Рішення

від 18.07.2024 по справі 910/2361/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2024Справа № 910/2361/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ"доПриватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"простягнення 2961805,19 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Поваляєв П.О.

від відповідача не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 2961805,19 грн, з яких: 528918,64 грн 3% річних та 2432886,55 грн інфляційних втрат. Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 296180,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки №927/з від 27.10.2020 та №717/3 від 27.10.2020 в частині оплати поставленого товару у встановлені цими правочинами строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2361/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2024.

18.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, просить суд зменшити належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що їх розмір є вкрай завищеним, а стягнення таких сум у важкий період для будівельної галузі є необґрунтованим з урахуванням існуючих форс-мажорних обставин, наявність яких підтверджена листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Також відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача та відмовити в стягненні зазначених витрат в повному обсязі.

21.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

Також 21.03.2024 від позивача в системі "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні 02.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 надано можливість позивачу брати участь у судовому засіданні 02.04.2024 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 25.04.2024, встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 18.04.2024.

15.04.2024 від позивача в системі "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні 25.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

У судовому засіданні 25.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2024.

30.05.2024 за клопотанням відповідача відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.07.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи по суті 18.07.2024 повноважених представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань від відповідача не надходило.

У судовому засіданні 18.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (постачальник) та Приватним акціонерним товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (замовник) було укладено договори поставки №717/з від 27.10.2020 та №927/з від 27.10.2021, відповідно до умов яких постачальник в порядку і на умовах, передбачених даними договорами, протягом 2020-2021 років та 2021-2022 років зобов`язується поставити та передати у власність замовника труби полімерні, фітінги, прилади опалення, балансувальну та регулюючу арматуру і сантехнічні вироби для об`єктів замовника, далі за текстом - товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного договору (п.1.1).

Згідно з п.3.1 договору №717/з від 27.10.2020 загальна ціна цього договору становить 30000000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 5000000,00 грн.

Згідно п.3.1 договору №927/з від 27.10.2021 загальна ціна цього договору становить 50000000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 8333333,33 грн.

Відповідно до п.3.2 договорів ціна за одиницю товару обумовлена у специфікації на поставку товару (додаток №1 до даного договору) та відображається у видаткових накладних постачальника.

Пунктом 4.1 договорів визначено, що замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в п.5.4 даного договору.

Право власності на товар виникає у замовника з дати поставки товару постачальником. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до замовника з дати поставки та належної передачі замовнику/одержувачу товару відповідно до п.5.4 договору (п.5.5 договорів).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до розділу 4 цього договору, здійснювати оплату вартості товару (п.п.6.1, 6.1.1 договорів).

Відповідно до п.11.1 договору №717/з від 27.10.2020 цей договір набирає чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь - якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Цей договір набирає чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь - якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань (п.11.1 договору №927/з від 27.10.2021).

На виконання умов договору №717/з від 27.10.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4323321,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, а саме:

- №Ц14836 від 30.11.2021 на суму 16598,40 грн;

- №Ц14837 від 30.11.2021 на суму 288,00 грн;

- №Ц14987 від 02.12.2021 на суму 83856,00 грн;

- №Ц14992 від 03.12.2021 на суму 104518,20 грн;

- №Ц14993 від 03.12.2021 на суму 93140,40 грн;

- №Ц14994 від 03.12.2021 на суму 77060,40 грн;

- №Ц15044 від 03.12.2021 на суму 5088,00 грн;

- №Ц15070 від 03.12.2021 на суму 657904,80 грн;

- №Ц15071 від 03.12.2021 на суму 877611,60 грн;

- №Ц15072 від 03.12.2021 на суму 427243,20 грн;

- №Ц15073 від 03.12.2021 на суму 3496,80 грн;

- №Ц14988 від 06.12.2021 на суму 156606,60 грн;

- №Ц15043 від 06.12.2021 на суму 211147,20 грн;

- №Ц15176 від 07.12.2021 на суму 92456,40 грн;

- №Ц15190 від 07.12.2021 на суму 8354,40 грн;

- №Ц15191 від 07.12.2021 на суму 1205,40 грн;

- №Ц15192 від 07.12.2021 на суму 1205,40 грн;

- №Ц15193 від 07.12.2021 на суму 1237,80 грн;

- №Ц15194 від 07.12.2021 на суму 1205,40 грн;

- №Ц15195 від 07.12.2021 на суму 1205,40 грн;

- №Ц15288 від 08.12.2021 на суму 141,60 грн;

- №Ц15298 від 08.12.2021 на суму 2712,00 грн;

- №Ц15299 від 08.12.2021 на суму 2712,00 грн;

- №Ц15301 від 08.12.2021 на суму 26769,00 грн;

- №Ц15327 від 08.12.2021 на суму 135761,40 грн;

- №Ц15302 від 10.12.2021 на суму 12703,20 грн;

- №Ц15328 від 10.12.2021 на суму 127684,80 грн;

- №Ц15437 від 13.12.2021 на суму 2145,60 грн;

- №Ц15496 від 14.12.2021 на суму 5040,00 грн;

- №Ц15497 від 14.12.2021 на суму 145471,20 грн;

- №Ц15501 від 15.12.2021 на суму 2541,60 грн;

- №Ц15502 від 15.12.2021 на суму 522,00 грн;

- №Ц15557 від 15.12.2021 на суму 7356,00 грн;

- №Ц15593 від 15.12.2021 на суму 41202,00 грн;

- №Ц15598 від 15.12.2021 на суму 71809,20 грн;

- №Ц15599 від 15.12.2021 на суму 68277,60 грн;

- №Ц15600 від 15.12.2021 на суму 31392,00 грн;

- №Ц15616 від 16.12.2021 на суму 94176,00 грн;

- №Ц15848 від 21.12.2021 на суму 4896,00 грн;

- №Ц15850 від 21.12.2021 на суму 16273,80 грн;

- №Ц15857 від 21.12.2021 на суму 15912,00 грн;

- №Ц15860 від 22.12.2021 на суму 3276,00 грн;

- №Ц15887 від 22.12.2021 на суму 28252,80 грн;

- №Ц15889 від 22.12.2021 на суму 2594,40 грн;

- №Ц15894 від 22.12.2021 на суму 40015,80 грн;

- №Ц15895 від 22.12.2021 на суму 229181,40 грн;

- №Ц15948 від 23.12.2021 на суму 234000,00 грн;

- №Ц15949 від 23.12.2021 на суму 130650,00 грн;

- №Ц15980 від 23.12.2021 на суму 3738,60 грн;

- №Ц15981 від 24.12.2021 на суму 14683,20 грн.

В свою чергу, відповідачем по договору №717/з від 27.10.2020 здійснено часткову оплату в розмірі 365314,49 грн.

На виконання умов договору №927/з від 27.10.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3183772,80 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

- №Ц61 від 17.01.2022 на суму 160884,00 грн;

- №Ц130 від 17.01.2022 на суму 6624,00,00 грн;

- №Ц275 від 17.01.2022 на суму 16560,00 грн.;

- №Ц297 від 17.01.2022 на суму 15180,00 грн;

- №Ц342 від 17.01.2022 на суму 5520,00 грн;

- №Ц413 від 18.01.2022 на суму 252000,00 грн;

- №Ц414 від 18.01.2022 на суму 111300,00 грн;

- №Ц603 від 26.01.2022 на суму 17112,00 грн;

- №Ц662 від 26.01.2022 на суму 27518,40 грн;

- №Ц815 від 27.01.2022 на суму 192566,40 грн;

- №Ц893 від 28.01.2022 на суму 14968,80 грн;

- №Ц894 від 28.01.2022 на суму 6908,40 грн;

- №Ц59 від 01.02.2022 на суму 5484,00 грн;

- №Ц914 від 01.02.2022 на суму 2930,40 грн;

- №Ц920 від 01.02.2022 на суму 24979,20 грн;

- №Ц922 від 01.02.2022 на суму 105000,00 грн;

- №Ц1009 від 02.02.2022 на суму 25050,00 грн;

- №Ц1010 від 02.02.2022 на суму 19400,40 грн;

- №Ц1033 від 02.02.2022 на суму 235675,20 грн;

- №Ц1036 від 02.02.2022 на суму 2232,00 грн;

- №Ц1046 від 02.02.2022 на суму 11628,00 грн;

- №Ц1061 від 03.02.2022 на суму 3340,80 грн;

- №Ц1063 від 03.02.2022 на суму 70418,40 грн;

- №Ц1109 від 04.02.2022 на суму 973204,80 грн;

- №Ц1134 від 07.02.2022 на суму 6247,80 грн;

- №Ц1135 від 07.02.2022 на суму 3463,20 грн;

- №Ц1144 від 07.02.2022 на суму 103321,20 грн.;

- №Ц1146 від 07.02.2022 на суму 6895,20 грн;

- №Ц1147 від 07.02.2022 на суму 12398,40 грн;

- №Ц1148 від 07.02.2022 на суму 44460,00 грн;

- №Ц1170 від 07.02.2022 на суму 41918,40 грн;

- №Ц1206 від 08.02.2022 на суму 95490,00 грн;

- №Ц1234 від 09.02.2022 на суму 20392,80 грн;

- №Ц1277 від 09.02.2022 на суму 74848,20 грн;

- №Ц1261 від 10.02.2022 на суму 10346,40 грн;

- №Ц1262 від 10.02.2022 на суму 34449,60 грн;

- №Ц1263 від 11.02.2022 на суму 14140,80 грн;

- №Ц1370 від 11.02.2022 на суму 11596,80 грн;

- №Ц1448 від 14.02.2022 на суму 16735,20 грн;

- №Ц1456 від 15.02.2022 на суму 2574,00 грн;

- №Ц1493 від 15.02.2022 на суму 250804,80 грн;

- №Ц1546 від 16.02.2022 на суму 4176,00 грн;

- №Ц1554 від 16.02.2022 на суму 2647,20 грн;

- №Ц1555 від 16.02.2022 на суму 2464,80 грн.;

- №Ц1559 від 16.02.2022 на суму 8646,00 грн;

- №Ц1567 від 16.02.2022 на суму 55558,80 грн;

- №Ц1578 від 16.02.2022 на суму 53712,00 грн.

Оплату за цим договором відповідач у визначені договором строки не здійснив.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч.1. 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 7141779,31 грн (за договором поставки №717/з від 27.10.2020 в розмірі 3958006,51 грн та за договором поставки №927/з від 27.10.2021 в розмірі 3183772,80 грн) був документально підтверджений та не спростований відповідачем, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/9259/23 позовні вимоги позивача задоволені повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" заборгованість в розмірі 7141779,31 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 107126,70 грн.

В подальшому, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 затверджено мирову угоду у справі №910/9259/23, укладену між сторонами у поданій редакції, визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 у справі №910/9259/23, закрито провадження у справі №910/9259/23.

Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача 528918,64 грн 3% річних та 2432886,55 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за договорами у період з 28.12.2021 по 01.02.2024.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

В ході розгляду господарської справи №910/9259/23 судом встановлені обставини належної поставки позивачем товару за переліченими вище видатковими накладними, часткової оплати відповідачем зазначеного товару та наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем в сумі 7141779,31 грн основного боргу (за договором поставки №717/з від 27.10.2020 в розмірі 3958006,51 грн та за договором поставки №927/з від 27.10.2021 в розмірі 3183772,80 грн). Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини не підлягають повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, мирову угоду у справі №910/9259/23, затверджену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, було виконано відповідачем наступним чином: 30.11.2023 сплачено 1812226,50 грн, 18.12.2023 сплачено 1812226,50 грн, 25.01.2024 сплачено 333553,51 грн, 25.01.2024 сплачено 1478672,99 грн, 01.02.2024 сплачено 107126,70 грн, 01.02.2024 сплачено 1705099,81 грн, що підтверджується виписками банку з рахунку позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, тобто фактичної сплати заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати суми за отриманий за договорами поставки товар повністю виконано лише 01.02.2024, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договорами у період з 28.12.2021 по 01.02.2024, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 528918,64 грн 3% річних та 2432886,55 грн інфляційних втрат (з урахуванням часткових оплат відповідача).

Заявлені позивачем до стягнення розміри інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними.

Щодо тверджень відповідача про необхідність зменшення належних до сплати розмірів 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що їх розмір є занадто завищеним, а стягнення таких сум у вкрай важкий період для будівельної галузі є необґрунтованим, суд зауважує наступне.

Із положень ст.ст.230, 233 Господарського кодексу України та ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України слідує, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Обставин неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат судом не встановлено, адже розмір заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань відповідає розміру, встановленому законом.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Відповідно до п.9.1 договорів сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором у випадку настання форс-мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.9.3 договорів якщо виконання зобов`язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Відповідач зазначив, що невиконання чи/або прострочення виконання зобов`язань з оплати за поставлений позивачем товар сталося з незалежних від нього причин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Це, думку відповідача, підтверджується листом Торгово-промислової палати України вих.№2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, опублікованим на офіційному веб-сайті, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договорів щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, відповідач не надав, а тому зазначені твердження судом відхиляються.

Також, суд зазначає, що строк оплати по договору №717/з від 27.10.2020 наступив задовго до введення в України воєнного стану.

З огляду на наведене, всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 296180,51 грн.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу та у підтвердження розміру цих витрат позивач надав:

- ордер серії ВС №1261616 від 01.02.2024;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5356/10 від 24.07.2015;

- додаткову угоду від 01.02.2024 до договору про надання правової допомоги від 22.03.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Поваляєвим П.О. та згідно якого сторони погодили гонорар адвоката у розмірі 10% від присудженої суми;

- платіжну інструкцію позивача №27603 від 28.02.2024 на суму 148090,26 грн.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним та таким, що суперечить принципу розподілу таких витрат, становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 148090,26 грн.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м.Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (01042, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 9, ідентифікаційний код 24744047) 528918 (п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 64 коп. 3% річних, 2432886 (два мільйони чотириста тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 55 коп. інфляційних втрат, витрати зі сплати судового збору у розмірі 44427 (сорок чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн. 08 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 148090 (сто сорок вісім тисяч дев`яносто) грн 26 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.08.2024

Суддя Ю.М.Смирнова