Рішення

від 02.08.2024 по справі 340/4406/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа №340/4406/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про:

- визнання протиправним та скасування рішення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, викладене у формі листа №Т-427/55/01-2023 від 05.05.2023 року про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпустки за період проходження служби в органах Національної поліції України, а саме: за 2018 рік (38 календарних днів), за 2019 рік (39 календарних днів) та 2021 рік (20 календарних днів) та додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік, а всього за 84 дні, з обов`язковим включенням до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір компенсації, індексації грошового забезпечення;

- зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» за березень-вересень 2020 року, листопад-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень, лютий 2022 року (по день звільнення зі служби), з обов`язковим включенням до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір компенсації, індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України. Наказом Департаменту стратегічних розслідувань від 27.01.2022 р. №34 о/с позивача звільнено з посади оперуповноваженого 3-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) стратегічних розслідувань в Кіровоградській області з 08 лютого 2022 року на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». За період проходження служби позивачем не використано щорічну чергову основну і додаткову відпустки за період проходження служби в органах Національної поліції України, а саме за 2018 рік (38 календарних днів), 2019 рік (39 календарних днів) та 2021 рік (залишок 20 календарних днів). Також позивачу не надавалася додаткова оплачувана відпустка, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік (всього 84 дні). Під час проведення остаточного розрахунку при звільненні компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки виплачена не була. Представник позивача вказує, що в розрахунок середнього розміру грошового забезпечення, з якого обраховується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки, індексація не була врахована. Крім того, ОСОБА_1 не виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення на період дії карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 р. №375 за періоди з березня по вересень 2020 року, з листопада по грудень 2020 року, з січня по грудень 2021 року та січень, лютий 2022 року. 06.05.2023 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату: грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової основної і додаткової відпустки за період проходження служби в органах Національної поліції України, а саме за 2018 рік (38 календарних днів), 2019 рік (39 календарних днів) та 2021 рік (залишок 20 календарних днів); грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (як учаснику бойових дій), а саме за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік; додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 р. №375 за періоди березень-вересень 2020 року, листопад-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року та січень, лютий 2022 року. Також позивач просив здійснити перерахунок усіх виплат, здійснених йому в зв`язку зі звільненням, з обов`язковим включенням до розміру середнього грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок, індексації. Листом від 05.05.2023 р. №Т-427/55/01-2023 Департамент стратегічних розслідувань відмовив позивачу у задоволенні заяви. Позивач наполягає на тому, що дії відповідача у спірних правовідносинах є неправомірними, а відмова у поновленні порушених прав є протиправною.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти позовної заяви в повному обсязі, вважає її безпідставною та необґрунтованою (а.с.49-55). Представник відповідача зазначає, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області з 07.11.2015 по 18.09.2017. З 18.09.2017 позивача переведено до Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Відповідно до наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 11.11.2019 № 45 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено у порядку переведення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України, оперуповноваженим 3-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області. На підставі рапорту ОСОБА_1 від 11.01.2022 наказом Департаменту від 27.01.2022 №34 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 08.02.2022 з виплатою компенсації за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році. Залишок невикористаних частин щорічних відпусток за час проходження служби ОСОБА_1 в Департаменті становить: за 2019 рік основна та додаткова відпустки використані в повному обсязі; за 2021 рік 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової відпустки за вислугу років. Вищевказане підтверджується довідкою заступника начальника управління начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління полковника поліції ОСОБА_2 від 12.07.2023. Згідно з вищезазначеною довідкою ОСОБА_1 на день звільнення мав 21 добу невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток у минулих періодах за 2019 та 2021 роки, а не як хибно зазначає у позовній заяві позивач 59 діб невикористаної відпустки (за 2019, 2021 роки). Крім того, твердження позивача про залишок невикористаних відпусток в розмірі 59 діб не має юридичних доказів. На думку відповідача, позивач помилково вважає, що до спірних правовідносин в частині невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової та додаткової оплачуваної відпусток підлягають застосуванню норми Закону України «Про відпустки» та КЗпП України, оскільки спірні правовідносини врегульовані положеннями спеціального законодавства, застосування яких є пріоритетними під час розгляду даної справи. Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постановах від 07.08.2019 у справі №820/5122/17 та від 06.02.2020 у справі №818/1276/17, спеціальними нормами, що регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні є Закон №580-VIII та Порядок №260. Пріоритетними є норми спеціального зазначеного законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу III Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Представник відповідача вказує, що законодавством не визначено виплачувати поліцейським при звільненні зі служби в поліції грошову компенсацію за невикористані відпустки у минулих періодах, адже виплаті підлягає компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення. У випадку позивача компенсації підлягає невикористана щорічна чергова основна оплачувана відпустка та додаткова оплачувана відпустка у 2022 році (році звільнення), і така компенсація за невикористані 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік виплачена Департаментом позивачу при звільненні. Із аналізу наведених правових норм випливає, що позивач не має права на вказану вище грошову компенсацію за невикористані відпустки у минулих періодах, адже виплаті підлягає компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення, у даному випадку лише за невикористані щорічні відпустки у 2022 році, і така компенсація за невикористані 03 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік виплачена Департаментом позивачу при звільненні. Представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмови Департаменту щодо ненарахування та невиплати на його користь грошової компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за минулий період та зобов`язання Департаменту нарахувати та виплатити на його користь вказану компенсацію безпідставні та не підлягають задоволенню. Представник відповідача зауважує, що додаткова відпустка надається за календарний рік (має бути використана працівником протягом календарного року), тобто якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається. Отже, законодавчо визначено, що компенсація виплачується за невикористані дні, лише щорічних відпусток та додаткової одного виду працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи. Відпустка учасникам бойових дій відповідно до статті 162 цього закону є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до законодавчого переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію статті 24 Закону України «Про відпустки», крім того вона не є додатковою відпусткою працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано і відповідно її не може бути замінено грошовою компенсацією. Тим більше, даний вид додаткової відпустки передбачає надання учасникам бойових дій переваги перед іншими працівниками, задля додаткової можливості їх відпочинку та/або санаторного лікування. Представник відповідача звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані частини додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017 2020 та 2022 роки, однак до 11.11.2019 тобто до призначення на посаду в Департаменті, позивач проходив службу в інших органах Національної поліції Головному управлінні Національної поліції у Кіровоградській області та Департаменті захисту економіки Національної поліції України. Тобто, позивач міг використати додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за 2015, 2017 роки в Головному управлінні Національної поліції у Кіровоградській області, за 2017 2019 роки в Департаменті захисту економіки Національної поліції України, а за 2022 рік після звільнення в лютому місяці зі служби в поліції в іншого роботодавця з яким міг перебувати у трудових відносинах, оскільки дана відпустка є неподільною та не переноситься на наступний рік. Однак доказів невикористання ним додаткових відпусток, як учасником бойових дій або неотримання ним відповідної грошової компенсації за 2015, 2017-2020 та 2022 роки, позивач до позову не додає, а звернення позовної вимоги щодо компенсації вказаного виду відпусток саме до Департаменту, в позові не обґрунтовує. Представник відповідача зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства кількість діб невикористаних відпусток встановлюється в наказі про звільнення зі служби в поліції. Отже, спеціальним законодавством визначено підстави та порядок грошової компенсації за невикористану відпустку, лише в році звільнення. Обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення. У наказі Департаменту від 27.01.2022 №34 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача визначено, що ОСОБА_1 виплачується компенсація за 03 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році. Звертаємо увагу суду, що вказаний наказ про звільнення позивача є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом проводиться виплата коштів при звільненні. У встановленому порядку наказ Департаменту від 27.01.2022 №34 о/с «По особовому складу» позивачем в частині встановлення компенсації за невикористані дні відпустки не оскаржується, а отже і підстав для виплати йому грошової компенсації за невикористані частини відпустки, які не вказані у наказі відсутні. Без скасування чи внесення відповідних змін до наказу про звільнення позивача, вимога про стягнення з Департаменту грошової компенсації за невикористані щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за минулий період є такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з положеннями Порядку №260. Окрім того, представник відповідача зазначає, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Право на додаткову доплату згідно з Постановою №375 та наказом МВС №431 мають право, зокрема, лише поліцейські, які внаслідок забезпечення життєдіяльності населення мають з ним безпосередній контакт. Оскільки позивач не відносився до поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, відповідно і не був зазначений керівником УСР в Кіровоградській області в списки персонального переліку працівників, яким встановлюється доплата відповідно до Постанови №375. Крім того, ОСОБА_1 не додано до позовної заяви жодних доказів відповідності критеріям приналежності до поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням. З огляду на те, що доплата до грошового забезпечення, передбачена Постановою №375, належна не усім поліцейським, які мають спілкування та контакти з населенням, а лише тим, які у період карантину забезпечували життєдіяльність населення правопорядку і безпеки громадян та за відсутності поданих керівником УСР в Кіровоградській області списків переліку працівників яким встановлюється така доплата, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.33-34).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 р. витребувано докази (а.с.109).

28.07.2023 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.115).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовних вимог (а.с.119-120).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідачів (а.с.121).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 р. витребувано докази (а.с.122-123).

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у період з 02.03.2006 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а у період з 07.11.2015 р. по 18.09.2017 р. проходив службу в Головному управлінні в Кіровоградській області (а.с.20).

ОСОБА_1 20.10.2015 р. набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.10.2015 р. (а.с.31).

Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 15.09.2017 р. №296 о/с «По особовому складу» відповідно до ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» переведено для подальшого проходження служби до Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №2 (забезпечення супроводження) роти реагування патрульної поліції Головного управління Національної поліції в області, з 18 вересня 2017 року (а.с.23, 114).

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11.11.2019 р. №368 о/с «По особовому складу» переведено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 , звільнивши з посади оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Кіровоградській області, з 11 листопада 2019 року (а.с.147, зі зворотного боку). У наказі зазначено, що відпустку за 2019 рік використав.

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 11.11.2019 р. №45 о/с «По особовому складу» призначено таких, що прибули в порядку переведення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим 3-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області, з 11 листопада 2019 року (а.с.58, 102). Наказом установлено, що станом на 11.11.2019 р. стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 11 листопада 2019 року 14 років 07 місяців 17 днів.

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань від 27.01.2022 р. №34 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 3-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області, з 08 лютого 2022 року, з виплатою компенсації за 03 доби щорічної чергової оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році (а.с.11, 66, 101). Наказом установлено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 16 років 10 місяців 06 днів; вислуга років на пільгових умовах 00 років, 02 місяці 04 дні.

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань із заявою від 06.04.2023 р. щодо проведення нарахування компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за весь час служби в органах Національної поліції, з урахуванням у складі грошового забезпечення індексації (а.с.130).

Листом від 05.05.2023 р. №Т-427/55/01-2023 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 06.04.2023 р. повідомив, що відповідно до ч.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським, які звільняються з поліції. Виплачується грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку. Виплата компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не передбачена законодавством України. Додатково звернуто увагу, що абзацом восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться. Виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби, однак індексація не є складовою грошового забезпечення. Окрім того, поінформовано, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення на період дії карантину за жовтень 2020 року (а.с.17-18).

Суд враховує, що лист Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України від 23.05.2024 р. від 05.05.2023 р. №Т-427/55/01-2023 оскаржується позивачем як рішення суб`єкта владних повноважень.

Однак, за своєю правовою природою такий лист не є рішенням відповідача та підлягає оцінці як дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Позовні вимоги стосуються невиплати відповідачем компенсації за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпустки за 2018 рік (38 календарних днів), за 2019 рік (39 календарних днів) та 2021 рік (20 календарних днів) та додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі за текстом Закон №580).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Статтею 60 Закону №580 визначено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Частинами 1, 2 статті 92 Закону №580, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з ч.ч.1 4, 8 11 ст.93 Закону №580, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами 1, 2 статті 94 Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі за текстом Порядок №260).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Суд враховує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки визначено приписами Конституції України, особу не може бути позбавлено такого права. У разі не реалізації особою права на відпустку, такій особі в обов`язковому порядку виплачується компенсація.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580, а саме: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Конституційним Судом України у рішенні від 07.05.2002 р. №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) викладено висновок стосовно того, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580 і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування у цьому випадку приписів Кодексу законів про працю України і Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» і ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Тобто, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі №160/10875/19, яка відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню у даній справі.

Під час розгляду справи судом установлено, що позивач проходив службу у поліції у період з 07.11.2015 р. по 17.09.2017 р. у Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області; у період з 18.09.2017 р. по 10.11.2019 р. у Департаменті захисту економіки Національної поліції України, у період з 11.11.2019 р. по 08.02.2022 р. у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Позовні вимоги в частині компенсації невикористаних днів основної щорічної і додаткової відпусток стосуються 2018, 2019 та 2021 років.

Суд враховує, що законодавчо установлена тривалість основної щорічної відпустки становить 30 календарних днів. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки позивача, з урахуванням календарної вислуги років, становить у 2018 році 8 календарних днів, у 2019 9 календарних днів, у 2021 році 11 календарних днів.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 30.07.2018 р. №186 о/с надано частину основної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік капітанові ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Кіровоградській області, на 21 добу (з урахуванням 1 святкового дня), з 06 по 26 серпня 2018 року (а.с.145).

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 08.08.2018 р. №186 о/с надано частину основної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік на 10 діб, з 27 серпня по 05 вересня 2018 року, та додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік на 8 діб, з 06 по 13 вересня 2018 року, капітанові ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Кіровоградській області (а.с.145, зі зворотного боку).

Отже, у 2018 році ОСОБА_1 використано 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 8 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки. Тобто у 2018 році позивачем у повному обсязі використано основну щорічну та додаткову оплачувані відпустки, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 27.02.2019 р. №58 о/с надано частину основної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік капітанові ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Кіровоградській області, на 15 діб (з урахуванням 1 святкового дня), з 28 лютого по 14 березня 2019 року (а.с.146).

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 06.05.2019 р. №126 о/с надано додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік капітанові ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Кіровоградській області, на 9 діб, з 13 по 21 травня 2019 року (а.с.146, зі зворотного боку).

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 06.08.2019 р. №242 о/с надано частину основної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік капітанові ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Кіровоградській області, на 16 діб, з 30 серпня по 14 вересня 2019 року (а.с.147).

Таким чином, у 2019 році ОСОБА_1 використано 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 9 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки. Тобто у 2019 році позивачем у повному обсязі використано основну щорічну та додаткову оплачувані відпустки, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.08.2021 р. №255 о/с надано частину основної чергової оплачуваної відпустки за 2021 рік капітанові ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Кіровоградській області, на 21 добу (з урахуванням 1 святкового дня), з 09 по 29 серпня 2021 року (а.с.138, зі зворотного боку).

Отже, у 2021 році ОСОБА_1 використано 20 календарних днів основної щорічної відпустки. Тобто у 2021 році позивачем не використано 10 календарних днів основної щорічної відпустки та 11 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині компенсації невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік, суд враховує наступне.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Так, статтею 162 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Судом встановлено, що позивач як учасник бойових дій використав 14 діб додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016 рік (а.с.20) та за 2021 рік (а.с.138).

Натомість Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області, Департаментом захисту економіки Національної поліції України та Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України не надано до суду наказів про надання ОСОБА_1 відпусток як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача на те, що до служби у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області та у Департаменті захисту економіки Національної поліції України, у зв`язку з чим відповідач не є особою, яка має відповідати за зобов`язання іншого органу поліції, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 65 Закону №580 передбачено переміщення поліцейських.

Відповідно до ч.7 ст.65 Закону №580 переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з ч.9 ст.65 Закону №580 переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Пунктом 16 розділу ІІІ Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 р. №377, встановлено, що у разі переведення поліцейського до органу поліції, що обслуговується іншим підрозділом кадрового забезпечення, особова справа поліцейського передається до цього органу, про що в інвентарній книзі робиться відповідний запис.

Таким чином, за умови переміщення (переведення) у системі органів національної поліції у позивача зберігалося право на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні періоди, а при звільненні з органів Національної поліції України виплатити цю компенсацію має установа, з якої позивач звільнився.

Стосовно включення сум індексації грошового забезпечення при розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку суд зазначає таке.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ (далі за текстом Закон №2017) визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону №2017 державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ (далі за текстом Закон №1282).

У розумінні статті 1 Закону №1282 індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

З огляду на зміст ст.2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі №638/9697/17, сформовано правовий висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», суд враховує наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі за текстом Постанова №375) установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з п.п.2, 4, 5 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 р. №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі за текстом Порядок №485).

З огляду на п.1 Порядку №485, Цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками» (далі бюджетні кошти).

Відповідно до п.2 Порядку №485 Головним розпорядником бюджетних коштів є МВС.

Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі органи системи МВС).

Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку №485 встановлено, що Кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким приписано керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що підставою для отримання доплати за постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, доплата установлена Постановою №375 здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постанові від 31.01.2024 р. у справі №280/4853/22.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_3 у періоди з березня по вересень 2020 року, з листопада по грудень 2020 року, з січня по грудень 2021 року та у січені і лютому 2022 року обов`язків поліцейського із забезпечення життєдіяльності населення, внаслідок виконання яких він мав безпосередній контакт з населенням, прийняття відповідачем наказів про здійснення додаткових доплат на період дії карантину.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпустки за 2021 рік (21 календарний день) та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік, із включенням до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір компенсації, індексації грошового забезпечення; зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпустки за 2021 рік (21 календарний день) та додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік, із включенням до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір компенсації, індексації грошового забезпечення.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору (а.с.31). Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.

Разом з тим, у позовній заяві зазначено про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані суду додатково.

Відповідачем не надано до суду доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпустки за 2021 рік (21 календарний день) та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік, із включенням до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір компенсації, індексації грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 43305056) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної і додаткової відпустки за 2021 рік (21 календарний день) та додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки по 14 календарних днів за кожен рік, із включенням до складу грошового забезпечення, з якого розраховується розмір компенсації, індексації грошового забезпечення.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду 02 серпня 2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