Рішення

від 01.08.2024 по справі 906/633/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/633/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Зоренка О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСПЕЦБЕТОН"

до WOOD CULTURE s.r.o.

про стягнення 6083,92 євро

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСПЕЦБЕТОН" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до WOOD CULTURE s.r.o. (Чеська Республіка) про стягнення 6083,92 євро, з яких 5962,87 євро основного боргу та 121,05 євро 3% річних, що станом на 08.05.2023 за курсом НБУ еквівалентно 244939,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов контракту №1 від 06.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар (т.1, а.с.1-10).

Ухвалою суду від 11.05.2023, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.10.2023 (резервна дата 13.11.2023).

13.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з ненадходженням підтвердження від уповноваженого органу щодо направлення/отримання відповідачем позовної заяви з додатками (т.1, а.с.133-135).

Враховуючи вищевказане клопотання та відсутність будь-яких відомостей щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, ухвалою суду від 13.11.2023 було продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи на 01.07.2024 (резервна дата 01.08.2024).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 13.11.2023 в електронній формі в електронний кабінет учасника справи (т.1, а.с.145).

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином шляхом направлення до компетентного органу Чеської Республіки судового доручення про вручення документів WOOD CULTURE s.r.o. у справі №906/633/23 в порядку, передбаченому договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28.05.2001.

Окрім того, документи в нотаріально засвідченому перекладі надсилалися безпосередньо відповідачу на електронну пошту: wood.culture.sro@gmail.com, зазначену у позовній заяві та контракті №1 від 06.12.2021 (т.1, а.с.1, 22).

03.07.2024 на поштову адресу суду від ЦМУ МЮ (м.Київ) надійшли документи, складені в ході виконання на території Чеської Республіки судового доручення про вручення документів WOOD CULTURE s.r.o., з яких вбачається, що судові документи у справі №906/633/23 вважаються доставленими відповідачу, так як були доставлені до його поштової скриньки 08.04.2024, хоч і фізично забрані не були (т.2, а.с.1-4).

Відтак протокольною ухвалою суду від 01.08.2024 було поновлено провадження у справі №906/633/23.

Враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлялися про розгляд цієї справи в Господарському суді Житомирської області та призначені судові засідання, а також те, що явка представників сторін у дане судове засідання обов`язковою не визнавалась, а їх неявка та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України, визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

01.08.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.12.2021 між ТОВ «ЄВРОСПЕЦБЕТОН» (продавець) та WOOD CULTURE s.r.o. (покупець) укладено контракт №1 (далі - контракт) (т.1, а.с.17-22), згідно з п.1.1 якого, продавець продає, а покупець купує на умовах FСА смт. Попільня, Житомирська обл., Україна (згідно IHKOTЕРMC 2010) пиломатеріали хвойних порід (надалі іменується «товар»), відповідно до додатків, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п.п.2.1, 3.1 контракту, партією товару вважається така кількість товару, що відповідає завантаженню в один 40 футовий контейнер, становить 38-42 кубометрів та не перевищує граничних норм ваги. Товар постачається навалом у 40 футових контейнерах або згідно умов, зазначених у додатках.

Товар постачається у відповідності до умов FCA смт. Попільня, Житомирська обл., Україна (ІНКОТЕРМС 2010) (п.4.1 контракту).

Покупцем товару за даним контрактом є WOOD CULTURE s.r.o. (Чехія) (п.4.2 контракту).

Відправником товару за даним контрактом є ТОВ "ЄВРОСПЕЦБЕТОН" (Україна) (п.4.3 контракту).

Згідно з п.4.4 контракту, продавець зобов`язується направити покупцю пакет наступних документів після завантаження партії в контейнер: 1. Інвойс (no e-mail); 2. Пакувальний лист (по e-mail); 3. Вантажо-митна декларація; 4. Фітосанітарний сертифікат; 5. Сертифікат ЕUR1.

У розділі 5 контракту сторони погодили ціну та загальну вартість товару. Так, валюта платежу та даного контракту - євро. Ціни на товар будуть вказуватися в додатках до цього контракту і визначаться за 1 м3 на у мовах FСА смт.Попільня, Житомирська обл., Україна. Загальна вартість даного контракту складається із сум всіх підписаних рахунків до цього контракту (п.п.5.1-5.3 контракту).

За умовами п.6.1 контракту, покупець здійснює оплату за цим контрактом шляхом банківського переказу на рахунок продавця, що вказаний в п.14.

Розрахунок за кожну партію відвантаженого товару проводиться протягом трьох банківських днів після отримання електронної копії рахунку за партію товару. Підтвердженням факту оплати є надання покупцем платіжного документа шляхом передачі електронною поштою на адресу продавця (п.6.2 контракту).

У разі невиконання або неналежного виконання сторонами інших обов`язків за цим контрактом вони повинні нести відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.8.3 контракту).

Цей контракт вступає в силу з дати підписання його обома сторонами і залишається в повній силі та діє до 31.12.2022 з правом подальшої пролонгації на наступний рік.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, позивач на виконання умов вказаного контракту у період з січня по липень 2022 року поставив відповідачу пиломатеріали хвойних порід на загальну суму 104113,52 євро, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено вантажо-митні декларації, акти завантаження, інвойси, фіто санітарні сертифікати, сертифікати про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, міжнародні ТТН (CMR), дублікати заяв на отримання свідоцтва про переміщення (т.1, а.с.23-98).

Відповідно до інвойсів та міжнародних ТТН, пиломатеріали завантажувалися в контейнери та автомобільним транспортом транспортних компаній доставлялися:

1) в порт м.Одеси для подальшого перевезення в LIENZONE S.L. Valensia Port, Іспанія (ВМД UA101020/2022/002976, UA101020/2022/001780, UA101020/2022/001781);

2) в LIENZONE S.L. Valensia (Валенсія), Іспанія (UA101020/2022/007803; UА101020/2022/008072; UA101020/2022/008727; UA101020/2022/008813: UA101020/2022/014934; UA101020/2022/025791; UA101020/2022/025893; UA101020/2022/026417).

Відповідач в порушення умов контракту здійснив оплату за поставлений товар частково на суму 98150,65 євро, про що свідчать меморіальні ордери: №1201219200 від 12.01.2022 на суму 35045,57 євро; №2601592900 від 26.01.2022 на суму 7480,00 євро; №1602855000 від 16.02.2022 на суму 7480,00 євро; №1702739300 від 17.02.2022 на суму 3980,13 євро; №0504300870 від 05.04.2022 на суму 7580,00 євро; №2504237870 від 25.04.2022 на суму 10880,95 євро; №0305997870 від 03.05.2022 на суму 8568,00 євро; №1705201870 від 17.05.022 на суму 17136,00 євро (т.1, а.с.99-106).

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з претензіями від 04.10.2022 та 18.04.2023 про сплату решти заборгованості на суму 5962,87 євро (т.1, а.с.107-108), однак такі залишилися без відповіді та задоволення з боку останнього.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе зобов`язання за контрактом щодо оплати вартості поставленого товару у повному обсязі та в установлений строк, позивач звернувся з цим позовом до суду та, окрім вищевказаної суми заборгованості, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 121,05 євро за період з 04.08.2022 по 08.05.2023.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до ст.366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з п.10.2 контракту, у разі неможливості врегулювати шляхом переговорів спори та протиріччя більше 10 календарних днів, що витікають з контракту чи пов`язані з ним, а також суперечливі питання, що стосуються розірвання контракту та його чинності, підлягають вирішенню в Міжнародному Арбітражі. Рішення арбітражу є остаточним та обов`язковим для обох сторін, але може бути замінено дружньою угодою між сторонами.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

Саме тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958).

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" унормовано, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Аналогічні положення закріплені і у п.7 ч.1 ст.226 ГПК України.

Наведене вище дає підстави для висновку, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду необхідно встановити наявність сукупності наступних умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №924/1253/20).

Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала «патологічний характер», головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Таким чином, суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв`язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи (така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16).

Приймаючи до уваги викладені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, враховуючи відсутність заперечень відповідача проти вирішення спору в господарському суді, а також виходячи з принципу верховенства права, даний спір підвідомчий Господарському суду Житомирської області.

Згідно з приписами ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами ст.ст.627, 628, 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.526, 525 ЦК України, які кореспондуються з приписами ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГПК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов`язання з поставки товару згідно контракту №1 від 06.12.2021 виконав належним чином, про що також свідчить відсутність з боку відповідача будь-яких зауважень, претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Попри те відповідач своєчасно та у повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, в ході розгляду справи позовні вимоги не заперечував, жодного доказу, який спростував би наявність заборгованості перед позивачем, чи власного контррозрахунку позовних вимог суду не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення 5962,87 євро основного боргу, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову - 08.05.2023 становить 240066,34 грн, є обґрунтованою, заявлена відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, за порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 04.08.2022 по 08.05.2023 на суму 121,05 євро (т.1, а.с.110).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У вказаній нормі прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд встановив, що за заявлений позивачем період підлягають стягненню з відповідача 136,25 євро, тобто у розмірі більшому, ніж заявлено у позові.

Оскільки, згідно з приписами ст.14 та ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у заявленому ним обсязі - 121,05 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову - 08.05.2023 становить 4873,50 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Станом на дату розгляду справи по суті відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Враховуючи встановлені обставини та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 5962,87 євро основного боргу та 121,05 євро 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат.

З огляду на приписи ст.129 ГПК України та висновок суду про задоволення позову, судовий збір в сумі 3674,10 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з WOOD CULTURE s.r.o. (5 Kventa 1007/3, Nusle. 140 00 Praha 4, Czech Republic) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСПЕЦБЕТОН" (вул. Промислова, буд. 9, с. Попільня(з), Попільнянський р-н, Житомирська обл., 13502, код ЄДРПОУ 43438459) 5962,87 євро основного боргу, 121,05 євро 3% річних, 3674,10 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.08.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1- у справу;

2- позивачу (рек.) + на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику позивача - Струковій Л.В. (до ел.каб.);

3- відповідачу на ел.пошту: wood.culture.sro@gmail.com.