Постанова

від 05.08.2024 по справі 620/7375/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7375/23 Головуючий у І інстанції Клопот С.Л.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АР Борзна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 168 164, 84 грн адміністративно-господарських санкцій та 6 188, 38 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, чим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було помилково встановлено обставини справи, а саме прізвища та імена працівників відповідача, що свідчить про те, що судом не було належним чином проаналізовано та досліджено матеріали справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АР Борзна» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого в автоматизованому режимі відносно відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік - 44 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 одиниці; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 168 164, 84 грн.

З метою стягнення зазначених коштів з підприємства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем працевлаштувано осіб з інвалідністю, тобто виконано норматив, а відтак, застосування до нього адміністративного-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування інвалідів є неправомірним.

Загалом погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, у ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону № 875-ХІІ.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Натомість, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 440/2008/19, від 18.08.2020 у справі №580/2188/19.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (далі - наказ № 316) затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». В контексті прийнятого Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказом №316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Колегія суддів вважає слушними доводи апелянта, що судом першої інстанції було помилково встановлено обставини справи, а саме прізвища та імена працівників відповідача, дати певних документів та зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції зазначено, що на виконання норм чинного законодавства України відповідач щорічно виконував норматив робочих місць для працездатних осіб з інвалідністю при середньообліковій кількості штатних працівників107 осіб (норматив в розмірі 4 % становить 4 особи). Відповідачем були працевлаштовані 5 осіб з інвалідністю, а саме: з 19.12.2014 і по сьогодні - ОСОБА_1 ; з 22.07.2022 і по сьогодні - ОСОБА_2 ; з 18.11.2016 і по сьогодні - ОСОБА_3 ; з 27.02.2019 і по сьогодні - ОСОБА_4 ; з 03.11.2016 і по сьогодні - ОСОБА_5 .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складає 44 особи, тобто норматив в розмірі 4 % становить 2 особи.

Відповідачем були працевлаштовані такі особи з інвалідністю:

1. з 22.03.2016 і по сьогодні - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працевлаштований у відповідача за основним місцем обліку (роботи) на посаду «Електрик дільниці», що підтверджується наказом № 48 к від 21.03.2016, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 21.03.2016, квитанцією № 2 від 21.07.2022 та записом з трудової книжки № 1103824 31. ОСОБА_6 має 3 групу інвалідності, про що свідчить Витяг із Акту огляду у МСЕК до довідки Сер МСЕ-ЧНВ № 292529 (а.с. 28- 32).

2. з 25.10.2021 і по 23.12.2022 - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , працевлаштований у відповідача за основним місцем обліку (роботи) на посаду «Молодший фахівець», що підтверджується наказом № 43-к від 22.10.2021, повідомленням про прийняття працівника на роботу від 22.10.2021, квитанцією № 2 від 22.10.2021, наказом про припинення трудового договору (контракту) № 29-к від 23.12.2022. ОСОБА_7 має 3 групу інвалідності, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0093179, індивідуальна програма реабілітації інваліда № 676, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 1062465, індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю № 33(а.с. 33-40).

3. з 25.10.2021 і по сьогодні - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , працевлаштований у відповідача за основним місцем обліку (роботи) на посаду «Молодший фахівець», що підтверджується повідомлення про прийняття працівника на роботу від 22.10.2021, квитанцією № 2 від 22.10.2021 та наказом № 44-к від 22.10.2021. ОСОБА_8 має 3 групу інвалідності, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 434777 та індивідуальна програма реабілітації інваліда № 937 (а.с. 34, 40-43).

Так, 28.04.2023 позивач надсилав відповідачу лист № 04-103/1091, який відповідач отримав 20.05.2023, в якому інформував відповідача про невиконання останнім нормативу робочих місць працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році та стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені.

При цьому, у зв`язку з отриманим листом, відповідачем було здійснено перевірку вірності поданої ним за звітній період інформації та виявлено технічну помилку у звітних податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум триманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за I, II, III і IV квартали 2022 доку щодо працівника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У зазначених документах було помилково зазначено категорію застрахованої особи під типом 1 «Наймані працівники на нагальних підставах» та показано нарахування ЄСВ в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати.

Працівники відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особами з інвалідністю, що працевлаштовувались в рахунок нормативу, що підтверджується відповідними документами.

10.05.2023 у зв`язку з виявленою помилкою, відповідач подав уточнюючий звіт за I квартал 2022 року, а 11.05.2023 за ІІ, III, IV квартал 2022 року, де код категорії застрахованої особи щодо названих двох працівників був змінений відповідним чином (з категорії типу 1 «Наймані працівники на загальних підставах» - на коди типу нарахування 3 та 2 за категорією застрахованої особи « 2 Працююча особа з інвалідністю»), а також в уточнюючому розрахунку були змінені нарахування ЄСВ по ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в розмірі 8,41%.

Дані обставини були викладені в листі-відповіді № 04-103/1091 від 28.04.2023, що був надісланий позивачу та отриманий останнім 29.05.2023 (а.с. 46-48).

Отже, допущена відповідачем технічна помилка у податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік не зумовила жодних негативних наслідків для таких працівників або держави.

При цьому, відповідач вжив заходів для усунення допущеної в звітності технічної помилки шляхом подачі уточнених даних ще до подачі даного позову.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно господарської санкції.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні судом помилково викладені встановлені обставини справи (кількість штатних працівників, норматив робочих місць, прізвища працевлаштованих осіб з інвалідністю), що в силу п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою для його зміни в мотивувальній частині.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись статтями 242, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року - змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині це рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова