Ухвала

від 03.06.2024 по справі 496/3741/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3741/24

Провадження № 2-а/496/27/24

УХВАЛА

03 червня 2024 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

-поновити пропущений процесуальний строк;

-звільнити від сплати судового збору (ст. 288 КУпАП);

-витребувати з ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області постанову № ЕАТ8167310 від 18.11.2023 року;

-скасувати постанову № ЕАТ8167310 від 18.11.2023 року та закрити провадження у справі.

При цьому позивач у своєму позові зазначає, що оскаржувана постанова у його присутності не складалась, йому не вручалась, ним не підписувалась, а про її існування йому стало відомо 25.04.2024 року від ДВС.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Оцінюючи вказані доводи позивача та вирішуючи питання щодо поновлення позивачу строку звернення з цим позовом до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З матеріалів, доданих до адміністративного позову, вбачається, що оскаржувана позивачем постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена 18.11.2023 року.

Звертаючись до суду з вимогою про поновлення пропущеного процесуального строку позивач вказує, що дізнався про існування постанови лише 25.04.2024 року, при цьому жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до позову не долучено, а тому суд позбавлений можливості встановити дату, з якої слід відраховувати десятиденний строк звернення до суду.

З огляду на викладене, наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку ґрунтуються виключно на твердженнях позивача, а тому їх слід визнати неповажними.

Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто на особу, яка звертається з відповідною заявою, покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.

Вирішуючи питання відносно того чи є наведені позивачем причини з приводу пропуску процесуального строкузверненнядо суду з даним адміністративним позовом поважними, суд враховує наступне.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 року у справі № 160/18326/21.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини також неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави...» (PONOMARYOVv. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки будь-яких доказів, які свідчили б про те, що він дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 25.04.2024 року, або про наявність у позивача об`єктивно непереборних або істотних обставин, що перешкоджали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк на оскарження постанови позивачем не надано.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи те, що обставини на які посилається позивач, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, судом визнані неповажними, позивачу необхідно роз`яснити його право протягом десяти днів з дня вручення ухвали вказати інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.

Згідно положень ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак в порушення вказаних вимог позивачем до адміністративного позову не додано документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, в п. 2 резолютивної частини адміністративного позову позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на ст. 288 КУпАП.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, статей 2-4 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнявся від сплати судового збору.

Однак, у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 гривень.

Таким чином позивачу, окрім іншого, необхідно сплатити судовий збір в розмірі 605 грн 60 к. та надати оригінал квитанції до суду, або надати суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин позовну заяву слід залишити без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині даної ухвали.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256, 286, 294 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без руху.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали вказати інші підстави для поновлення строку.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали (доплатити судовий збір у розмірі 605 грн 60 к. та надати оригінал квитанції до суду або надати суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону) десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними та судовий збір не сплачено, або не надано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позовна заява підлягатиме поверненню позивачу.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга в частині визначення розміру судового збору протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра