Рішення

від 05.08.2024 по справі 638/3914/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3914/23

Провадження № 2/638/4024/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Тимченка А.М.

за участі секретаря судових засідань Кондратюк І.В.,

представник позивача- адвокат Цимбалюк С.В.

представник відповідача- адвокат Кайдашов В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила суд в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП грошові кошти у розмірі 71695, 29 грн., витрати на проведення експертизи 3088,98 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 25.12.2021 о 11:00 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом BMW 523і д.н.з. НОМЕР_1 , по пл. Свободи (зі сторони спуску Клочківський) в м. Харкові, по вул. Незалежності, повертаючи ліворуч, не врахувала дорожньої обстановки, погодних умов, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням її сина, який рухався у зустрічному напрямку, чим порушено п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В результаті цієї дорожньої-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, що спричинило матеріальну шкоду. Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення за вказаною ДТП, яка набрала законної сили 04.02.2022, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Позивач зазначає ,що діями ОСОБА_2 їй, як власниці ТЗ, було завдано майнову шкоду (матеріальний збиток) у розмірі 47181 (сорок сім тисяч сто вісімдесят одна) грн. 66 коп., та вартість відновлювального ремонту належного їй автомобілю складає 82321,76 грн., що підтверджується висновком експерта №38870 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, складеного 14.01.2022. Також позивачем була сплачена вартість виготовлення вказаного висновку експерта у розмірі 3088,98 грн. Як зазначає позивач, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за договором страхування №203618402 від 15.04.2021. Страховою компанією ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплачено страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 10474,87 грн. Однак вказана сума страхового відшкодування не покриває розмір завданих збитків, оскільки позивачем за власні кошти було особисто здійснено ремонт автомобіля у ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту склала 82170,16 грн. без ПДВ, на підтвердження чого надано акт № 15 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.12.2022. Позивач вважає, що відшкодування, яке було йому виплачено, розраховано з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а тому різницю між вартістю витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу та страховим відшкодуванням повинен сплатити саме винуватець ДТП, оскільки у страховика такого зобов`язання не виникло. Різниця між вартістю відновлювального ремонту та сплаченою сумою страхового відшкодування складає 71695,29 грн. Позивач зверталась до відповідача з проханням сплати вказану різницю, однак отримала відмову. Також, позивачу у зв`язку з завданою ДТП спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн. Крім того позивачем понесені витрати за надання висновку експерта № 38870 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 3088,98 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду від 26 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку, яка складає 71695 (сімдесят одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять грн.) 29 коп, витрати за проведення експертизи у розмірі 3088 (три тисячі вісімдесят вісім) гривень 98 коп, моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп, витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Ухвалою суду від 26 квітня 2024 року скасовано заочне рішення від 26 вересня 2023 року у справі № 638/3914/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого відповідач має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 , відповідач виклала свої заперечення проти позову, які зводяться до того, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки її відповідальність була застрахована у визначеному чинним законодавством України порядку, а відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того наданий позивачем висновок про суму заподіяних збитків не може бути підставою для перегляду розміру страхового відшкодування, оскільки розмір завданого позивачу матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) встановлений страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а інший огляд автомобіля відбувся суб`єктом оціночної діяльності за її власним розсудом майже через місць, без участі заподіювача шкоди та страховика. При цьому, під час розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи не заявлялося, а позивач не надала суду доказів того, що нею було виконано відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля саме на заявлену суму. Позивач з відповідними вимогами до страховиків відповідачів зверталась та отримала страхові відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, так як вони викладені у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з тих самих підстав, що зазначені позивачем у заяві про скасування заочного рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з ч. 7 ст. 4 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Окремих заяв від представника третьої особи про отримання судових повісток в паперовій формі не надходило.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Таким чином, відповідач та її представник про судове засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку відповідно до ст. 212 ЦПК України, в тому числі за допомогою ЄСІТС не скористалися.

Судом вживалися усі можливі заходів щодо повідомлення відповідача та її представника про розгляд справи, відповідно до вимог ЦПК України, зокрема за допомогою надіслання смс-повідомлень, доставлення судових повісток в електронний кабінет представника відповідача, з метою забезпечення права відповідача на доступ до правосуддя.

Суд вважає, що обставини неявки відповідача в судове засідання, який достеменно обізнаний про розгляд зазначеної справи судом, враховуючи фактичні обставини справи, дають підстави вважати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі відповідача та його представника в судовому засіданні, відсутність доказів поважності причин неявки відповідача в судове засідання, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справу, у зв`язку з чим суд розглядає справу за відсутністю сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 (а.с. 14).

25.12.2021 о 11-00 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом BMW 523i, д.н.з. НОМЕР_1 , по пл. Свободи (зі сторони спуску Клочківський) в м. Харкові, по вул. Незалежності, повертаючи ліворуч, не врахувала дорожньої обстановки, погодних умов, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с. 13).

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.01.2022 року ОСОБА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с. 13).

Згідно ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до висновку експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» № 38870 від 14.01.2022, складеного на за заявою ОСОБА_6 , за результатами проведеного автотоварознавчого дослідження, щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 25.12.2021, складає 47181,66 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 25.12.2021, становить 82321,76 грн (а.с. 20-34).

За виготовлення вказаного висновку експерта позивачем сплачено на банківський рахунок ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» грошові кошти у розмірі 3088,98 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2413012084.2 від 12.01.2022 (а.с. 35).

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BMW 523і д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземну транспортних засобів № 203618402 від 15.04.2021.

За заявою ОСОБА_1 на підставі страхового акту № ЦВ/21/8455 за договором страхування №203618402 від 15.04.2021, 18 лютого 2024 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 10474,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.02.2022 № 27378 (а.с. 36).

Відповідно до рахунку на оплату № 20 від 22.12.2022, складеного ФОП ОСОБА_4 22 грудня 2022 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 82170,16 грн без ПДВ (а.с. 37).

Згідно із Актом здачі-прийняття робіт № 15 від 22.12.2022, ФОП ОСОБА_4 були виконані роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобіля Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , кузов VIN НОМЕР_4 , в тому числі були використані матеріали, на загальну суму 82170,16 грн. Послуги виконані та сплачені у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 38).

Частиною 3 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

гідно з п. 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, положеннями статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018, по справі № 910/171/17 від 02.10.2018.

Таким чином, системний аналіз зазначених вище норм, свідчить про обов`язок страховик винної в ДТП особи відшкодувати завдану шкоду з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на складові частини відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді як відповідно до положень ЦК України особа, винна в ДТП, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодуванню такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом в постановах від 22 квітня 2021 р. у справі № 759/7787/18, від 11 серпня 2021р. у справі №554/8473/19, від 21 липня 2021р. у справі №757/33065/18-ц.

У постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 727/182/211 (провадження № 61-11749св21), від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Таким чином, з урахуванням сталої практики Верховного Суду, у справі, що розглядається, різниця між страховим відшкодуванням, розрахованим та виплачений страховиком відповідача, та завдана внаслідок ДТП шкодою підлягає відшкодуванню відповідачем без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів:

-п. 2.3. Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ;

- п. 2.4. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

З наданого позивачем висновку експерта встановлено, що вартість матеріального збитку відповідає витратам необхідним для ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а вартість відновлювального ремонту відповідає необхідним витратам для ремонту ТЗ без урахування зносу.

Надаючи оцінку наданому позивачем висновку експерта, суд враховує, що статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною шостою статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У висновку експерта зазначено, що експерт про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України обізнаний.

З урахуванням викладеного, суд відсутні підстави для визнання висновку експерта неналежним та недопустимим доказом, у зв`язку з чим суд приймає зазначений висновок та враховує при розгляді справи.

Таким чином, відповідно до висновку експерта № 38870 від 14.01.2022, заподіяна шкода підлягає відшкодування без урахування фізичного зносу, що відповідає вартості ремонту транспортного засобу, яка наведена у калькуляції, та дорівнює 82321,76 грн.

згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом просив стягнути з відповідача різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 82170,16 грн та розміром страхової виплати 10474,87 грн. Тому враховуючи, що фактична сума, сплачена позивачем за ремонт автомобіля, не перевищує розмір відновлювального ремонту автомобіля згідно з висновком експерта № 38870 від 14.01.2022, суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справу в межах позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявнів матеріалахсправи докази,суд виходитьз того,що позивачемналежними тадопустимими доказамидоведено фактзаподіяння йомушкоди внаслідок,її розмір,вину відповідачау заподіяннішкоди тапричинно-наслідковийзв`язок міжшкодою тадіями відповідача,що свідчитьпро обов`язоквідповідача,якийзастрахував свою відповідальність, відшкодувати майнову шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, на підставі ст. 1194 ЦК України у зв`язку з недостатністю страхової виплати для повного відшкодування.

Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів не спростування зазначених обставин, не доведено наявність підстав для звільнення відповідача від обов`язку з відшкодування завданої шкоди, не надано доказів добровільного відшкодування завданої шкоди.

Безпідставними є посилання представника відповідача на правовий висновок ВП ВС у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, оскільки страхова виплата страховиком відповідача була здійснена відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та здійснена з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а тому у нього відсутній обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у повному обсязі без урахування фізичного зносу.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що висновок про суму заподіяних збитків не може бути підставою для перегляду розміру страхового відшкодування, оскільки як зазначалося судом вище, наданий позивачем висновок експерта, в якому з дотриманням вимог чинного законодавства визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля, є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 82321,76 грн, що окрім того перевищує заявлений позивачем розмір майнової шкоди.

За таких обставин з відповідача на користь позивача, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто у розмірі 71695,29 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, згідно із ч. 3ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі - Постанова) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9Постановивизначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Надаючи оцінку характеру та обсягу моральних страждань, внаслідок яких була заподіяна моральна шкода позивачу, суд враховує, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, на момент ДТП позивачу виповнилось 75 років, є пенсіонеркою. Внаслідок ДТП була зобов`язана звернутися до страхової компанії, надавати пояснення, внаслідок чого в неї відбулось порушення сну, був постійно пригнічений стан, підвищена дратівливість, необхідність користування громадським транспортом, що зумовлювало незручності та переживання з приводу можливості зараження Covid-19, що понесло за собою паузу в спілкуванні з родиною та друзями і як наслідок перебування у нервовому стані.

Аналізуючи зібраніу справідокази вїх сукупностістосовно завданоїпозивачу моральноїшкоди,ураховуючи душевністраждання тастрес,яких позивачзазнала узв`язкуіз пошкодженнямїї власногоавтомобіля,вимушеність зміну повсякденномужитті,зважаючи навимоги розумностіта справедливості,враховуючи вік позивача, суд приходить до висновку, що вимогам розумності та справедливості відповідає відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1035,61 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До інших судових витрат, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать судові витрати на пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порядку ст. 106 ЦПК України, було залучено експерта, який склав висновок № 38870 від 14.01.2022. При цьому, зазначений висновок експерта судом визнано належним та допустимим доказом та враховано при розгляді справи.

Відповідно до квитанції № 0.0.2413012084.2 від 12.01.2022 позивачем сплатив на рахунок експертної установи грошові кошти у розмірі 3088,98 грн.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача інші судові витрати, а саме витрати на залучення експерта, у розмірі 3088,98 грн.

Розподіл витрат за надання правової допомоги суд не здійснює за відсутності доказів її надання та отримання позивачем.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_6 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у сумі 71695,29 грн, та 3000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього грошові кошти в розмірі 74695,29 грн (сімдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень 29 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збіру розмірі1073,60грн. та інші судові витрати на залучення експерта у розмірі 3088,98 грн, а всього судові витрати у розмірі 4124,59 (чотири тисячі сто двадцять чотири гривні 59 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.08.2024.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант», місцезнаходження: м. Київ, б-р Лесі України, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598.

Суддя А.М. Тимченко