Постанова

від 17.07.2024 по справі 300/6528/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6528/23 пров. № А/857/3078/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р.. Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняГладкої С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (головуючий суддя Остап`юк С.В., м. Івано-Франківськ, повний текст 01.01.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №009007/0705 від 05.09.2023, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 211 200 гривень за травень 2023 року та за №009006/0705 від 05.09.2023, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 978 639 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 489 320 гривень за травень 2023 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за № 009006/0705 та № 009007/0705 від 05.09.2023.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ», за результатами якої складено акт від 11.08.2023 № 9309/09- 19-07-02/37130116 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано наступні порушення норм податкового законодавства, зокрема:

- завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 20.2) в загальній сумі 978 639 грн., в тому числі: за травень 2023р на суму 978 639 грн.

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21) в загальній сумі 211 200 грн., в тому числі: за травень 2023р на суму 211 200 грн.

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд. 18) в загальній сумі 5 74 210 грн., в тому числі за березень 2023р на суму 574 210 грн.

Аналізом даних єдиного реєстру податкових накладних та даних бухгалтерського обліку із відповідним підтвердженням первинними документами (договори, видаткові накладні, та інші) встановлено, що ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» протягом періоду з 01.02.2023 по 31.05.2023 реалізувало попутну продукцію - соляну кислоту технічну марки «Б» в кількості 528,42 тон за договірною ціною в діапазоні від 16000 грн. до 18000 грн. за тону продукції без ПДВ на загальну суму 9407400 грн. (без ПДВ)

Покупцями соляної кислоти технічної марки «Б» у лютому травні 2023 р є: ТОВ «Неохим В», ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО» ПРОМТЕХХІМ», ТОВ «СКАЙХІМ», НВП «ЕЛЕКТРОН-КАРАТ», ТОВ «ЛЬВІВХІМ», ТОВ «ЮЛІТ ЛТД», ТОВ «САНКТ АТАГАЙ» згідно бази даних ЄРПН ціна за тону становить від 16000 до 18000 грн., в той самий час надано сертифікати якості кислоти соляної технічної в яких засвідчено за результатами експертизи масову частку кислоти 28,5 - 30,2 %, що свідчить про висококонцентровану речовину.

Згідно баз даних ЄРПРІ та наданих документів до перевірки (банківський виписок, товарно транспортних накладних, видаткових накладних) здійснено продаж соляна кислота технічна марки «Б»:

ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО» ПРОМТЕХХІМ» (код ЄДРПОУ 22958270) на загальну суму без ПДВ 2608200 грн. (ПДВ 521640 грн.), в загальній кількості 124,2т. та 20700 кг.

НВП «ЕЛЕКТРОН-КАРАТ» (код ЄДРПОУ 23273999) на загальну суму без ПДВ 41400 грн. (ПДВ 82800 грн.), в загальній кількості 2,3т.

ТОВ «Неохим В» (код ЄДРПОУ 33813241) на загальну суму без ПДВ 3289380 грн. (ПДВ 657876 грн.), в загальній кількості 188,53 т.

ТОВ «ЛЬВІВХІМ» (код ЄДРПОУ 36417629) на загальну суму без ПДВ 82800 грн. (ПДВ 16560 грн.), в загальній кількості 4,6 т.

ТОВ «САНКТ АТА-ГАЙ» (код ЄДРПОУ 37312242) на-загальну суму без ПДВ 269100 грн. (ПДВ 53820 грн.), в загальній кількості 14,95 т.

ТОВ «ЮЛІТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 38108338) на загальну суму без ПДВ 2732400 грн. (ПДВ 546480 грн.), в загальній кількості 151,8 т.

ТОВ «СКАЙХІМ» (код ЄДРПОУ 40844928) на загальну суму без ПДВ 384120 грн. (ПДВ 76824 грн.), в загальній кількості 21,34 т.

Згідно баз даних ЄРПН та ДПСУ, ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО» ПРОМТЕХХІМ» (2295 8270) здійснює перепродаж соляної кислоти, яка була придбана в ТОВ «Завод ДК Орісіл» за цінами: березень 2023 року - 39600 грн. за т без ПДВ, квітень 2023 року - 32500 грн. за т. без ПДВ, травень 2023 року - 23333,34 грн. за т. без ПДВ, в обсягах які були придбані, що свідчить про продаж соляної кислоти технічної марки «Б», саме в концентрації 28,5 - 30,2 %.

Таким чином, позивач здійснював постачання соляної кислоти технічної марки «Б» за договірною ціною 16000 грн./т та 18000 грн./т., яка не відповідає ринковій і, що є нижчою за звичайну (ринкову) ціну яка становить у березні 2023 року - 39600 грн. за т без ПДВ, квітні 2023 року - 32500 грн. за т. без ПДВ, травні 2023 року - 23333,34 грн. за т. без ПДВ

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за наступних умов:

-продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі;

-обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично;

-володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14.1.219 Податкового кодексу України).

Ідентичними товарами є товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними товарами розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва (походження), виробник ( пп. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З урахуванням зазначених обставин, застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін в даних фінансово-господарських операціях між згаданими контрагентами суперечить вимогам пп. 14.1.80, пп. 14.1.219 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ зі змінами та доповненнями розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У результаті реалізації продукції за цінами нижче ринкових/звичайних, та ціни придбання розумна економічна причина (ділова мета) у ТОВ «Завод ДК Орісіл» відсутня.

У ході перевірки ТОВ «Завод ДК Орісіл» надано вимогу від 27.07.2023 року про надання пояснення та обґрунтування щодо визначення (застосування/ звичайної (ринкової) ціни однієї тони виготовленої попутної продукції соляної кислоти технічної марки «Б». Платником надано відповідь на запит, однак у відповіді не обґрунтовано наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) при реалізації зазначеної продукції за цінами, нижчими звичайної/ринкової.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.02.2023 по 31.05.2023 ТОВ «Завод ДК Орісіл» здійснено постачання соляної кислоти технічної марки «Б» за заниженими цінами, які не є ринковими, та не відповідає рівню звичайних цін та ціні придбання.

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту.

Апелянт вважає за належне вказати, що до господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом-постачальником доречним є застосування доктрини «ділова мета», сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди (у т.ч. зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, зменшення податкових зобов`язань на суму податкового кредиту, відшкодування ПДВ з державного бюджету) поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України, згідно із яким розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідач стверджує, що для визначення ринкової ціни реалізації позивачем соляної кислоти технічної марки «Б» (прим, попутня продукція) контролюючим органом взято мінімальні ціни, за якими контрагенти реалізовували продукцію кінцевим споживачам у відповідні періоди, посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 15.08.2019р. у справі №818/73 6/14 та від 18.12.2018 у справі №810/1585/17.

Реалізація продукції хімічної промисловості є одним із видів діяльності Товариства згідно з даними КВЕД, що, безперечно, говорить про хоча б мінімальну обізнаність позивача щодо наявності певної специфіки у здійсненні діяльності подібного роду (в тому числі й щодо порядку транспортування та зберігання такого товару). Більше того, господарські операцій позивача, які були предметом податкової перевірки, мали не одноразовий характер, а відбувались протягом тривалого проміжку часу. Відтак, доводи позивача про відсутність у Товариства станом на момент реалізації товару можливості альтернативних варіантів збуту даного товару за більш вигідною ціною, не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

На думку контролюючого органу, позивачем не надано належних та допустимих доказів, яким чином ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» визначав ціну на попутаю продукцію, яка утворена за результатами технологічного процесу виробництва діоксину кремнію, налагоджував операції та на що він спирався, обираючи відповідні варіанти збуту придбаних товарів; з яких причин товариство продовжувало здійснювати завідомо збитковий алгоритм повторно (у період, який охоплювався перевіркою).

Одночасно, відповідач вважає за доцільне акцентувати увагу суду на сталій судовій практиці Верховного Суду щодо вимог до актів приймання - передачі послуг, а саме деталізації змісту наданих послуг, доцільності отримання послуг, зв`язку витрат понесених на послуги, використання послуг в господарській діяльності з урахуванням факту збільшення ринків збуту товару, кількості покупців, збільшення попиту/пропозиції на товар , тощо.

В акті здачі-прийняття робіт має міститись визначений перелік обовґязкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, а саме:

обсяг виконаних робіт, зокрема скільки чоловіка/годин в переліченому періоді виконували роботу, вказівку на виконання якого договору він складений;

ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок-про те, що витрати фактично понесені.

У ході проведення перевірки згідно аналізу даних ЄРПН, та наданих до перевірки документів встановлено віднесення до складу податкового кредиту ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» вартість послуг комерційного посередництва від ТОВ «Орісіл», на загальну суму 1 267 200 грн. в т.ч. ПДВ 211 200 грн.

Перевіркою встановлено що згідно штатного розпису ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ», який введено в дію з 28.12.2021 року, передбачено у відділі збуту та зовнішньої і внутрішньої кооперації 2 посадові одиниці: начальник відділу з посадовим окладом 9768 грн. та провідний економіст із збуту з посадовим окладом 7841 грн.

Тобто, в даному випадку відносини щодо отримання послуг комерційного посередництва ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ», регулюються не Договором на надання послуг укладеного з ТОВ «Орісіл», а трудовими договорами, що укладено ТОВ. «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ», з працівниками відділі збуту та зовнішньої і внутрішньої кооперації, які фактично виконували роботу у відповідності до положення про відділ збуту та зовнішньої і внутрішньої кооперації.

Перевіркою ТОВ «Завод ДК Орісіл», встановлено неможливість ТОВ «Завод ДК Орісіл» реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Орісіл» в частині придбання послуг комерційного посередництва. ТОВ «Завод ДК Орісіл» відображено в податковому обліку придбання послуг згідно акту за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, так як акт виконаних робіт не містить будь-якої інформації щодо надання/виконання виконавцем послуг/робіт на виконання вищенаведеного договору, не містить інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкриває змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин.

Аналізуючи зміст та обсяг наданих документів зазначає, що вказані документи не дають можливості встановити які саме послуги були предметом відповідних господарських операцій з Позивачем (не визначено обсяг цих послуг, не зазначено їх вартість, кількість людей, що брали участь у виконанні відповідних робіт, рівень їх кваліфікації тощо)

В той же час, жодними документами, наданими суду, не розкривається ані предмет господарських операцій, ані їх економічний сенс для позивача.

Одночасно зазначає, що надані документи не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин, що є порушенням частини першої та другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, яким чином надавались вказані послуги, який практичний результат їх використання позивачем, а відтак надані документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, ТОВ «Завод ДК Орісіл» безпідставно відображено в податковому обліку податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, а також за податковими накладними, які суперечать законодавчим та нормативним актам і не може вважатися належно оформленими документами податкової звітності.

За таких обставин видані первинні документи слід вважати такими, що не мають юридичної сили, складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобовґязань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» (ідентифікаційний код юридичної особи 37130116) 12.07.2010 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в територіальному органі Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

До основного виду економічної діяльності ТОВ «Завод ДК Орісіл» належить діяльність за кодом КВЕД 20.59 «Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.». Також серед видів діяльності за КВЕД визначено «Виробництво гофрованого паперу та картону», паперової та картонної тари, «Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин», Виробництво інших основних органічних хімічних речовин, «Неспеціалізована оптова торгівля», «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту».

На час спірних правовідносин ТОВ «Завод ДК Орісіл» є виробником «діоксиду кремнію-кремнезему».

Наявною в матеріалах справи Випискою з постійного технологічного регламенту виробництва діоксиду кремнію-кремнезему №01-2005, затвердженого директором позивача в 2020 році, визначено процес одержання високодисперсного пірогенного діоксиду кремнію (SiO2) оснований на гідроліз парів чотирихлористого кремнію (SiCI4) або мелитрихлорсилану (CH3 SiCI4) у повітряно-водневому полум`ї (том І а.с.112-117).

Як стверджує позивач і про що не заперечує відповідач, «діоксид кремнію» різних марок є основним видом продукції, виготовлення (виробництво) якої він здійснює.

Згідно з Технічними умовами ТУУ 24.1-31695418-003:2009 «Кислота соляна технічна» від 06.07.2009, Змін №1 і №2 до Технічних умов від 17.04.2013 та від 25.04.2018, Товариство забезпечує виробництво соляної кислоти технічної, яку одержують абсорбцією водою хлористого водню, що утворюється при виробництві діоксиду кремнію-кремнезему (том І а.с.99-110).

Відповідно до листів Державного підприємства «Івано-Франківське науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» Міністерства економіки України від 30.11.2022 та від 04.05.2023 до бази даних «Технічні умови України» внесені технічні умови на кислоту соляну технічну щодо єдиного виробника позивача (т.1 а.с.119-121).

В період лютого-травня 2023 року позивач за укладеними договорами здійснив продаж соляної кислоти технічної марки «Б» ТОВ «Промтеххім» на суму 2608200 гривень (ПДВ 521640 грн.), НВП «Електрон-Карат» на суму 41400 грн (ПДВ 82800), ТОВ «Неохим-В» на суму 3289380 грн. (ПДВ 657876 грн), ТОВ «Львівхім» на суму 82800 (ПДВ 16560 грн), ТОВ «Санкт Атагай» на суму 269100 грн (ПДВ 53820 грн), ТОВ «Іоліт ЛТД» на суму 2732400 (ПДВ 546480 грн), ТОВ «Скайхім» на суму 384120 (ПДВ 76824 грн), а всього на загальну суму 9 407 400 гривень (без ПДВ). За наслідками виконання вказаних угод позивач склав та видав покупцям видаткові накладні і сертифікати якості, покупці продукції провели із позивачем розрахунок за придбану продукцію, складені і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та сторонами визнається (т.1 а.с.135-250, т.2 а.с.1-95).

Крім того, 01.10.2010 ТОВ «Завод ДК Орісіл» (Замовник) уклало із ТОВ «Орісіл» (Виконавець) Генеральний договір комерційного представництва (далі - Генеральний договір). За умовами цього договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання протягом дії даного договору надавати Замовнику за винагороду послуги, пов`язані з укладенням від імені та за рахунок Замовника правочинів, та сприяти укладенню таких правочинів; до правочинів, на які поширюється дія даного договору належить: зовнішньоекономічні та внутрішні договори з покупцями готової продукції Замовника; зовнішньоекономічні та внутрішні договори з продавцями сировини та матеріалів, які необхідні Замовнику для виробництва готової продукції; договори, пов`язані із виконанням умов зовнішньоекономічних договорів, доручення перевезення, страхування тощо; за погодженням сторін до території, в межах якої Виконавець здійснює свою діяльність по даному договору, належить: України, країни СНД, Балтії, країни Європи, Азії, Південної та Північної Америки, Африки та Австралії; за погодженням сторін до послуг, які будуть надаватись Виконавцем під час виконання даного договору, належить: пошук покупців готової продукції Замовника на території, що визначена даним договором; забезпечення покупців інформацією щодо продукції, яка пропонується Замовником до продажу; узгодження з покупцями умов договорів купівлі-продажу; підготовка проектів договорів; ведення ділової переписки з покупцями, в тому числі й іноземними мовами; здійснення поточного контролю за виконання Замовником умов договорів, укладених за участю Виконавця, із застосуванням засобів поштового, телефонного та електронного зв`язку; сприяння вирішенню всіх спірних і конфліктних питань у відносинах Замовника з покупцями; відправлення по запитах покупців рекламних взірців готової продукції Замовника; підготовлення замовлення на виготовлення рекламних матеріалів (каталоги, брошури, конверти, фірмові бланки тощо); пошук розробників інтернет-сайтів, укладення договорів по розробці та обслуговуванню інтернет-сайту, підготовка матеріалу для розміщення на інтернет-сайті; реклама та просування готової продукції виробника на ринках збуту (розміщення реклами в друкованих виданнях, інтернет сайтах, участь у доброчинних акціях); пошук постачальників сировини, яка необхідна Замовнику для виробництва готової продукції, пошук постачальників робіт, послуг, пов`язаних з виконанням зовнішньоекономічних договорів, узгодження умов та підготовка проектів відповідних договорів, контроль за виконанням їх умов; залучення наукових працівників для отримання консультацій по вирішенню виробничих питань Замовника, рекомендацій щодо застосування продукту Замовника (том 2 а.с.96-97).

01.09.2022 позивач і ТОВ «Орісіл» погодили зміни до Генерального договору, підписавши Додаток №30 (том 2 а.с.227), за змістом якого сторони узгодили внесення змін до п. 6.1. Генерального договору комерційного посередництва від 01.10.2010, виклавши його в наступній редакції: « 6.1. Одиницею виміру за даним Договором є послуга (послуга комерційного посередництва), яка є комплексом дій Виконавця, спрямованих на виконання умов даного Договору, що здійснюються ним протягом місяця. Вартість послуг за погодженням сторін становить 316 800,00 гривень на місяць, в тому числі ПДВ 52 800,00 гривень. Зазначена сума обрахована виходячи з гарантованих витрат робочого часу співробітників Виконавця на надання послуг за даним Договором в обсязі 320 людино-годин та вартості людино-години, що визначена сторонами в сумі 990,00 гривень, в тому числі ПДВ 165,00 гривень».

30.12.2022 позивач і ТОВ «Орісіл» погодили зміни до Генерального договору, узгодивши продовження його дії на 2023 рік (т. 2 а.с.99).

За період лютого-травня 2023 року, на виконання умов вказаного договору складено акти виконання робіт, подано звіти про надані послуги, складені та зареєстровані податкові накладні, а також позивачем здійснена оплата отриманих послуг, всього на загальну суму 1 267 200 гривень, в тому числі податок на додану вартість 211 200 гривень (т.2 а.с.100-131).

Відповідач, на підставі наказу від 19.07.2023 за №1245-п здійснив позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами вказаної перевірки, відповідач 11.08.2023 склав акт за №9309/09-19-07-05/37130116 (т.1 а.с.22-61) згідно якого встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.71, 14.1.80, 14.1.219, 14.1.23 пункту 14 статті 14, пункту 187.1 статті 187 пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок допущення яких позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2023 року в загальній сумі 978 639 гривень; завищено суму від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за травень 2023 року в загальній сумі 211 200 гривень; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2023 року в загальній сумі 574 210 гривень.

Вказані висновки відповідач в акті перевірки обґрунтовує тим, що позивач здійснював постачання кислоти технічної марки «Б» за договірною ціною 16000 гривень за тонну та 18000 гривень за тонну, яка не відповідає ринковій і, що є нижчою за звичайну (ринкову) ціну яка становить у березні 2023 року 39600 за тонну, у квітні 2023 року 32500 гривень за тонну, в травні 2023 року 23333,34 гривні за тонну. Також тим, що встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій Товариством з ТОВ «Орісіл» в частині придбання послуг комерційного посередництва. ТОВ «Завод ДК Орісіл» відображено в податковому обліку придбання послуг згідно акту за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, так як акт виконаних робіт не містить будь-якої інформації щодо надання/виконання виконавцем послуг/робіт на виконання вищенаведеного договору, не містить інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкриває змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин. Відносини щодо отримання послуг комерційного посередництва регулюються не договором на надання таких послуг, а трудовими договорами, що укладені позивачем з працівниками відділу збуту та зовнішньої і внутрішньої кооперації, які фактично виконували роботу.

За наслідками розгляду вказаного акта перевірки та його висновків, відповідач виніс 05.09.2023 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №009007/0705 від 05.09.2023, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 211 200 гривень за травень 2023 року та за №009006/0705 від 05.09.2023, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 978 639 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 489 320 гривень за травень 2023 року (т.1 а.с.62, 63).

Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власних, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 22.1 статті 22 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких, податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

В підпункті «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом (пункт187.7 статті 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Термін «звичайна ціна» визначено у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 14.1.219 цього ж пункту, під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

А ринок товарів (робіт, послуг) це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 цього ж пункту).

Крім того, судом вірно враховано, що статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

З огляду на це, суд дійшов підставного висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Відтак, суд підставно зауважив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У даній спірній ситуації судом зґясовано, що позивач (продавець) та ТОВ «Промтеххім», НВП «Електрон-Карат», ТОВ «Неохим-В», ТОВ «Львівхім», ТОВ «Санкт Атагай», ТОВ «Іоліт ЛТД», ТОВ «Скайхім» (покупці) уклали договори поставки продукції, предметом яких позивач зобов`язувався поставити покупцям кислоту соляну технічну марки «Б» в обумовленій кількості, ціна товару на момент заключення договорів визначалася умовами цих договрів, а їх сторонами вносилися зміни до договорів щодо ціни товару згідно із додатками.

Також, суд на підставі наявних у справі доказів встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» в лютому-травні 2023 року, при здійсненні операцій з постачання виробленої кислоти соляної технічної формувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з договірної вартості продукції, та склало за такими операціями податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, суд зґясував, що сторони не заперечують, що поставка відбулася за цінами, які зазначені в податкових накладних. Відповідач, застосувавши статистичні дані про середню ціну реалізації окремої продукції іншими суб`єктами господарювання, зробив висновок, що позивач реалізував власну продукцію за цінами, які нижчі за звичайні ціни.

З приводу цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ «Завод ДК Орісіл» є виробничим підприємством, яке засновано на капіталі товариства, та не містить у складі свого капіталу державної частки, при здійсненні своєї господарської діяльності керується власними інтересами, спрямованими на погашення зобов`язань та отримання прибутку з безумовним урахуванням кон`юнктури діючих у відповідному періоді ринкових цін на товари/послуги.

При укладенні договорів на постачання виробленої продукції Товариство враховує отримані пропозиції покупців з урахуванням тенденцій на ринках. Ціни коливаються в залежності від умов реалізації, об`ємів поставок, способів пакування, транспортування, ситуації на ринку гуртових партій продукту тощо. Відповідно, ціни на готову продукцію формуються на ринкових умовах шляхом прямих переговорів з покупцями, про що свідчать звернення окремих покупців продукції (ТОВ «Виробничо-технологічне підприємство Промтеххім», ТОВ «Скайхім», ТОВ «Неохім-В»), наявні в матеріалах справи.

Контролюючим органом не враховано, що соляна кислота технічна марки «Б» є попутною продукцією, яка утворюється в технологічному процесі виробництва діоксиду кремнію - основної продукції підприємства. І об`єм ємностей, призначених для зберігання соляної кислоти, у підприємства обмежений і якщо всі ємності будуть заповнені, виробництво готової продукції зупиниться, що власне зумовлює необхідність швидкої реалізації максимальної кількості соляної кислоти задля забезпечення стабільного процесу виробництва.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що в даному випадку відпускна ціна соляної кислоти визначається на умовах EXW і не включає в себе вартість транспортування. Також на відпускну ціну впливає ситуація на ринку гуртових партій продукту, який у зимові місяці перебуває на спаді, а також про необхідність врахування властивостей соляної кислоти, зокрема, замутнення та низьку концентрацію, які влаштовують обмежене коло споживачів.

Окрім цього, суд встановив, що досить велику питому вагу у кінцевій ціні для споживача вказаного товару має вартість його транспортування, яке обумовлено тим, що до транспортних засобів для перевезення кислоти висуваються додаткові вимоги щодо відповідності тари під залив (кубові ємності або автоцистерна мають відповідати відповідним вимогам УкрСЕПРО), відповідності для перевезення небезпечних вантажів (автомобіль має відповідати 8 класу перевезення небезпечних вантажів).

Із вказаного вище, суд дійшов підставного висновку, що позивач визначив ціну продажу за товар, на яку на договірних умовах погодилися покупці, однакову як для суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю чи продаж досліджуваного товару, так і для тих хто придбавав товар для власної господарської діяльності, переробки тощо.

Норми Податкового кодексу України (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій): визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим; встановлюють низку обов`язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах; передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.

Таким чином, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір собівартості такої продукції.

При цьому, суд слушно зауважив, що контролюючий орган повинен співставити не лише вид та якість товару, але і порівняти економічні (комерційні) умови поставки товару, його кількість, строки поставки та оплати товару, можливі знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари. Крім того, відповідачем не обґрунтовано, за який період визначено середню ринкову ціну на такий товар, що позбавляє можливість суду перевірити обґрунтованість її розрахунку.

За загальним правилом суб`єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі, чого і дотримувався позивач, виконуючи умови договору та додатків до нього.

До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача (зазначені висновки щодо застосування норм права сформовані у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №П/811/1512/14).

З урахуванням наведеного, правильним є твердження суду першої інстанції, що висновок про заниження позивачем рівня звичайних цін податковим органом зроблено всупереч вимог п.п.188.1 статті 188 Податкового кодексу України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся. Відповідачем у ході перевірки не наведено жодного доказу того, що ціни реалізації продукції власного виробництва позивача є нижче звичайних цін. Позивач виходив з оцінки ситуації на відповідному ринку та інформації про такі товари та ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів з наявності розумних економічних, соціальних та інших причин (ділової мети) укладення угод купівлі-продажу.

Податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств, фінансовою звітністю, бухгалтерськими довідками (т.ІІа.с.163-172) підтверджується та обставина, що готова продукція протягом 2023 року реалізовувалася за звичайними цінами, які відповідали ринковим, вищими за виробничу собівартість, відповідно в результаті кожної такої операції був отриманий економічний ефект у вигляді прибутку та збільшення чистих активів підприємства. У постанові від 17.03.2020 у справі №812/9439/13-а Верховний Суд зазначив, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.

Таким чином, враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ТОВ «Завод ДК Орісіл» підтверджено, що встановлена ним ціна є обґрунтованою, звичайною ціною соляної кислоти технічної марки «Б».

Надаючи оцінку висновкам перевірки і як наслідок, частину донарахування за оскаржуваним рішенням, за змістом яких «під виглядом укладення Договору на надання послуг комерційного посередництва ТОВ «Завод ДК Орісіл» безпідставно збільшило податковий кредит на суму 211 200 гривень за послуги, які фактично надавалися працівниками, що перебували з позивачем у трудових відносинах, отримуючи при цьому заробітну плату за виконану ним роботу», суд першої інстанції підставно зауважив, що ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи контролюючий орган не надав належних і допустимих доказів на засвідчення та підтвердження того, що ті послуги, які за своїм змістом і обсягом (в цілому чи в окремих їх частинах) зафіксовані в акті виконаних робіт за лютий, березень, квітень та травень 2023 року як виконані ТОВ «Орісіл», - фактично були здійснені силами і за рахунок двох співробітників, які перебувають в трудових відносинах з позивачем.

Відповідач жодним чином не спростував доводи позивача та відомості в протоколах опитування представником позивача відповідальних посадових осіб ТОВ «Завод ДК Орісіл» та ТОВ «Орісіл» про те, що працівники відділу збуту та зовнішньої і внутрішньої кооперації товариства в основному забезпечують реалізацію продукції («соляна кислота технічна (марки «Б»)» тощо) на внутрішньому ринку України, а в межах Генерального договору комерційного посередництва працівники ТОВ «Орісіл» здійснюють в переважному обсязі забезпечення процесу збуту «діоксид кремнію» та іншої продукції виробництва іноземним юридичним особам за межами України, в тому числі із виконанням тих послуг, які регламентовані і погодження сторонами в Генеральному договорі (т.3 а.с.170-177, 192-198).

Відповідач не спростовував відомості щодо електронного листування (скріншотів) з іноземними контрагентами в процесі надання ТОВ «Орісіл» послуг, зміст яких визначений в актах виконаних робіт, складених на виконання Генерального договору комерційного посередництва від 01.10.2010 (том ІІІ а.с.67-117).

У зв`язку із цим, правильним є висновок суду першої інстанції, що зафіксовані в Акті перевірки твердження про встановлення неможливості ТОВ «Завод ДК Орісіл» реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Орісіл» в частині придбання послуг комерційного посередництва є необґрунтованими.

При цьому, зміст актів виконаних робіт, разом із дослідженими електронним листування (скріншотів) з іноземними контрагентами в процесі надання ТОВ «Орісіл» послуг, містить достатньо інформації щодо надання Виконавцем послуг/робіт на виконання Генерального договору комерційного посередництва, в тому числі змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, із розкриттям змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послу, відсутність яких не встановив контролюючий орган.

Вказані акти виконаних робіт містять відомості про назву, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст господарської операції, обсяг господарської операції та одиницю виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи і відтиски печаток підприємств.

Основний вид діяльності ТОВ «Орісіл» відповідає змісту послуг, що ним надавалися; зміст та обсяг наданих послуг підтверджується документально.

З огляду на це, суд вірно вважав необґрунтованим висновок відповідача про здійснення позивачем безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Орісіл», що призвело до завищення суми податкового кредиту за період лютого-травня 2023 року на 211 200 гривень є безпідставним.

Як наслідок, є необґрунтованими та такими, що суперечить вимогам Податкового кодексу України висновки відповідача про порушення позивачем положень підпунктів 14.1.36, 14.1.71, 14.1.80, 14.1.219, 14.1.23 пункту 14 статті 14, пункту 187.1 статті 187 пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок допущення яких позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2023 року в загальній сумі 978 639 гривень; завищено суму від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за травень 2023 року в загальній сумі 211 200 гривень; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2023 року в загальній сумі 574 210 гривень.

З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що податкові повідомлення-рішення за №009007/0705 від 05.09.2023 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод ДК Орісіл» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 211 200 гривень за травень 2023 року та за №009006/0705 від 05.09.2023 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 978 639 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі, 489 320 гривень за травень 2023 року є протиправними та підлягають скасуванню, а вимоги позивача - обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права тому таке слід залити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року по справі №300/6528/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді А.Р. Курилець

О.І. Мікула

повний текст складено 05.08.2024 у зв`язку з перебуванням суддів у відпустках