Окрема думка

від 01.08.2024 по справі 389/3041/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Краснощокова Є. В.

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 389/3041/21

провадження № 61-12999св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 липня 2023 рокув частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія», Приватне підприємство «Ареал», Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 серпня 2013 року №317-р, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку скасував. У задоволенні позову в зазначеній частині відмовив.

Верховний Суд вказав, що у справі, що переглядається:

у жовтні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним та скасування розпорядження Знам`янської райдержадміністрації від 27 серпня 2013 року №317-р, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову вказали, що за номером розпаювання їх земельних ділянок із земель колективної власності колишнього КСП ім. Леніна (по 1/2 земельної ділянки № НОМЕР_1 ), які їм належать на праві приватної власності, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 листопада 2013 року на підставі розпорядження голови Знам`янської райдержадміністрації від 27 серпня 2013 року № 317-р зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з номером розпаювання НОМЕР_1 площею 3,5032 га, кадастровий номер 3522286300:02:000:1568. Вважали, що рішенням Знам`янської райдержадміністрації та відповідним розпорядженням голови райдержадміністрації в частині передачі у власність земельної ділянки (паю) з номером розпаювання НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 , позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позбавлено права приватної власності на належні їм земельні ділянки (паї);

при задоволенні позову в цій частині суд апеляційної інстанції вказав, що виданням Знам`янською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 3,5 га (ділянка № НОМЕР_1 ) було порушено право позивачів на вказану спірну земельну ділянку, оскільки на момент прийняття оспорюваного розпорядження спірна земельна ділянка вже була виділена в натурі та перебувала у приватній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії КР № 042239 та КР № 002316 та кожній із земельних ділянок присвоєно свій кадастровий номер (3522286300:02:000:2010 та 3522286300:02:000:2011);

натомість, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що:

позовні вимоги, заявлені у цій справі (визнання незаконним та скасування розпорядження Знам`янської райдержадміністрації від 27 серпня 2013 року №317-р, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку) є неналежними, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача;

вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника;

з урахуванням того, що позивачі втратили право володіння земельними ділянками, які розпорядження Знам`янської райдержадміністрації від 27 серпня 2013 року №317-р були передані у власність ОСОБА_1 , та вважають, що їх права порушені тим, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту порушеного права позивачів є віндикаційний позов;

аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не заявляли позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння (т. 1, а. с. 1-3).

За таких обставин підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Знам`янської райдержадміністрації від 27 серпня 2013 року №317-р, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відсутні.

З таким висновком не можу погодитись з таких мотивів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (стаття 152 ЗК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди. У справі № 633/408/18 мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Харківській області «Про передачу земельної ділянки у власність» від 04 травня 2016 року № 3620-СГ та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28946817 від 01 червня 2016 року».

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами, визначений статтями 116, 118, 122 ЗК України, передбачає вчинення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідних дій та прийняття рішень, а саме: формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера, надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність тощо.

Такі дії та рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування можуть порушувати права інших власників земельних ділянок, а тому визнання незаконними цих рішень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

У статті 79-1 ЗК України передбачений порядок формування земельної ділянки як об`єкт цивільних прав, за змістом частин першої - п`ятої якої формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із статтею 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

У справі, що переглядається:

суд апеляційної інстанції встановив, що: на момент видання Знам`янською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження спірна земельна ділянка вже була виділена в натурі та перебувала у приватній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та була їм передана розпорядженням голови Знам`янської райдержадміністрації від 11 червня 2007 року за № 264-р «Про передачу у власність земельних ділянок (паїв) громадянам - власникам сертифікатів», відповідно до сертифіката серії НОМЕР_2 (кожній передано 1/2 земельної ділянки НОМЕР_1); 27 вересня 2007 року позивачі отримали державні акти на право власності на земельну ділянку серії КР № 042239 та КР № 002316 на 1/2 земельної ділянки 3522286300:02:000:1568 та кожній із земельних ділянок присвоєно свій кадастровий номер (3522286300:02:000:2010 та 3522286300:02:000:2011);

за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки порушення права власності позивачів відбулось у результаті видання Знам`янською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження від 27 серпня 2013 року №317-р «Про передачу у власність земельних часток (паїв) громадянам - власникам сертифікатів» в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 3,5 га (ділянка НОМЕР_1), то позовні вимоги про визнання незаконним та скасування цього розпорядження підлягають задоволенню; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зі скасуванням державної реєстрації права власності на земельну ділянку (пай) у державному реєстрі прав за № 3501552 ОСОБА_1 , площею 3,5032 га, кадастровий номер 3522286300:02:000:1568, є належним способом захисту порушених прав позивачів, що відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором незаконного рішення. Вказане відповідатиме способу захисту, передбаченому статтею 16 ЦК України, та не порушуватиме принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачений статтею 13 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо належних способів захисту прав власників земельних ділянок, отриманих раніше відповідача, внаслідок накладення меж земельних ділянок при їх формуванні з вини органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц (провадження

№ 14-660цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 28 вересня 2022 року у справі № 450/2973/20 (провадження № 61-20451св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 731/264/23 (провадження № 61-18504св23)).

У такій категорії справ не є визначальним характер накладення (повне або часткове), оскільки мова йде про порушення права саме внаслідок накладення земельних ділянок, тобто різних об`єктів цивільних прав, а не втрати (припинення) володіння або заволодіння земельною ділянкою дійсного власника. Предметом такого спору є не одна й та ж земельна ділянка, яка могла б витребовуватися у порядку статей 387 і 388 ЦК України, а різні земельні ділянки, що накладаються, внаслідок чого порушені права позивача, який набув право власності на земельну ділянку раніше.

У цій справі позивачі не вказували про втрату володіння або заволодіння їх земельними ділянкам, сформованими як об`єкти цивільних прав у 2007 році (кадастрові номери 3522286300:02:000:2010 та 3522286300:02:000:2011), відповідачем, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3522286300:02:000:1568, сформованою у 2013 році. Навпаки, зазначали про перебування їх земельних ділянок в оренді.

Слід також враховувати, що в таких спорах накладення земельних ділянок, як правило, відбувається при їх формуванні із земель державної або комунальної власності в порядку приватизації, яке може реалізовано громадянами один раз по кожному виду цільового призначення в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність (статті 116, 121 ЗК України). Тому при задоволенні позову про визнання незаконним (недійсним) рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права, відповідне право відповідача відновлюється та надає йому можливість повторно отримати вільну земельну ділянку у власність. Такого юридичного наслідку, вочевидь, не буде при витребуванні земельної ділянки, яка і була отримана відповідачем у власність із земель державної або комунальної власності в порядку приватизації.

Тож у таких справах вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Апеляційний суд врахував, що при накладанні земельних ділянок власник однієї з них може, зокрема, оспорювати відповідне рішення органу місцевого самоврядування й державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку іншого власника. Тому за обставин цієї справи апеляційний суд зробив правильний висновок, що оскільки порушення права власності позивачів відбулось у результаті видання Знам`янською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 3,5 га (кадастровий номер 3522286300:02:000:1568), то позовні вимоги про визнання незаконним та скасування цього розпорядження, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно у державному реєстрі прав є належними способами захисту порушених прав позивачів, що відновлює становище, яке існувало до порушення.

Тому Верховному Суду в цій справі належало касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 липня 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.

Суддя Є. В. Краснощоков