Ухвала

від 05.08.2024 по справі 420/23780/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23780/24

УХВАЛА

05 серпня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) діючої на підставі рішення виконавчого комітету Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 00032684), Головного управління національної гвардії України (01024, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. А, код ЄДРПОУ 08803498), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської Державної адміністрації Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вуд. Грецька, буд. 34, код ЄДРПОУ 03194708), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 29.07.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 діючої на підставі рішення виконавчого комітету Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 , Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської Державної адміністрації Одеської області, в якій позивач просить суд встановити факт в тому, що дійсно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 перебував на утриманні брата - ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 та одержував від нього допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою цієї статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2)що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

За визначеннями, наведеними у статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Пунктом 5 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно ч.1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Статтею 2 ЦПК визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 статті 19 ЦПК передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Главою 6 ЦПК врегульовано порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Таким чином, Цивільним процесуальним кодексом України прямо передбачено, що встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядається у порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, ч.1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналіз зазначених положень КАС України свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів належать, зокрема, саме спори фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень - органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Позивач у позовній заяві зазначила, що встановлення факту необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Однак, жодні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийнятих чи вчинених ним на виконання владних управлінських функцій та які, на думку позивача, порушують права та законні інтереси, в межах цієї справи не оскаржуються.

При цьому, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено повноважень адміністративних судів встановлювати будь-які факти, які породжують виникнення, зміну чи припинення в подальшому прав чи обов`язків заявника.

Суд вважає помилковим посилання позивача в обґрунтування підсудності вказаного спору про встановлення факту адміністративному суду на позицію Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц згідно якої необхідним є врахування правової мети звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу, що має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

З наведеного вбачається, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплачується відповідним органом держаної влади, який в розумінні КАС України є суб`єктом владних повноважень, а тому у випадку виникнення спору під час нарахування/виплати вказаної допомоги спір з таким органом буде підсудний адміністративному суду, що узгоджується з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, за якими юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Міністерство оборони України, яке зазначено відповідачем у цій справі, дійсно є уповноваженим органом державної влади на призначення одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, судом не встановлено, що позивач зверталась до визначеного нею відповідача, жодних дій, рішень або бездіяльності Міністерства у межах вказаної справи нею не оскаржується, тобто відсутній спір з суб`єктом владних повноважень.

Поряд з цим, як вже зазначалось судом, згідно ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту.

З аналізу наведеного вбачається, що інститут підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають правове значення, в цілому, є свого роду універсальним фактом (обставиною), на підставі якого, виникають/розвиваються інші правовідносини різної юрисдикційної належності та мети застосування, зокрема питання спадкування.

Так, зокрема, у разі встановлення факту, вказаний встановлений факт (в разі встановлення такого) може бути застосований і в межах іншої юрисдикції, зокрема, адміністративної при вирішенні спірних правовідносин (якщо такі виникнуть) щодо виплати одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.

Таким чином, суд зазначає, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 124 Основного Закону України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28 36).

Суддя наголошує, що в силу положень частини 1 статті 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, враховуючи, що у межах цієї справи жодного звернення позивачки до відповідача матеріали справи не містять, тобто наразі взагалі відсутній будь - який спір, суд дійшов висновку, що такі обставини виключають можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст.170 КАС України).

Суддя зазначає, що дана справа належить до розгляду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 19, 170, 171, 172, 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 діючої на підставі рішення виконавчого комітету Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 , Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської Державної адміністрації Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що дана справа належить до розгляду за правилами цивільного судочинства.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОлена СКУПІНСЬКА