Її розміщення здійснено на підставі договорів оренди, а на вказані об`єкти було надано підтверджуючі документи щодо права власності вказаних споруд, надано ліцензію на провадження відповідного виду діяльності за вказаною адресою, а також декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

22.12.2023 позивач подав відповідь на відзив. Окрім доводів апеляційної скарги позивач додатково зазначив, що на підставі прийняття Запорізькою міською радою рішення від 18.12.2019 № 64 "Про скасування рішення Запорізької міської ради від 27.03.2013 №13 "Про внесення доповнення до Правил благоустрою території м. Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 №41 "Про Правила благоустрою території міста Запоріжжя", розділ 11 Правил втратив свою чинність.

Тому, на момент здійснення перевірки стану благоустрою території міста Запоріжжя, за адресою: вул. Сєдова 7, а саме 21.11.2022 відповідачем не було порушено процедуру проведення перевірки.

Що стосується посилання відповідача на "Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 за № 553, то ці доводи є безпідставними, оскільки вони взагалі не стосуються правовідносин, що виникли між сторонами по даній справі.

Перевірка відбувалась на підставі Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою території міста Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 № 41 та в ході цього комплексу заходів здійснювалась перевірка території на предмет розміщення відповідачем без дозвільних документів металевих конструкцій (два наземних металевих резервуара) та тимчасової споруди для підприємницької діяльності в межах міста Запоріжжя, а ніяк не конкретного об`єкту нерухомості.

Треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.03.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні 14.03.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги до 06.06.2024 о 14:00 год.

В судовому засіданні 06.06.2024 оголошено перерву на 27.06.2024 о 14:15 год.

У судовому засіданні 27.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

27.10.2014 року між ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" (орендар) та Запорізькою міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди № 201405000100479 (далі договір № 201405000100479).

Згідно із п. 1 договору № 201405000100479 орендодавець відповідно до рішення 50 сесії 6-го скликання Запорізької міської ради № 74/96 від 10.09.2014 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 11 договору № 201405000100479 строк дії договору становить до 10.09.2033 року.

16.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" (орендар) та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" (власник) був укладений договір оренди № 161220. Відповідно до даного договору власник передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди об`єкт. Відповідно до термінології договору оренди об`єкт - нежитлова тимчасова споруда, площею 14,08 кв.м., яка знаходиться на адресою вул. Сєдова, 7, м. Запоріжжя. Вказаний об`єкт передався згідно з метою оренди для здійснення господарської діяльності. Строк договору починає свій перебіг з 01.01.2021 року до 31.12.2021 року. Згідно Акту прийому-передачі від 01.01.2021 об`єкт нерухомого майна за Договором оренди з боку ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" були передані відповідачу.

31.12.2021 року між ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" було підписано додаткову угоду до договору оренди № 161220 відповідно до якої, окрім іншого, сторони виклали п. 4.1. в наступній редакції, а саме визначили, що строк оренди починається з 01.01.2021 року та діє до 30.11.2023 року.

На підставі акту приймання-передачі від 21.02.2022 року у зв`язку зі зменшенням капіталу товариства на підставі рішення учасника ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" передало громадянину ОСОБА_2 , учаснику, нерухоме майно: магазин непродовольчих товарів та офіс літ.Б-2 інв.№14, загальною площею 654.2 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Сєдова, 7 на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0180, в результаті чого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис, щодо заміни орендаря з ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" на ОСОБА_3 за договором оренди № 201405000100479, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 319697663 від 06.01.23.

21 лютого 2022 року між ОСОБА_2 (позичкодавець) та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" (користувач) було укладено договір позички. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 передав у безоплатне користування ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" нерухоме майно, а саме магазин непродовольчих товарів та офіс літ.Б-2 інв.№14, загальною площею 654.2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33491723101, з обладнанням, мережами, огорожею та тимчасовою спорудою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п 2.1.1. договору позички від 21.02.22 Користувач зобов`язується: Користуватися Об`єктом позички особисто для здійснення господарської діяльності або для передачі Об`єкта позички в оренду чи суборенду. За актом приймання-передачі від 31.08.2022 до договору позички, майно було повернуто ОСОБА_2

01.09.2023 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" (орендар) було укладено договір оренди 01/09-1 від 01 вересня 2022 року, за умовами якого в оренду було передано: магазин непродовольчих товарів та офіс літ.Б-2 інв.№14, загальною площею 654.2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33491723101, з обладнанням, мережами, огорожею та тимчасовою спорудою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір оренди не виключав можливості продовжити здавати у оренду нежитлову будівлю, площею 14,08 кв.м, яка продовжувала бути власністю ТОВ "ТРОЙКА-ВІК". Тобто, після того, як ОСОБА_2 став власником магазину, що стало підставою для переоформлення земельної ділянки, він уклав з ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" договір позички, а у подальшому договір оренди на вказаний магазин та надав право здавати вказане майно в оренду та суборенду.

22.05.2023 між ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" була підписана додаткова угода відповідно до якої сторони погодили розірвати договір оренди № 161220 від 16.12.2020 року. Останній день оренди 31.05.2023.

31 травня 2023 між ФОП ОСОБА_2. та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" було укладено додаткову угоду про розірвання 31.05.2023 договору оренди № 01/09-1 від 01 вересня 2022 року.

01 червня 2023 між ОСОБА_2 та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" було укладено договір купівлі-продажу майна № 01/06/23-1, за яким ОСОБА_2 став власником тимчасової споруди, площею 14,08 кв.м.

01.06.2023 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" (орендар) було укладено договір оренди № 6. Відповідно до умов договору оренди Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає від Орендодавця в строкове платне користування тимчасову споруду, загальною площею 14,08 кв.м. Предмет оренди знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Мета використання Предмета оренди Орендарем здійснення господарської діяльності.

Згідно акту приймання-передачі земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0180 за адресою АДРЕСА_1 до Запорізької міської ради за договором оренди землі № 201405000100479 не поверталася, що підтверджує факт її перебування у користуванні ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" та ОСОБА_1 по сьогоднішній день.

Таким чином, в спірних правовідносинах наявні діючі правовідносини оренди землі за договором № 201405000100479 між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 (попередній орендар - ТОВ "ТРОЙКА-ВІК"). ФОП ОСОБА_2 передано в оренду ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" (орендар) за договором оренди тимчасову споруду, загальною площею 14,08 кв.м., за адресою: Україна. Запорізька обл. м. Запоріжжя. вул. Сєдова, 7.

Відповідно до пункту 34.5. договору оренди землі № 201405000100479 орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Пунктом 34.7. договору оренди землі № 201405000100479 також визначено обов`язок орендаря використовувати орендовану земельну ділянку, не допускаючи погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї діяльності, утримувати земельну ділянку у належному санітарному стані, здійснювати покоси карантинних рослин, прибирання та вивезення сміття, виконувати обрізку, знесення сухостійних дерев та проводити інші роботи, які передбачені Правилами благоустрою, забезпечення чистоти, порядку і дотримання тиші в місті Запоріжжя, які затвердженні рішенням Запорізької міської ради.

Згідно із пунктом 34.16. договору оренди землі № 201405000100479 у випадку надання в оренду земельної ділянки для розташування тимчасових споруд, об`єктів що не є об`єктами нерухомості орендарю заборонено здійснювати капітальне будівництво об`єкта нерухомості на орендованій земельній ділянці та/або здійснювати реконструкцію тимчасових споруд у об`єкти нерухомості без відповідної згоди Запорізької міської ради.

Договором оренди землі № 201405000100479 визначено правові наслідки недотримання орендарем своїх обов`язків та порушення умов договору в частині цільового призначення та умов утримування земельної ділянки у належному санітарному стані.

Відповідно до п. 39 договору оренди землі № 201405000100479 розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку.

Умовами розірвання договору № 201405000100479 в односторонньому порядку, зокрема є:

" 39.3. Використання Орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, у тому числі невиконання п. 34.18.1 договору оренди землі;

39.4. Невиконання обов`язку передбаченого п. 34.7 Договору;

39.5. Самовільне будівництво об`єкту нерухомості, або реконструкція тимчасових споруд у об`єкти нерухомості на земельній ділянці".

Згідно із п. 39.6. договору № 201405000100479 підставою для розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі є рішення сесії Запорізької міської ради про припинення права користування земельною ділянкою на правах оренди. Вищевказане рішення Запорізької міської ради є підставою для реєстрації припинення права оренди землі а органі державної реєстрації.

21.11.2022 старшим інспектором відділу оперативного контролю у сфері благоустрою та паркування Установи "Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя" Запорізької міської ради здійснено обстеження території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, за результатами якого складено акт обстеження території.

В акті також зазначено, що інспектором виявлено факт розміщення АГЗС у складі якої газове обладнання (два наземних резервуара), МАФ тимчасова споруда для обслуговування клієнтів.

В акті також зазначено, що відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування ЗМР за інформацією містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом відповідно до статті 22 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 "Про містобудівний кадастр" паспорт прив`язки тимчасової споруди не зареєстровано, інформація щодо наявності дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди повідомляється, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на запитуваній території Департаментом було надано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію магазину автозапчастин з будівництвом торгово-складських приміщень по АДРЕСА_1 від 08.09.2015 № МБУ-2015/0044, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:05:009:0180.

Відповідно до листа управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 14.11.2022 № 956/02-03, на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2310100000:05:009:0180, площею 0,1892 га (для розташування магазину) між Запорізькою міською радою та ТОВ "ТРОЙКА-ВІК" був укладений договір оренди строком до 10.09.2033 року.

Висновки та пропозиції за результатами обстеження (за фактом виявлених порушень) металеві конструкції (два наземних металевих резервуара) та тимчасова споруда, розміщені всупереч Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п.п. 4.3.1., 4.3.10, 4.3.33, 4.3.36 "Правил благоустрою території м. Запоріжжя", затверджених рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 № 41. Таким чином наявні порушення вимог законодавства у сфері благоустрою. На підставі даного акту обстеження запропоновано вжити заходів в межах чинного законодавства України.

На підставі вищевикладеного, для захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя, Запорізькою міською радою заявлено вимогу про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" за власний рахунок знести самочинно встановлений об`єкт автозаправної станції, саме тимчасову споруду (для обслуговування клієнтів) та газове обладнання (два наземних резервуара), що розташовані за адресою: вул. Сєдова, 7, м. Запоріжжя.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва нерухомості.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди.

Отже, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Щодо вимоги, спрямованої на знесення самочинно встановленого об`єкту автозаправної станції, а саме тимчасової споруди (для обслуговування клієнтів) та газового обладнання (два наземних резервуара), судова колегія зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідна позовна вимога є різновидом негаторного позову, передбаченого статтею 391 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом із цим слід відрізняти капітальні споруди від тимчасових споруд.

Капітальна будівля завжди тісно пов`язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки воно має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.

Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо).

Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (чинна станом на дату подання позову).

Наявні ж у справі, яка розглядається, матеріали, які були досліджені у суді апеляційної інстанції, не дають підстав стверджувати, що тимчасову споруду (для обслуговування клієнтів) та газове обладнання (два наземних резервуара), що розташовані за спірною адресою можливо віднести до нерухомого майна.

За положеннями ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно п. 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу (п.2.29). Розміщення ТС самовільно забороняється (п.2.30.).

Також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється громадськими інспекторами благоустрою населених пунктів згідно з положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Громадські інспектори благоустрою населених пунктів: 1) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів; 2) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів і подають їх органам державного контролю у цій сфері та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності; 3) надають допомогу органам державного контролю у сфері благоустрою населених пунктів у діяльності щодо запобігання порушенням законодавства про благоустрій населених пунктів; 4) здійснюють інші повноваження відповідно до закону. Результати громадського контролю за станом благоустрою територій підлягають оприлюдненню на зборах мешканців відповідної території та розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів передбачена ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у: 1) порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; 2) проектуванні об`єктів благоустрою населених пунктів з порушенням затвердженої в установленому законодавством порядку містобудівної документації та державних будівельних норм; 3) порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів благоустрою; 4) порушенні правил благоустрою територій населених пунктів; 5) порушенні режиму використання і охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; 6) самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту; 7) пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою населених пунктів; 8) знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону; 9) забрудненні (засміченні) території населеного пункту; 10) неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.

Таким чином, Закон України "Про благоустрій населених пунктів" наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

У розумінні Закону України "Про благоустрій населених пунктів" дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об`єкту благоустрою території).

Між тим, знесення об`єктів нерухомого майна, у разі здійснення самочинного будівництва, за змістом статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 376 ЦК України, здійснюється у порядку, передбаченому цими нормами, а саме виключно на підставі рішення суду. Проте, належність спірного майна до нерухомого позивачем не доведена.

Дії з демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту, здійснення яких належить до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (постанова КАС ВС від 07.07.2022 у справі №200/4397/19-а).

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Вимога про захист порушеного права має відповідати не лише змісту порушеного права та характеру правопорушення, а повинна забезпечити поновлення порушеного права. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Так, суд приймає до уваги, що старшим інспектором відділу оперативного контролю у сфері благоустрою та паркування Установи "Інспекція з благоустрою міста Запоріжжя" Запорізької міської ради при складенні акту обстеження не перевірено характеристик майна відповідача як нерухомого, не визначені розміри споруд, матеріал конструктивних елементів, наявності/відсутності фундаменту, інвентарних номерів або інших індивідуальних ознак резервуарів та тимчасової споруди для розмежування майна відповідача та третьої особи. Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2023 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" (орендар) було укладено договір оренди тимчасової споруди, загальною площею 14,08 кв.м., розташованої за спірною адресою. Також в матеріалах справи наявні висновки експертизи ємностей (резервуарів): РГС-10 інвентарні номери 1 та 2 з яких вбачається, що власниками цих ємностей є ТОВ "Нафта Преміум Груп".

З наявних у справі матеріалів неможливо встановити склад майна, яке розташовано за спірною адресою та чи належить воно відповідачу на праві власності та розміщено ним на спірній земельній ділянці.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги та викладені у ній підстави для скасування судового рішення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі № 908/1979/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі № 908/1979/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.08.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко