Ухвала

від 05.08.2024 по справі 440/5503/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2024 року

м. Київ

справа №440/5503/20

адміністративне провадження №К/990/28902/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменка Геннадія Миколайовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №440/5503/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, у якому просив:

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням із займаної посади за період з 28 жовтня 2014 року по 28 лютого 2020 року з урахуванням індексу інфляції 3 474 586,35 грн;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення в сумі 37 616,76 грн за кожний місяць несплати, починаючи з 01 березня 2020 року по день розгляду справи судом, а в разі розгляду справи судом - пропорційно робочим дням цього місяця до дня прийняття рішення;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу. Адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 651988,05 грн з проведенням необхідних обов`язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 15 грудня 2020 року. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 15 грудня 2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 440/5503/20 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу. В цій частині справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №440/5503/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 440/5503/20 в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 651 988,05 грн з проведенням необхідних обов`язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства і в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, якою залишено в цій частині рішення без змін, скасовано. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Полтавського окружного адміністративного суду. В решті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №440/5503/20 залишено без змін.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року у сумі 1 757 409,00 грн з урахуванням обов`язкових відрахувань. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В решті позовних вимог відмовлено.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 440/5503/20 залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

25 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменка Геннадія Миколайовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №440/5503/20. Заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000 грн.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що апеляційним судом не ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 18 січня 2024 року.

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не зазначено конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18 січня 2024 року, заявник не наводить номер справи.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин, заявнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 44, 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменка Геннадія Миколайовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №440/5503/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська