ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/502/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ», м. Львів
про стягнення 72 922,32 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
ВСТАНОВИВ:
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ" 61 320,00 грн заборгованості з орендної плати та 11 602,32 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 7 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород від 27 квітня 2023 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/502/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, виявлених судом.
У зв`язку з усуненням позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2024 суд відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.06.2024, яка надіслана судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача ( АДРЕСА_1 ) повернута без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «СБ» із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання від 04.07.2024 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0600931825256.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати"). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "Адресат відмовився" і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" працівник об`єкта поштового зв`язку робить на ньому позначку "Адресат відмовився" у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода №7 від 27.04.2023 в частині сплати орендної плати за період з квітня 2023 року по жовтень 2023 року включно, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ» наявна заборгованість в розмірі 61 320,00 грн, на яку позивачем за кожен місяць окремо за період з 28.04.2023 року по 13.04.2024 року (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України) нараховано 11 602,32 грн пені, які просить стягнути з відповідача у справі.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем не подано відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
27 квітня 2023 року між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ», як Орендарем укладено Договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода №7 (надалі - Договір), предметом якого є надання Орендодавцем Орендарю права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (фігурного елементу мощення), площею 73,0 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 (винна ресторація «Комітат Унг»), для розміщення відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди (п. 1 Договору).
Пунктом 2.1.1. Договору передбачено обов`язок Орендодавця відповідно до Акту приймання-передачі (який підписується одночасно з Договором) надати у тимчасове користування об`єкт оренди.
Згідно з Актом приймання-передачі від 27.04.2023 Орендодавцем на виконання умов Договору передано, а Орендарем, в свою чергу, прийнято Об`єкт оренди в строкове платне користування для розміщення відкритого літнього майданчика.
Відповідно до п. 3.1. Договору, обов`язок внесення орендної плати Орендарем виникає з 01 квітня 2023 року (з початку літнього сезону).
Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування об`єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 8760,00 грн, з ПДВ (п. 3.2. Договору).
За змістом п. 2.2.2. Договору визначено обов`язок Орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати Орендодавцю вартість користування Об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними рішенням сесії Ужгородської міської ради від 13.12.2018 №1346 «Про зміни до рішення міської ради 07.11.2014 №1505 «Про Порядок отримання паспортів відкритих літніх майданчиків у місті Ужгороді», а відповідно до п. 2.2.1. Договору орендар зобов`язався встановлювати об`єкт згідно виданого паспорту відкритого літнього майданчика №9/2023 від 24.04.2023 року.
Відповідно до п. 6.1. Договору, він діє в межах літнього сезону (з 01 квітня 2023 року по 01 листопада 2023 року) протягом 1 року. Невід`ємною частиною цього Договору є Паспорт відкритого літнього майданчика.
Долучений до позовної заяви Паспорт відкритого літнього майданчика 9/2023 від 24.04.2023 на об`єкт оренди, що підлягав передачі в оренду відповідачу свідчить, що його видано на підставі рішення Ужгородського міськвиконкому №197 від 19.04.2023 року.
Позивач в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 06.05.2024 стверджує, що Орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не оплачував у визначений Договором строк орендну плату за користування конструктивними елементами благоустрою (фігурний елемент мощення) у період з квітня 2023 року по жовтень 2023 року включно, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 61 320,00 грн, стягнення якої разом з нарахованою за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати орендної плати пенею за кожен місяць окремо за період з 28.04.2023 року по 13.04.2024 року (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України) в розмірі 11 602,32 грн є предметом позовних вимог в даній справі.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
За змістом ч.1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
Таким чином, орендою є строкове платне користування чужою річчю (чужим майном), де одна сторона (власник майна чи уповноважена особа власника) передає іншій стороні тимчасово (на строк) право володіння та користування належним йому майном та взамін отримує право вимагати отримання плати за користування таким майном (орендною платою).
Орендна плата за змістом ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України у системному взаємозв`язку з положеннями ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України сплачується Орендарем саме за час користування об`єктом оренди, позаяк до моменту передачі майна в оренду власник такого майна не позбавлений права володіти та користуватися ним та, відповідно, не може вимагати отримання плати за період, коли майно в оренду ще не передано.
Протилежний підхід в тлумаченні зазначених норм суперечитиме таким засадам цивільного законодавства як справедливість та добросовісність.
Матеріали справи свідчать, що об`єкт оренди за Договором оренди №7 (фігурний елемент мощення), площею 73,0 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 (винна ресторація «Комітат Унг»), переданий відповідачу в оренду з 27.04.2023 та саме з даного часу розпочався період строкового платного використання об`єкту оренди Орендарем, що включає в себе обов`язок зі сплати орендної плати для Орендаря та право вимагати її отримання для Орендодавця.
При цьому, як вже зазначалось вище, диспозицією ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнено Орендаря від сплати орендної плати за період, коли об`єкт оренди з незалежних від Орендаря причин не може ним використовуватися, в тому числі і до фактичного отримання майна в оренду.
В той же час, п. 3.1. Договору сторонами визначено, що обов`язок внесення орендної плати Орендарем виникає з 01.04.2023 та вказаний пункт Договору суперечить встановленому в п. 2.2.2. Договору обов`язку Орендаря здійснювати сплату орендної плати саме за користування об`єктом оренди.
Надаючи оцінку, означеному в п. 3.1. Договору обов`язку здійснювати сплату орендної плати з 01.04.2023 суд враховує положення ст. 627 ЦК України, за якими сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Таким чином, встановлена ч. 3 ст. 631 ЦК України можливість сторін договору поширити застосування договору до відносин між сторонами, що виникли до укладення договору передбачає очевидну наявність певних правовідносин між сторонами, які виникли ще до укладення договору та врегульовуються сторонами постфактум, про що безпосередньо зазначається в тексті договору.
Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності між сторонами господарських правовідносин з 01.04.2023, що виключає можливість застосування до умов Договору приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України.
З долученого до позовної заяви Паспорта відкритого літнього майданчика №9/2023 (Додаток 2 до Договору) вбачається, що такий об`єкт оренди, як літній майданчик, площею 73,0 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 до 24.04.2023 взагалі не існував, а сам Паспорт виданий на підставі рішення Ужгородського міськвиконкому від 19.04.2023 року.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на орендаря не можна покладати обов`язок сплачувати плату за час до фактичного отримання об`єкта оренди в оренду, а саме по собі зазначення в Договорі про обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату з 01.04.2023 без доведення Орендодавцем фактичного користування з цього часу об`єктом оренди відповідачем, беручи до уваги, що за своєю суттю орендна плата є платою саме за час користування річчю та не може довільно змінюватися порядок її формування сторонами в Договорі, - не дає підстави для нарахування орендної плати.
Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах у відповідача відсутній обов`язок зі сплати орендної плати, нарахованої позивачем до моменту фактичного передання об`єкту оренди в оренду (27.04.2023), у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по нарахованій з 01.04.2023 по 26.04.2023 включно, тобто за 26 днів квітня 2023 року орендній платі в сумі 7592,00 грн слід відмовити.
Відповідні висновки в аналогічних правовідносинах викладені також і в постанові Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 у справі №907/508/23, які суд вважає за необхідне застосувати в спірних правовідносинах.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечено факт користування ним користування окремими конструктивними елементами благоустрою (фігурного елементу мощення), площею 73,0 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення відкритого літнього майданчика, переданого в оренду на підставі Договору 7 від 27.04.2023 в період з 27.04.2023 по 31.10.2023, а відтак, з огляду на встановлений сторонами в Договорі розмір орендної плати (8760,00 грн на місяць - п. 3.2. Договору), заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ» за період фактичного користування об`єктом оренди становить 53 728,00 грн (заборгованість за 4 дні квітня 2023 року та за травень-жовтень 2023 року включно).
І оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов`язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ» 53 728,00 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7592,00 грн орендної плати належить відмовити, позаяк позовні вимоги в цій частині нараховані за період відсутності в Орендаря нормативно визначеного обов`язку сплачувати орендну плату.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Приписами ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 4.1. Договору сторонами погоджено, що у разі протермінування платежів, передбачених у п. 3.2. цього Договору Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки НБУ.
Як вбачається з долученого до позову розрахунку, пеня в сумі 11 602,32 грн позивачем нарахована за кожен місяць окремо за період з 28.04.2023 року по 13.04.2024 року (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України).
За таких обставин, враховуючи умови п. 3.2. Договору (щодо строку сплати орендної плати відповідачем - до 15 числа поточного місяця), з огляду на встановлений судом розмір заборгованості відповідача з орендної плати за квітень 2024 року та беручи до уваги подані позивачем розрахунки, в спірних правовідносинах нарахування відповідачу пені можливе по заборгованості кожного місяця окремо за період правомірного нарахування орендної плати, тобто з 27.04.2023 року (за 4 дні квітня) і по жовтень 2023 року включно.
Таким чином, беручи до уваги встановлений судом розміру заборгованості по орендній платі, здійснивши арифметичний підрахунок пені в заявлені позивачем періоди за кожен місяць окремо (за період правомірного нарахування орендної плати, тобто з 27.04.2023 року (за 4 дні квітня) і по жовтень 2023 року включно), суд вважає обгрунтованим та підтвердженим документально розмір пені в сумі 9874,67 грн, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.
В задоволенні позовних вимог про стягнення 1727,65 грн пені належить відмовити, позаяк пеня в цій частині позивачем нарахована на неіснуючу заборгованість з орендної плати, тобто за період до 27.04.2023 року.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 226, 231, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ» (79012, м. Львів, вул. Гвардійська, буд. 12, кв. 7, код ЄДРПОУ 20835072) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) 53 728,00 грн (п`ятдесят три тисячі сімсот двадцять вісім гривень 00 копійок) заборгованості, 9874,67 грн (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 67 копійок) пені та 2641,01 грн (дві тисячі шістсот сорок одну гривню 01 копійку) у повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 06 серпня 2024 року.
Суддя Лучко Р.М.
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 06.08.2024 |
Оприлюднено | 07.08.2024 |
Номер документу | 120827293 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд Закарпатської області
Лучко Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні