Ухвала

від 05.08.2024 по справі 420/13174/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2024 року

м. Київ

справа №420/13174/23

адміністративне провадження № К/990/27604/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Одеського дитячого будинку-інтернату на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 420/13174/23 за позовом Одеського дитячого будинку-інтернату до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Одеський дитячий будинок-інтернат звернувся до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, у якому просило визнати протиправним та скасувати висновок відповідача про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-01-31-011912-а від 31 травня 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, задоволено частково апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування висновку Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-01-31-011912-а від 31 травня 2023 року в частині не дотримання замовником вимог пунктів 28, 41 Особливостей, абзацу першого частини третьої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі». Ухвалено нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні зазначених позовних вимог Одеського дитячого будинку-інтернат відмовлено.

16 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеського дитячого будинку-інтернату на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 420/13174/23. Заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування висновку Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-01-31-011912-а від 31 травня 2023 року в частині не дотримання замовником вимог пунктів 28, 41 Особливостей, абзацу першого частини третьої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Спір у зазначеній справі виник щодо правомірності висновку відповідача про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-01-31-011912-а від 31 травня 2023 року.

Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року, зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, позивач посилається на наявність виняткових обставин, передбачених, зокрема, підпунктами «д» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Так, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що позивач позбавлений можливості спростувати, встановлені оскаржуваною постановою, обставин невідповідності умов тендерної документації приписам законодавства при розгляді органом державного фінансового контролю справи про притягнення службових (посадових), уповноважених осіб позивача, як замовника, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на те, що такі не обґрунтовані належним чином. При цьому, лише загальні посилання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження, з посиланням на підпункт «б» частини п`ятої статті 328 КАС України.

Також заявник зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.

Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

Суд відхиляє твердження позивача, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

Отже, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Щодо посилання позивача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеського дитячого будинку-інтернату на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 420/13174/23 за позовом Одеського дитячого будинку-інтернату до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко