Постанова

від 31.07.2024 по справі 373/668/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 373/668/22

провадження № 61-497св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна Світлана Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Вілько Наталія Георгіївна, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року у складі судді Залеської А. О.та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна С. М., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка 08 листопада 2017 року склала заповіт на користь ОСОБА_1 (після шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 »), яким заповіла їй земельну ділянку площею 3,5662 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Вказувала, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_3 та подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом після її смерті.

Позивачка зазначила, що вона не прийняла спадщину у визначений законом строк, оскільки не є родичкою заповідача, проживала в іншому населеному пункті, про існування заповіту дізналася вже після закінчення строку для прийняття спадщини. При зверненні в подальшому до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини останній відмовив їй у прийнятті такої заяви у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для її подання, що змусило її звернутись за відновленням свого права до суду.

З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці з моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Зокрема, суд першої інстанції виходив з того, що неподання ОСОБА_1 у встановлений законом строк нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 відбулось з об`єктивних причин - незнання про заповіт на її користь, а отже незнання у неї права на спадкування, що стало перешкодою в реалізації позивачкою цього права у строки, передбачені законом.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

03 січня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Вілько Н. Г. через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Єрківці Переяслав-Хмельницького району Київської області у віці 66 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району.

08 листопада 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району (реєстр № 52), яким земельну ділянку площею 3,5662 га (кадастровий номер 3223383200:03:003:0046) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району заповіла позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у зв`язку з реєстрацією шлюбу 10 листопада 2019 року змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 10 листопада 2019 року.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергіною С. М. 23.05.2019 заведено спадкову справу за № 3/2019.

Спадкова справа № 3/2019 була заведена на підставі заяви ОСОБА_2 від 23 травня 2019 року про прийняття нею спадщини за законом після смерті тітки ОСОБА_3 , яка була рідною сестрою її батька ОСОБА_7 , 1955 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кочергіної С. М. № 10/02-14 від 21 січня 2020 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини за заповітом через пропуск шестимісячного строку для її подання. Рекомендовано звернутися до спадкоємців, які прийняли спадщину, щодо отримання від них письмової згоди на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини або звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 70316510 від 13 жовтня 2022 року підтверджується що будь-які свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавалися.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 не була родичкою заповідачки ОСОБА_3 , не є її спадкоємицем за законом, не спілкувалась з нею багато років, на момент відкриття спадщини і в подальшому проживала в іншому місці, а тому не була проінформована про наявність складеного на її користь заповіту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача (стаття 1233 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав зазначала, що строк для подання заяви про прийняття ним спадщини пропущений з поважної причини, оскільки вона не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її ім`я, а тому не звернулася до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк. Також повідомила, що вона не є спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про визначення ОСОБА_1 .додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивачка, не маючи права на спадщину за законом після смерті спадкодавця, не проживаючи з нею на момент смерті за однією адресою, не знала про існування заповіту ОСОБА_3 .

Обґрунтованими також є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки підстави позову у цій справі та у справі № 373/118/20не є тотожними.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року зупинено дію заочного рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

Ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Вілько Н. Г., підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України, Верховних Суд поновлює дію рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Вілько Наталія Георгіївна, залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2023 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов