Рішення

від 02.08.2024 по справі 363/3742/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.08.2024 Справа № 363/3742/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Душиної Х.М.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Вишгород цивільнусправу запозовом Вишгородськоїокружної прокуратури, в інтересах територіальної громади села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради, скасування рішення державного реєстратора, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах територіальної громади села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з даним позовом в якому, уточнивши позовні вимоги, просив усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом:

-визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради № 762.4-32-VI від 10.06.2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки» щодо передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ;

-скасування рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Правдивої А.В. від 17.05.2016 про державну реєстрацію права власності № 29619030, з одночасним скасування запису про право власності №14525258;

-повернення територіальнійгромаді с.Нові ПетрівціВишгородського районуКиївської області земельної ділянкиз кадастровимномером 3221886001:02:084:0155площею 0,8039га. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Свої вимогиобґрунтовував тим,що зарезультатами аналізудодержання вимогземельного таводного законодавствана територіїВишгородського районуКиєво-Святошинськоюмісцевою прокуратуроювиявлені порушенняпри розпорядженніземлями водногофонду.Зазначив,що рішеннямНовопетрівської сільськоїради №762.4-32-VIвід 10.06.2014року «Пропередачу увласність земельноїділянки» передано ОСОБА_2 увласність земельнуділянку площею0,8039га,кадастровий номер3221886001:02:084:0155для веденняособистого селянськогогосподарства вселі НовіПетрівці Вишгородськогорайону Київськоїобласті.На підставівказаного рішення ОСОБА_2 отримав свідоцтвопро правовласності нанерухоме майноземельну ділянкуплощею 0,8039га зкадастровим номером 3221886001:02:084:0155для веденняособистого селянськогогосподарства вселі НовіПетрівці Вишгородськогорайону Київськоїобласті.На підставідоговору купівлі-продажуземельної ділянкивід 27.06.2014року,зареєстрованого вреєстрі за№ 2001та посвідченогоприватним нотаріусомВишгородського районногонотаріального округуКравцовою О.В., ОСОБА_2 продав належнуйому земельнуділянку зкадастровим номером3221886001:02:084:0155 ОСОБА_1 .В подальшомуна підставінотаріально посвідченоїта зареєстрованоїв реєстріза №2009від 27.06.2014року заяви ОСОБА_3 ,представника ОСОБА_1 земельну ділянкуз кадастровимномером 3221886001:02:084:0155об`єднано щез двомаземельними ділянкамиз кадастровиминомерами:3221886001:02:085:0019,3221886001:02:085:0034за наслідкомчого булоутворено земельнуділянку зкадастровим номером3221886001:02:084:0156.21.07.2014року ОСОБА_1 реєстраційною службоюВишгородського районногоуправління юстиціїКиївської областівидане свідоцтвопро правовласності номер24521500на об`єднануземельну ділянкуз кадастровимномером 3221886001:02:084:0156площею 0,9999га.Окрім того,в подальшому ОСОБА_1 земельну ділянкуз кадастровимномером 3221886001:02:084:0156на підставійого нотаріальнопосвідченої заявизареєстрованої вреєстрі за№ 945від 25.04.2016року булоподілено натри земельніділянки № НОМЕР_1 площею 0,0091га зкадастровим номером3221886001:02.084:6003,№ 2площею 0,9785га зкадастровим номером3221886001:02:084:6001та №3площею 0,0123га зкадастровим номером3221886001:02:084:6002.Аналізом схеминакладення спірноїземельної ділянки,виготовленої сертифікованимінженером-геодезистом ОСОБА_4 встановлено,що середнійкут нахилусхилу міжр.Дніпро таземельною ділянкоюз кадастровимномером 3221886001:02:084:6001в створімежі ділянкискладає 12.4градуси.Таким чиномвстановлено,що крутизна схилуперевищує триградуси таземельна ділянканакладається наземлі водногофонду,а самена подвоєну200метрову прибережнузахисну смугур.Дніпро.Прокурор зазначив,що спірназемельна ділянкапередана уприватну власністьза рахунокземель водногофонду,що єпорушенням вимогчинного законодавства.Вважає,що начас прийняттяспірного рішенняводне таземельне законодавствовзагалі непередбачало можливістьвідведення земельнихділянок водногофонду,зайнятих прибережнимизахисними смугамиприродних воднихоб`єктів загальнодержавногозначення уприватну власністьдля будь-якихпотреб,в томучислі ідля будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд.Таким чином,прокурор вважає,що всуперечст.ст.58,59,60,61,84Земельного кодексуУкраїни,ст.ст.4,6,80,85,88,89Водного кодексуУкраїни Новопетрівськоюсільською радоюпередано уприватну власністьземельну ділянкуводного фондута зміненоїх цільовепризначення вмежах прибережноїзахисної смугиводного об`єктузагальнодержавного значення-річки Дніпродля будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд,де забороненорозорювання земель,а такожсадівництво тагородництво,зберігання тазастосування пестицидіві добрив,будівництво будь-якихспоруд. Враховуючи те, що зазначене рішення суперечить вимогам закону, вірним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, шляхом скасування рішення про передачу, рішення про державну реєстрацію права власності та її повернення на користь територіальної громади.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.10.2020 року по справі відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2021 року замінено відповідача Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області її правонаступником Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.08.2021 року залучено до участі у справі правонаступника Києво-Святошинської місцевої прокуратури - Вишгородську окружну прокуратуру.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу за відсутності прокурора Вишгородської окружної прокуратуру, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області будучи належним чином повідомленим про місце, день та час розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Будучи присутнім у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Відзиву до суду на позовну заяву не подав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник будучи належним чином повідомленими про місце, день та час розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили. Представник відповідача будучи присутнім у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Від відповідачів відзиви на позовну заяву до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Новопетрівської сільської ради № 762.4-32-VI від 10.06.2014 «Про передачу у власність земельної ділянки» передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,8039 га (кадастровий номер 3221886001:02:084:0155) для ведення особистого селянського господарства в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,8039 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 для ведення особистого селянського господарства в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2001 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О.В. вбачається, що ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 ОСОБА_1 .

В подальшому на підставі нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за № 2009 від 27.06.2014 заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 об`єднано ще з двома земельними ділянками з кадастровими номерами: 3221886001:02:085:0019, 3221886001:02:085:0034 за наслідком чого було утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

21.07.2014 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області видане свідоцтво про право власності номер 24521500 на об`єднану земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 площею 0,9999 га.

З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 - компетентним органам зареєстрованої в реєстрі за № 945 від 25.04.2016 року вбачається, що останній, як власник земельної ділянки площею 0, 9999 га кадастровий номер 3221886001:02:084:0156, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в селі Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області дає свою згоду та просить поділити на три земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0091 га, № 2 площею 0,9785 га та № 3 площею 0,0123 га.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 155456616 від 07.02.2019 року, № 213029545 від 18.06.2020 року, № 210447682 від 27.05.2020 року та № 210447919 від 27.05.2020 року вбачається, що внаслідок поділу земельної ділянки площею 0, 9999 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 утворилися земельні ділянки площею 0,9785 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, площею 0,0123 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6002 та площею 0,0091 га з кадастровим номером 3221886001:02.084:6003 власниками яких є ОСОБА_1 .

Згідно листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 02-08/1281 від 03.06.2020 року водний об`єкт, який розташований поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 це природний водний об`єкт річка Дніпро, Київське водосховище. Річка Дніпро має загальну площу водозбору 504000 км2, довжину 2201 км. Відповідно до статті 79 Водного кодексу України річка Дніпро з його водосховищами належить до великих річок. Згідно статті 88 Водного кодексу України навколо великих річок встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.

Згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/536 від 12.06.2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 розташована біля Київського водосховища р. Дніпро відноситься до категорії великих річок та належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Аналізом схеми накладення спірної земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_4 встановлено, що середній кут нахилу схилу між р. Дніпро та земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 в створі межі ділянки складає 12.4 градуси.

З копії свідоцтва серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві про смерть вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 та відчужена в подальшому останнім ОСОБА_1 , накладається на землі водного фонду, а саме подвоєну 200 метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро та відповідно до статті 84 ЗК України і статті 88 ВК України не може передаватись у приватну власність.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч.1 ст.14 Конституції України).

Так, згідно зі ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями ч.1 ст.58 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст.4 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Статтею 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Хоча у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до пункту «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України та пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

За змістом положень ЗК України землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки у власність), статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки) вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно зі статтею 61 ЗК України та статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойом та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добривів тощо.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів та становить для великих річок 100 метрів від урізу води та якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно з Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486 (далі Порядок № 486), у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному ЗК України, Законами України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об`єкта землеустрою.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року в справі №372/1684/14 (провадження № 14-740цс19).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що оспорюваним рішенням Новопетрівської сільської ради було передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155, з якої в свою чергу шляхом об`єднання та поділу утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001.

