Постанова

від 23.07.2024 по справі 953/10126/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/10126/23 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/512/24 Юрлагіна Т.В.

Категорія: ч. 1 ст. 481 МК України Доповідач Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23липня 2024року Харківський апеляційнийсуд ускладі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Богуш М.К.,

представника Харківської митниці - Тупікової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката БогушМарини Костянтинівни на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року у справі про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за частиною1статті 481МК України,-

в с т а н о в и в :

Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 481 МК України і застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 170000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.

Не погодившись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 адвокат Богуш М.К. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 481 МК закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, та за відсутності підстав для закриття провадження у справі, скасувати постанову в частині накладення на ОСОБА_1 штрафу, застосувавши конфіскацію транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги захисник мотивує тим, що при розгляді справи про порушення митних правил, суддею допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 надавалися пояснення, які невраховані суддею у якості доказів, зокрема розписку про передачу транспортного засобу військовослужбовцю ЗСУ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання бойових завдань, також не враховано суддею і те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, і у нього були наявні обставини непереборної сили, що стало наслідком прийняття необґрунтованої постанови.

Зазначає, що ОСОБА_1 підтверджує ту обставину, що 07.02.2022 заїхав на територію України через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка», власним транспортним засобом марки «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 у митному режимі тимчасове ввезення строком на 1 рік.

На час оголошення військового стану ОСОБА_1 проживав у м. Ірпінь, де знаходилося його майно, зокрема і вказаний автомобіль. Орієнтовно в середині липня 2022 року ОСОБА_1 повернувся до м. Ірпінь, його автомобіль був дещо пошкоджений. Після чого, він прийняв рішення передати автомобіль на потреби ЗСУ та фактично передав його під розписку 28.11.2022 військовослужбовцю ОСОБА_3 .

В подальшому для врегулювання питання тимчасового ввезення транспортного засобу, 12.01.2023 ОСОБА_1 направив заяву до Харківської митниці, де описав вищезазначені обставини.

24.01.2023 ОСОБА_1 отримав відповідь від Харківської митниці про відмову в питанні щодо призупинення терміну тимчасового ввезення транспортного засобу «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 з посиланням на те, що механізм передачі транспортного засобу не відповідає положенням чинного законодавства.

Також в своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_1 є іноземцем, громадянином РФ, представником митного органу не забезпечено участі ОСОБА_1 при складанні протоколу про порушення митних правил, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права.

Вважає, що суддею не враховані форс-мажорні обставини даної справи, які спричиненні воєнним станом, а дії вчиненні ОСОБА_1 є діями у стані крайньої необхідності.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Богуш М.К., які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, пояснення представника Харківської митниці Тупікової О.О., яка апеляційну скаргу не визнала, проти її задоволення заперечувала, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Притягаючи ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил суддя дійшов висновку, що він допустив перевищення встановленогочастиною 1 статті 380 МК України строку тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 486МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 487МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно ізстаттею 489МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені норми узгоджуються з нормами статей 245, 280 КУпАП.

Статтею 491 МК України визначено підстави для порушення справи про порушення митних правил.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 491 МК України такими підставами є: безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині 1 статті 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організації.

Відповідно до статті 495МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до них, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами.

Частиною 1 статті 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документально.

Відповідальність за частиною 6 статті 481 МК України настає у разі перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.

Частиною 1 статті 16 КУпАП встановлено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Судовим розглядом встановлено, що Харківською митницею було розглянуто звернення за дорученням Державної митної служби України від 12.01.2023 (вх. ДМСУ №П/22 від 12.01.2023, вх. ХМ №222/4 від 12.01.2023) та звернення до Харківської митниці від 12.01.2023 (вх. ХМ №П/2 від 13.01.2023) громадянина РФ ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) щодо призупинення терміну тимчасового ввезення транспортного засобу марки «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_2 до кінця військового стану.

Відповідно до електронних баз даних митниці з обліку та реєстрації товарів i транспортних засобів, 07.02.2022 зареєстровано тимчасове ввезення (до 1 року) в Україну через пункт пропуску "Гоптівка - Нехотєєвка" громадянином РФ ОСОБА_7 ( ОСОБА_6 ), який має статус нерезидента та являється власником транспортного засобу особистого користування «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 (далі - ТЗ).

Таким чином, особою, відповідальною за дотримання митного режиму тимчасового ввезення (до 1 року) ТЗ, є громадянин РФ ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 ).

Строк тимчасового ввезення ТЗ - до 06.02.2023 включно.

Листами Харківської митниці №7.14-3/28-04/10/463 від 24.01.2023 та № 7.14-3/28-04/П/1 від 24.01.2023 громадянина РФ ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) було інформовано, що Харківська митниця не вбачає правових підстав для призупинення терміну тимчасового ввезення транспортного засобу «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код; НОМЕР_2 до кінця військового стану та запропоновано в найкоротший термін вжити заходів щодо виконання вимог чинного законодавства: виконати вимоги частини шостої статті 380 Кодексу.

На час складання протоколу про ПМП, гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ) до митниці не прибув.

Згідно баз даних ЄАІС ДМСУ та ПІК «Інспектор», станом на 21.08.2023 року транспортний засіб марки «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , не був вивезений за межі митної території України, строк тимчасового ввезення автомобіля не продовжено, не призупинено і не поміщено його в інший митний режим, та продовжує перебувати на території України з перевищенням строку тимчасового ввезення.

Документів підтверджуючих аварії, дії обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб або додаткових звернень, заяв згідно з інформацією наявною в АСМО "Інспектор модуль Заяви підприємств та осіб, до митних органів громадянин ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 ), не надав.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про правопорушення митних правил належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 495 МК України.

Апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею відповідно до статті 495 МК України, статті 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, а також були наявні обставини непереборної сили, не є підставою для скасування постанови судді, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується учасниками провадження, що рішення ОСОБА_1 про передачу транспортного засобу, яке знаходилось під дією митного режиму «тимчасове ввезення» на потреби ЗСУ було добровільне.

Апеляційний суд звертає увагу на положення частини 5 статті 380 МК України, де визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно зУКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Так, відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.

Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

В той же час, невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

З оглядну на викладене, добровільна передача ОСОБА_1 транспортного засобу марки «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 який перебував у митному режимі тимчасове ввезення строком на 1 рік, та з прямою забороною встановленою частиною 5 статті 380 МК України щодо передачі такого транспортного засобу третім особам, не є ані непереборними обставинами, ані діями у стані крайньої необхідності.

З врахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад порушення митних правил, передбачених частиною 6 статті 481 МК України, що підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

За вказаних обставин, підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про порушення митних правил на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд не вбачає.

Щодо вимоги апеляційної скарги захисника про скасування постанови в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, застосувавши конфіскацію транспортного засобу, апеляційний суд виходить з наступного.

Санкцією частини 6 статті 481 МК України передбачено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.

Як встановлено під час судового розгляду, місце знаходження та стан транспортного засобу марки «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ,невідомий.

Частиною 2 статті 541 МК України встановлено, що у разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених упункті 3 статті 461цього Кодексу, з осіб, які вчинили порушення митних правил, державним виконавцем за рішенням суду в установленому законом порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні данні про вартість транспортного засобу марки «HYUNDAI GETZ» та учасниками провадження не ініціювалось питання щодо визначення такої вартості, з огляду на заборону встановлену частиною 9 статті 294 КУпАП посилювати застосоване адміністративне стягнення у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання щодо конфіскації транспортного засобу, за відсутністю даних про його вартість, з метою недопущення безпідставного погіршення становища порушника.

Керуючись ст. ст. 3, 458, 466, 467, 470, 486, 487, 489, 491, 495, 522, 527, 528, 531 МК України, ст. ст. 284, 294, 295 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвокатаБогуш МариниКостянтинівни залишити без задоволення.

Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна