Рішення

від 22.07.2024 по справі 904/1304/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1304/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2", м. Дніпро

про визнання недійсним рішення установчих зборів

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Патика А.В.

ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2", в якому просить суд визнати недійсними рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2" про затвердження внесків на управління будинку та прибудинкової території, ухвалене 15 жовтня 2022 і оформлене у вигляді рішення за восьмим питанням порядку денного в Протоколі № 1 від 31.10.2022 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, що відбулись 15.10.2022 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

15.04.2024 від ОСОБА_1 надійшла заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заява до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1304/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.05.2024.

24.04.2024 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.05.2024 підготовче засідання відкладено до 05.06.2024, витребувано у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради копію реєстраційної справи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2".

27.05.2024 від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшла копія реєстраційної справи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2".

05.06.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.06.2024 підготовче засідання відкладено до 18.06.2024.

12.06.2024 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

18.06.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, у зв`язку з проходженням навчання та здачею відповідних форм контролю успішності навчання в аспірантурі вищого навчального закладу м. Києва.

Ухвалою суду від 18.06.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 22.07.2024.

В судове засідання 22.07.2024 з`явився представник відповдіача, позивач до судового засідання не з`явився, раніше подав клопотання про розгляд справи без його участі.

В ході судового засідання 22.07.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 22.07.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві та у відповіді на відзив

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведені 15.10.2022 загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2" є такими, що суперечать процедурі, встановленій чинним законодавством.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач зазначає, що позивач жодним чином не обґрунтовує порушення його прав і законних інтересів (в чому вони проявились) та не зазначає, яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право позивача, відновлення якого, не буде зачіпати прав інших співмешканців.

Крім того, відновлення порушених прав позивача, як співвласника ОСББ не є можливим, адже позивач не є співвласником об`єднання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Женева-2» було створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», що затверджено протоколом № 1 установчих зборів багатоквартирного будинку, що відбулися 15.10.2022.

15.10.2022 відбулися загальні збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами яких складено протокол № 1 від 31.10.2022.

Відповідно до відомостей з протоколу загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку 333 співвласника. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку 21 109, 90 м2.

Згідно з протоколом № 1 у зборах, взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 99 співвласників, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної плоті квартир та нежитлових приміщень, і них 53 співвласники проголосували на загальних, зборах шляхом заповнення бюлетеня для голосування, а 46 співвласників під час письмового опитування, яке відбувалося з 16 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, шляхом заповнення листів письмового опитування.

Порядок денний загальних зборів був наступний:

1. Створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖЕНЕВА-2";

2. Затвердження статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖЕНЕВА-2";

3. Обрання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного буднику «ЖЕНЕВА-2»;

4. Обрання голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного буднику «ЖЕНЕВА-2»;

5. Обрання ревізора Об`єднання співвласники) багатоквартирного будинку «ЖЕНЕВА-2»;

6. Обрання уповноваженої особи для підписання затвердженого установчими зборами статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Женева-2», посвідчити його підпис у нотаріуса від імені всіх співвласників;

7. Державна реєстрація ОСББ та обранця особи, відповідальної за державну реєстрацію ОСББ, надання повноважень щодо державної реєстрації Об`єднання;

8. Затвердження кошторису та внесків на управління та утримання будинком та прибудинковою територією з 01.11.2022 року;

9. Прийняття будинку АДРЕСА_1 в управління ОСББ «Женева-2». Надання повноважень голові правлінню ОСББ для підписання акту приймання-передачі будинку та приймання-передачі технічної документації на будинок;

10. Обрання моделі організації договірних відносин співвласників ОСББ «Женева-2» з постачальниками комунальних послуг;

11. Затвердження «Правил добросусідства ОСББ «Женева-2» та Положення про перелік та розміри внесків і платежів за порушення співвласниками та мешканцями ОСББ «Женева-2» Правил добросусідства.

По першому питанню вирішили: створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖЕНЕВА-2» (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По другому питанню вирішили: затвердити статут Об`єднання співвласників багатоквартирною будинку «ЖЕНЕВА-2» у редакції, запропонованій ініціативною групою зі скликання установчих зборів (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По третьому питанню вирішили: Обрати правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖЕНЕВА-2» у складі: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По четвертому питанню вирішили: Обрати головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖЕНЕВА-2» ОСОБА_3 (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По п`ятому питанню вирішили: обрати ревізором Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖЕНЕВА-2» ОСОБА_7 (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По шостому питанню вирішили: уповноважити ОСОБА_3 підписати затверджений установчими зборами статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Женева-2» посвідчити його підпис у нотаріуса від імені всіх співвласників (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По сьомому питанню вирішили: уповноважити ОСОБА_3 підготувати документи, необхідні для державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Женева-2» та подати ці документи для державної реєстрації Об`єднання (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По восьмому питанню вирішили: затвердити кошторис ОСББ «Женева-2» з 01.11.2022 року в розмірі 410 769, 67 грн на місяць, затвердити внески на управління та утримання будинком та прибудинковою територією з 01.11.2022 року в розмірі 13, 82 грн за 1 кв. м з власників квартир, 15, 16 грн за 1 кв. м з власників паркомісць, 13, 05 грн за кв. м з власників нежитлових приміщень. Електроенергію місць загального користування, воду для загального користування, вивезення сміття - виставляти в квитанціях окремо за фактом споживання. Надати дозвіл правлінню ОСББ проводити перерозподіл коштів між статтями кошторису для можливості використання коштів для усунення можливих аварійних ситуацій та інших пріоритетних видів робіт (за 14 948, 60 м2, що становить 70, 81 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень, проти - 2, 18 %);

По дев`ятому питанню вирішили: прийняти будинок АДРЕСА_1 в управління ОСББ «ЖЕНЕВА-2». Надати повноваження голові правлінню ОСББ для підписання актів приймання-передачі будинку та приймання-передачі технічної документації на будинок (за 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень);

По десятому питанню вирішили: обрати модель організації договірних відносин співвласників ОСББ «Женева-2» з КП «Дніпроводоканал» ДМР за надання послуг з водопостачання та водовідведення - колективний договір, шляхом укладання та підписання договору між ОСББ «Женева-2» та КП «Дніпроводоканал ДМР з надання послуг з водопостачання та водовідведення в місцях загального користування і відповідно надати повноваження голові правління ОСББ «Женева-2» на укладення та підписання даного договору; обрати колективну модель організації договірних відносин співвласників ОСББ «Женева-2» з ДТЕК «Дніпровські електромережі» та місця загального користування і відповідно надати повноваження голові правління ОСББ «Женева-2» на укладання та підписання даних договорів; обрати модель організації договірних відносин АТ «Дніпрогаз» шляхом укладання та підписання договорів між ОСББ «Женева-2» та АТ «Дніпрогаз» і відповідно надати повноваження голові правління ОСББ «Женева-2» на укладання та підписання даних договорів для запуску газопостачання на будинок. Для постачання та розподілу газу квартири та нежитлові приміщення - всім співвласникам оформити особисті рахунки укласти індивідуальний договір (за 15 261, 40 м2, що становить 72, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень, проти - 1 %);

По одинадцятому питанню вирішили: затвердити «Правила добросусідства ОСББ «Женева-2» та Положення про перелік та розміри внесків і платежів за порушення співвласниками та мешканцями ОСББ «Женева-2» Правил добросусідства від 01.11.2022 (за 15 039, 10 м2, що становить 71, 24 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень, проти - 1, 45 %).

Додатками до протоколу є бюлетені письмового голосування та листки письмового опитування з яких вбачається, що по питанню 8 порядку денного «за» проголосували співвласники, яким належить 14 948, 60 м2, що становить 70, 81 % від загальної площі квартир.

Станом на 15.10.2022 ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 .

Зі змісту протоколу № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 не брав участі у цих зборах.

За твердженням позивача його не було повідомлено про проведення установчих зборів.

Наведені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Зазначений Закон визначає об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами частини 4 статті 4 вищевказаного Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

За приписами частини 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та відповідно обов`язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними, зокрема, через об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, створене в цьому будинку.

