Ухвала

від 14.08.2024 по справі 440/5503/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа №440/5503/20

адміністративне провадження №К/990/30936/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №440/5503/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, у якому просив:

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням із займаної посади за період з 28 жовтня 2014 року по 28 лютого 2020 року з урахуванням індексу інфляції 3 474 586,35 грн;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення в сумі 37 616,76 грн за кожний місяць несплати, починаючи з 01 березня 2020 року по день розгляду справи судом, а в разі розгляду справи судом - пропорційно робочим дням цього місяця до дня прийняття рішення;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу. Адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 651988,05 грн з проведенням необхідних обов`язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 15 грудня 2020 року. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 15 грудня 2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 440/5503/20 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу. В цій частині справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №440/5503/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 440/5503/20 в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 651 988,05 грн з проведенням необхідних обов`язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства і в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, якою залишено в цій частині рішення без змін, скасовано. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Полтавського окружного адміністративного суду. В решті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №440/5503/20 залишено без змін.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року у сумі 1 757 409,00 грн з урахуванням обов`язкових відрахувань. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В решті позовних вимог відмовлено.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 440/5503/20 залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

08 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №440/5503/20. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник, зокрема, зазначає пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме абзацу 3 пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладених у постановах від 05 лютого 2022 року у справі №202/1046/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №212/9107/19.

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначеній скаржником справах.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про необхідність відступлення від висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є об`єктом індексації, викладеного у постанові Верховного суду від 15 вересня 2022 року у справі №440/5503/20.

Так, пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Також Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України заявнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.

Проте, заявником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Також подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог частини четвертої статті 330 КАС України скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 гривні.

Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, позовні вимоги задоволено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на загальну суму 1 757 409, 00 грн.

Отже, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 21020 грн (1757409,00 грн х 1 % = 17574,09 грн, що є більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ((2102 грн х 5) х 200% = 10510 грн х 200 %)).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір. Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України), документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №440/5503/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків вказаних недоліків, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська