Рішення

від 05.08.2024 по справі 910/6274/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2024Справа № 910/6274/24

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/6274/24

за позовом Акціонерного товариства «РВС БАНК» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; ідентифікаційний код 39849797)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 6; ідентифікаційний код 38322361)

про стягнення 298 658,00 грн.,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "РВС БАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-ГРУП"" про стягнення 298 658,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного 26.06.2023 між позивачем та відповідачем Договору про надання банківських гарантій № Д-1396-23Г від 26.06.2023 видано Гарантію №1396-23Г на виконання зобов`язань відповідачем перед Акціонерним товариством "Укрзалізниця". Позивачем, як банком-гарантом здійснено виплату гарантійного платежу на користь бенефіціара, в зв`язку з чим, у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Вищевказана ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім 18.05.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

03.06.2024 до канцелярії суду Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» подано відзив на позовну заяву.

07.06.2024 через систему «Електронний суд» Акціонерним товариством "РВС БАНК" подано відповідь на відзив відповідача.

Станом на 05.08.2024 від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.06.2023 Акціонерне товариство «Українська залізниця» розмістило на авторизованому електронному майданчику Prozorro оголошення про закупівлю послуг з ремонту колінчастих валів дизеля 5Д49 (з комплектацією вкладишами) код ДК 021:2015:50220000-3: послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (ідентифікатор закупівлі - UA-2023-06-21-017484-а).

Відповідно до п. 3.3 тендерної документації забезпечення тендерної пропозиції надається учасником у вигляді гарантії (в електронній формі), а саме: - банківської гарантії. Забезпечення тендерної пропозиції повинно відповідати умовам, зазначеним в додатку № 6 тендерної документації. Розмір забезпечення тендерної пропозиції становить 3% від очікуваної вартості закупівлі у сумі 284 844, 00 грн.

26.06.2023 між Акціонерним товариством "РВС Банк" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» (далі - принципал, відповідач) укладено договір № Д-1396-23Г, за умовами п. 1.1 якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму у разі настання гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії. Загальна сума гарантії складає 474 134, 86 грн (п. 1.2 договору).

Якщо на вимогу бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за гарантією банк виплачує грошові кошти за гарантією, принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з отримання регресної вимоги банку, в повному обсязі відшкодувати банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку, зокрема, включаючи, але не обмежуючись наступним: - суми, фактично сплачені банком бенефіціару в порядку та випадках, передбачених гарантією; - збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; - судові витрати, понесені банком за гарантією; - суми, фактично сплачені банком, у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження. До повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) у валюті гарантії, за період з моменту сплати банком за гарантією на вимогу бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за гарантією та до моменту нарахування суми боргу на належні рахунки банку. Проценти за користування грошовими коштами сплаченими банком за гарантією нараховуються із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) банком грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених банком за гарантією (п. 4.2 договору).

Регресна вимога банку оформлюється в письмовій формі, підписується уповноваженою особою банку, скріплюється печаткою (за наявності) та вважається отриманою принципалом у випадку, зокрема, направлення за допомогою поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення за зазначеними адресами сторін. Датою отримання регресної вимоги буде вважатись дата їх особистого вручення, про що вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення регресної вимоги (п. 4.3 договору).

27.06.2023 Акціонерним товариством "РВС Банк" надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» банківську гарантію №1396-23Г на виконання зобов`язань перед Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) (надалі - Бенефіціар) на закупівлю Код ДК 021-215 код 50220000-3 - «Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Послуги з ремонту колінчастих валів дизеля 5Д49 (з комплектацією вкладишами))», оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-06-21-017484-a, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2023-03-21-017484-a.

Сума Банківської гарантії та валюта: 284 844,00 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 00 копійок).

Як вбачається з Гарантії, Банк безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на його SWIFT, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором.

04.10.2024 за наслідком невиконання Принципалом зобов`язань перед Бенефіціаром Банком отримано SWIFT-вимогу Бенефіціара від 02.10.2023 № 130/34522/2023 (через банк Бенефіціара) про сплату 284 844,00 грн. за Гарантією.

Акціонерним товариством "РВС Банк" відмовлено Принципалу у виплаті коштів за гарантією.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/17418/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, код ЄДРПОУ - 39849797) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40075815) 284 844 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн - суми банківської гарантії, 4 272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн 66 коп. - витрат по сплаті судового збору та 36 (тридцять шість) грн - судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій.

На виконання вказаного судового рішення, АТ "РВС БАНК" сплачено, зокрема, суму за банківською гарантією в розмірі 284 844, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1 від 22.04.2024.

23.04.2023 позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №1528/24-БТ про відшкодування витрат за Гарантією та сплату Банку на суму 289 1252,66 грн (284 844, 00 грн - суми банківської гарантії, 4 272, 66 грн - витрат по сплаті судового збору та 36, 00 грн - судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій) із додатками, що підтверджується описом вкладення та накладною до поштового відправлення №0408034152348.

Оскільки регресну вимогу позивача щодо сплати грошових коштів за гарантією залишено відповідачем без відповіді та належного виконання, вказане слугувало підставою звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 284 844,00 грн основного боргу, 7 237, 84 грн 30% річних та 6 576,32 грн пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За приписами статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Окрім того, порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (надалі - Положення № 639), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями.

Пунктом 7 розділу 1 Положення визначено, що вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту.

Відповідно до положень статті 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Приписами частини другої статті 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно із частинами першою та другою статті 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Частиною першою статті 569 ЦК України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Згідно матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством "РВС Банк" на виконання рішення Господарського суму міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17418/23 було сплачено суму банківської гарантії № 1396-23Г у розмірі 284 844, 00 грн. на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи меморіальний ордер № 1 від 22.04.2024.

Отже, в силу приписів статті 569 ЦК України саме з 22.04.2024 Банк набув права зворотної (регресної) вимоги до Товариства на суму гарантії, тобто в розмірі 284 844, 00 грн.

23.04.2024 позивачем направлено відповідачу регресну вимогу № 1528/24-БТ з копією меморіального ордеру № 1 від 22.04.2024.

Відповідачем відповіді на вказану регресну вимогу надано не було.

Натомість, у поданому до суду 03.06.2024 відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує щодо наявності у позивача права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (п. 6 ч. 1 ст. 4, ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", п. 7 ч. 1 ст. 4, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (ч. 3 ст. 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі (п. 47 - 52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20).

Отримавши вимогу від бенефіціара, Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною.

У зазначеній постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду сформував висновки щодо застосування статті 200ГК України та статей 560, 562, 563, 564, 565 ЦК України та зазначив про те, механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

У пункті 70 постанови від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що наведені вище норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи не доведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

Відтак, оскільки питання належного виконання Договору від 26.06.2023 № Д-1396-23Г не є предметом позову, суд не повинен досліджувати та вирішувати питання щодо належного виконання Принципалом основного зобов`язання, оскільки це є відносини між Бенефіціаром та Принципалом. У випадку доведення безпідставного звернення Третьою особою (Бенефіціаром) за стягненням за банківською гарантією та спричинення цим самим Відповідачам збитків, відповідач вправі окремо вирішувати це питання, в тому числі, в судовому порядку.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи встановлені та не спростовані обставини здійснення виплати Банком за гарантією, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення регресного платежу в розмірі 284 844,00 грн.

Крім регресного платежу за гарантією Банк також просив суд стягнути 7 237,84 гривень - 30 % річних та 6 576, 32 гривень пені.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами пункту 4.2.4 договору про надання гарантії від 26.06.2023 передбачено, що до повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) у валюті гарантії, за період з моменту сплати банком за гарантією на вимогу бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за гарантією та до моменту нарахування суми боргу на належні рахунки банку. Проценти за користування грошовими коштами сплаченими банком за гарантією нараховуються із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) банком грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених банком за гарантією.

Отже, умовами Договору про надання гарантії від 26.06.2023 № Д-1396-23Г сторони погодили інший розмір процентів річних.

Здійснивши перерахунок заявлених Банком до стягнення компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 7 237, 84 грн. 30% процентів річних, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 22.04.2024 по 22.05.2024 р. у розмірі 6 576, 32 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок заявлених Банком до стягнення компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 6 576, 32 грн. а тому позовна вимога в цій частині також підлягає задоволенню повністю.

Щодо заяви позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд зазначає таке.

Позивач просить до моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) 30 % річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38322361, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Льва Толстого, будинок, 6) за правилами обчислення простих точних процентів.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зміст частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті

Таке розуміння відповідає змісту частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом цієї загальної засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими учасниками справи вимогами, тому вирішення спору судом безпосередньо залежить від вимоги, адресованої судові, про відправлення правосуддя.

Отже, суд (за загальним правилом та якщо про це немає спеціальної норми права) не має права вийти за межі сформульованих і заявлених позивачем вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства у приватноправових відносинах.

Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

За вказаних обставин, оскільки позивач в позовній заяві просить до моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) 30 % річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38322361, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Льва Толстого, будинок, 6) за правилами обчислення простих точних процентів, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 ГПК України наявні всі правові підстави для її застосування у даному випадку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду 30% річних з 05.08.2024 та до моменту виконання рішення суду за формулою, наведеною позивачем.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 6; ідентифікаційний код 38322361) на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; ідентифікаційний код 39849797) заборгованість у розмірі 284 844, 00 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп., 30% річних у розмірі 7 237 (сім тисяч двісті тридцять сім) грн.84 коп. та пеню у розмірі 6 576 (п`ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 32 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 6; ідентифікаційний код 38322361) на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; ідентифікаційний код 39849797) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 87 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/6274/24, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 30% річних на суму основного боргу 284 844, 00 грн. за договором про надання гарантії від 26.06.2023 № Д-1396-23Г за період з моменту винесення рішення суду у даній справі до моменту погашення боргу відповідачем, за такою формулою: (СОБ*30*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 30 - 30 відсотків річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛЬЯНС-ГРУП» (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 6; ідентифікаційний код 38322361) на користь Акціонерного товариства «РВС БАНК» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; ідентифікаційний код 39849797).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА