Постанова

від 06.08.2024 по справі 144/376/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/376/17

Провадження № 22-ц/801/1714/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 рокуСправа № 144/376/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Рибчинського В.П., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №144/376/17 за позовом Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_2 , Гайсинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької обласної ради про визнання недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Надія-2» на ухвалуГайсинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року, яку постановила суддя Бондар О.В. в Гайсинському районномусуді Вінницької області, повний текст складено 18 червня 2024 року,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року Мале приватне підприємство «Надія-2» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області, відділу Держгеокадастру у Теплицькому районіпро визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Просило суд: 1. визнати недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації №239 від 31 серпня 2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Соболівської сільської ради».

2. Визнати недійсним договір оренди землі №1 від 20 червня 2016 року, укладений між Теплицькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 .

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0443, цільове призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», площею 1,0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 14 червня 2017 рокузамінено первісного відповідача відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі належним відповідачемна Головне управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницькоїобласті від12грудня 2017року справу передано для розгляду до Гайсинського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницькоїобласті від11квітня 2023року замінено відповідача Теплицьку районну державну адміністрацію на належного відповідача - Гайсинську районну державну адміністрацію та залучено до участі у справі співвідповідачем Соболівську сільську раду Гайсинського району Вінницької області.

29 січня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_2 , Гайсинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької обласної ради про визнання недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Просило суд: 1. визнати недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, правонаступником якої є Гайсинська районна державна адміністрація Вінницької області, №239 від 31 серпня 2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Соболівської сільської ради».

2. Визнати недійсним договір оренди землі №1 від 20 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Теплицькою районною державною адміністрацією, щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0443, цільове призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», площею 1,0 га, власником якої є Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0443, цільове призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», площею 1,0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року залишено без руху зазначену позовну заяву.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява від 29 січня 2024 року подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме у ній не зазначено змісту позовних вимог щодо кожного з чотирьох відповідачів. Крім того, в порушення п. 9 ч. 3 цієї статті не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. В порушення п. 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

08 квітня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 27 березня 2024 року Мале приватне підприємство «Надія-2» подало заява про усунення недоліків.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року позовну заяву (уточнену) Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_2 , Гайсинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької обласної ради про визнання недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки - залишено без розгляду, на підставі вимог ч.13 ст.187 ЦПК України.

Не погодившисьз вказаноюухвалою суду,Мале приватнепідприємство «Надія-2» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановлену з порушенням норм процесуального права. Просило скасувати ухвалуГайсинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Судові витрати покласти на відповідачів.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.13 ст.187 ЦПК України.

У відзивіСоболівська сільськарада Гайсинськогорайону Вінницькоїобласті просилаапеляційну скаргуМалого приватногопідприємства «Надія-2»на ухвалуГайсинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року залишити без задоволення.

Колегія суддів,перевіривши законністьі обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2023 року замінено відповідача Теплицьку районну державну адміністрацію на належного відповідача - Гайсинську районну державну адміністрацію та залучено до участі у справі співвідповідачем Соболівську сільську раду Гайсинського району Вінницької області.

29 січня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_2 , Гайсинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької обласної ради про визнання недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року залишено без руху зазначену позовну заяву.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява від 29 січня 2024 року подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме у ній не зазначено змісту позовних вимог щодо кожного з чотирьох відповідачів. Крім того, в порушення п. 9 ч. 3 цієї статті не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. В порушення п. 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

08 квітня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 27 березня 2024 року Мале приватне підприємство «Надія-2» подало заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2024 року позовну заяву (уточнену) Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_2 , Гайсинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницької обласної ради про визнання недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки - залишено без розгляду, на підставі вимог ч.13 ст.187 ЦПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Підстави залишення позову без розгляду визначені в статті 257 ЦПК України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Форма і зміст позовної заяви має відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Відповідно до положень частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №760/27582/17 зазначив, що залишення позовної заяви без руху можливе не виключно на стадії до відкриття провадження у справі, але й після цього. Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. Така ухвала постановляється не пізніше наступного дня з часу встановлення недодержання таких вимог. Про залишення без руху позовної заяви після відкриття провадження у справі суд повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Усунення недоліків позовної заяви позивачем у строк, встановлений судом, має наслідком продовження розгляду справи. Про продовження розгляду справи суд постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду,що відповідає правилам частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.

Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) проведено лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Зокрема, у рішеннях у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29, вказано, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Отже, проаналізувавши підстави для залишення позовної заяви без руху та, як наслідок, залишення її без розгляду, предмет та підстави позову, а також доводи позивача, колегія суддів доходить висновку, що зазначені судом недоліки можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду, оцінені при вирішені справи по суті, проте не впливають на оцінку обставин, які стали підставою для відкриття провадження у справі.

При зверненні позивача до суду з позовною заявою діяв цивільний процесуальний кодекс у редакціях 2017 року, положеннями статті 119 якого не було передбачено викладення у позовній заяві відомостей про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Зміни до цивільного процесуального кодексу набули чинності 15 грудня 2017 року.

Після 15 грудня 2017 року сторона позивача подавала до суду лише заяву про уточнення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, в поданому позові позивач просив суд: 1. визнати недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації №239 від 31 серпня 2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Соболівської сільської ради».

2. Визнати недійсним договір оренди землі №1 від 20 червня 2016 року, укладений між Теплицькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 .

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0443, цільове призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», площею 1,0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В заяві про уточнення позовних вимог від 29 січня 2024 року позивач просить суд: 1. визнати недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації, правонаступником якої є Гайсинська районна державна адміністрація Вінницької області, №239 від 31 серпня 2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Соболівської сільської ради».

2. Визнати недійсним договір оренди землі №1 від 20 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Теплицькою районною державною адміністрацією, щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0443, цільове призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», площею 1,0 га, власником якої є Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0443, цільове призначення «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», площею 1,0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для уточнення позовних вимог стало те, що відповідно до генерального плану населеного пункту с. Соболівка, спірна земельна ділянка наразі перебуває в межах с. Соболівка Гайсинського району Вінницької області та її власником є Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.

У всьому іншому, що стосується предмету та підстав позову, правова позиція сторони позивача не змінена та відповідає тій, що була викладена у позовній заяві.

На зазначене суд першої інстанції не звернув належної уваги, що в свою чергу призвело до безпідставного постановлення ухвали про залишення без руху.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції взагалі не мав правових підстав для залишення зазначеної заяви без руху та в подальшому залишати її без розгляду.

Також апеляційний суд вважає, що позовна заява взагалі не містить недоліків, про що свідчить, зокрема, ухвала Теплицького районного суду Вінницької області від 26 травня 2017 року про відкриття провадження у справі.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що провадження у справі відкрито ухвалою суду від 26 травня 2017 року, та вже протягом семи років не закрито підготовче провадження та справу не призначено до судового розгляду по суті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18) в пункті 40 та 41 зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейський суд з прав людини указав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд першої інстанції ці обставини не урахував, застосував неправильне тлумачення процесуальних норм, що в свою чергу позбавило заявника права на доступ до суду і завадило розгляду його позовних вимог та відповідно є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством.

Відтак наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно залишив позовну заяву без розгляду з підстав не усунення позивачем недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Отже, висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є передчасним, тому ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу необхідно скасувати у зв`язку з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.

Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Надія-2» задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницькоїобласті від18червня 2024року скасуватита направитисправу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 серпня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Рибчинський В.П.

Оніщук В.В.