Рішення

від 25.07.2024 по справі 752/11953/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11953/22

Провадження № 2/752/817/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 липня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Ахмеяна Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН» про повернення авансу -

в с т а н о в и в:

05 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 листопада 2017 року між ТОВ «КУА ОЗОН», яке діє в інтересах ЗНВПІФ «Девелопмент-2» та позивачем укладено попередній договір № 2533 про укладення у майбутньому (не пізніше 30.08.2021, а згідно змін до договору - до 23.12.2022) договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 115,3 кв.м. Відповідно до умов договору позивачка повинна була сплатити до 23.12.2022 гарантійний внесок у розмірі 265236 дол. США (за курсом грн. до долара США, встановленого НБУ на дату внесення коштів. До середини 2019 року платежі вносилися вчасно та навіть із випередженням графіку платежів. В подальшому, у позивачки виникли складнощі із можливістю внесення коштів згідно графіку, про що було повідомлено месенджерів із продажу ТОВ «КУА ОЗОН» та співробітників служби безпеки підприємства, які в свою чергу запевнили, що можна сплачувати кошти за наявністю, а у разі необхідності клієнт або представники підприємства зможуть знайти нового покупця квартири, а позивачу будуть повернуті усі кошти, які інвестовані без будь-яких втрат. Всього за період з 22.12.2017 по 09.08.2021 позивачем сплачено на користь ТОВ «КУА ОЗОН» аванс в розмірі 137923 дол. США (3752412 грн.). 13 серпня 2021 року позивачу ТОВ «КУА ОЗОН» направлено лист про намір розірвання договору, а 25.10.2021 - про розірвання попереднього договору від 30.11.2017 та про застосування до неї штрафу в розмірі 30% від загальної суми сплачених нею коштів, який складатиме 1128723 грн.. Вважає, що дії співробітників ТОВ «КУА ОЗОН» щодо застосування до позивача штрафу є неправомірними та такими, що суперечать Закону. Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами не укладено, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому передані гроші є авансом, який підлягає поверненню. Крім того, грошові кошти згідно договору вносилися позивачем на рахунки ТОВ «КУА ОЗОН» за курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату внесення коштів та всього склали 3752412 грн., що є еквівалентом 137923 дол. США. Оскільки попередній договір припинено шляхом його розірвання в односторонньому порядку, вказана сума підлягає поверненню з відповідною індексацією. 26 січня 2022 року ТОВ «КУА ОЗОН» на адресу позивача було направлено лист про реалізацію квартири третій особі, а також про те, що підприємство зобов`язується повернути кошти, сплачені до попереднього договору. Починаючи із 14.02.2022 представники ТОВ «КУА ОЗОН» спонукали позивача отримати лише частину авансу, погодившись на застосування штрафу у розмірі 30 %, у тому числі без прив`язки до курсу гривні у відношенні до долара США, та підписати із підприємством підготовлений ними договір про взаємні розрахунки а в подальшому відповідну заяву щодо відсутності у позивача будь-яких претензій до відповідача. Усі подальші перемовини щодо врегулювання спору, який виник між сторонами щодо повернення коштів були безрезультативними, тому 30.06.2022 позивач звернулася до ТОВ «КУА ОЗОН» із претензією щодо повернення усієї суми сплаченого авансу в розмірі 137923 дол. США в гривні за офіційним курсом до долара США, встановленого НБУ на дату повернення коштів, в задоволенні якої було відмовлено. Причиною відмови було відсутність реквізитів банківських рахунків позивача, що не відповідало дійсності, оскільки реквізити рахунків передавалися відповідачу та вносилися його співробітниками до заяви, яку попередньо пропонували підписати позивачу 28.03.2022. 22 серпня 2022 року, після повторно наданих реквізитів розрахункового рахунку для повернення сплаченого авансу, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 2633689,06 грн., що є лише частиною сплаченого авансу. Таким чином, відповідач відмовився у добровільному порядку повертати позивачу повну суму сплаченого нею авансу, яка станом на день подачі позову складає 5083841,78 грн. (137923 дол США за курсом НБУ 36,86 грн. за 1 долар США), повернув лише 2633689,06 грн., що станом на день повернення склало 72017,75 доларів США (за офіційним курсом НБУ 36,57 грн. за 1 долар США). Тому заборгованість відповідача складає 65905,25 дол. США, що згідно курс НБУ на день подачі позву еквівалентно 2429267,52 грн.

Позивач просить суд стягнути із відповідача на її користь суму недоплаченого авансу у розмірі 65905,25 дол. США, що станом на день подачі позову складає 2429267,52 грн., а також судові витрати.

В позовній заяві позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «КУА ОЗОН» в межах суми стягнення, а саме у розмірі 65905,25 дол. США, що станом на день подачі позову складає 2429267,52 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Чубенко С.В., залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків (а.с. 12-13).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Чубенко С.В., повернуто позивачу, оскільки нею не усунуто недоліків заяви, що стали підставою для залишення її без руху (а.с. 18).

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 37-39.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 46-47).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 10 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Чубенко С.В., про забезпечення позову ОСОБА_1 повернуто (а.с. 48-49).

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

2 лютого 2024 року відповідач направив відзив на позовну заяву (а.с. 57-61), в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 30 листопада 2017 року було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Постол Н.І., за реєстровим номером 2533 зі змінами та доповненнями, відповідно до якого сторони зобов`язувалися до 30.08.2021 року укласти договір купівлі-продажу чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , орієнтовною загальною площею 115,32 кв.м. В якості забезпечення виконання зобов`язання за договором сторони погодили договірний вид забезпечення - гарантійний внесок. Датою внесення останнього платежу з суми гарантійного внеску відповідно до первісної редакції договору мало б бути 24.12.2020, пізніше ця дата була замінена на 23.12.2022 шляхом укладення відповідного договору про внесення змін. При цьому сума гарантійного внеску та платежі по його сплаті були чітко визначені в еквіваленті до долара США, і мала дорівнювати вартості квартири, на дату укладення договору, гривневому еквіваленту 265236 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України, станом на 30.11.2007 становило 7165066,74 грн., з урахуванням можливої зміни фактичної площі квартири. Вказана сума підлягала до сплати не одним платежем, а кількома протягом тривалого часу. Протягом 2020 року позивач почала порушувати строки оплати частин гарантійного внеску. В зв`язку з чим з 2021 року відповідач двічі звертався до позивача із письмовими повідомленнями про наявність заборгованості та пропозиціями про їх врегулювання. Станом на 13.08.2021 заборгованість позивача перед відповідачем зі сплати частини суми гарантійного внеску за договором склала гривневий еквівалент 73890,70 доларів США за курсом НБУ на дату внесення коштів. Жодних відповідей на вказані листи відповідач від позивача не отримав. У зв`язку з небажанням позивача переуступити свої права та обов`язки за договором третій стороні, не дивлячись на відсутність коштів на сплату гарантійного внеску, та уникання укладення договору про розірвання договору, керівництво відповідача прийняло рішення про припинення (розірвання) договору в односторонньому порядку, про що позивач була повідомлена листом від 25.10.2021. Станом на дату направлення вказаного листа позивачу загальний термін прострочення сплати частини гарантійного внеску складав 574 дні. Пунктом 4.5 договору встановлено, що вразі порушення позивачем строку сплати гарантійного внеску чи будь-якої його частини більш як на 10 банківських днів, відповідач мав право в односторонньому порядку відмовитися від укладення договору купівлі-продажу квартири шляхом одностороннього розірвання договору без укладення договору про припинення дії (розірвання) попереднього договору. Відповідач повідомив позивача про розірвання договору без укладення договору про припинення дій (розірвання) попереднього договору, тому договір між позивачем та відповідачем вважається припиненим з 28.11.2021. Так як позивачем була сплачена частина гарантійного внеску, то вона підлягає поверненню за вирахуванням штрафу у розмірі 30% від суми, що підлягає поверненню, протягом 10 банківських днів після здійснення відповідачем наступної повної реалізації квартири, а повернення грошових коштів здійснюється на платіжний рахунок позивача, який додатково належним чином повідомляється відповідачу в письмовій формі. Знайшовши іншого покупця на квартиру, відповідач 21.01.2022 уклав відносно неї договір купівлі-продажу з третьою особою, отримав повну суму вартості квартири та повідомив позивача про готовність повернути частину гарантійного внеску відповідно до п. 4.5, та п. 4.6 договору. До 24.02.2022 позивач не повідомила даних свого платіжного (поточного) рахунку для повернення коштів належним чином у письмовій формі, а з 24 лютого 2022, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, у відповідача не було можливості здійснювати повернення грошових коштів, окрім як за індивідуальним рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. В подальшому позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернути аванс за договором, хоча позивач сплатила не аванс, а частину гарантійного внеску. 22.08.2022 відповідач виконав свої зобов`язання з повернення сплаченої раніше позивачем частини суми гарантійного внеску в сумі 2633689,06 грн, що підлягала поверненню, за вирахуванням штрафу в розмірі 30% в сумі 1128723,89 грн., тобто свої обов`язки перед позивачем за договором виконав в повному обсязі, тому не визнає вимоги позивача, що випливають із заявленого нею порушення її прав та законних інтересів, оскільки вони є безпідставними. Відповідач вважає, що позивач сама відмовилася від виконання договору, шляхом порушення п/п 1.3.2 договору, ухилялася від врегулювання питання заборгованості за договором та ігнорувала письмові звернення відповідача щодо порушення нею умов договору, в результаті чого саме внаслідок її поведінки договір був припинений в односторонньому порядку, тому був стягнутий штраф у розмірі 30% від сплаченої частини гарантійного внеску. Крім того, зазначили, що позивач та відповідач при укладенні договору чітко погодили те, що поверненню підлягає сума, сплачена позивачем у гривні без прив`язки до еквівалента в іноземній валюті. Щодо судових витрат, то вважають, що розмір гонорару , визначений позивачем та її адвокатом є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність, порівняно із ринковими цінами, та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 80).

У судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 листопада 2017 року між ТОВ «КУА ОЗОН», яке діє в інтересах ЗНВПІФ «Девелопмент-2» та ОСОБА_1 укладено попередній договір, зареєстрований в реєстрі за № 2533, відповідно до п. 1.1 якого сторони зобов`язувалися не пізніше 30 серпня 2021 року укласти (підписати та нотаріально посвідчити) договір купівлі-продажу квартири на умовах і в порядку, визначених цим попереднім договором. Сторони погодили, що договір купівлі-продажу укладається в межах зазначеного строку протягом 90 банківських днів з дати повідомлення стороною 1 сторони 2 про прийняття квартири в експлуатацію та реєстрації стороною 1 права власності на квартиру. Договір купівлі-продажу підлягає укладенню у формі та за змістом, що додається до цього попереднього договору у вигляді додатку № 1, з урахуванням положень цього попереднього договору та обставин його виконання сторонами, окрім сум та дат, що мають бути внесені сторонами у відповідності до умов цього попереднього договору. Цей попередній договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 1.2 попереднього договору предметом договору купівлі-продажу буде квартира АДРЕСА_1 , орієнтовною загальною площею 115,32 кв.м, кількість кімнат - чотири, що буде збудована в 3-й черзі житлово-офісного комплексу з об`єктами інфраструктури для обслуговування населення по АДРЕСА_3 .

Пунктом 1.3 договору встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим попереднім договором сторони дійшли згоди та домовились встановити наступний вид забезпечення: сторона 2 сплачує стороні 1 гарантійний внесок у порядку та у розмірі, визначеному у цьому пункті.

Метою сплати гарантійного внеску є забезпечення стороною 2 свого обов`язку придбати квартиру шляхом укладення договору купівлі квартири та здійснення оплати по ньому. Сторони дійшли згоди, що загальний розмір гарантійного внеску, який сторона 2 зобов`язується сплатити до 24 грудня 2020 року (включно) має дорівнювати загальній вартості квартири за договором купівлі-продажу квартири, що зазначена у статті 2 цього попереднього договору (п. 1.3.1 договору).

Пунктом 1.3.2 встановлено, що гарантійний внесок підлягає сплаті у гривнях на поточний рахунок сторони 1, зазначений в реквізитах цього договору (розділ 7), із розрахунку вартості квартири, що зазначена у статті 2 цього попереднього договору. Гарантійний внесок на дату укладання цього попереднього договору складає суму 7165066,74 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленого НБУ, на день підписання цього попереднього договору є еквівалентом 265236 доларів США 00 центів та сплачується у терміни та у сумах, встановлених даним пунктом цього договору.

В пункті 2.1.1. попереднього договору сторони погодили, що вартість квартири становитиме еквівалент 265236 доларів США з можливістю її коригування відповідно до п.п. 2.1.3 цього договору, та включатиме всі можливі податки, які сторона 1 має сплатити у зв`язку з продажем квартири, з урахуванням можливого коригування такої суми відповідно до п. 1.3.2 попереднього договору.

18 грудня 2017 року між ТОВ «КУА ОЗОН», яке діє в інтересах ЗНВПІФ «Девелопмент-2» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до попереднього договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 листопада 2017 року, за реєстровим номером 2533, відповідно до п. 1 якого сторони дійшли згоди викласти підпункт 1.3.1 попереднього договору в наступній редакції: «1.3.1 метою сплати гарантійного внеску є забезпечення стороною 2 свого обов`язку придбати квартиру шляхом укладення договору купівлі квартири та здійснення оплати по ньому. Сторони дійшли згоди, що загальний розмір гарантійного внеску, який сторона 2 зобов`язується сплатити до 23 грудня 2022 року (включно) має дорівнювати загальній вартості квартири за договором купівлі-продажу квартири, що зазначена у статті 2 цього попереднього договору» .

Відповідно до п. 2 договору про внесення змін до попереднього договору сторони дійшли згоди викласти підпункт 1.3.2 попереднього договору в наступній редакції: «1.3.2 гарантійний внесок підлягає сплаті у гривнях на поточний рахунок сторони 1, зазначений в реквізитах цього договору (розділ 7), із розрахунку вартості квартири, що зазначена у статті 2 цього попереднього договору. Гарантійний внесок на дату укладання цього попереднього договору складає суму 7165066,74 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленого НБУ, на день підписання цього попереднього договору є еквівалентом 265236 доларів США 00 центів та сплачується у терміни та у сумах, встановлених даним пунктом цього договору».

Пунктом 4 вказаного договору встановлено, що цей договір про внесення змін є невід`ємною частиною попереднього договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 листопада 2017 року за реєстровим № 2532.

На виконання умов вказаних договорів позивачем було сплачено 3752412 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 96-109).

Як зазначила у позові позивач та підтверджено матеріалами справи останній платіж позивачем було здійснено 9 серпня 2021 року, проте у розмірі меншому, ніж встановлено попереднім договором.

Відповідно до п. 4.1. попереднього договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього попереднього договору в розмірі та в порядку, визначеному в цьому попередньому договору, а у випадках, коли такий порядок і розмір не визначені в цьому попередньому договорі - в розмірах і в порядку, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.5 попереднього договору у випадку порушення стороною 2 строків сплати гарантійного внеску чи будь-якої його частини, сторона 1 має право стягнути із сторони 2 пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення протягом всього строку, коли таке прострочення мало місце, при цьому сума пені, що нараховується на суму простроченого грошового зобов`язання, сплачується стороною 2 понад суму гарантійного внеску. Сплачена стороною 2 сума пені не зараховується до суми гарантійного внеску та не звільняє сторону 2 від сплати суми гарантійного внеску в сумах та до дат, встановлених в п. 1.3.2 попереднього договору. Якщо сторона 2 порушує строк сплати гарантійного внеску чи будь-якої його частин більш як на 10 банківських днів, сторона 1 має право в односторонньому порядку відмовитися від укладення договору купівлі-продажу квартири шляхом одностороннього розірвання цього попереднього договору без укладення договору про припинення дії (розірвання) цього попереднього договору. В цьому випадку сторона 1 направляє на адресу сторони 2 вказану в розділі 7 цього попереднього договору, у встановленому чинним законодавством України порядку відповідне письмове повідомлення за 30 календарних днів до дати ймовірного розірвання попереднього договору без укладання договору про припинення дії (розірвання) попереднього договору. У такому випадку цей попередній договір вважається розірваним на 31 день з дати направлення стороною1 стороні 2 письмового повідомлення про одностороннє розірвання цього попереднього договору. Якщо стороною 2 була сплачена частина гарантійного внеску, то вона підлягає поверненню стороні 2 за вирахуванням штрафу у розмірі 30% від суми, що підлягає поверненню протягом 10 банківських днів після здійснення стороною 1 наступної повної реалізації квартири. Повернення грошових коштів здійснюється на платіжний рахунок сторони 2, який додатково належним чином повідомляється стороні 1 в письмовій формі.

В разі, якщо сторона 2 систематично (більше трьох разів за один рік) порушує терміни сплати суми гарантійного внеску, або його частини, не відповідає (ігнорує) на звернення представників сторони 1 щодо переговорів про врегулювання питання порушення стороною 2 умов цього попереднього договору та ухиляється від підписання договору про внесення змін та/або припинення (розірвання) дії цього попереднього договору, сторона 1 має право припинити дію (розірвати)цього попереднього договору в односторонньому порядку відповідно до положень п. 4.5 цього попереднього договору (п. 4.6 попереднього договору).

13 серпня 2021 року відповідач направив позивачу повідомлення, в якому зазначив, що станом на дату направлення цього листа термін сплати частини гарантійного внеску за попереднім договором прострочений більше ніж на 30 днів, та становить 658 днів, а боржник не знайшов можливості зв`язатися із кредитором для врегулювання порушення строку сплати відповідної заборгованості. Вказаним листом позивача було попереджено, що якщо протягом 10 банківських днів з дати отримання даного листа остання не сплатить суму заборгованості за попереднім договором на платіжний рахунок кредитора в сумі, що на дану направлення еквівалентна 73890 доларів США 46 центів за курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату внесення коштів, та негайно не з`явиться за адресою відділу продажу кредитора для врегулювання ситуації, то кредитор скористається своїм правом на односторонню відмову від зобов`язань за попереднім договором та змушений буде продати квартиру третій особі. Дане повідомлення є офіційним попередженням про намір розірвати (припинити) дію попереднього договору відносно квартири в порядку, встановленому п. 4.5 попереднього договору.

25 жовтня 2021 року ТОВ «КУА ОЗОН» повідомив позивача про припинення дії попереднього договору шляхом його розірвання та про повернення їй грошових коштів, сплачених за попереднім договором за вирахуванням штрафу в розмірі 30% від суми, що підлягає поверненню протягом 10 банківських днів після здійснення кредитором наступної повної реалізації квартири. Даним листом також було повідомлено, що розмір штрафу, який буде утриманий в результаті одностороннього розірвання попереднього договору становить 1128723,89 грн..

21 січня 2022 року між ТОВ «КУА ОЗОН» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , про що було повідомлено позивача. Позивачу також було повідомлено про необхідність звернутися до співробітників відділу продажів та надати дані платіжного рахунку для повернення коштів.

Після повідомлення позивачем банківських реквізитів, відповідачем 22 серпня 2022 року було повернуто останній 2633689,06 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 568 від 22 серпня 2022 року.

Позивач, не погоджуючись із сумою повернутих коштів, звернулася до суду з вказаним позовом. Вважає, що сплачена нею сума є авансом, а тому підлягає поверненню в повному обсязі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України).

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню в разі невиконання зобов`язання.

Гарантійний внесок і завдаток є тотожними за своєю правовою суттю.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Попереднім договором сторони погодили, що сплачений позивачем гарантійний внесок є видом забезпечення останньої свого обов`язку придбати квартиру шляхом укладення договору купівлі квартири та здійснення оплати по ньому і має дорівнювати загальній вартості квартири за договором купівлі-продажу квартири.

Отже, сплачена позивачем грошова сума не є авансом, оскільки сплачена у рахунок належних з неї за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Крім того, п. 4.5 попереднього договору сторони погодили що у випадку порушення позивачем строків сплати гарантійного внеску чи будь-якої його частини більш як на 10 банківських днів, відповідач має право в односторонньому порядку відмовитися від укладення договору купівлі-продажу квартири шляхом одностороннього розірвання цього попереднього договору без укладення договору про припинення його дії (розірвання), при цьому, сплачена частина гарантійного внеску, підлягає поверненню за вирахуванням штрафу у розмірі 30% від суми, що підлягає поверненню.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 570, 626, 635, 651 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КУА ОЗОН» про повернення авансу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк