Постанова

від 01.08.2024 по справі 308/4632/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 308/4632/22

провадження № 51-5921 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

осіб, кримінальне провадження

стосовно яких закрито (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42021070000000396 від 30 листопада 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 )

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року клопотання захисника обвинувачених задоволено, а кримінальне провадження № 42021070000000396 від 30 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі прокурор просить ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували тих обставин, що:

- 24 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України, а указом Президента України введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався;

- Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства;

- на офіційному сайті «Укрпошти» міститься повідомлення щодо нездійснення роботи відділень 24 лютого 2022 року;

- 14 квітня 2022 року прийнято Закон України 2201-ІХ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», що на думку прокурора, свідчить про відсутність у КПК чітко врегульованого порядку дій під час дії воєнного стану на момент відкриття матеріалів кримінального провадження.

Разом з цим, прокурор зауважує, що:

- попри відсутність у матеріалах провадження копій повісток, сторона захисту приймала участь у проведенні процесуальних (слідчих) дій, зокрема обрання запобіжного заходу та відсторонення від посади;

- незважаючи на вищенаведене, сторона захисту все ж таки ознайомилась з матеріалами провадження та обвинувальний акт було скеровано до суду;

- у судовому засіданні стороною обвинувачення надано докази повідомлення захисників про відкриття матеріалів кримінального провадження, при цьому вказана обставина не заперечувалася адвокатом ОСОБА_8 ;

- дійшовши висновків щодо неналежного здійснення повідомлення підозрюваних, як одних із суб`єктів сторони кримінального провадження, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки доводам прокурора про те, що адвокати були обізнані про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, як інші суб`єкти сторони кримінального провадження, про яких йдеться у ч. 5 ст. 219 КПК.

Водночас, прокурор вважає, що:

- здійснене слідчим повідомлення про завершення досудового розслідування відповідає положенням ст. 135 КПК, при цьому законодавчо закріпленого поняття про те, що слід розуміти під «викликом по телефону» не встановлено;

- висновки судів попередніх інстанцій в частині, що скеровані на додатки Viber та WhatsApp повідомлення не дають фактичної можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів, зокрема адреси особи, яка повідомляється, час, день, місяць, рік прибуття особи, є проявом надмірного формалізму, при цьому на обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц;

- враховуючи загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК, які застосовуються у випадку, якщо норми КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних ухвал допущено істотні порушення вимог статей 8, 9, 370, ч. 1 ст. 412 КПК, що перешкодило прийняти законне, вмотивоване і обґрунтоване рішення.

На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подав заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність зазначених у скарзі прокурора доводів, просить ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;

- особи, кримінальне провадження стосовно яких закрито ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК встановлено, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Як убачається з ухвали суду першої інстанції:

- 14 грудня 2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК;

- постановою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 07 лютого 2022 продовжено до 3-х місяців, тобто до 13 березня 2022 року.

Разом з тим місцевим судом також було встановлено, що:

- 24 лютого 2022 року прокурором підписано доручення в порядку ст. 290 КПК про завершення досудового розслідування та яким доручено слідчому П`ятого слідчого відділу з дислокацією в м. Ужгороді ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_11 повідомити обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_8 про завершення досудового розслідування;

- на виконання вищевказаного доручення слідчим ОСОБА_13 підписано повідомлення про завершення досудового розслідування від 25 лютого 2022 року за №42021070000000396 вих. 22;

- у копії зазначеного повідомлення вказано, що таке адресоване ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 без зазначення адрес чи інших даних з приміткою «повідомлення надіслано на телефоні засоби зв`язку наданими підозрюваними у зв`язку» та зазначено, що «досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021070000000396 від 30 листопада 2021 року за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, завершено. Відповідно до вимог статей 283, 290 КПК Ви маєте право на доступ до матеріалів досудового розслідування, для чого Вам необхідно прибути до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові, що за адресою: АДРЕСА_3 для ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, та надання доказів якими володіє сторона захисту в порядку ст. 290 КПК. З приводу часу та дати ознайомлення прошу угодити зі слідчим по наступному телефону НОМЕР_1 »;

- з огляду на пояснення учасників кримінального провадження та додані скріншоти мобільних додатків, фотокопія зазначеного повідомлення була направлено за допомогою мобільного додатку Viber та WhatsApp на мобільні телефоні: НОМЕР_2 (Адвокат НОМЕР_3 ); НОМЕР_4 (Сотник Адвокат Закарпаття); НОМЕР_5 (Коцур); НОМЕР_6 (Син Спачинського Підозрюваного).

За результатами судового розгляду ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року кримінальне провадження № 42021070000000396 від 30 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування.

Обґрунтовуючи рішення про закриття кримінального провадження № 42021070000000396 від 30 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд першої інстанції зазначив, що:

- жодне з передбачених чинним КПК положень щодо порядку та способу повідомлення або виклику особи під час досудового розслідування не передбачає такий спосіб повідомлення (оповіщення), як «повідомлення на телефонний додаток»;

- досліджене повідомлення про завершення досудового розслідування не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема адреси особи, яка повідомляється, час, день, місяць, рік прибуття викликаної особи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що таке повідомлення не дає фактичної можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, суд першої інстанції, зауваживши, що положеннями КПК:

- не передбачено направлення повідомлення про завершення досудового розслідування близькому родичу підозрюваного;

- в разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, передбачено вручення під розписку, особі яка з нею проживає,

вказав, що в даному випадку повідомлення не направлялося за місцем проживання підозрюваного, та під розписку особі, яка проживає з підозрюваним не вручалася, при цьому слідчим не було отримано підтвердження отримання такого повідомлення, зокрема й у запропонованій ним формі шляхом погодження дати та часу ознайомлення за вказаним номером телефону.

При цьому, обґрунтовуючи своє рішення місцевий суд зазначив про ненадання прокурором жодного доказу на підтвердження того, що:

- підозрювані або їх захисники ухилялися від належного та своєчасного виконання своїх процесуальних обов`язків;

- ним або слідчим вживалися будь-які передбачені процесуальним законом заходи задля уникнення закінчення строків досудового розслідування до скерування обвинувального акту до суду;

- строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжувався у визначений законом спосіб або прокурором чи слідчим вживалися заходи забезпечення кримінального провадження чи зініціювалися питання з цього приводу, задля недопущення закінчення строків досудового розслідування.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу щодо повідомлення, у передбачений КПК спосіб, підозрюваних про необхідність з`явитися для оповіщення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування або скерування відповідного повідомлення підозрюваним чи його захисникам у передбачений КПК спосіб.

На спростування доводів прокурора про те, що факт належного повідомлення підозрюваних та захисників підтверджується сканкопією повідомлення на телефонний додаток, суд першої інстанції зауважив, що чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо можливості альтернативного (не передбаченого КПК) оповіщення органом досудового розслідування чи прокурором сторін кримінального провадження, натомість чинний КПК містить імперативні положення, якими повинен керуватися слідчий чи прокурор повідомляючи чи викликаючи для проведення відповідних процесуальних дій сторону кримінального провадження, та з огляду на зазначене, дійшов висновку, що ні слідчий, ні прокурор не дотримались положень КПК щодо належного повідомлення сторін кримінального провадження.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що:

- відсутні підстави неврахування строку з 26 лютого 2022 року по 14 квітня 2022 року в строки досудового слідства, оскільки прокурором не доведено факт належного повідомлення підозрюваних про завершення досудового розслідування;

- неналежна процесуальна поведінка підозрюваних та їх захисників, яка, на думку прокурора, була направлена на затягування кримінального провадження, не може бути підставою та виправданням недотримання строків досудового розслідування, при цьому зауважив, що з метою дотримання строку досудового розслідування прокурор міг вирішити це питання шляхом продовження таких строків у визначеному законом порядку або вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проте таким правом не скористався.

Водночас, суд першої інстанції визнав доводи прокурора щодо неналежної процесуальної поведінки підозрюваних та їх захисників такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання, оскільки прокурор не навів жодного факту:

- який підтверджений належними та допустимими доказами стосовно неналежного виконання процесуальних обов`язків підозрюваними або їх захисниками;

- ухилення підозрюваних чи їх захисників від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Як зазначено в ухвалі місцевого суду, підозрювані та їх захисники не зволікали з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, адже повністю ознайомились з даними матеріалами протягом чотирьох годин, що, на думку суду першої інстанції, додатково вказує на те, що обвинувачені (підозрювані) під час досудового розслідування належним чином виконували покладені на них процесуальні обов`язки та не ухилялись від їх виконання.

З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку, що наведені факти, обставини, доводи та мотиви, свідчать про те, що на момент складання, підписання, затвердження та скерування (передання) обвинувального акту до суду після повідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

В суді першої інстанції ОСОБА_6 також пояснив, що повідомлення про завершення досудового розслідування не отримував, оскільки не користувався зазначеним слідчим номером мобільного телефону та відповідним мобільним додатком. Звернув увагу, що його мобільний телефон був вилучений на досудовому розслідуванні. В телефонному режимі йому слідчий не повідомляв про завершення досудового розслідування.

З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК погодився і суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення.

Так, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що прокурор та слідчий узгоджували з підозрюваними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також адвокатами ОСОБА_8 та ОСОБА_14 таку форму та спосіб повідомлення останніх про завершення досудового розслідування, у тому числі прокурор не надав доказів на підтвердження того, що підозрюваний ОСОБА_7 просив повідомити його про завершення досудового розслідування на належний його сину номер мобільного телефону, чи клопотав про здійснення його викликів до слідчого або прокурора за цим номером мобільного телефону.

Такими, що не знайшли свого підтвердження, суд апеляційної інстанції визнав і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що:

- слідчий здійснив повідомлення сторони захисту належним та допустимим способом;

- необхідно вважати хибними доводи, викладені у клопотанні адвокатом ОСОБА_8 про те, що кримінальним процесуальним кодексом не передбачено можливості повідомлення інших дорослих членів сім`ї.

Крім цього, колегія суддів суду апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, взяла до уваги те, що прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що син ОСОБА_7 проживає разом із батьком - підозрюваним ОСОБА_7 , а також про те, що син ОСОБА_7 повідомляв батька про надходження на належний йому номер мобільного телефона вищевказаного СМС повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим дійшла висновку, що у тому числі підозрюваний ОСОБА_7 належним чином не повідомлений про завершення досудового розслідування та про необхідність з`явитися до слідчого для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

З цих підстав, як такі, що жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції у цій частині, суд апеляційної інстанції відхилив і доводи апеляційної скарги про те, що сина обвинуваченого ОСОБА_7 було повідомлено про затримання його батька у порядку ст. 208 КПК, крім того, саме син вніс заставу.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що:

- в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 24 лютого 2022 року, слідчий діяв максимально ефективно з метою дотримання змісту та форми кримінального провадження задля забезпечення безпеки учасників кримінального провадження під час дії воєнного стану;

- захисник обвинувачених, адвокат ОСОБА_8 , також був повідомлений слідчим про завершення доcудового розслідування та надання матеріалів для ознайомлення через WhatsApp, що ним не оспорювалось у суді.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги щодо помилковості твердження суду першої інстанції про те, що прокурором не надано доказів, які свідчать, що ним вживалися заходи для ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив клопотання захисника ОСОБА_8 та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з тим, що після повідомлення особам про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і Верховний Суд.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що з огляду на дані, які на момент судових розглядів містилися в матеріалах кримінального провадження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що після повідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про підозру закінчився строк досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК, що згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК є підставою для закриття кримінального провадження.

На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та вмотивованими, та під час їх ухвалення було дотримано вимог кримінального процесуального законодавства.

В ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи апеляційну скаргу прокурора, своє рішення належним чином мотивував, в цілому дав належну оцінку викладеним в ній доводам і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення її без задоволення.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції в цілому відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Водночас, колегія суддів вважає недоречними посилання у касаційній скарзі прокурора на постанову Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц, а відтак безпідставними доводи касаційної скарги щодо прояву надмірного формалізму в частині висновків судів попередніх інстанції про те, що скеровані на додатки Viber та WhatsApp повідомлення не дають фактичної можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів, з огляду на те, що вказане рішення було ухвалено з урахуванням конкретних обставин, які суттєво відрізняються від обставин у даному провадженні.

Зокрема, зазначене судове рішення ухвалено колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та в якому, посилаючись на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом, а надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції, колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що місцевий суд діяв відповідно до вимог ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Натомість, в даному випадку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зауважив, що чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо можливості альтернативного (не передбаченого КПК) оповіщення органом досудового розслідування чи прокурором сторін кримінального провадження, натомість містить імперативні положення, якими повинен керуватися слідчий чи прокурор повідомляючи чи викликаючи для проведення відповідних процесуальних дій сторону кримінального провадження, та з огляду на зазначене, дійшов висновку, що ні слідчий, ні прокурор не дотримались положень КПК щодо належного повідомлення сторін кримінального провадження.

При цьому, відповідно до частин 1-2 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

За таких обставин, оскільки таких істотних порушень, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення, в ході касаційного розгляду встановлено не було, то касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3