Рішення

від 06.08.2024 по справі 905/128/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024р. Справа № 905/128/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дебет про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дебет (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 4; код ЄДРПОУ 45320950)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторгівельна фірма УКРМЕТЕКСПОРТ (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, код ЄДРПОУ 20353350)

про стягнення 802 396,67 грн., з яких: 135 113,52 грн. 3% річних, 667 283,15 грн. інфляційні нарахування, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.06.2024 по справі №905/128/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дебет до Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторгівельна фірма УКРМЕТЕКСПОРТ про стягнення 802 396,67 грн., з яких: 135 113,52 грн. 3% річних, 667 283,15 грн. інфляційні нарахування, задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторгівельна фірма УКРМЕТЕКСПОРТ (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, код ЄДРПОУ 20353350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дебет (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 4; код ЄДРПОУ 45320950) 802 396,67 грн., з яких: 135 113,52 грн. 3% річних, 667 283,15 грн. інфляційні нарахування, судовий збір в сумі 12 035,95 грн.

Згідно ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статею 244 цього Кодексу.

Позивачем у даній справі було заявлено про віднесення на відповідача орієнтовних витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

30.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Дебет надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

05.08.2024 позивач надав доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення в якому просив долучити до наданої заяви копію ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Дебет» від 03.05.2024 та копію довіреності від 02.01.2024 яка видана Зубрицькій А.

Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 03.01.2024 між Адвокатським об`єднанням «КОЛТ» (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (далі клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати, а клієнт прийняти та оплатити замовлені ним юридичні послуги на умовах та в порядку, визначеному договором.

Перелік юридичних послуг, їх обсяг, вартість та строки надання узгоджуються сторонами за окремими замовленнями клієнта, які погоджуються сторонами у додатках до договору (п. 1.2 договору).

Умовами п.2.2.Договору сторони встановили, що для вчинення конкретних юридичних та фактичних дій, пов`язаних із виконанням обов`язків за цим Договором, Клієнт видає на ім`я Виконавця, його працівників або залучених до виконання Договору осіб відповідні довіреності, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства України.

Згідно п. 3.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (далі - акт), який готується виконавцем по факту надання послуг у двох примірниках та разом із рахунком направляється клієнту.

Клієнт протягом двох днів з моменту отримання актів підписує їх та один з примірників повертає виконавцю (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору у разі виникнення зауважень щодо змісту та якості наданих послуг клієнт зобов`язаний протягом двох днів з моменту отримання актів надати виконавцю свою письмову відмову підписання актів із обов`язковим зазначенням причин такої відмови.

Згідно п. 3.4 договору у разі, якщо клієнтом не були підписані акти протягом двох днів з моменту їх отримання, а також не було надано письмової відмови від їх підписання, послуги вважаються наданими виконавцем у повному обсязі та належним чином і у клієнта виникає обов`язок по їх оплаті.

Вартість юридичних послуг за даним договором погоджується сторонами в додатках до даного договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.8.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Згідно п. 9.1 договору всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані сторонами або належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов`язковим посиланням на цей договір.

Відповідно до п. 9.3 договору виконавець, адвокати виконавця на виконання умов договору уповноважені представляти інтереси в усіх органах, установах, підприємствах і організаціях України незалежно від форми власності, у тому числі, але не обмежуючись, в органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, в правоохоронних органах, в органах прокуратури, в органах Служби безпеки України, у відповідних районних (обласних) державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування, органах судової влади (судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах тощо). Для виконання представницьких функцій виконавцю, адвокатам виконавця, надаються такі права: одержувати, подавати та підписувати (без відтиску печатки) будь-які документи (заяви, заяви по суті справи, скарги, клопотання, довідки, пояснення, позовні заяви, відзиви, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзив, заперечення, протоколи, акти, ліцензії, витяги, запити, виконавчі документи, звернення, апеляційні і касаційні скарги, рішення, ухвали, постанови усіх судів України, заяви про порушення справи про банкрутство боржника та відзиви на такі заяви, заяви з кредиторськими вимогами до боржника тощо); засвідчувати копії та підписувати будь-які документи від імені клієнта (без відтиску печатки); вести справи у всіх судах, в органах нотаріату, (в державних нотаріальних конторах, у приватних нотаріусів), а також в інших державних та недержавних установах, підприємствах та організаціях з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві і третім особам, в тому числі в справах про банкрутство; знайомитися із матеріалами справи, робити з них копії; давати письмові та усні заперечення (відзиви) на позовні вимоги, апеляційні і касаційні скарги; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу, заявляти відводи, заявляти клопотання; брати участь в судових засіданнях в тому числі у справах про банкрутство, подавати докази, брати участь у до

На виконання умов п. 1.2 договору між сторонами було підписано додаток №1 від 23.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2024 (далі - додаток). Відповідно до п. 1 вказаного додатку сторони домовилися, що виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати, а клієнт прийняти та оплатити юридичні послуги, надані виконавцем, пов`язані із представництвом інтересів клієнта щодо стягнення з Товариства з з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторгівельна фірма УКРМЕТЕКСПОРТ (ІКЮЮ 20353350, далі у тексті - боржник) на користь клієнта судового збору, інфляційних нарахувань, штрафних санкцій та 3% річних (далі у тексті заборгованість), які будуть нараховані на суму боргу, визначену в резолютивній частині рішення Господарського суду Донецької області від 29 листопада 2021 року по справі №908/1580/20 та/або на заборгованість по правочину/правочинам, які розглядалися у даній судовій справі. Попередня сума заборгованості становить 802 396,67 гривень. Остаточна сума заборгованості буде визначена рішенням суду та/або виконавчим документом.

Згідно п. 2.1 договору на виконання п. 1 цього додатку виконавець зобов`язаний підготувати позовну заяву, подати до суду цей процесуальний документ, подавати інші процесуальні документи (відповідь на відзив, пояснення, заяви, клопотання тощо) від імені клієнта (за потреби) та представляти інтереси в суді у цій справі до оголошення рішення суду першої інстанції.

Вартість юридичних послуг, передбачених п. 2.1 цього додатку, становить 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень нуль копійок). Ці послуги виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу коштів на рахунок виконавця упродовж 30 (тридцяти) днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Вищезазначений договір та додаток до нього підписані представниками сторін без зауважень.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі надання послуг №25 від 26.07.2024, підписаний представниками сторін без зауважень, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням «КОЛТ» за договором про надання правової допомоги від 03.01.2024 було надано наступні послуги ТОВ «Дебет» на суму 20 000,00 грн.: правова допомога, пов`язана зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторгівельна фірма УКРМЕТЕКСПОРТ (ІКЮЮ 20353350, далі у тексті - боржник) на користь клієнта судового збору, інфляційних нарахувань, штрафних санкцій та 3% річних (далі у тексті заборгованість), які будуть нараховані на суму боргу, визначену в резолютивній частині рішення Господарського суду Донецької області від 29 листопада 2021 року по справі №908/1580/20 та/або на заборгованість по правочину/правочинам, які розглядалися у даній судовій справі. Підготовка позовної заяви, подача до суду цього процесуального документа, подавати інші процесуальні документи (відповідь на відзив, пояснення, заяви, клопотання тощо) від імені клієнта (за потреби) та представляти інтереси в суді у цій справі до оголошення рішення суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Костишеною В.Л. було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву, заяву про понесені судові витрати, заяву про приєднання до справи у Електронному суді, заяву про направлення наказу на адресу представника позивача та заяву про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Згідно частини третьої статті 126 Господарького процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Отже, за висновком суду, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Дослідивши надані позивачем докази щодо обгрунтування понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000грн, керуючись приписами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту наданих послуг № 25 від 26.07.2024 до договору про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Колт» відокремлено послуги з підготовки позовної заяви та подання до суду цього процесуального документу.

Суд зазначає, що підготовка позовної заяви та подання ії до суду є єдиним процесом, який не може бути відокремлений один від одного, а є невід`ємною складовою форми реалізації позивачем свого порушеного права у встановленому законом порядку. Крім того позовна заява надавалась через систему «Електронний суд», що не потребує від адвоката витрат додаткового часу на подачу позову.

Також суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, та є типовим. У спорах такого характеру, судова практика є сталою, правовідносини не передбачають великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, а регулюються де кількома статтями Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять будь-яких документів, які б вказували на значний обсяг витраченого адвокатом часу зі здійснення означених дій чи б іншим чином обґрунтовували таку їх вартість, а справа № 905/128/24 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки враховуючи обраний позивачем спосіб захисту дана справа не є складною, про що зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 06.02.2024.

Крім того, адвокатом в процесі розгляду справи не надавались відповідь на відзив, пояснення , які зазначені в акті приймання-передачі послуг.

Приймаючи до уваги вищевикладене та здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 13 500,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дебет про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 20 000 грн. задовольнити частково в сумі 13 500грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторгівельна фірма УКРМЕТЕКСПОРТ (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, код ЄДРПОУ 20353350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дебет (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 4; код ЄДРПОУ 45320950) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 06.08.2024.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.С. Зельман