Рішення
від 05.08.2024 по справі 420/2263/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2263/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв`язку 15.01.2024 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ), у якій позивач просить суд:

розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх; військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 , нараховувалась та виплачувалась у 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та щодо неврахування щомісячної грошової винагороди у розмірі 30000 гривень за кожен рік, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до складу грошового забезпечення, з якого йому нарахували грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 -XII, та щодо безпідставного обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні не з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , недоплачену допомогу на оздоровлення у 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, нарахувати та виплатити йому недоплачену допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ в сумі щомісячної грошової винагороди у розмірі 30 000 гривень за кожен рік, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та обчислити розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 24.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у спірний період проходив військову службу у відповідача та наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 688-ОС від 27.11.2023 року його звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України.

Позивач звертає увагу, що 29 листопада 2023 року та 13 грудня 2023 року на ім`я начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ним подавалися рапорти зокрема щодо здійснення йому перерахунку виплаченої грошової матеріальної допомоги на оздоровлення у 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, за 2022-2023 роки з урахуванням суми щомісячної грошової винагороди у розмірі 30 000 гривень за кожен рік, однак відповіді на вказані звернення позивач не отримав. У зв`язку із чим 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав повторну заяву та у відповідь на яку відповідач проінформував, що всі нарахування та виплати здійснено позивачу відповідно до вимог чинного законодавства України.

За правовою позицією позивача щомісячна додаткова грошова винагорода та додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 не можуть вважатися одноразовими видами грошового забезпечення та повинні бути включені до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.

При цьому, позивач з посиланням на практику Верховного Суду вказує, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових, а саме: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Також позивач з посиланням на судову практику наголошує, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом № 2262-ХІІ у 2022 та в 2023 році є більшим ніж в 2018 році.

За викладених доводів та фактичних обставин позивач вважає, що позов є обґрунтованим, а відтак наявні правові підстави для його задоволення.

Відповідач не погодився із поданим позовом та надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що з урахуванням тієї обставини, що допомога на оздоровлення є одноразовою виплатою, то щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення позивача при її нарахуванні.

Представник відповідача звертав увагу, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу до 20.05.2023 визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (з 20.05.2023 розраховується виходячи з розміру 1762 гривні).

Крім того, за правовою позицією відповідача додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, а саме: - на період дії воєнного стану; пропорційно часу участі у відповідних заходах. Відтак, питання щодо того, чи є передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. винагородою, яка має постійний характер та чи підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення слід виходити з того, що відповідно до пункту 1 постанови КМУ №168 вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто виплата винагороди залежить від певних умов та виплачується лише в означений період, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) у відповідній сумі, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приведених аргументів та вказаних обставин відповідач вважає, що у даному випадку соціальні права позивача як колишнього військовослужбовця не були порушені, тому позов задоволенню не підлягає.

08 лютого 2024 року позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що за нормативними положеннями, а саме постанови №889 щомісячна додаткова грошова винагорода має усі ознаки додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців та за характером є постійною виплатою, а відтак має включатися до грошового забезпечення військовослужбовців.

Також позивач додатково звертав увагу, що відповідно до редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 приміток додатку 1 та пункту примітки додатку 14 до постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Крім того позивач вважає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 також відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Те, що виплату зазначеної винагороди постановлено Кабінетом Міністрів України здійснювати на період воєнного стану жодним чином не спростовує притаманних їй ознак щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, позаяк воєнний стан, як правовий режим, не є одномоментним за своєю суттю, триває певний період до його скасування у встановленому порядку і протягом цього періоду виплата додаткової винагороди відповідно до постанови №168 здійснюється щомісячно.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 728-ОС від 14 грудня 2023 року капітана ОСОБА_1 (П-029913), начальника групи матеріально-технічного забезпечення зв`язку відділення зв`язку та інформаційних систем, звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я)) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 14 грудня 2023 року.

Вислуга років станом на 14 грудня 2023 року становить календарна: 21 рік 06 місяців 26 днів; пільгова: 06 років 03 місяці 21 день; всього: 27 років 10 місяців 17 дні.

Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 45 (сорок п`ять) календарних днів і за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік за 41 (сорок один) календарний день.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) повних календарних років служби.

Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 14 грудня 2023 року.

На військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом по команді на ім`я начальника відділення зв`язку та інформаційних систем капітана ОСОБА_2 у якому просив дозволу клопотати перед командуванням загону про віддання відповідної вказівки відповідальним посадовим особам провести донарахування та виплату ОСОБА_1 грошової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в сумі щомісячної грошової винагороди у розмірі 30 000 гривень за кожен рік, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», обчисленої з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести донарахування та виплату грошової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

13 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав рапорт, в якому вказував, що у зв`язку із звільненням з військової служби за контрактом в запас Збройних Сил України (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.11.2023 № 688-ОС «Про особовий склад») просить клопотати перед командуванням загону про видання відповідної вказівки відповідальним посадовим особам провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року, грошової компенсації вартості за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 2023 рік, одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, донарахування грошової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, 2022-2023 роки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 до дня виключення зі списків особового складу відповідно до пункту 292 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» від 29.12.2009 № 1115/2009 з наданням детальних розрахунків по кожній виплаті та надати обґрунтовані письмові відповіді на раніше подані рапорти.

26 грудня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 подав заяву, в якій просив надати письмову відповідь на рапорт про надання детальних розрахунків по кожній виплаті з розділенням по видам виплат та з наданням математичних розрахунків (з вказанням окремо, яка сума компенсації по кожній виплаті, яким чином були отримані саме ці суми, які щомісячні виплати брались в розрахунок розміру місячного грошового забезпечення, яким чином був отриманий розмір суми місячного грошового розрахунку, що брався за основу) відповідно до рапорту від 13.12.2023 № 28/30832/23-Вн; надати завірену належним чином копію особистої картки грошового забезпечення за 2008 рік, а в разі її відсутності надати письму відповідь з вказанням державного органу, в якому вона знаходиться та завірену копію особистої картки грошового забезпечення за 2023 рік.

Листом за № 09/К-233-7 від 09.01.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 26 грудня 2023 року, в якому зазначалося, що розрахунки належних видів грошового забезпечення проведені залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації у відповідності до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

Для узагальнення інформації про розмір виплаченого грошового забезпечення за 2023 рік надано належним чином завірений підтверджуючий документ.

Стосовно надання особистої картки на грошове забезпечення за 2008 рік, рекомендовано звернутися повторно з відповідним запитом до Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України.

Не погоджуючись із наданою відповіддю, а також беручи до уваги відсутність дій відповідача щодо перерахунку сум належних виплат, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у 2014-2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд керується наступним.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, держава гарантує військовослужбовцю належне матеріальне грошове забезпечення при проходженні ним військової служби, враховуючи при цьому як звання та посаду, так і характер й інтенсивність службових обов`язків.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII вказано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У частині 3 статті 15 Закону № 2011-XII зазначено, що військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дозволяють суду зробити висновок, що кожен військовослужбовець має право на отримання грошової допомоги на оздоровлення, а Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям.

За змістом підпункту 1 та 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинною на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

військовослужбовців Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Таким чином, суд констатує, що додаткова грошова винагорода є щомісячною, має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, що прямо слідує із наведених нормативних положень.

З архівних відомостей та з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2014-2018 роки судом встановлено, що у період з 2014 по 2018 рр. позивачу кожного року виплачувалася грошова допомога на оздоровлення.

При цьому, виходячи із змісту наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень зі сторони відповідача по суті спірних правовідносин судом встановлено, що при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення до її складу не входила щомісячна додаткова грошова допомога, що з огляду на наявне правове регулювання суперечить вимогам законодавства, а відтак доводи позивача знайшли своє підтвердження при розгляді цієї справи.

Разом із тим суд відхиляє твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 № 73 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, оскільки виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що до спірних правовідносин не має застосовуватися вказана Інструкція з тих підстав, що її положення звужують обсяг встановлених Законом прав військовослужбовців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 (провадження № 11-281апп21) наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", а не Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 № 73.

Нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено право військовослужбовців на виплату грошової допомоги на оздоровлення.

З огляду на зазначене до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 № 73, в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889, до розміру грошового забезпечення позивача, з якого обраховується матеріальна допомога на оздоровлення у спірний період.

На підставі наведеного, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині, оскільки такі є належним чином вмотивовані та обґрунтовані, а відповідачем не доведена правомірність своєї бездіяльності в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуванням щомісячної грошової винагороди у розмірі 30 000 гривень за кожен рік, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд враховує наступне.

За змістом пунктів 1-3 глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.

Відповідно до пункту 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, одноразова грошова допомога для оздоровлення визначається з грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди.

Судом на підставі архівної відомості № 1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася у вказаний період додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 у наступних розмірах: березень 29 550, 69 грн., квітень 5806,45 грн., травень-листопад 30 000 грн. щомісяця, грудень 60 000 грн.

З архівної відомості № 1 за період з січня 2023 року по грудень 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 виплачувалася у лютому 30 000 грн., березні 28928,57 грн., квітні 22258, 08 грн., травні 30 000 грн., червні 30 000 грн., вересні 90 000 грн., жовтні 20 000 грн., листопаді 30 000 грн., грудні 26 000 грн.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022р. № 168, має постійний характер, та є невід`ємною складовою місячного грошового забезпечення, а тому підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з урахуванням якого мав визначатися розмір виплаченої позивачу грошової допомоги на оздоровлення.

Однак, суд вважає необґрунтованими вказані доводи позивача, з огляду на наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З огляду на зміст п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Таким чином, суд зазначає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Тобто, за відсутності хоча б однієї із вказаних складових, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Водночас, додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України є чітко унормованими та передбачені розділом ІІІ Інструкції № 558, до яких додаткова винагорода з огляду на характер та особливості такої виплати не включається.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 р. № 168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога на оздоровлення, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022р. № 168.

Системний аналіз вищенаведених положень законодавства та встановлені обставини у справі дають підстави для висновків, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення не включаються додаткові винагороди.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку, що у даному випадку нараховуючи ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у 2022 та 2023 роках відповідач дотримався вимог чинного законодавства України та не порушив соціальних прав позивача, а відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача обчислити розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5 глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України розмір допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

З вказаного слідує, що при розрахунку розміру допомоги на оздоровлення враховується зокрема посадовий оклад та оклад за військовим званням військовослужбовця.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, у пункті 6 якої передбачено внесення змін до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою суду скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Відтак, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції:

«Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Матеріалами справи підтверджено та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву (аркуш 4), що позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення обчислювався в порядку, визначеному п.4 постанови № 704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018 року, чим порушено соціальні права позивача, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Cуд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

Таким чином, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

Що ж стосується позовних вимог про невірний розрахунок відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд не надає правову оцінку у цій частині, оскільки виходячи із прохальної частини адміністративного позову будь-яких дій щодо зобов`язання відповідача вчинити дії по цій виплаті позивачем не зазначалося. При цьому, суд у даному випадку зважає на те, що у поданих рапортах позивач не порушував перед відповідачем питання стосовно перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим, однак підлягає частковому задоволенню з вищенаведених мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо неврахування у складі місячного грошового забезпечення при виплаті ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення у 2014-2018 роках, передбаченої ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) допомоги для оздоровлення, які були виплачені у 2014-2018 роках, передбачені ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )) допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови КМУ №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.08.2024
Оприлюднено07.08.2024
Номер документу120811363
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Судовий реєстр по справі —420/2263/24

Ухвала від 23.12.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Постанова від 29.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Ухвала від 08.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Ухвала від 17.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Ухвала від 05.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Рішення від 05.08.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Аракелян М.М.

Ухвала від 24.01.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Аракелян М.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні