Рішення

від 25.07.2024 по справі 910/2118/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 910/2118/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС Виноградово" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 28 579 241,33 грн,

за участю представників:

позивача: Анасімова В.В.;

відповідача: Троня І.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕС Виноградово" звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 28 579 241,33 грн, з яких: 25 299 996,85 грн - основний борг, 2 235 558,31 грн - інфляційні втрати, 1 043 686,17 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором від 16 лютого 2018 року № 14876/01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 лютого 2024 року відкрито провадження у справі № 910/2118/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14 березня 2024 року.

У підготовчому засіданні 14 березня 2024 року судом оголошено перерву до 25 квітня 2024 року.

19 березня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 14 березня 2024 року № б/н, у якому останній заперечував проти позовних вимог з посиланням на те, що Підприємство не отримувало на свою адресу підписані позивачем акти купівлі-продажу електричної енергії. Крім того, відповідач зазначив, що розрахунок за придбану ним електричну енергію має здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 (був чинний до 5 липня 2022 року) та від 15 червня 2022 року № 206, - у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік. Відповідач також вказав, що невиконання ним договірних зобов`язань пов`язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану. Також відповідач посилався на необхідність застосування приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) до спірних правовідносин, які передбачають заборону здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях та, у зв`язку з цим, заборону проведення розрахунків на користь Товариства.

28 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від вказаної дати, у якій позивач вказував на безпідставність посилань Підприємства на факт неотримання ним підписаних обома сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії, про що свідчить наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії відповідних актів з доказами їх надсилання як засобами електронного зв`язку, так і рекомендованим листом на адресу Підприємства. Позивач також зауважив, що зазначені відповідачем накази Міністерства енергетики України не звільняють Підприємство від обов`язку повної оплати вартості поставленої за договором електроенергії. Крім того, настання форс-мажорних обставин не звільняє боржника від виконання основного договірного грошового зобов`язання у строки, встановлені договором та чинним законодавством України. При цьому, Підприємство не довело того, що саме введення військового стану в Україні стало об`єктивною причиною неможливості виконання спірного грошового зобов`язання. Разом із цим, Товариство також зазначило, що норми Закону № 1207-VII не застосовуються до спірних правовідносин і не визначають заборони виконання договірних зобов`язань на користь особи, яка перебуває на окупованій території.

3 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких Підприємство виклало свої додаткові доводи щодо порядку застосування положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 та від 15 червня 2022 року № 206 до спірних правовідносин.

15 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення від цієї ж дати на заперечення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 травня 2024 року.

20 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 1 листопада 2023 року в справі № 910/4439/23, прийнятих у подібних правовідносинах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2024 року клопотання Підприємства від 20 травня 2024 року задоволено частково, зупинено провадження у справі № 910/2118/24 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 28 579 241,33 грн, - до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 1 листопада 2023 року в справі № 910/4439/23, прийнятих у подібних правовідносинах. У задоволенні решти вимог клопотання Підприємства відмовлено.

23 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 22 травня 2024 року на вищевказане клопотання Підприємства.

У період з 26 червня 2024 року по 14 липня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

9 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від 8 липня 2024 року про поновлення провадження у справі в зв`язку з прийняттям об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду постанови від 21 червня 2024 року в справі № 910/4439/23, якою за результатом перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 1 листопада 2023 року в справі № 910/4439/23, прийнятих у подібних правовідносинах, касаційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 липня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 25 липня 2024 року.

22 липня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від цієї ж дати про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду справи № 908/1162/23, подібної до даної справи.

Цього ж дня через підсистему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 22 липня 2024 року на вищевказане клопотання відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 липня 2024 року в задоволенні клопотання Підприємства від 22 липня 2024 року про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 910/2118/24 відмовлено в зв`язку з його необґрунтованістю.

25 липня 2024 року перед початком призначеного судового засідання через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло чергове клопотання від цієї ж дати про повернення на стадію підготовчого провадження, а також про поновлення строку на подання доказів та про доручення додаткових доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Підприємства від 25 липня 2024 року про повернення на стадію підготовчого провадження та про відмову в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання додаткових доказів та їх долучення до матеріалів справи.

У цьому ж судовому засіданні представник Товариства підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2018 року між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - Компанія) та Товариством укладено договір № 14876/01, відповідно до пункту 1.1. якого останнє зобов`язалося продавати, а Компанія - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.

30 червня 2019 року між Компанією, Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 233/01 до договору від 16 лютого 2018 року, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також заміну його статтей 1- 10 статтями 1- 8 у новій редакції.

6 травня 2020 року між Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 1376/01/20, якою статті 1- 7 договору викладено в новій редакції.

29 січня 2021 року між Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 163/01/21, якою пункти 3.3., 4.2., 4.3., 4.5, 4.6., 7.3, 7.5., 8. вищевказаного договору викладено в новій редакції, а також доповнено його пунктами 1.2., 2.6., 3.4., 7.10.- 7.14.

Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 6 травня 2020 року) виробник за "зеленим тарифом" зобов`язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 6 травня 2020 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 6 травня 2020 року) передбачено, що відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 29 січня 2021 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Пунктом 10.2 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Отже, Підприємство було зобов`язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року.

Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ), у серпні 2022 року - 1 156 124 201,15 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано та скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за жовтень 2021 року - на суму 4 254 226,05 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму на суму 2 401 818,62 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 4 686 309,64 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 4 799 957,45 грн з ПДВ, за травень 2022 року - на суму 6 926 367,36 з ПДВ, за червень 2022 року - на суму 6 337 029,50 грн з ПДВ, за липень 2022 року - на суму 7 047 065,57 грн з ПДВ, за серпень 2022 року - на суму 5 496 753,31 грн з ПДВ. Належні докази направлення підписаних уповноваженими представниками сторін вищевказаних актів на адресу Підприємства наявні в матеріалах даної справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством своїх зобов`язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом загальний розмір заборгованості Підприємства за придбану відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 25 299 996,85 грн, з яких: 399 681,21 грн - за жовтень 2021 року, 389 473,39 грн - за лютий 2022 року, 3 872 155,55 грн - за березень 2022 року, 2 430 433,82 грн - за квітень 2022 року, 5 720 648,72 грн - за травень 2022 року, 4 739 154,35 грн - за червень 2022 року, 4 873 201,99 грн - за липень 2022 року та 2 875 247,82 грн - за серпень 2022 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, з огляду на таке.

На дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 10.4. Порядку. Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4 Порядку.

Тобто, положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком, а лише доповнювали його.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за період 2021- 2022 років, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції додаткової угоди від 20 березня 2020 року) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Слід також вказати на те, що визначений наказами Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосувався лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.- 10.3. Порядку, тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку.

При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача спірної заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.

Суд також звертає увагу на те, що Міністерство енергетики своїм наказом від 1 квітня 2024 року № 136 скасувало дію наказу від 15 червня 2022 року № 206, яким і встановлювались для Підприємства вищевказані мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з відновлювальних джерел електроенергії вартості отриманої електроенергії.

Отже, на час розгляду судом даної справи відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, передбачені пунктом 10.1. Порядку.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", - з огляду на те, що положення вказаної постанови, по-перше, жодним чином не звільняють Підприємство від обов`язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, відповідні положення постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 набрали чинності з дня її прийняття (пункт 2 вказаного нормативно-правового акта).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу, спірні правовідносини виникли у період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року, у зв`язку з чим до них положення вищевказаної постанови застосуванню не підлягають, як, зокрема, і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" від 30 червня 2023 року № 3320-ІХ, та прийнятної на його виконання постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", на які посилався відповідач під час розгляду даної справи по суті, оскільки останні регулюють правовідносини щодо відшкодування виробниками, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, щодо визначення вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яку гарантований покупець надає оператору системи передачі, які виникли з 8 вересня 2022 року.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про неможливість виконанням ним свого грошового обов`язку на користь Товариства, з огляду на неотримання Підприємством підписаних з боку Товариства актів купівлі-продажу електроенергії та місцезнаходження позивача на окупованій території, враховуючи встановлений судом факт здійснення відповідачем часткової оплати електричної енергії за спірними актами у період дії військового стану на території України та окупації території, на якій знаходиться позивач.

Разом із цим, жодною нормою Закону № 1207-VII, на який посилався відповідач, не визначено заборони виконання договірних зобов`язань на користь особи, яка перебуває на окупованій території.

У свою чергу, мораторій на здійснення зобов`язань на користь контрагента передбачено лише положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2023 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" (далі - Постанова № 187).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 вказаної Постанови № 187 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України: які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій; визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 року № 812 "Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану"; щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу, у зв`язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України або подолання її наслідків, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать російській федерації або особі, пов`язаній з державою-агресором.

Положення Постанови № 187 застосовуються судами: за ініціативою суду при відкритті провадження; за ініціативою суду на підставі даних, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР); самостійно учасниками розгляду справи під час подання відзивів/пояснень/заперечень тощо. В останньому випадку заявник повинен надати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин, інакше такі доводи не приймаються судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 травня 2023 року в справі № 925/1248/21.

Разом із цим, судом встановлено, що позивач у даній справі не належить до жодної з категорій осіб, на яких поширюється дія вищевказаного мораторію, і відповідач не надав жодних доказів наявності підстав для застосування його наслідків до Товариства.

Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на неправомірність вимог позивача з урахуванням заборони здійснення останнім своєї господарської діяльності на тимчасово окупованій території.

Зокрема, за частиною 2 статті 13 Закону № 1207-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Разом із цим, частиною 1 статті 13 Закону № 1207-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями (абзац 1).

Отже, положення Закону № 1207-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розповсюджувалися на тимчасово окуповані території України, які були окуповані починаючи з 19 лютого 2014 року та до 24 лютого 2022 року.

Пункт 3 частини 1 статті 3 Закону № 1207-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачав ще одну категорію тимчасово окупованої території, а саме: інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України. Частиною 3 статті 1 вказаного Закону унормовано, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, в умовах воєнного стану, Кабінетом Міністрів України не приймалося відповідного рішення про поширення положень статті 13 Закону № 1207-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на території, що були окуповані після 24 лютого 2022 року.

Суд також зазначає, що наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309), яким був затверджений Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", і перелік територій, зазначених в останньому, не є тотожним із переліком тимчасово окупованих територій, про які йде мова в Законі № 1207-VII.

Тобто, у розумінні положень Наказу № 309 території Херсонської області є тими територіями, на які поширюються зобов`язання держави щодо підтримки постраждалого населення, а не правила, встановлені статтею 13 Закону 1207-VII.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність врахування під час розгляду даної справи правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 7 березня 2024 року в справі № 910/9680/23, оскільки предметом позову в справі № 910/9680/23 є заборгованість, що виникла в грудні 2022 року у відповідача, місцезнаходженням якого була територія Херсонської області, у зв`язку з чим на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у редакції, чинній з 3 грудня 2022 року. Разом із цим, предметом спору в справі № 910/2118/24 є стягнення заборгованості з відповідача, місцезнаходженням якого не є тимчасово окупована територія (у тому числі територія Херсонської області), за періоди: жовтень 2021 року, лютий 2022 року по серпень 2022 року. Тобто правовідносини у даній справі та справі № 908/1162/23 не є подібними.

Відтак, вищевказані твердження відповідача щодо неможливості проведення відповідних розрахунків з позивачем, а також щодо неправомірності здійснення останнім своєї господарський діяльності у спірний період на території Херсонської області не ґрунтуються на жодних положеннях діючого законодавства, а відтак є необґрунтованими.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, з урахуванням актів коригувань та проведених Підприємством часткових оплат, яка загалом складає 25 299 996,85 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 1 043 686,17 грн та 2 235 558,31 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання спірного грошового зобов`язання відповідачем.

Зокрема, відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Постанова НКРЕКП від 20 вересня 2022 року № 1190, якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за липень 2022 року, оприлюднена на офіційному веб-сайті регулятора 21 вересня 2022 року.

Постанова НКРЕКП від 14 березня 2023 року № 473, якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за серпень 2022 року, оприлюднена на офіційному веб-сайті регулятора 15 березня 2023 року.

При цьому, частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, нарахування заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат за актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року повинне здійснюватися з 27 вересня 2022 року, а не з 26 вересня 2022 року, за серпень 2023 року - з 21 березня 2023 року, а не з 20 березня 2023 року, як помилково зазначило Товариство.

Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних за спірний період прострочення виконання зобов`язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 1 043 049,31 грн. Відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у вищезазначеному розмірі.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 636,86 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв`язку з її необґрунтованістю.

У той же час, оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вказаної компенсаційної виплати підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 5.1.- 5.4. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС Виноградово" (73003, місто Херсон, вулиця 295 Херсонської Стрілецької Дивізії, будинок 2А; ідентифікаційний код 41450343) 25 299 996 (двадцять п`ять мільйонів двісті дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 85 коп. основного боргу, 2 235 558 (два мільйони двісті тридцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят всім) грн 31 коп. інфляційних втрат, 1 043 049 (один мільйон сорок три тисячі сорок дев`ять) грн 31 коп. трьох процентів річних та 339 521 (триста тридцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять одну) грн 38 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 5 серпня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко