Рішення

від 30.07.2024 по справі 922/956/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024м. ХарківСправа № 922/956/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни, м. Харків про зобов`язання вчинити певні дії за участю представників учасників справи:

позивача - Меркулова Н.А.

відповідача - Рижков І.П.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни, відповідач, в якому просив суд зобов`язати фізичну особу - підприємця Сердюк Тетяну Миколаївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) нерухоме майно загальною площею 109,68 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Москалівська (Жовтневої Революції), буд. 106 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 29.03.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач, зокрема, вказував на те, що позивачем не доведено факту повідомлення відповідача про відмову від пролонгації терміну дії спірного договору після 28.12.2019 у зв`язку з потребою використання орендованого майна під особисті потреби орендодавця і балансоутримувача; у відповідності до пункту 10.5 спірного договору останній вважається продовженим на той самий термін, тобто до 28.10.2025; не проведення оцінки орендованого майна згідно з пунктом 10.5 договору не може бути підставою для не продовження дії договору на той самий термін і на тих самих умовах, а проведення такої оцінки вимагає вчинення певних дій саме від Управління, які позивач вчиняти відмовився; балансоутримувач не тільки звільнений від сплати земельного податку, але й не має правових підстав як нараховувати так і сплачувати земельний податок за землю пропорційно до частини орендованих приміщень по відношенню до загальної площі нежитлової будівлі літ. К-2 по вул. Москалівській, 106 у м. Харкові, оскільки ФОП Сердюк Т.М. використовує орендовані приміщення в своїй господарській діяльності і, оскільки перебуває на спрощеній системі оподаткування, звільнена від сплати земельного податку.

У судовому засіданні 30.07.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

30.07.2002 (в редакції Додаткової угоди до договору оренди №724/2002 від 30.07.2022 нежитлового приміщення) між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сердюк Т.М. (орендар) укладено договір оренди № 724 нежитлових приміщень (далі - Договір).

Так, відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 109,68 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкові розташоване за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106 (наразі - вул. Москалівська) та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (балансоутримувач).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення магазину продовольчих товарів.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий орендодавцем орендареві згідно акта прийому-передачі від 30.07.2002.

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 28.02.2014) договір діє до 28.01.2017.

При цьому, згідно з п. 10.5. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і тих самих умовах.

Додатковою угодою від 28.02.2014 до договору оренди № 724 від 30.07.2002 пункт. 1.1 договору викладено в такій редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 105,10 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106 та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради".

Відповідно до п. 4.13 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Як вказує позивач, з грудня 2016 року Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради зверталося, як балансоутримувач, до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з листами про розірвання та припинення дії договору оренди №724/2002 від 30.07.2002 за № 3275 від 13.12.2016, № 3471 від 28.12.2016, № 228 від 24.01.2017, № 774 від 14.03.2017, № 2839 від 15.11.2017, № 262 від 26.01.2018, № 857 від 21.03.2018, № 01-28/1190-19 від 05.05.2019, № 01-28/1167-19 від 03.06.2019, № 01-28/1315-19 від 18.06.2019, № 01-28/1694-19 від 19.08.2019, № 01-28/1773-19 від 28.08.2019, № 01-28/1902-19 від 10.09.2019, № 01-28/2949-19 від 24.12.2019.

Так, згідно листів № 01-28/1694-19 від 19.08.2019, № 01-28/1773-19 від 28.08.2019 Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, як балансоутримувач приміщень, повідомило Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про необхідність використання цих приміщень для власних потреб - організації навчально-виховного процесу.

Крім того, Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради листом від 10.09.2019 № 01-28/1902-19 повідомило Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про порушення ФОП Сердюк Т.М. п. 4.9. Договору та наявність у ФОП Сердюк Т.М. боргу по сплаті земельного податку станом на 09.09.2019 у розмірі 9 912,96 грн.

Керуючись ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі п.7.1. договору оренди, позивач листом № 9107 від 17.09.2019 повідомив відповідача про те, що він не планує продовжувати термін дії цього договору оренди у зв`язку з необхідністю використання приміщення для потреб територіальної громади м. Харкова.

Таким чином, позивач вказував, що по закінченню терміну дії договору оренди, ФОП Сердюк Г.М. повинна до 28.12.2019 звільнити приміщення та передати його за актом приймання-передачі представнику Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Також, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради листом від 16.12.2019 № 12822 додатково повідомило ФОП Сердюк Т.М. про закінчення 28.12.2019 строку дії Договору та направило 3 примірника акту приймання - передачі.

Не погоджуюсь з цим, фізична особа-підприємець Сердюк Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач) згідно якої просила суд визнати договір № 724 оренди нежитлового приміщення від 30.07.2002, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Сердюк Тетяною Миколаївною в редакції додаткової угоди до договору оренди № 724/2002 від 30.07.2002 нежитлового приміщення від 01.01.2012, продовженим до 28.11.2022.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 (рішення набрало законної сили) у задоволенні позову ФОП Сердюк Т.М. відмовлено повністю.

Отже, строк дії договору становить - до 28.12.2019.

Проте, станом на момент подання даної позовної заяви, відповідач продовжує протиправно користуватися майном за договором, що підтверджується, зокрема, Актом позивача від 05.11.2021 та листом Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради № 01-28/606-23 від 07.09.2023.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", виконання зобов`язання є істотною умовою договору оренди.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Відповідно до п. 4.13. договору оренди від 30.07.2002 № 724, у разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

На теперішній час, як зазначає позивач та, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, нежитлові приміщення площею 105,1 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Москалівська, 106 не звільнені та Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не передані, що призводить до неможливості власника розпоряджатися своїм майном.

Отже, наведене дає підстави суду дійти висновку, що відповідач безпідставно користується спірним об`єктом оренди.

У ході судового розгляду відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності користування спірним майном, не навів обставин безпідставності вимог позивача щодо звільнення спірного об`єкта оренди.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи викладене, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 у справі №922/2417/20, яке набрало законної сили, щодо припинення дії спірного договору оренди майна, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати фізичну особу - підприємця Сердюк Тетяну Миколаївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) нерухоме майно загальною площею 105,10 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Москалівська (Жовтневої Революції), буд. 106 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) 3 028,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412).

Відповідач - фізична особа-підприємець Сердюк Тетяна Миколаївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повне рішення підписано 06 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Погорелова