Ухвала

від 05.08.2024 по справі 372/4182/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4182/24

Провадження № 2-1853/24

У Х В А Л А

05 серпня 2024 року м. Обухів

Суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОБУХІВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

30 липня 2024 року до Обухівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОБУХІВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якій позивач просить:

- визнати бездіяльність КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОБУХІВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ, щодо не направлення та не підготовку документів для МСЕК ОСОБА_1 протиправною (незаконною) та зобов`язати здійснити направлення лікарсько-консультативної комісії для заочного прийняття рішення МСЕК, щодо встановлення першої групи інвалідності ОСОБА_1 .

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Рабчуну Р.О.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Предметом даного спору є визнання дій та рішень КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГОПІДПРИЄМСТВА ОБУХІВСЬКОЇМІСЬКОЇ РАДИОБУХІВСЬКОГО МІСЬКОГОЦЕНТРУ ПЕРВИННОЇМЕДИКО-САНІТАРНОЇДОПОМОГИ неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Положення проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Згідно з пунктом 5 Положення у своїй роботі керуються Конституцієюі законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 05 вересня 2011 р. № 561 під час огляду у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Пунктом ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти, з яких підстав та обґрунтування, і суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача, а також визначати належного відповідача (відповідачів).

Узагальнюючи вищевикладене суддя приходить до переконання, що вимоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до суб`єкта владних повноважень і безпосередньо пов`язані із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У цьому зв`язку принагідно зазначити, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій.

Питання щодо юрисдикційності справ такої категорії уже досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16-ц, де викладено висновок про те, що спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Також аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 127/26785/14-а.

Отже, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має бути вирішений адміністративним судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОБУХІВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу право на звернення за даними вимогами в порядку КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.О. Рабчун