Рішення

від 16.05.2024 по справі 911/3378/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3378/23

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р»

до Приватного акціонерного товариства «МХП»

прo стягнення 381 304,14 грн. (збільшено до 1 101 438,47 грн.)

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «МХП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р»

про стягнення 660 348,00 грн. штрафу

Суддя Кошик А.Ю.

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Мізернюк Н.В.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Сєркова С.Г.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» (надалі позивач за первісним позовом) до Приватного акціонерного товариства «МХП» (надалі відповідач за первісним позовом) прo стягнення 381 304,14 грн. та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «МХП» (надалі позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» (надалі відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 660 348,00 грн. штрафу

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3378/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 05.12.2023 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява б/н від 05.12.2023 року, питання щодо прийняття якої відкладено судом до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 18.01.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 29.12.2023 року позивачем подано заяву б/н від 29.12.2023 року про сплив позовної давності та відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 29.12.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 12.01.2024 року від відповідача надійшли заперечення б/н від 12.01.2024 року на заяву про сплив строків давності.

До канцелярії Господарського суду Київської області 15.01.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 14.01.2024 року про зміну предмету позову.

До канцелярії Господарського суду Київської області 17.01.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 16.01.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 року підготовче засідання відкладено на 08.02.2024 року. Крім того, судом прийнято подану позивачем заяву про зміну предмета позову шляхом збільшення розміру позовних вимог до 1 101 438,47 грн.

До канцелярії Господарського суду Київської області 31.01.2024 року відповідачем за первісним позовом подано додаткові пояснення б/н від 31.01.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 02.02.2024 року позивачем за первісним позовом подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 02.02.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2024 року підготовче засідання відкладено на 29.02.2024 року.

У підготовчому засіданні 29.02.2024 року оголошено перерву на 14.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 року підготовче засідання у справі № 911/3378/23 перенесено на 28.03.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 28.03.2024 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.03.2024 року про залишення позову без розгляду, яке відхилено судом як не обґрунтоване та безпідставне.

У підготовчому засіданні 28.03.2024 року представник позивача за первісним позовом первісні позовні вимоги підтримав, заперечував проти задоволення зустрічного позову, представник відповідача за первісним позовом зустрічні позовні вимоги підтримав, заперечував проти задоволення первісного позову.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 28.03.2024 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.04.2024 року.

У судовому засіданні 09.04.2024 року оголошувалась перерва у розгляді справи на 18.04.2024 року.

У судовому засіданні 18.04.2024 року оголошувалась перерва у розгляді справи на 16.05.2024 року.

У судовому засіданні 16.05.2024 року предстаник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав, заперечував проти зустрічного позову, представник відповідача підтримав вимоги за зустрічним позовом, заперечував проти первісного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 16.05.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 19.08.2021 року між Приватним акціонерним товариством «МХП» (відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» (пзивач, Виконавець) укладено Договір підряду в капітальному будівництві №БА 17 на виконання робіт, згідно Додатку №2, (земляні роботи, формування днища і откосів резервуарів, влаштування колодязів та мереж каналізації) з будівництва приймальних та накопичувальних резервуарів на об`єкті: «Нове будівництво дільниці з виробництва органічних добрив на землях Тульчинської міської ради Вінницької області (надалі - Роботи) загальною вартістю 8 640 000,00 грн. з ПДВ (надалі - Договір ).

За умовами п.п.1.1, 1.2 Договору позивач зобов`язався у встановлені строки за завданням відповідача виконати зазначені будівельно-монтажні роботи, а відповідач зобов`язався роботи прийняти та оплатити.

Невід`ємними частинами Договору, які визначають зобов`язання сторін та регулюють його окремі положення є додаток №1 - Умови, застосовні до договорів, укладених між відповідачем та позивачем, в яких відповідач виступає платником за виконані позивачем зобов`язання і які обов`язкові до виконання сторонами договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр», розміщені на сторінці офіційного сайту відповідача та діють у відповідності до вказаних у них Положень (п. 1.2.1 договору). Додаток №2 - найменування робіт, граничний термін виконання робіт, строки та порядок оплати робіт, максимальну суму договору, строк дії договору, строк надання акту приймання-передачі робіт, відповідальність (п. 1.2.2 договору). Додаток №3 - договірна ціна з локальним кошторисом (та відомостями ресурсів) або сукупність договірних цін з локальними кошторисами (та відомостями ресурсів). Надалі по тексту відповідно Договірна ціна та локальний кошторис (п. 1.2.3 договору). Додаток №4 - графік виконання робіт (п. 1.2.4 договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору фактична загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт та не може перевищувати вартість робіт визначену договірною ціною додаток №2 до цього Договору.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що договірна ціна робіт відповідає рівню звичайних цін, відповідно до положень чинного законодавства. У вартість робіт згідно з даним договором, входить вартість матеріалів поставки позивача, обумовлених в технічній документації та договірній ціні, а також доставка позивачем в зону монтажу матеріалів та конструкцій, які надає відповідач, з приоб`єктного складу відповідача, який знаходиться на території майданчика виконання робіт (надалі по тексту - майданчика) у разі домовленосіі сторін про використання матеріалів та конструкцій відповідача.

Згідно з п. 2.6 Договору вартість робіт по договору, в т.ч. матеріалів, необхідних для їх виконання, може бути змінена лише за згодою сторін, шляхом укладання додаткових угод до даного договору, у разі необхідності виконання додаткових робіт, які не були враховані при укладенні цього договору, в т.ч. у разі внесення змін в технічне завдання.

Відповідно до п. 2.11 Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються згідно умов Додатку №2 до Договору на підставі Акту(-ів) передачі-приймання виконаних робіт і додатком підсумкової відомості ресурсів (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт, в т.ч. по формі № КБ-3 по кожному етапу робіт (надалі все разом - акти передачі-приймання виконаних робіт), а також документів, підтверджуючих виконання робіт/надання послуг.

За умовами п. 6.3. Договору відповідач несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми, у разі прострочення належного виконання зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів.

23.06.2022 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №3 до Договору, за умовами якої досягнуто згоди щодо зміни частини (залишок) договірної ціни на виконання Робіт на 13206950,80 грн. в т.ч. ПДВ і встановлено обмеження загальної вартості Договору у розмірі 24378745,86 грн. з ПДВ.

Додаткову угоду №4 до Договору позивач і відповідач домовилися викласти Графік виконання робіт Додаток №4 до Договору у редакції, що додається до даної угоди.

Додатковою угодою №5 від 14.07.2022 року до Договору позивач і відповідач домовилися викласти п. 1 Додаток №2 (Предмет Договору) є виконання Робіт на об`єкті: «Нове будівництво майданчика для зберігання суміші органічної від утримання курчат-бройлерів на землях Тульчинської міської ради (за межами населеного пунюу с.Ульянівки ) Вінницької області, а також внесено зміни в п.4 Додатку №2 до Договору та узгоджено наступний порядок здійснення оплати робіт:

- оплата в розмірі 94,5% від вартості виконаних робіт, на підставі підписаних Сторонами без зауважень Актів приймання-передачі виконаних робіт не пізніше першою платіжного дня по закінченню строку 5 банківських днів з моменту їх підписання сторонами без зауважень відповідного Акту (п.4.1.).

- оплата 5,5% від вартості робіт, вказаних у всіх підписаних сторонами без зауважень Актах приймання-передачі виконаних робіт не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 365 календарних днів з моменту підписання Сторонами останнього Акту приймання-передачі виконаних робіт, але у будь-якому випадку після виконання Контрагентом гарантійних зобов`язань, що виникли за період експлуатації (365 календарних днів з моменту підписання останнього акту), на підставі отриманого від Контрагента рахунку-фактури (п. 4.2.).

Позивач зазначає, що виконав роботи в повному обсязі, а відповідач їх прийняв без зауважень на загальну суму 13 013121,41 грн., що підтверджується відповідними підписаними акгами приймання виконаних будівельних робіт №№ 1-4, 8-15 за період з 13.07.2022 року по 16.12.2022 року та підтверджується довідкоюпримірної форми КБ-3 від 16.12.2023 року підписаною позивачем і відповідачем.

Будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, вищевказані Акти приймання будівельних робіт були підписані відповідачем без жодних заперечень.

За вищевказаними умовами Додаткової угоди №5 від 14.07.2022 року до Договору відповідач зобов`язаний оплатити 26.12.2022 року в розмірі 94,5% від вартості виконаних робіт, що складає 12 297 399,73 грн., 5,5% від вартості виконаних робіт, тобто 715 721,68 грн. відповідач зобов`язаний оплатити до 18.12.2023 року.

Актом звірки взаємних розрахунків по Договору за період з 01.01.2021 по 22.08.2023 року, підписаного позивачем і відповідачем, встановлено, що станом на 22.08.2023 р. заборгованість на користь позивача склала 1 073 420,82 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача в сумі 715 721,68 грн., що складає 5,5% від вартості виконаних робіт на момент подання позову ще не була простроченою, позивачем у позові заявлено до стягнення 357 699,14 грн. боргу.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт, позивачем також у позові заявлено 10 767,03 грн. інфляціних, нарахованих за період з 26.12.2022 року по 05.11.2022 року та 9 260,98 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.12.2022 року по 05.10.2022 року. Також, на підставі п. 6.3. Договору позивач нарахував штраф у сумі 3576,99 грн.

В ході розгляду спору позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив, що у зв`язку з настанням з 18.12.2023 року строку сплати 715 721,68 грн., що складає 5,5% від вартості виконаних робіт, позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути 1 073 420,82 грн. основного боргу.

Також, на підставі п. 6.3. Договору позивач нарахував на 715 721,68 грн., що складає 5,5% від вартості виконаних робіт, штраф у розмірі 1% від суми простроченого зобов`язання в сумі 7 157,22 грн.

Здійснивши у заяві про зміну предмету позову новий розрахунок позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 1 073 420,82 грн. основного боргу, 8 933,86 грн. інфляційних, 8 349,58 грн. 3% річних та 10 734,21 грн. штрафу.

16 521,57 грн. витрат по сплаті судового збору та 20 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

В ході розгляду справи відповідач подав відзив на позов та на заяву про зміну предмету позову, в якому позовні вимоги заперечував, заперечував повноваження адвоката Мізернюк Н.В. на подання позову.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив про порушення позивачем, як Виконавцем, термінів виконання робіт за Договором. У зв`язку з чим, відповідач подав зустрічний позов, в якому заявив до стягнення з позивача 660 349,04 грн. неустойки на підставі п. 6.2 Договору.

Позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечує щодо зустрічних позовним вимог, просить відмовити в його задоволені, оскільки він, як Виконавець, попереджав Замовника про причини неможливості вчасного виконання робіт. Також відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) заперечував проти нарахованого штрафу, стверджуючи про недійсність п. 6.2.Договору, як такого, що порушує баланс майнових інтересів у договірних зобов`язаннях.

Норми права, які підлягають застосуванню та висновки суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України,

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття (ч.1 ст.882 Цивільного кодексу України)

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем (за первісним позовом) на користь відповідача обумовлених Договором робіт, які прийняті Замовником, однак своєчасно та у повному обсязі не оплачені.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів повної оплати виконаних робіт Приватним акціонерним товариством «МХП» матеріали справи не містять та останнім, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у Приватного акціонерного товариства «МХП» заборгованості за Договором щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт у загальному розмірі 1 073 420,82 грн. Доказів її погашення, Приватним акціонерним товариством «МХП» не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення основного боргу.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «МХП» 8 933,86 грн. інфляційних, 8 349,58 грн. 3% річних та 10 734,21 грн. штрафу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3. договору погоджено, що в разі несвоєчасного здійснення МХП своїх зобов`язань щодо оплати виконаного зобов`язання, МХП сплачує штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми. У разі прострочення належного виконання зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів, МХП сплачує штраф у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 933,86 грн. інфляційних, 8 349,58 грн. 3% річних та 10 734,21 грн. штрафу.

Що стосується зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «МХП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» про стягнення 660 348,00 грн. штрафу нарахованого відповідно до п.6.2. договору, суд зазначає таке.

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що в разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, контрагент за кожне зобов`язання, виконане не належним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5% від загальної вартості додатку до договору, в якому виконано зобов`язання, що виконане неналежним чином. У разі прострочення належного виконання зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів, контрагент зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5% від загальної вартості додатку до договору, в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином, та з 11 календарного дня МХП має право відмовитися від договору, що не звільняє контрагента від необхідності оплати штрафних санкцій.

Матеріалами справи підтверджуються наведені у зустрічному позові факти прострочення виконання робіт Виконавцем (відповідачем за зустрічним позовом, позивачем за первісним позовом).

Щодо посилання (відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом) на причини неможливості своєчасного виконання робіт, суд зазначає, що відповідні причини не звільняють від відповідальності за прострочення, оскільки збебільшого мали місце після настання строків виконання робіт.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що договір є чинним, розірваний чи визнаний недійсним (в тому числі частково) в установленому законом порядку не був, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що мало місце порушення зобов`язання обома сторонами Договору і причини таких порушень з обох сторін не мають достатньої поважності для звільнення від відповідальності. Обидві сторони заявили про стягнення штрафних санкцій, тому їх поведінка є однаковою і кожен має відповідати в обсягах, визначених ними за взаємним погодженням у Договорі та відповідно до характеру та ступеня порушень.

Підсумовуючи наведене вище, перевіривши наданий Приватним акціонерним товариством «МХП» розрахунок 5% штрафу в розмірі 660 348,00 грн., суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Разом з тим, відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року.

Крім цього пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває на даний час.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги дату укладання договору та додаткових угод до нього в 2022 році, період виконання робіт у 2022 році та, оскільки з березня 2020 року діяв карантин і з лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством «МХП», строк позовної давності за зустрічними позовними вимогами не пропущено.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд задовольняє первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» та задовольняє зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «МХП».

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд відзначає, що згідно приписів частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Тобто, оскільки обидва позови в даній справі стосуються стягнення коштів, то у випадку часткового задоволення первісного і зустрічного позовів, суд вправі здійснити зарахування таких вимог.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «МХП» 20 000, 00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі).

Беручи до уваги підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв`язку з чим, судом покладаються на Приватне акціонерне товариство «МХП» витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» на правову допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» до Приватного акціонерного товариства «МХП» прo стягнення 1 101 438,47 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «МХП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» про стягнення 660 348,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

3. Провести зарахування зустрічних позовних вимог та стягнути з Приватного акціонерного товариства «МХП» (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1 ЄДРПОУ 25412361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробуд-Р» (01010, м. Київ, Печерський р-н, провулок Бутишев, буд. 10 офіс 10 ЄДРПОУ 41113882) 441 090,47 грн. боргу, 6 616,35 грн. витрат по сплаті судового збору та 20 000 грн. витрат на правову допомогу.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 06.08.2024 року