Вирок

від 06.08.2024 по справі 700/463/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №700/463/24

Провадження №1-кп/700/89/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року селище Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Лисянка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024250360000617, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2024 року, по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Межиріч Черкаського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, депутатом не являється, є інвалідом 2-ї групи, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,

у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною4статті 191КК України,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення у справі

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024250360000617,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 03 травня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України надійшов до Лисянського районного суду Черкаської області 30 травня 2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2024 року справа передана у провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 10 червня 2024 року проведення підготовчого засідання у кримінальному провадженні №12024250360000617 відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 03 травня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України призначено на 11 годину 30 хвилин 11 червня 2024 року.

Ухвалою Лисянськогорайонного судуЧеркаської областівід 09липня 2024року підготовчепровадження закінченота кримінальнепровадження призначенедо судовогорозгляду взагальному порядкуна 11годину 00хвилин 18липня 2024року тау зв`язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи відкладено до 11 години 06 серпня 2024 року.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він 30 квітня 2024 року, близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи згідно трудового договору від 01.02.2022 року, на посаді продавця магазину «Все для дому», будучи індивідуально-матеріальною особою, маючи згідно вищевказаного договору завдання та обов`язки, серед яких несення матеріальної відповідальності, перебуваючи на робочому місці у приміщенні магазину, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, знаючи, що в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого2022року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022року №2102-ІХ (зі змінами,внесеними Указом від 14 березня2022року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня2022року №2119-ІХ та зі змінами, внесеними Указом від 18 квітня2022року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня2022року № 2212-ІХ зі змінами, внесеними Указом від 17 травня2022року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня2022року №2263-ІХ зі змінами, внесеними Указом від 12 серпня2022року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня2022року №2500-ІХ, зі змінами внесеними Указом від 07 листопада2022року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада2022року №2738-ІХ, зі змінами внесеними Указом від 06 лютого 2023року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого2023року №2915-ІХ, затвердженим Законом України від 01 травня2023року зі змінами внесеними Указом від 02.05.2023 №3057-ІХ, зі змінами внесеними Указом від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-ІХ, та зі змінами внесеними Указом від 06 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року №3429-ІХ, та зі змінами внесеними Указом від 05 лютого 2024 року №49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року №3564-ІХ, відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні, за грошові кошти у сумі 3700 гривень, здійснив реалізацію електричного бойлеру марки «Nova Tec» моделі «NT-S 50 Standard», який належить потерпілому ОСОБА_7 , шляхом реалізації його ОСОБА_8 та в подальшому привласнив грошові кошти у сумі 1700 гривень у вигляді готівки, які помістив до правої кишені штанів та іншу частину грошових коштів у сумі 2000 гривень, оплата яких проведена через мобільний термінал, того ж дня шляхом повідомлення потерпілому, що оплата, яка проведена через мобільний термінал є поверненням йому боргу знайомим, привласнив грошові кошти у сумі 2000 гривень, які взяв із каси магазину, чим завдав потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 3700 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчинене в умовах воєнного стану.

Потерпілий ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання, призначене на 06.08.2024 не прибув. Однак, 31.05.2024 через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд підготовчого провадження та судового розгляду справи у його відсутності. Окрім того, 06.08.2024 через канцелярію суду подав заяву в якій зазначив, що на даний час примирився з обвинуваченим, завдані збитки йому відшкодовано, до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру він не має, висловив свою позицію щодо міри покарання обвинуваченому та просить суворо його не карати.

За таких обтавин, суд, з`ясувавши думку інших учасників провадження, ухвалив про розгляд справи у відсутності потерпілого ОСОБА_7 ..

В судовому засіданні 06.08.2024 після оголошення прокурором обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, викладені у ньому обставини відповідають фактичним обставинам справи, він визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.191КК України і бажає давати показання.

Судом запропоновано учасникам справи визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, підстави для сумніву щодо добровільності його позиції відсутні, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене просить суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого та які стосуючться речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти запропонованого прокурором порядку дослідження доказів.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано що вони усвідомлюють неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення частини 3 статті 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи.

За таких обставин, суд, відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України, постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого та які стосуючться речових доказів.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи "Стосовно спрощення кримінального правосуддя" визначено, що оскільки при процедурі "заява підсудного про визнання вини" від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) "Девеер проти Бельгії" (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_5 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 КК України визнав повністю і надав пояснення, ідентичні викладеним в обвинувальному акті. У вчиненому він щиро розкаюється і просить суд суворо його не карати.

Покази обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах частини 3 статті 349 КПК України, керуючись законом, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушені, передбаченому частиною 4 статті 191 КК України, за обставин, встановлених судом.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним поза розумним сумнівом, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 як привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчинене в умовах воєнного стану, тобто як вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

Вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 злочин, передбачений частиною четвертою статті 191 КК України, згідно зі частиною 5 статті 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Позиція сторін щодо міри покарання.

Під чассудових дебатівпрокурор просивпризначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання увиді позбавленняволі умежах санкціїчастини четвертоїстатті191КК Українистроком 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до одного року.

Відповідно до статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 роки та поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 статті 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив суворо його не карати та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном один рік та поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 статті 76 КК України.

Потерпілий ОСОБА_7 відповідно до поданої ним заяви, просив суд суворо не карати обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які відповідно до статтей 36 - 43 КК України, виключають кримінальну протиправність діяння обвинуваченого, а також підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених статтями 44 - 49 КК України.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусових засобів виховного чи медичного характеру, та обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності.

Судом досліджено письмові докази, що характеризують обвинуваченого.

ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, компроментуючі матеріли відсутні, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Обвинувачений одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей. Офіційно тимчасово не працює, але на даний час влаштовується на інше місце роботи, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом ІІ групи загального захворювання.

Такі обставинипідтверджуються данимихарактеристики змісця проживання,виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07травня 2024року,довідками Комунальногонекомерційного підприємства«Лисянська територіальналікарня» від07травня 2024 року, довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2/1355 від 08 травня 2024 року, вимогою про судимість відносно обвинуваченого від 07 травня 2024 року, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.05.2021, свідоцтвами про ІНФОРМАЦІЯ_7 від 09.12.2014 та Серії НОМЕР_2 від 24.01.2019.

Згідно досудової доповіді, наданої Звенигородським районним сектором №3 ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ №34/10/774-24 від 30.07.2024 оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення визначено середній рівень та середній рівень небезпеки для суспільства.

За приписами статтей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

На підставі частини першою статті 66 КК України, суд вважає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обвинувачений визнав свою провину у вчиненні правопорушення, правдиво повідомив про обставини, що мали місце, його щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки та добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому.

Обставин, передбачених частиною першою статті 67 КК України, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом враховується, що він вчинив кримінальне правопорушення у виді тяжкого злочину, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, які обтяжують покарання, повне відшкодування завданих збитків потерпілому.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції частини 4 статті 191 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності строком на один рік.

Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його ставлення до вчиненого, визнання своєї винуватості, наявності двох обставин, що пом`якшують його покарання та відсутності обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги, що тяжких наслідків від скоєного не настало, а також думку потерпілого щодо міри призначеного покарання, яку він висловив у своїй заяві, де просив суд суворо не карати обвинуваченого, повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, суд вважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції ОСОБА_5 від суспільства, міру покарання йому слід призначити в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, і призначенням іспитового строку 2 (два) роки із зобов`язанням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_7 завдано шкоди майнового характеру, яка повністю відшкодована під час судового розгляду справи шляхом повернення коштів.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого не обирались.

Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно з вимогами статті 100 КПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, ст. ст. 314, 373-374, 377, 468- 470, 472-475 КПК України, ст. 12, 50, 65, 66, 75, ч. 4 ст. 191 КК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності строком на один рік.

На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пункту 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

товарний чек від 30.04.2024 на водонагрівач «Novater», чек №1831200974 від 30.04.2024, CD-R диск з відеозаписом - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

електричний бойлер марки «Novatec» об`ємом 50 літрів залишити у розпорядженні власника ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Вирок проголошено 06 серпня 2024 року негайно після виходу суду із нарадчої кімнати.

Головуюча суддя ОСОБА_9