Вирок

від 21.01.2025 по справі 700/463/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/172/25 Справа № 700/463/24 Категорія: ч. 4 ст. 191 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судукримінальне провадженняза апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2024 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Межиріч Черкаського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч.4 ст.191 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винуватим в тому, що він, 30.04.2024 близько 11.00 год., перебуваючи згідно з трудовим договором від 01.02.2022, на посаді продавця магазину «Все для дому», будучи індивідуально-матеріальною особою, знаходячись на робочому місці у приміщенні магазину за адресою: вул. Санаторна,10, смт. Лисянка Звенигородського району Черкаської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, здійснив реалізацію електричного бойлеру марки «Nova Tec» моделі «NT-S 50 Standard», за грошові кошти у сумі 3700 грн., який належить потерпілому ОСОБА_9 , та в подальшому привласнив грошові кошти у сумі 1700 грн. у вигляді готівки та іншу частину грошових коштів у сумі 2000 грн., оплата яких проведена через мобільний термінал, того ж дня шляхом повідомлення потерпілому, що оплата, яка проведена через мобільний термінал є поверненням йому боргу знайомим, привласнив грошові кошти у сумі 2000 грн., які взяв із каси магазину, чим завдав потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 3700 грн.

Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи осіб, яка її подала.

В апеляційнійскарзі прокурорпросить скасувативищевказаний вирокв частиніпризначеного покараннята ухвалитиновий вирок,яким засудити ОСОБА_7 за ч.4ст.191КК допозбавлення воліна строк5років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК звільнити обвинуваченого від відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та покласти обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК. У решті вказаний вирок залишити без змін.

Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вказаний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не врахував в повній мірі вимог ст.ст. 50, 65, 75 КК та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та дійшов хибного переконання щодо призначення покарання із звільненням від відбування як від основного, так і додаткового виду покарання, що в даному випадку не допускається.

Приводить доводи,що судпершої інстанціїпризначаючи покарання ОСОБА_7 застосував положення ст. 75 КК як до основного покарання у виді 5 років позбавлення волі, так і до додаткового - позбавлення права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності строком на 1 рік, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, застосував закон, який не підлягає застосуванню.

У судове засідання потерпілий, явка яких у судове засідання не є обов`язковою, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з`явився, що відповідно до ч.4 ст.405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перешкоджає проведенню розгляду. Надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Позиції учасників судового провадження.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;

- обвинувачений, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокуратури.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не дотримано цих вимог закону.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування більш суворого покарання; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Крім того, згідно з положеннями ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченої.

Колегія суддів вважає правильними встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191КК.

Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже перелік покарань від відбування яких особу може бути звільнено на підставі ст. 75 КК є вичерпним і до нього не входить покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Окрім того, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 роз`яснено, що ч. 1 ст. 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

З вироку суду вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції визнавши його винуватим та засудивши до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності строком на 1 рік, та звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК із встановленням іспитового строку 2 роки, застосував, таким чином, вимоги ст.75 КК, як до основного так і до додаткового покарання, чим допустив неправильне застосування ст. 75 КК.

Допущене судомпорушення призвелодо уникненняобвинуваченим ОСОБА_7 додаткового покаранняу видіпозбавлення права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності.

Відсутність вказівки про звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є порушенням закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування частково вироку і ухвалення в цій частині нового вироку, адже це погіршує становище обвинуваченого.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 407, ч. 2 ст. 409, 414, 420 КПК, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині звільнення від відбування додаткового покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями та грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ч.ч.1,3 ст.76 КК покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4