Рішення

від 05.08.2024 по справі 362/3289/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3289/23

Провадження № 2/362/360/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2024 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київметалопром» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом в обґрунтування якого зазначив, що під час роботи в ДП «Київметалопром» 11 грудня 1991 року із ним стався нещасний випадок на виробництві внаслідок чого він втратив працездатність на 100 %.

У зв`язку із вказаною травмою позивач зазначив про порушення його нормальних життєвих зв`язків через що він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання, а тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя.

Як наслідок, посилаючись на відповідні положення цивільного законодавства, позивач просить стягнути із правонаступника підприємства моральну шкоду в розмірі 400 000 гривень 00 копійок (т.с. 1, а.с. 39 - 43).

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Відповідачем надано відзив на позов у якому відповідач заперечив позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволенні оскільки позивачем не доведено факт отримання травми саме під час виконання своїх трудових обов`язків, відсутня вина підприємства у заподіянні травми позивачу та підприємством було вжито комплекс системних заходів спрямованих на реальне відшкодування позивачу завданої йому шкоди (т.с. 1, а.с. 50 - 55).

Представником позивача надано відповідь на відзив у якому він не погодився із запереченнями викладеними у відзиві та просив задовольнити позов (т.с. 1, а.с. 151 - 155).

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив у яких відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено факт отримання травми саме під час виконання своїх трудових обов`язків та факт правонаступництва підприємства (т.с. 1, а.с. 167 - 170).

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

За відомостями відображеними у трудовій книжці серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 1962 року народження, вбачається що в період часу з 21 серпня 1985 року по 11 квітня 1992 року позивач працював у ДП «Київметалопром» (т.с. 1, а.с. 10 - 12).

11 грудня 1991 року на виробництві позивач зазнав ушкодження здоров`я, що підтверджується відповідним актом № 4 від 13 грудня 1991 року про нещасний випадок на виробництві за змістом якого встановлено, що: «11 грудня 1991 року о 12 годині 15 хвилин заступник начальника цеху ОСОБА_2 і механік ОСОБА_3 взяли із собою зварювальника ОСОБА_4 , певний перелік відсутніх запчастин та механізмів для ремонту обірваних петель створи воріт: автовишка і завіса; не дочекавшись автовишки та завіси, бригада у складі чотирьох людей, бригадир ОСОБА_5 приступили до роботи; при вирівнюванні стався злам пальця вверх; на слюсаря Кострубіцького сталось падіння створки воріт» (т.с. 1, а.с. 13 - 14).

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 21 квітня 1992 року підтверджується факт визначення позивачу ступінь втрати професійної працездатності на рівні 100 % втрати професійної працездатності первинно та зазначено про потребу постійного догляду (т.с. 1, а.с. 15).

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 28 березня 1994 року підтверджується факт визначення позивачу ступінь втрати професійної працездатності на рівні 100 % безстроково та зазначено про потребу спеціального медичного догляду (т.с. 1, а.с. 17 - 18).

Довідками Медико-соціальної експертної комісії від 02 липня 1999 року та від 15 травня 2001 року підтверджується факт потреби позивача в санаторно-курортному лікуванні та амбулаторному лікуванні (т.с. 1, а.с. 16).

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 12 грудня 2005 року підтверджується факт повторного і безстроково визначення позивачу ступеню втрати професійної працездатності на рівні 100% втрати професійної працездатності та зазначено про потребу санаторно-курортного лікування (т.с. 1, а.с. 19 - 20).

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 20 березня 2012 року підтверджується факт потреби позивача у лікуванні невропатолога і постійного стороннього догляду (т.с. 1, а.с. 27 - 28).

Обговорюючи доводи і заперечення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Насамперед, суд не приймає до уваги та відхиляє викладені за змістом відзиву на позов заперечення відповідача про те, що ПрАТ «Київметалопром» не є правонаступником ДП «Київметалопром», оскільки із відбитку печатки в трудовій книжці позивача вбачається, що назва товариства з якого було звільнено позивача в квітні 1992 року: ВАТ «Київметалопром».

При цьому, за змістом відзиву відповідач визнає та підтверджує той факт, що він є правонаступником ВАТ «Київметалопром».

Як зазначено у відзиві: Приватне акціонерне товариство «Київметалопром» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Київметалопром» яке в було змінено з Відкритого акціонерного товариства «Київметалопром» (код ЄДР 02138895); Відкрите акціонерне товариство «Київметалопром» було створено на підставі Установчого договору про створення Відкритого акціонерного товариства «Київметалопром» від 15 вересня 1994 року укладеного між Фондом державного майна України та організацією орендарів Орендного підприємства «Київметалопром».

Також, вказаний нещасний випадок трапився на виробництві, про що свідчать як обставини складання товариством акту № 4 від 13 грудня 1991 року про нещасний випадок на виробництві, так і подальші дії товариства (підприємства) відносно усунення завданої позивачу шкоди.

Крім того, актом встановлено, що виконуючи вказані роботи, позивач діяв не самостійно, а у складі відповідної бригади робітників.

Вирішуючи по суті вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку; від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів; від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частини першої статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

За приписами норми пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У зв`язку із цим, суд враховує наведені приписи цивільного законодавства про те, що наявність вини юридичної особи не має правового значення лише у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Натомість, коли шкоди завдано каліцтвом внаслідок дії іншого джерела - яке не є джерелом підвищеної небезпеки, то відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, є обов`язковою наявність вини юридичної особи.

Проте, створка металевих воріт яка впала на позивача (як зафіксовано актом № 4 від 13 грудня 1991 року) - не є джерелом підвищеної небезпеки.

Саме, «створка воріт» вказано в пункті 11.3 акту № 4 від 13 грудня 1991 року про нещасний випадок на виробництві, як устаткування яке є причиною травми.

Тобто, позивачу завдано каліцтва (ушкодження здоров`я) не внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а тому для відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України слід визначити чи була наявна вина юридичної особи відповідача.

Як наслідок, для застосування норми частини першої статті 1167 ЦК України необхідно встановити чи була вина юридичної особи у завданні позивачу шкоди завданої каліцтвом (ушкодженням здоров`я).

Отже, вирішуючи питання стосовно наявності вини відповідача у завданні позивачу шкоди завданої каліцтвом (ушкодженням здоров`я), суд ретельно дослідив і проаналізував зміст акту № 4 від 13 грудня 1991 року про нещасний випадок на виробництві, у пункті 11.2 якого чітко і однозначно зафіксовано, що: «причиною події стало порушення технології ведення ремонтних робіт та виробничої дисципліни».

Таким чином, у суду відсутні об`єктивні підстави стверджувати про те, що з вини юридичної особи відповідача позивачу було завдано каліцтва (ушкодження здоров`я), оскільки порушення технології ведення ремонтних робіт та виробничої дисципліни саме працівниками (а не підприємством) стало причиною нещасного випадку на виробництві внаслідок якого позивач отримав ушкодження здоров`я.

Як зазначено в акті № 4 від 13 грудня 1991 року про нещасний випадок на виробництві, бригада робітників «... не дочекавшись автовишки і завіси, приступила до роботи; при вирівнюванні стався злам пальця вверх; на слюсаря Кострубіцького сталось падіння створки воріт».

Вказані дії робітників, які при виконанні ремонтних робіт мали використовувати автовишку і завісу, на думку суду і були у причинно-наслідковому зв`язку падіння створки воріт на позивача, оскільки при вирівнюванні стався злам пальця вверх.

До того ж, суд враховує, що таке вирівнювання створки воріт робітники здійснювали за особистим бажанням і на власний ризик без застосування автовишки та завіси.

Як наслідок, суд приходить до логічного і послідовного висновку про відсутність вини юридичної особи відповідача у завданні позивачу каліцтва (ушкодження здоров`я) внаслідок падіння на нього створки металевих воріт.

При цьому, під час розгляду справи сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які прями, беззаперечні, об`єктивні, достовірні, належні і допустимі докази вини відповідача у нещасному випадку на виробництві який зафіксовано актом № 4 від 13 грудня 1991 року (наприклад, висновку чи іншого документу про порушення роботодавцем законодавства про працю, незабезпечення бригаді робітників належних умов і засобів роботи та ненадання робітникам можливості безпечного здійснення ремонту воріт).

У зв`язку із цим, коли не встановлено вину відповідача у заподіянні позивачу шкоди завданої каліцтвом (ушкодженням здоров`я), суд не вирішує по суті вимоги позивача про обсяг і розмір відшкодування моральної шкоди.

Серед іншого, суд погоджується та приймає до уваги викладені за змістом відзиву на позов заперечення відповідача про те, що позивач не довів перед судом факт отримання зазначеної травми під час безпосереднього виконання ним своїх трудових обов`язків, оскільки суду не надано будь-які розпорядження адміністрації ДП «Київметалопром» чи інші письмові докази (накази, завдання, наряди тощо) щодо обов`язку ОСОБА_1 приймати участь в ремонті петель стулки воріт.

Як наслідок, у суду відсутні правові підстави стверджувати, що шкода заподіяна позивачу каліцтвом (ушкодженням здоров`я) дійсно пов`язана з виконанням позивачем своїх трудових обов`язків.

Так, зазначена травма позивача відбулась на виробництві, однак позивачем не доведено факт отримання даної травми під час безпосереднього виконання ним своїх трудових обов`язків, а тому відповідно до частини першої статті 173 КЗпП України, у відповідача відсутній обов`язок відшкодування шкоди заподіяної позивачу.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факт отримання даної травми під час безпосереднього виконання ним своїх трудових обов`язків та вину юридичної особи відповідача у завданні йому каліцтва (ушкодження здоров`я), суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої ним моральної шкоди завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

За таких обставин, позов є безпідставним і необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Воднораз, обґрунтовуючи дане судове рішення, суд керується нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно із яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Одночасно, у зв`язку звільненням позивача від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та у зв`язку із залишенням позову без задоволення, на підставі частини сьомої статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені відповідачем слід компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 4 Закону України «Про охорону праці», статтею 1167 ЦК України, статтею 173 КЗпП України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київметалопром» про відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати понесені Приватним акціонерним товариством «Київметалопром» компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного рішення суду - 05 серпня 2024 року.