Рішення

від 21.03.2023 по справі 758/10205/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10205/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ», ОСОБА_2 , про зобов`язання здійснити дії та відшкодування шкоди, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» (надалі за текстом - відповідач 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_3 ), про зобов`язання здійснити дії та відшкодування шкоди.

В обґрунтування свого позову зазначила, що є власницею квартири АДРЕСА_1 та постійно проживає у зазначеній квартирі.

29.08.2018 року відбулося залиття належної позивачу квартири дощовою водою з відкритої тераси, що розташована над квартирою позивача. За заявою позивача відповідачем 1 як обслуговуючою організацією був складений Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 20.09.2018 року, згідно з яким, причиною залиття є порушення гідроізоляції покрівлі на терасі кв. 96 секції А/5. Так, в Акті від 20.09.2018 року зазначено, що власником кв. 96 плитка на відкритій терасі укладена неякісно, у зв`язку з чим, плитка піднялась від основи покрівлі, внаслідок чого вода через міжповерхові перекриття проникла в кв. 38 секції А/3, над якою розташована тераса квартири кв. 96 секції А/5.

З метою визначення розміру шкоди, заподіяної залиттям квартири, позивачем було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтекс» (надалі за текстом - ТОВ «Укрінтекс») договір № 1/10 від 14.10.2018 року на проведення оцінки з визначенням розміру збитків.

На замовлення позивача ТОВ «Укрінтекс» було складено Звіт з визначення розміру збитків, заподіяних в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 від 29.10.2018 року, відповідно до якого, розмір збитків, заподіяних позивачу залиттям квартири, станом на 14.10.2018 року становив 297 401 гривень, з яких реальні збитки - 228 819 гривень, упущена вигода - 68 582 гривень.

07.02.2019 року відбулось повторне залиття талою водою належної позивачу квартири АДРЕСА_2 . За фактом повторного залиття квартири, відповідачем 1 був складений Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 07.02.2019 року, згідно з яким, причиною залиття квартири АДРЕСА_3 . Так, в Акті від 20.09.2018 року зазначено, що плитка на терасі в кв. АДРЕСА_4 покладена неякісно, піднялась після дощу та снігу, внаслідок чого вода потрапляє в кв. АДРЕСА_2 , що спричиняє її залиття.

Актом від 07.02.2019 року було зафіксовано наступні наслідки залиття кв. 38 секції А/3: на другому поверсі залиті стіни та стеля, в підсобному приміщенні шпалери на стінах відшарувались, стеля набухла та впала, вода текла на підлозі та східцях.

З метою з`ясування дійсної причини неодноразового залиття квартири АДРЕСА_2 та визначення особи, відповідальної за належний технічний стан тераси, яка є також дахом у квартирі АДРЕСА_2 , позивачем було укладено з ТОВ «Укрінтекс» договір № 3/05 від 31.05.2019 року з оцінки технічного стану будівельних конструкцій даху над квартирою АДРЕСА_1 .

За результатом виконання даного договору було складено висновок спеціаліста щодо оцінки технічного стану будівельних конструкцій даху над квартирою АДРЕСА_1 від 31.05.2019 року. Розмір шкоди, спричиненої позивачу повторним залиттям квартири, експертом додатково не досліджувався.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

24.01.2020 року судом отримано клопотання ОСОБА_3 про виключення його зі складу учасників справи. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5 , в той час, як квартира АДРЕСА_4 , з тераси якої відбулося залиття квартири позивача, знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , тобто, у іншому будинку. Таким чином, ОСОБА_3 був залучений у якості третьої особи помилково, оскільки вирішення даної справи жодним чином не впливає на його права та інтереси.

07.02.2020 року до суду надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву. За змістом відзиву, відповідач 1 позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки не є належним відповідачем по даній справі. У відзиві зазначається, що відповідач 1 не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_7 , а лише надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які входять до житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_8 . 11.10.2011 року між відповідачем 1 та власником квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_2 було укладено договір № 96-А/5 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_6 , за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався дотримуватись вимог правил експлуатації житлових приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів та інших нормативних вимог чинного законодавства, проводити за рахунок власних коштів ремонт та утримання квартири, своєчасно вживати заходів до усунення пов`язаних з отримання послуг неполадок, що виникли з власної вини, своєчасно проводити підготовку квартири та технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

17 травня 2021 року протокольною Ухвалою Подільського районного суду міста Києва виключено зі складу учасників справи ОСОБА_3 , залучено у якості співвідповідача по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - відповідач 2, разом з відповідачем 1 поіменовані - співвідповідачі).

01 вересня 2021 року протокольною Ухвалою Подільського районного суду міста Києва закрито підготовче судове засідання, призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Співвідповідачі, належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-17).

Відповідач 1 на підставі договору від 22.01.2010 року надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які входять до житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 114-118).

Відповідачу 2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_10 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.01.2020 № 197139063 (а.с. 97-98).

11.10.2011 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір № 96-А/5 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_6 , за умовами якого відповідач 2 зобов`язався дотримуватись вимог правил експлуатації житлових приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів та інших нормативних вимог чинного законодавства, проводити за рахунок власних коштів ремонт та утримання квартири, своєчасно вживати заходів до усунення пов`язаних з отримання послуг неполадок, що виникли з власної вини, своєчасно проводити підготовку квартири та технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період (а.с. 119-123).

Відповідно до Акту від 20.09.2018 року про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), 29.08.2018 року відбулося залиття належної позивачу квартири дощовою водою з відкритої тераси, що розташована над нею. Як зазначено в Акті, причиною залиття квартири позивача є порушення гідроізоляції покрівлі на терасі в кв. 96 секції А/5 внаслідок неякісної укладки плитки на терасі власником кв. 96 (а.с. 18).

З метою визначення розміру шкоди, заподіяної залиттям квартири, позивачем було укладено з ТОВ «Укрінтекс» договір № 1/10 від 14.10.2018 року на проведення оцінки з визначення розміру збитків (а.с. 56-57).

На замовлення позивача ТОВ «Укрінтекс» було складено Звіт з визначення розміру збитків, заподіяних в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 від 29.10.2018 року, відповідно до якого, розмір збитків, заподіяних позивачу залиттям квартири, станом на 14.10.2018 року становив 297 401 гривень, з яких реальні збитки - 228 819 гривень, упущена вигода - 68 582 гривень (а.с. 18-52).

07.02.2019 року відбулось повторне залиття талою водою належної позивачу квартири АДРЕСА_2 . За фактом повторного залиття квартири, відповідачем 1 був складений Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 07.02.2019 року, згідно з яким, причиною залиття квартири АДРЕСА_3 . Так, в Акті від 20.09.2018 року зазначено, що плитка на терасі в кв. 96 покладена неякісно, піднялась після дощу та снігу, внаслідок чого вода потрапляє в кв. АДРЕСА_2 , що спричиняє її залиття (а.с. 59).

З метою з`ясування дійсної причини неодноразового залиття квартири АДРЕСА_2 та визначення особи, відповідальної за належний технічний стан тераси, яка є також дахом у квартирі АДРЕСА_2 , позивачем було укладено з ТОВ «Укрінтекс» договір № 3/05 від 31.05.2019 року з оцінки технічного стану будівельних конструкцій даху над квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 73-75).

За результатом виконання даного договору, був складений висновок спеціаліста щодо оцінки технічного стану будівельних конструкцій даху над квартирою АДРЕСА_1 від 31.05.2019 року. Розмір шкоди, спричиненої позивачу повторним залиттям квартири, експертом додатково не досліджувався (а.с. 60-72).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; а споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За умовами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Стаття 10 Житлового кодексу України (надалі за текстом - ЖК України) зобов`язує громадян дбайливо ставитися до будинку, в якому вони оживають, додержувати правил користування жилими приміщеннями.

Стаття 151 ЖК України визначає, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію, безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української PCP.

