Рішення

від 29.07.2024 по справі 456/3263/15-ц

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3263/15-ц

Провадження № 2/456/4/2024

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/3263/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог Моршинської міської ради про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, -

встановив:

Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить постановити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною вулиці. Позов обґрунтовано тим, що позивач разом зі своєю сім`єю проживає по АДРЕСА_1 , співвласником якого він являється. По АДРЕСА_2 (з іншого боку вулиці) проживає відповідач ОСОБА_2 , який раніше періодично закривав частину цієї вулиці шириною 4,5 м., вважаючи її як під`їзд до свого господарства. Позивач безперешкодно користувався частиною цієї вулиці як проходом та заїздом до свого будинку. В 2014 року позивач зробив інший зручний для себе та членів моєї сім`ї вихід із свого господарства на АДРЕСА_1 у вигляді отвору у металевому паркані шириною біля 1,2 м. Проте ще в 2014 року ОСОБА_2 знову повісив 2 створки металевих воріт та металеву вхідну хвіртку на АДРЕСА_1 , закрив їх на воротах поставив навісний замок, а на хвіртці врізний замок, повністю перегородивши позивачеві доступ для проходу та заїзду до своєї хвіртки з вул. Скорубської. Також відповідач посадив зелені насадження на вул. Скорубської, біля виходу із облаштованого позивачем отвору від господарства на вул. Скорубської посадив смородину. Добровільно відповідач не бажає розгородити вулицю, розблокувати вихід на цю вулицю із господарства позивача та прибрати зелені насадження. З приводу користування цим під`їздом мали місце судові спори за позовом його батька ОСОБА_3 , які вирішувались на користь батька. Однак ОСОБА_2 , ігноруючи ці судові рішення, знову став чинити перешкоди його батькові у користуванні частиною АДРЕСА_1 . Крім того, змінивши позовні вимоги у вигляді збільшення розмірі моральної шкоди, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 12000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати, які полягають у сплаті позивачем судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 , користуючись своїм правом, подав до суду заперечення на позовну заяву, у якій зазначає, що з вимога незгідний та повністю заперечує такі. Важає, що доводи позивача і його вимоги є незаконними, не обґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Зазначає, що протягом багатьох років позивач без будь-яких на те підстав намагається своїми діями втягнути його в різні судові процеси.

Представник третьої особи Моршинської міської ради подав до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справу у відсутності представника третьої особи і просить ухвалити рішення у відповідності до чинного законодавства.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Заочним рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.11.2015 року частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування. Так, Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною АДРЕСА_3 для проходу та проїзду до будинку, АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) самовільно облаштованих відповідачем металевих воріт з хвірткою впоперек вулиці Скорубської разом з металевими стовпами на яких вони закріплені, забрати, зрізати. Перенести в інше місце фруктові дерева та кущі винограду з проїжджої частини, а також забрати фрагменти металевого паркану, яким перегороджений облаштований позивачем прохід до його будинку. Крім цього, постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1500 грн. спричиненої моральної шкоди, а також 243, 60 грн. судового збору та 1400 грн. витрат за надання юридичної допомоги, а всього 3143 грн. 60 коп.

Однак,відповідач уданій справі,скориставшись своїмправом? 06.01.2016року подавзаяву проперегляд заочногорішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.11.2015 року.

Відтак, за результатами розгляду вищезгаданої заяви, ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Пака В.М. від 20.04.2016 року заочне рішення від 23.11.2015 року було скасовано та призначено справи до розгляду.

При цьому, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2016 року справу №456/3263/15-ц передано судді ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді, у провадженні якого перебувала дана цивільна справа.

Так, розгляд справи у судовому засіданні було призначено на 16:00 год. 10.08.2016 року.

Однак, ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2027 року провадження у за справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог Моршинської міської ради про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування та стягнення моральної шкоди зупинено до набрання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М.М. про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та недійсною державної реєстрації законної сили.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2022 року провадження по даній цивільній справі було відновлено. Справу призначено до розгляду на 21.02.2023 року о 10:00 год..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 21.02.2023 року, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, постановлено судове засідання проводити без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розгляд справи було відкладено до 30.03.2023 року о 14:30 год..

Ухвалою від 30.03.2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи було відкладено до 11.05.2023 року о 14:30 год., у зв`язку з неявкою відповідача та задоволенням заяви останнього про відкладення розгляду справи.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 11.05.2023 року, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, постановлено судове засідання проводити без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розгляд справи було відкладено до 29.06.2023 року о 09:30 год..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 29.06.2023 року, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, судове засідання у даній справі відкладено до 12.09.2023 року о 09:30 год..

Ухвалою від 12.09.2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи було відкладено до 26.10.2023 року о 12:00 год., у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача та представника третьої особи.

Протокольною ухвалою від 26.10.2023 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 07.12.2023 року о 11:00 год..

Ухвалою від 07.12.2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи було відкладено до 23.01.2024 року о 12:30 год..

Протокольною ухвалою від 23.01.2024 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.02.2024 року о 11:00 год..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 27.02.2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третьої особи без самостійних вимог Моршинської міської ради про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування.

Крім того, ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 27.02.2024 року закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у приміщенні Стрийського міськрайонного суду на 22.03.2024 року 14:10 год..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 22.03.2024 року, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, постановлено судове засідання проводити без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розгляд справи було відкладено до 07.05.2024 року о 12:30 год..

Протокольною ухвалою від 07.05.2024 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 29.07.2024 року о 12:30 год..

Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Усі заяви та клопотання сторін у справі були вирішені судом у встановленому законодавством порядку.

Розгляд справи по суті відбувся 29.07.2024 року за без участі сторін.

Фактичні обставини справи із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає по АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідач ОСОБА_2 є сусідом позивача, який проживає з іншого боку вулиці за адресою, АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту обстеження влаштування огорожі земельної ділянки від 26.06.2025 року, при обстеженні під`їзду до будинку АДРЕСА_2 виявлено, що дорога перекрита воротами, вздовж паркану знаходяться фруктові дерева та кущ винограду, прохід на ділянку ОСОБА_1 з вулиці перегороджено фрагментом металевого паркану.

Крім того, як стало відомо суду, з приводу користування цим під`їздом і раніше мали місце судові спори, зокрема за позовом батька позивача - ОСОБА_3 .. Так, рішенням Стрийського міськрайонного суду від 24.02.2006 року були визнані незаконними: рішення виконкому Моршинської міської ради в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність проїзд загального користування до інших будинків; державний акт про право власності на землю, виданий ОСОБА_2 в частині передачі йому у приватну власність цю частину проїзду загального користування до будинковолодінь, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні проїздом загального користування до будинків в майбутньому.

Також, рішенням Стрийського міськрайонного суду від 17.11.2010 року було зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом між будинками АДРЕСА_4 та знести частину встановленого паркану, що розмежовує город ОСОБА_3 та проїзд між будинками, демонтувати пристрій для сушіння білизни.

При цьому, рішенням Моршинської міської ради №1099 від 29.09.2009 року «Про затвердження змін до плану забудови кварталу АДРЕСА_5 » в частині відображення фактичного заїзду до домоволодіння по АДРЕСА_2 та вилучення з земель загального користування заїзду по АДРЕСА_2 та з передачею проїзду до земель запасу міської ради.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року рішення Моршинської міської ради від 29.09.2009 року № 1099 «Про затвердження змін до плану забудова кварталу АДРЕСА_5 » визнано протиправним та скасовано.

Відповідач, в свою чергу, долучив до матеріалів справи фото альтернативних заїздів до будинку позивача, зазначаючи, що таких шляхів є 3: з АДРЕСА_6 .

Відповідно до листа виконавчого комітету Моршинської міської ради від 13.11.2015 року №2466, наданого відповідь на запит ОСОБА_2 , до будинку по АДРЕСА_7 . До будинку по АДРЕСА_8 заїзд відсутній, але передбачено будівельним паспортом влаштування заїзду з АДРЕСА_6 . До будинку по АДРЕСА_7 є заїзд вздовж колії з АДРЕСА_6 . На день скерування листа відсутній заїзд (перегороджено гр. ОСОБА_2 ) до частини будинку АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_6 .

Норми та джерела права, а також роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.

Згідно з пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства»).

За загальним правилом, наведеним у ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не завдаючи при цьому шкоди правам інших осіб і не порушуючи їхніх інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У свою чергу,статтею 152 ЗК Українипередбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 386 ЦК України яка встановлює засади захисту права власності, передбачає, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Поняття житлового будинку та садиби як об`єктів права власності, регламентовані статтями 380, 381 ЦК України. Так, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами,і призначена для постійного у ній проживання. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У свою чергу, статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 761/5115/17 сформульований висновок про те, що одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Отож, аналіз даних норм цивільного законодавства та усталеної судової практики дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Висновок суду.

За встановлених у судовому засіданні обставин справи та перевірки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що відповідач чинить перешкоди позивачеві ОСОБА_1 у здійсненні його права користування частиною вулиці, на яку сторони мають однакові права щодо вільного користування.

Крім того, суд вважає доведеним, факт завдання позивачеві моральними шкоди, у зв`язку з неправомірними діями відповідача. При визначенні розмірі морального відшкодування суд бере до уваги тривалість, об`єм та характер спричинених душевних страждань позивача, який протягом багатьох років був позбавлений можливості користуватися частиною вулиці для проходу та під`їзду до свого будинку, що порушень звичного способу життя, порушень сну, а відтак дану вимогу слід задоволити частково та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 8000 грн., а в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди відмовити за недоведеністю.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог Моршинської міської ради про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак,розподіл судовихвитрат усправі,котрі полягаютьу сплатіпозивачем ОСОБА_7 судового зборуза пред`явленняпозовної заявидо судуу розмірі 243грн.60коп.,що підтверджуєтьсяквитанцією №09410017від 30.07.2015року, у зв`язку із задоволенням його позовних вимог, слід стягнути з відповідача.

Крім того, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги, позивачем надано розрахунок процесуальних витрат (акт виконаних робіт) від 04.12.2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №80 від 04.12.2023 року на суму 8000 грн..

Враховуючи, що заявлені позивачем витрати у сумі 8 000 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 грошових коштів у вказаній сумі витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог Моршинської міської ради про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування задоволити.

Зобов?язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні частиною АДРЕСА_1 для проходу та проїзду будинку 9-г, шляхом демонтажу (знесення) самовільно об лаштованих відповідачем металевих воріт з хвірткою впоперек вулиці Скорубської разом із металевими стовпами, на яких вони закріплені, металевого навісу через вулицю (відкритий гараж), перенести в інше місце фруктові дерева, виноград та кущі з проїжджої частини АДРЕСА_1 , а також забрати фрагмент металевого паркану, яким перегороджено облаштований позивачем прохід до будинку АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які полягають у сплаті позивачем судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн.. 60 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які полягають у витратах на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Р. Т. Шрамко