Ухвала

від 01.08.2024 по справі 519/1091/24

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 519/1091/24

Провадження № 1-кс/519/290/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024 м. Южне

Слідчий суддя Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162200000135 від 20.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.07.2024 о 18.22 год до СПД № 1 ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_5 щодо самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій з боку невстановлених осіб, правомірність яких оспорюється, на території с. Фонтанка бульвар Лісний Одеського району Одеської області (ЄО 3702 від 20.07.2024). За даним фактом 20.07.2024 розпочато кримінальне провадження № 12024162200000135 за попередньою правовою кваліфікацією ст. 356 Кримінального кодексу України.

Під час проведення першочергових слідчих дій будучи опитаною ОСОБА_5 пояснила, що 20.07.2024 близько 10 години 30 хвилин остання здійснюючи рух на власному транспортному засобі по дорозі, що розташована в межах пляжно-паркової зони (узбережжя) села Фонтанка Одеського району Одеської області не змогла вільно проїхати через те, що на виїзді з узбережжя невстановлені особи розмістили діючий пункт пропуску для транспортних засобів, що являє собою шлагбаум та отримували кошти за здійснення проїзду через нього, у зв`язку з чим остання вимушена була оплатили кошти в розмірі 150 грн, копію фіскального чеку про що додала до пояснення, та вважає, що таким чином невстановлені особи порушують її право та інших людей на вільне переміщення дорогами населеного пункту, не маючи на те законних підстав.

Крім того, будучи опитаними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , котрі також у вказаний день рухались за вказаним маршрутом, підтвердили факт встановлення пункту пропуску для транспортних засобів, що являє собою шлагбаум розташований в межах пляжно-паркової зони (узбережжя) АДРЕСА_1 та оплати коштів за здійснення виїзду з паркової зони з боку невстановлених осіб, на підтвердження чого надали фіскальні чеки про сплату, відповідно на суми 180 грн та 240 грн.

В подальшому в ході проведення першочергових слідчих дій особи, котрі здійснювали прийняття оплати за проїзд, перешкоджаючи тим самим вільному руху транспортних засобів в межах пляжно-паркової зони села Фонтанка Одеського району Одеської області за координатами 46,55764° Пн, 30,85029° СХ та назвались ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовились надавати будь-які пояснення з приводу своєї діяльності та надавати будь-які дозвільні документи на вказану діяльність.

20.07.2024 в ході проведення огляду місця події, а саме ділянки місцевості розташованої за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено встановлені на ділянці дороги, що має асфальтне покриття, 2 (два) предмети, ідентичні за своєю конструкцією, що складаються з металевої шафи без маркування та металевої труби, умовно визначені № 1 та № 2, що являють собою складові частини пристрою блокування руху на ділянках доріг (шлагбаум) у кількості двох штук, котрі в ході огляду місця події було демонтовано, опечатано та вилучено до ВП №4 ОРУП№2 ГУНП в Одеській області.

З метою виконання завдання арешту та вирішення завдань кримінального провадження виникла необхідність у накладенні арешту на наступне: двох предметів, ідентичних за своєю конструкцією, що складаються з металевої шафи без маркування та металевої труби, умовно визначені № 1 та № 2, та являють собою складові частини пристрою блокування руху на ділянках доріг (шлагбаум) у кількості двох штук, котрі в ході огляду місця події було демонтовано, опечатано та вилучено з місця події, незастосування якого може призвести до втрати речових доказів або до їх знищення чи відчуження власником, або скоєння інших за допомогою вказаного майна, оскільки без вирішення питання про накладення на них арешту, тимчасово вилучені речі підлягають поверненню особі, у якої вони були вилучені.

Метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів.

Підставою накладення арешту на майно, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, є наявність достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є матеріальним об`єктом, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Позиція учасників судового розгляду.

Прокурор ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, згідно наданої заяви просив розглядати клопотання за його відсутності.

Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту з підстав зазначених в письмових поясненнях.

Вивчивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024162200000135 відомості про яке 20 липня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України.

В рамках вказаного кримінального провадження 20.07.2024 в ході проведення огляду місця події було виявлено встановлені на ділянці дороги, що має асфальтне покриття, 2 (два) предмети, ідентичні за своєю конструкцією, що складаються з металевої шафи без маркування та металевої труби, умовно визначені № 1 та № 2, що являють собою складові частини пристрою блокування руху на ділянках доріг (шлагбаум) у кількості двох штук, котрі в ході огляду місця події було демонтовано, опечатано та вилучено до ВП №4 ОРУП№2 ГУНП в Одеській області.

Постановою старшого дізнавача від 21.07.2024 вказані предмети визнано речовими доказами.

Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість його використання у якості доказу у кримінальному провадженні.

Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.

Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України, а тому суд відхиляє заперечення адвоката ОСОБА_3 .

Також необґрунтованими є твердження адвоката щодо відсутності процесуальних повноважень у дізнавача на проведення слідчої дії у вигляді огляду.

Положеннями ч.1 ст.237 КПК України визначено перелік осіб, які мають право проводити огляд. Такими особами є прокурор та слідчий. В свою чергу, у відповідності до положень ст.38 КПК України, підрозділи дізнання відносяться до органів досудового розслідування, уповноважених на здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях. Відповідно до приписів ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого та уповноважений на проведення слідчих (розшукових) дій у випадках, встановлених положеннями КПК України. Таким чином, в даному випадку дізнавач є належною процесуальною особою, а тому наділений правом на проведення вищевказаної слідчої дії.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними завданням кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників (володільців) майна, оскільки проводяться першочергові слідчі дії, це сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, та завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 132, 167-173, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162200000135 від 20.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: два предмети, ідентичні за своєю конструкцією, що складаються з металевої шафи без маркування та металевої труби, умовно визначені № 1 та № 2, та являють собою складові частини пристрою блокування руху на ділянках доріг (шлагбаум), які зберігаються у відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, із забороною відчуження, розпорядження та користування ними.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Час оголошення повного тексту ухвали 05.08.2024 о 16.00 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1