За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 03.06.2020 № 02-08/1281 встановлено, що водний об`єкт, розташований поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 це Київське водосховище на р. Дніпро.

Також за інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/536 від 12.06.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 розташована біля Київського водосховища р. Дніпро відноситься до категорії великих річок та належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Згідно ст. 79 Водного кодексу України, річка Дніпро з її затоками, протоками та старицями належить до великих річок. Згідно ст. 88 Водного кодексу України, навколо великих річок і водосховищ на них встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Аналізом схеми накладення спірної земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_4 встановлено, що середній кут нахилу схилу між р. Дніпро та земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 в створі межі ділянки складає 12.4 градуси. Таким чином встановлено, що крутизна схилу перевищує три градуси та земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме на подвоєну 200 метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро.

Виходячи з вказаного встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 з якої в свою чергу шляхом об`єднання та поділу утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 передана у приватну власність за рахунок земель водного фонду. Оскільки земельна ділянка ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 знаходиться у межах прибережної захисної смуги р. Дніпро, а відтак остання відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду і відповідно надання її у приватну власність заборонено відповідно до вимог чинного законодавства України.

Стороною відповідачів не спростовано того факту, що станом на момент відведення у 2014 році спірної земельної ділянки, остання не накладалася на землі водного фонду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурором доведено належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

За вимогами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно правових висновків викладених у пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п.70), у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 80), у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 96), у постанові від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (п. 45).

У пункті 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/15).

Статтею 178 Цивільного кодексу України визначено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Цивільний оборот земельних ділянок водного фонду є і був обмежений законодавчо. Вказане стосується і земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах уздовж річки Дніпро.

Враховуючи викладене, у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України до нинішнього власника земельної ділянки з метою усунення перешкод, які він створює власнику - територіальній громаді села Нові Петрівці у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою водного фонду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради № 762.4-32-VI від 10.06.2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки» в частині передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а також скасування рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Правдивої А.В. від 17.05.2016 про державну реєстрацію права власності № 29619030.

Варто також відзначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 дійшла до правових висновків, відповідно до яких рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - суд знає закони (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації відповідно до закону.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За вказаних обставин, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 площею 0,8039 га має бути повернута територіальній громаді села Нові Петрівці відповідно до приписів ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позовна заява про усунення перешкод у користуванні власником землями водного фонду безумовно становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні та інші природні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Також, згідно із ст.ст. 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З вказаних статей вбачається, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах.

Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, яка в силу положень законодавства не може перебувати у приватній власності.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територіальній громаді села Нові Петрівці спірною земельною ділянкою є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, земель водного фонду, як національного багатства України та як джерела задоволення потреб суспільства в водних ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та водні ресурси, захист такого права шляхом повернення таких земель.

Таким чином, відповідач в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст.ст. 1, 3, 4 Водного кодексу України) природних ознак (наявності річки Дніпро її берегових ліній, прибережно-захисних смуг) спірної земельної ділянки, знав або, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної суги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, повернення спірної земельної ділянки на користь територіальної громади відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норм статті 152 Земельного кодексу України, статті 391 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом виконавчої влади вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

За таких обставин, позовна заява прокурора не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення територіальній громаді незаконно наданої у власність земельної ділянки водного фонду, яка на даний час вільна від забудови об`єктами нерухомості, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.

За таких обставин результат звернення до суду з вказаним позовом по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Правомірним суд визнає і вимоги про відшкодування відповідачами понесених судових витрат в повному обсязі, оскільки такі вимоги відповідають ст. 141 ЦПК України та підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 88, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах територіальної громади села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради, скасування рішення державного реєстратора, повернення земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради № 762.4-32-VI від 10.06.2014 року «Про передачу у власність земельної ділянки» в частині передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Правдивої А.В. від 17.05.2016 про державну реєстрацію права власності № 29619030.

Усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 площею 0,8039 га шляхом її повернення територіальній громаді с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Стягнути з Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень 00 копійок, тобто по 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Вишгородська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ 02909996, адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13).

Відповідачі: Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (адреса 07354, Київська область, Вишгородський район, вул. Свято-Покровська, буд. 171), ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Суддя І.Ю. Котлярова