Ухвала

від 05.08.2024 по справі 758/81/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 758/81/20

провадження № 51-3514впс24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження № 12017100070004995 від 20 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК), з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

встановив:

До Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження № 12017100070004995 від 20 листопада 2017 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із Подільського районного суду міста Києва до Ленінського районного суд міста Запоріжжя.

В обґрунтування клопотання обвинувачена стверджує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надійшов до Подільського районного суду міста Києва з порушенням правил підсудності, передбачених ст. 32 КПК, оскільки діяння, які інкримінуються обвинуваченим, зокрема їй, були вчинені на території Дніпровського району міста Запоріжжя, який відноситься до територіальної підсудності Ленінського районного суду міста Запоріжжя.

Крім того, посилаючись на положення ст. 34 КПК, обвинувачена зазначає, що більшість потерпілих, а саме 11, проживають на території Запорізької області, і лише троє з них є мешканцями міста Києва та області, що, на її переконання, також дає підстави до направлення кримінального провадження до Ленінського районного суду міста Запоріжжя.

Учасники судового провадження належним чином повідомлені про день і час розгляду клопотання, проте в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду

не надійшло, що не перешкоджає розгляду даного клопотання.

Від захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , надійшло заперечення на клопотання ОСОБА_4 , в якому він посилається на те, що останнє за часом більш тяжке кримінальне правопорушення було вчинено на території Подільського району міста Києва, а крім того стверджує, що в клопотанні ОСОБА_4 не наведено достатніх підстав, передбачених абз. 6 ч. 1 ст. 34 КПК, для направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Ленінського районного суд міста Запоріжжя, а тому її клопотання задоволенню не підлягає.

Перевіривши наведені у клопотанні доводи та наявні в Суду матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Згідно з указаною статтею, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

З наявних у Суду матеріалів провадження вбачається, що до Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100070004995 від 20 листопада 2017 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.

Судовий розгляд кримінального провадження не розпочався.

Зі змісту обвинувального акту конкретне місце вчинення інкримінованих обвинуваченим злочинів визначити неможливо, адже за змістом обвинувачення кошти, які становлять предмет злочину, зараховувалися на банківські рахунки, що відкривалися особами з цією метою.

Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. При цьому для розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на банківському рахунку, не обов`язково знімати їх з рахунку. Особа має можливість користуватися чи розпорядитися ними в будь-якому місці, де наявна відповідна технічна можливість для цього.

За приписами ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 283 КПК, якими визначаються загальні положення закінчення досудового розслідування, прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Таким чином, як вбачається зі змісту наведеної норми, певну форму закінчення досудового розслідування законодавець пов`язує з дією, яку зобов`язаний вчинити саме прокурор, а тому місцем закінчення досудового розслідування слід вважати місце вчинення прокурором відповідної дії.

З наявних у Суду матеріалів вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100070004995 від 20 листопада 2017 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був затверджений 03 січня 2020 року прокурором ОСОБА_10 у приміщенні Київської місцевої прокуратури № 7, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 19Б, тобто в Подільському районі міста Києва, і вірно скерований до Подільського районного суду міста Києва.

За змістом положень абз. 6 ч. 1 ст. 34 КПК до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

Із системного аналізу норм кримінального процесуального закону виходить, що кримінальне провадження може бути направлено з одного суду до іншого у виняткових випадках лише тоді, коли іншим чином забезпечити виконання завдань кримінального провадження неможливо.

Водночас, зі змісту клопотання обвинуваченої не вбачається підтвердження будь-якими документами об`єктивної неможливості забезпечити Подільським районним судом міста Києва оперативності та ефективності розгляду кримінального провадження у зв`язку із проживанням або перебуванням учасників кримінального провадження поза межами міста Києва та Київської області, зокрема й щодо застосування передбаченого ст. 336 КПК механізму проведення дистанційного судового провадження.

Як неодноразово зауважував Верховний Суд, факт перебування учасників кримінального провадження на території іншої області сам по собі не є винятковим випадком у розумінні положень ст. 34 КПК для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Питання забезпечення явки учасників кримінального провадження носить виключно організаційний характер забезпечення судового провадження і не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням зазначеного, зокрема того, що вказане кримінальне провадження вже надійшло для розгляду до Подільського районного суду міста Києва, колегія суддів не знаходить підстав для його направлення з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих підстав до передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із Подільського районного суду міста Києва до Ленінського районного суд міста Запоріжжя, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 32, 34, 283 КПК, Суд

постановив:

Клопотання ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження № 12017100070004995 від 20 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3