Водночас, визначення порядку управління багатоквартирним будинком, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

Частиною 14 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд відхиляє твердження позивача про його неналежне повідомлення, оскільки в матеріалах справи містяться докази протилежного, а саме, зокрема, скріншот з інформаційного каналу ЖК «Женева», відповідно до якого позивач був повідомлений про дату проведення установчих зборів та Акт від 30.08.2023 про знищення документів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Женева-2» після ракетного удару 28.07.2023, а саме: проектної документації на будинок АДРЕСА_1 ; протоколів ініціативної групи про проведення установчих зборів зі створення ОСББ «Женева-2»; повідомлень про проведення установчих зборів зі створення ОСББ «Женева-2»; перелік співвласників, зареєстрованих на установчих зборах ОСББ «Женева-2», що підписаний членами правління.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/15071/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3133/17 та від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних (установчих) зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або в разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

Неповідомлення співвласників багатоквартирного будинку (в тому числі позивача) не є безумовною підставою для скасування рішень, прийнятих такими загальними зборами (постанови Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 920/1245/20, від 24.10.2018 у справі № 925/973/17, від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20 та від 21.10.2021 по справі № 910/15071/20).

Відповідно до частини 9 статті 6 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їх представники), загальна кількість голосів яких становить більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників.

Як вже зазначалося судом вище, що згідно з протоколом № 1 у зборах, взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 99 співвласників, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 15 472, 30 м2, що становить 73, 29 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень, із них 53 співвласники проголосували на загальних зборах шляхом заповнення бюлетеня для голосування, а 46 співвласників піл час письмового опитування, яке відбувалось з 16 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, шляхом заповнення листів письмового опитування.

По восьмому питанню, яке оскаржує позивач, проголосували «ЗА» 14 948, 60 м2, що становить 70, 81 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень, «ПРОТИ» - 2, 18 %). Дані обставини підтверджуються залученою до матеріалів копією реєстраційної справи ОСББ «Женева-2».

Отже, з наведеного вбачається, що установчі збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , були проведені у відповідності до вимог частини 9 статті 6 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їх представники), загальна кількість голосів яких становить більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників).

Враховуючи вищевикладене, відсутність позивача на установчих зборах 15.10.2022 та неможливість у зв`язку з цим ОСОБА_1 особисто під час проведення установчих зборів брати участь у голосуванні та висловлювати свої думки з питань порядку денного зборів не може бути розцінене судом в якості достатньої та безумовної підстави для визнання недійсним рішень установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 15.10.2022 за умови прийняття загальними зборами таких рішень при наявності достатнього кворуму та з питань, передбачених у порядку денному зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному пункті рішення ОСББ є:

1) права і законні інтереси позивача безпосередньо порушені пунктом рішення;

2) у результаті визнання пункту рішення недійсним права позивача будуть відновлені;

3) відновлення прав позивач не порушуватиме прав інших осіб.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Відтак на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивач жодним чином не обґрунтовує порушення прав і законних інтересів позивача (в чому вони проявились) та не зазначає, яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право позивача, відновлення якого, не буде зачіпати прав інших співмешканців.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17 щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов`язаних з діяльністю Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та визнанням недійсними рішень Об`єднання, вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку суд повинен установити наявність порушених прав позивача внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Саме позивачу необхідно доводити в суді, що рішення не відповідає інтересам співвласників, зокрема, порушує його права.

Таким чином, заявлені позовні вимог не спрямовані як на відновлення порушених або оспорюваних прав позивача, так і не спрямовані на можливе запобігання порушення прав позивача, оскільки жодних як доказів, так і обґрунтувань означеного, матеріали справи не містять, як і не містять обставин щодо неможливості реалізації позивачем своїх прав, як співвласником квартири.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача у розмірі 3 028 грн.

Відповідач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Женева-2» про визнання недійсними рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2" про затвердження внесків на управління будинку та прибудинкової території, ухвалене 15 жовтня 2022 і оформлене у вигляді рішення за восьмим питанням порядку денного в Протоколі № 1 від 31.10.2022 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, що відбулись 15.10.2022 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору позову покласти на позивача ОСОБА_1 у розмірі 3 028 грн.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано 06.08.2024.

Суддя В.І. Ярошенко