Ухвала

від 05.08.2024 по справі 240/8734/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/8734/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЛеміщакаД.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 240/8734/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку письмового провадження).

Від відповідача 31.07.2024 надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та про виклик свідка.

Розглянувши клопотання та матеріали справи, суд зазначає таке.

За змістом пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин 1-3 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, саме суд наділений повноваженнями враховувати всі складники, наведені в частині третій статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження суд дійшов висновку, що дану справу можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін повинно бути обґрунтованим та містити достатні мотиви неможливості розгляду цієї справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Однак у поданому відповідачем клопотанні не наведено обґрунтованих доводів неможливості вирішення цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотання не містить вагомих обґрунтувань щодо необхідності чи наявності істотних підстав для розгляду цієї справи в судовому засіданні з викликом сторін, а саме по собі клопотання сторони не є достатньою підставою для здійснення саме такого розгляду.

Вирішуючи питання про допит свідка, суд звертає увагу на такі обставини.

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 65 КАС України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи.

Згідно з положеннями статті 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи, яка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Отже, приписами наведених норм КАС України чітко визначено, що виклик і допит свідка здійснюється виключно в судовому засідання, тобто лише у тому випадку, коли розгляд справи здійснюється з проведенням судового засідання.

Разом з тим, у цій справі відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання, що унеможливлює виклик і допит свідка.

Крім того, Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17 погодився рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. Також вказав, що обставини, які підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

Керуючись статтями 12, 248, 92, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд справи № 240/8734/24 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та про виклик свідка відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Д.М. Леміщак