Стаття 190 ЖК України передбачає, що підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об`єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов`язані відшкодувати заподіяну шкоду.

«Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.101992р. N 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. № 45) (надалі за текстом - Правила № 45).

Пункт 7 Правил № 45 покладає на власника квартири обов`язок проводити за власні кошти ремонт квартири.

У той же час, п.4 Правил № 45 визначає, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на відшкодування збитків, завданих їх майну та/або приміщенням.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

За змістом частини другої статті 1166 ЦК України, у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у Постанові від 27.12.2019 року у справі № 686/11256/16-ц (ЄДРСР 86738043) розглядаючи аналогічний спір щодо залиття квартири зазначила, що «...власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків...».

Аналогічна правова позиція міститься також у Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 року у справі № 666/213/16-ц (ЄДРСР 93879687), розглянутої з аналогічним предметом спору.

Судом встановлено, що відповідач 2 є власником квартири АДРЕСА_4 , з тераси якої відбулося залиття квартири позивача. 11.10.2011 року між відповідачем 1 та власником квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_2 було укладено договір № 96-А/5 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_6 , за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався дотримуватись вимог правил експлуатації житлових приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів та інших нормативних вимог чинного законодавства, проводити за рахунок власних коштів ремонт та утримання квартири, своєчасно вживати заходів до усунення пов`язаних з отримання послуг неполадок, що виникли з власної вини, своєчасно проводити підготовку квартири та технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період. Таким чином, саме відповідач 2 зобов`язаний проводити за рахунок власних коштів ремонт та утримання квартири АДРЕСА_4 , своєчасно вживати заходів до усунення пов`язаних з отриманням послуг неполадок, які виникли з його вини, дотримуватись правил експлуатації житлових приміщень.

Як встановлено судом з Актів відповідача 2 від 20.09.2018 року та 07.02.2019 року, причиною залиття квартири позивача є порушення гідроізоляції покрівлі на терасі кв. 96 секції А/5 внаслідок неякісного укладення плитки.

Відповідно до висновку спеціаліста від 31.05.2019 року, технічний стан конструкцій даху та покрівлі, що знаходяться над квартирою АДРЕСА_1 , оцінюється як незадовільний, накопичений фізичний знос покрівлі даху в осях6 та 7, між рядів Н/1 та К становить 80%.

Отже, спричинена позивачу шкода є прямим наслідком бездіяльності відповідача 2, як власника даної тераси-даху, невиконання відповідачем 2 поточних ремонтних робіт із забезпечення належної гідроізоляції покрівлі тераси, яка для позивача є дахом її квартири.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 228 819 гривень є обґрунтованим, підтвердженим належними, достовірними, достатніми доказами, та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В ст. 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (надалі за текстом - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають, наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в - заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подала позовну заяву до суду.

Враховуючи те, що суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру не надано, а також не обґрунтовано розмір моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З вимог п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України вбачається, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрінтекс» укладено договори № 1/10, № 3/05 за якими були складені звіт від 29.10.2018 та висновок від 31.05.2019.

Позивачем за надані послуги було сплачено на користь ТОВ «Укрінтекс» 20 000 гривень за договором № 1/10 та 13 000 гривень за договором № 3/05, що підтверджується квитанцією № 0.0.1182477623.1 від 12.11.2018 року (а.с. 58) та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 06.06.2019 року (а.с. 76). Таким чином, з відповідача 2 слід стягнути на користь позивача витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, у загальному розмірі 33 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи щевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 288 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ», ОСОБА_2 , про зобов`язання здійснити дії та відшкодування шкоди - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 228 819 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 19 копійок;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із залученням спеціаліста у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень;

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 06 квітня 2023 року о 14 годині 15 хвилин в залі судових засідань Подільського районного суду м. Києва;

Надати строк до 27 березня 2023 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 31-Б, код ЄДРПОУ 24918955);

Відповідач 2 - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_12 , РНОКПП невідомий);

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк