Постанова

від 25.07.2024 по справі 914/666/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. Справа №914/666/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О.

суддівГРИЦІВ В.М.

МАЛЕХ І.Б.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

Представники сторін не з?явилися.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Футуро Трейд від 21.06.2024 (вх. ЗАГС №01-05/1795/24 від 24.06.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 23.05.2024. (повне рішення 04.06.2024, суддя Коссак С.М.)

у справі№914/666/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Футуро Трейд", с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося ПрАТ «Концерн Хлібпром» з позовом до ТОВ «Футуро Трейд» про стягнення 614 895,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 614 895,00 грн, що підтверджується накладними. Однак відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Рішенням від 23.05.2024 суд позов задовольнив частково. Закрив провадження у справі в частині стягнення 35 000,00 грн. Стягнув з ТОВ «Футуро Трейд» на користь ПрАТ «Концерн Хлібпром» заборгованість у розмірі 539 897,70 грн. та 8 623,46 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив

Вказане рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань в частині своєчасної оплати за поставлений товар у розмірі 539 897,70 грн.

У зв?язку із частковою проплатою відповідачем суми заборгованості під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 35 000,00 грн заборгованості.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ «Футуро Трейд» подало апеляційну скаргу на зазначене рішення. Покликається на те, що заборгованість в останнього перед позивачем станом на 01.05.2024 становила 538 529,71 грн, а не 539 897,70 грн. Разом з тим просить скасувати оскаржуване рішення повністю та відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, судом першої інстанції також порушено норми процесуального права в частині прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, з огляду на те, що судом першої інстанції неправильно обраховано розмір судового збору, який позивач повинен був сплати при зверненні до суду із цим позовом. Так, розмір судового збору дорівнює 9 223, 425 грн і враховуючи правила заокруглення сум мав становити 9 223, 43 грн, в той час як позивачем було сплачено 9 223, 42 грн.

Окрім цього, судом першої інстанції стягнуто із відповідача судовий розмір не пропорційно задоволених вимог, а в більшому розмірі.

Відзиву на апеляційну скаргу, а також інших додаткових заяв чи клопотань представниками сторін не подано.

25.07.2024 в судове засіданння представники сторін не з?явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Водночас через систему «Електронний суд» представник апелянта подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю з?явитися в судове засідання в приміщенні суду, а також через відсутність графіку подання електроенергії не може забезпечити свою участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об?єктивно унеможливлюють проведення судового засідання, а наведені апелянтом у клопотанні обставини не відповідають зазначеним критеріям та не є достатньо обґрунтованими та не підтвердженні жодними доказами.

Більше того, апелянтом не було подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з дотриманням вимог ст. 197 ГПК України, в тому числі щодо строку подання такої.

Також колегія суддів звертає увагу, що у Львівській області 25.07.2024 графіки відключення електроенергії до 16 год 00 хв. не застосовувалися.

Апелянт, як особа, яка ініціювала оскарження судового рішення у справі шляхом подання апеляційної скарги, відповідно до норм процесуального закону, має вживати заходів для скорочення тривалості судового розгляду. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2023 між ПрАТ «Концерн Хлібпром» (постачальник) та ТОВ «Футуро Трейд» (покупець) укладено договір поставки №010823/01П, відповідно до п.1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар. найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 «Специфікація», який є невід`ємною частиною договору (п.1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору вартість договору складається з вартості товарів, придбаних покупцем за даним договором.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 614 895,00 грн, що підтверджується накладними, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб.

Відповідно до п.6.5. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 27 (двадцяти семи) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п.3.12 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору (додаток №9 до договору)) право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної накладної за формою 1-ТТН (хліб).

Натомість відповідач не здійснив оплату за товар на загальну суму 614 895,00 грн, який він отримав на підставі товарно-транспортних накладних, що знаходяться в матеріалах справи. Доказів оплати за отриманий товар відповідач не надав.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та/або підписаними сторонами додатками чи додатковими угодами та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із доданого до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.03.2024, станом на час подання позову сума боргу відповідача перед позивачем становила 574 897,70 грн. Разом з тим, 28.03.2024 відповідачем було здійснено проплату позивачу на суму 35 000,00 грн, відтак сума боргу станом на 31.03.2024 складала 539 897,70грн.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений товар, позивач в судовому порядку просив стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості по поставці товару.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України).

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 ст. 693 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони засвідчили у п.3.12 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору (додаток №9 до договору)) право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної накладної за формою 1-ТТН (хліб).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 614 895,00 грн.

Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Разом з тим, відповідачем 28.03.2024 було здійснено часткову проплату позивачу в сумі 35 000,00 грн.

Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.03.2024, станом на час подання позову сума боргу відповідача перед позивачем становила 574 897,70 грн. Після часткової проплати відповідачем 28.03.2024 позивачу 35 000,00 грн, сума боргу становила 539 897,70 грн.

Апелянт не заперечує наявність у нього заборгованості перед позивачем у сумі 538 529,71 грн. Обґрунтовуючи розмір вказаної заборгованості, покликається на акт звірки взаємних розрахунків №БУ-234 від 21.06.2024, на якому відсутні підписи уповноважених осіб сторін договору. Згідно ст. 78 ГПК України вказаний доказ не відповідає вимога щодо допустимості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний доказ не був предметом розгляду в суді першої інстанції і про його прийняття до розгляду в суді апеляційної інстанції апелянт не подав клопотання. Більше того, вказаний доказ не існував станом на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових обставинах, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з підстав, що об?єктивно не залежали від нього.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що апелянт не обґрунтував неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції та не заявив клопотання про поновлення строку на його подання в суді апеляційної інстанції, то зазначений доказ не береться колегією суддів до уваги та не враховується при визначені суми дійсної заборгованості.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та/або підписаними сторонами додатками чи додатковими угодами та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача 539 897,70 грн заборгованості за поставлений товар.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому ч. 3 ст. 130 ГПК України передбачає, що у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Так, позивачем було заявлено до стягнення 614 895,00 грн. Суд задовольнив позов у частині стягнення 539 897,70 грн, а в частині стягнення 35 000, 00 грн закрив провадження у справі у зв?язку із здійсненням відповідачем часткової оплати заборгованості. Відмовив у задоволенні позовних вимог суд в частині стягнення 39 997, 3 грн, тобто 6,5% заявлених позовних вимог.

Судовий збір при зверненні до суду із цим позовом становив 9 223, 43 грн. Відтак розмір судового збору, який підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача, із врахуванням пропорційності задоволених вимог (93,5%), становить 8 623,46 грн. Вказану суму судового збору і було вирішено судом стягнути із відповідача при ухваленні оскаржуваного рішення.

Покликаючись на порушення судом першої інстанції процесуальних норм, апелянт вказав на неправильний розрахунок розміру судового збору, який позивач повинен був сплати при зверненні до суду із цим позовом.

Як було зазначено вище, розмір судового збору при зверненні із позовом у цій справі становив 9 223, 43 грн, натомість позивачем було сплачено - 9 223, 42 грн, тобто в меншому на 0, 01 грн розмірі.

Однак доводи апелянта щодо невірного розрахунку позивачем суми судового збору, оскільки він є меншим на 0,01 грн, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу, що за загальними математичними правилами суми заокруглюються, зокрема, при округленні числа до деякого розряду всі цифри наступних розрядів замінюються нулями. Так, дійсно цифра розряду, до якого виконується округлення, залишається без змін, якщо в числі, яке округлюється, за нею слідує одна з цифр: 0,1,2,3,4, а якщо за нею слідує цифра 5,6,7,8,9, тоді до цифри розряду, до якої округляли, додається 1.

Розмір судового збору дорівнює 9 223, 425 грн і враховуючи правила заокруглення сум міг бути сплачений у розмірі 9 223, 40 грн, що не було б порушенням правил заокруглення.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивач, скориставшись загальними математичними правилами заокруглення чисел, ніяким чином не порушив норм процесуального права та прав відповідача, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними, необґрунтованими, а також містять прояви надмірного формалізму.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає наявність порушень судом першої інстанції норм процесуального права, що мало б наслідком скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футуро Трейд» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/666/24 без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 02.08.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіВ.М. ГРИЦІВ

І.Б. МАЛЕХ