Рішення

від 23.07.2024 по справі 761/44814/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44814/23

Провадження № 2/761/4545/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Лишняк А.О.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача: представник ОСОБА_2 ,

від третьої особи 2: представник ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Національна поліція України, Офіс Генерального прокурора, про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Позивач просить суд:

1. Застосувати наслідки недійсності правочину до результатів аукціону з продажу автомобіля AUDI А6, 2018 р.в., vin НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіки Чехія), який проведений Товарною біржею «Продажі» (код 25545373, адреса: 01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, 25) 08.04.2021 року, а саме протоколу №32 від 08.04.2021 року та договір купівлі-продажу укладений з переможцем аукціону ОСОБА_4 ;

2. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_4 417934,28 грн.;

3. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_4 100000,00 грн. моральної шкоди;

4. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_4 158346,00 грн. інфляційних втрат;

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2023 р. відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позов обґрунтований тим, що факт недійсності правочину з продажу автомобіля AUDI А6, 2018 р.в., VIN НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіки Чехія), на публічних торгах слід вважати вичерпно встановленим з моменту набуття чинності рішенням суду апеляційної інстанції - 02.08.2023. Позивач не знав про суттєві недоліки проданого йому товару, а додані до позову чеського власника докази мали пройти судову перевірку. Враховуючи той факт, що недійсність правочину встановлена рішенням суду, що набуло чинності, предметом в цьому позові є не право на реституцію, що саме по собі витікає з факту визнання правочину недійсним, а визначення сторони договору купівлі-продажу, яка несе цивільно-правову відповідальність за цей делікт, чи завдані іншій стороні збитки та в якій мірі. Крім того, просив стягнути з відповідача інфляційні витрати за весь період. Також, позивач зазначає, що зазнав душевних страждань та йому нанесена моральна шкода, яку він оцінює в 10000,00 грн., та просить стягнути з відповідача.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом до відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що кошти за придбаний актив (автомобіль марки AUDI А6, - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіка Чехія) у сумі 417934,28 грн. без ПДВ 14.04.2021 переможцем в повному обсязі зараховано на рахунок АРМА IBAN: НОМЕР_3 . Також додатково зазначив, що Національне агентство діяло в межах повноважень, визначених статтями 19, 21 Закону про АРМА, а саме: отримало актив в управління, на підставі ухвали суду; реалізувало Актив на електронних торгах, переможцем яких став ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 , серія та номер паспорту НОМЕР_5 від 24.05.1997, виданий Васильківським МБ УMBС України в Київській області. Зазначене свідчить про законність дій АРМА, та відсутність складу цивільного правопорушення. Звертає увагу на наявність суперечливої поведінки з боку позивача: начебто маючи претензії до АРМА, позивач водночас у своїй позовній заяві заявляє про відсутність мети з боку АРМА ввести в оману позивача, що знову підтверджує законність дій АРМА та відсутність складу цивільного правопорушення. Таким чином, позивачем, окрім припущень, не доведено суду незаконність рішень, дій чи бездіяльності саме АРМА, як органу державної влади, що спричинило збитки для позивача. Виходячи з вищезазначеного, у зв`язку з відсутністю з боку АРМА складу цивільного правопорушення, Національне агентство не може бути притягнуте до цивільно-правової відповідальності. Твердження позивача про наявність інфляційних втрат на суму 158346,00 грн., моральної шкоди на суму 100000,00 грн. є безпідставними, оскільки позивачем жодним чином не доведено об`єктивність зазначених нарахувань: з позовної заяви та додатків до неї неможливо встановити, за який період були встановлені інфляційні втрати та відсутня обґрунтованість відшкодування моральної шкоди.

Від представника третьої особи-2 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що після передачі вказаного автомобіля до АРМА, процесуальний керівник у кримінальному провадженні № 42018000000002080 участі в управлінні цим автомобілем не здійснював, до реалізації його Товарною біржою «Продажі», жодного стосунку не мав. Також повідомив, що у зв`язку з отриманням інформації з відкритих джерел, що транспортні засоби, які передано до АРМА в рамках кримінального провадження № 42018000000002080, зокрема згаданий автомобіль марки AUDI А6, були реалізовані за ціною, що суттєво нижча від оціночної вартості, та Офісом Генерального прокурора за цим фактом внесено відомості до ЄРДР, і таке провадження направлено за підслідністю до НАБУ.

Від представника третьої особи-1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що з метою належного представництва інтересів НП України правовим Департаментом надіслано відповідні запити до профільних структурних підрозділів та територіального підрозділу поліції. Надані відповіді на питання, зокрема, чи перебував та чи перебуває на даний час у розшуку автомобіль марки AUDI А6, vin - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіки Чехія), із зазначенням підстав та ініціатора такого розшуку; чи здійснюється Головним слідчим управлінням досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002080 від 23.08.2018 та інформацію щодо стану вказаного досудового розслідування; повідомити чи перебуває на даний час під арештом майно підозрюваних у кримінальному провадженні № 42018000000002080 від 23.08.2018, зокрема автомобіль марки AUDI А6, vin - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіки Чехія); чи вилучався вказаний автомобіль співробітниками Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та повідомити його місце зберігання. З метою винесення об`єктивного, обґрунтованого та законного рішення у справі надав вказані відповіді профільних структурних підрозділів та територіального підрозділу поліції.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.07.2024 року, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.07.2024 року, представник відповідача заперечив проти позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.07.2024 року, представник третьої особи-2 при розгляді справи поклався на розсуд суду.

В судове засідання, яке відбулось 23.07.2024 року, третя особа-1 не направила свого представника, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, заслухавши учасників судового провадження, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі обставини справи.

Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України велося досудове розслідування кримінального провадження №42018000000002080 від 23 серпня 2018 року за фактом виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту, збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Досудове розслідування у цій справі закінчене, з цього кримінального провадження було виділено інше кримінальне провадження, обвинувальні акти стосовно обох проваджень направлено до Печерського районного суду міста Києва. Це доводиться ухвалою Київського апеляційного суду від 29.05.2023 у справі 757/12090/22-к.

Зверненням прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Зимогляда В.М. від 13.05.2020 № 31/1/2-35261-18 надіслано АРМА ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2020 у справі № 757/10483/20-к, відповідно до якої передано в управління АРМА у порядку та на умовах, визначених статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», активи, і саме рухоме майно, на яке у кримінальному провадженні №42018000000002080 від 23.08.2018 накладено арешт, визнано речовими доказами, які на праві власності належать ОСОБА_5 (ІНН: НОМЕР_6 ), у тому числі автомобіль марки AUDI А6, - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіка Чехія).

08.04.2021 актив реалізовано на електронних торгах, переможець - ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 , серія та номер паспорту НОМЕР_5 від 24.05.1997, виданий Васильківським MB УМВС України в Київській області, що підтверджується Протоколом №32 про проведення електронного аукціону та Актом про реалізацію активу від 22.04.2021.

Протокол №32 про проведення електронного аукціону та Акт про реалізацію активу від 22.04.2021 є правовстановлюючими документами, на підставі яких переможець торгів може зареєструвати за собою транспортний засіб, оскільки такий вид майна підлягає державній реєстрації.

Кошти за придбаний актив - автомобіль марки AUDI А6, - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіка Чехія), у сумі 417934,28 грн. без ПДВ, 14.04.2021 переможцем в повному обсязі зараховано на рахунок АРМА IBAN: НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 13.08.2021 було здійснено спробу зареєструвати за собою придбаний на публічних торгах автомобіль. Для цього ОСОБА_4 звернувся до сервісного центру МВС 8045 в м.Києві за адресою вулиця Павла Усенка, 8.

Прибувши до сервісного центру МВС №8045 ОСОБА_4 стикнувся з тим, що автомобіль знаходиться в розшуку Інтерполу, як такий, що був вкрадений в Чеській республіці. Працівниками сервісного центру було викликано поліцію, яка вилучила автомобіль, що підтверджується:

- Протоколом огляду місця події від 13.08.2023;

- Листом НПУ від 20.08.2021;

- Листом НПУ від 20.10.2021;

- Листом НПУ від 31.01.2022;

- Листом НПУ від 07.02.2022.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08.09.2022 року у справі №366/1298/21, було встановлено, що автомобіль - AUDI A6, 2018 р.в., vin - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіки Чехія), власником якого є компанії Fors Trade s.r.o. AUDI A6 на підставі договору оренди від 25.01.2019 №L00007-2019 був переданий у тимчасове користування підозрюваному - ОСОБА_4 строком на 6 місяців. Однак у строки, визначені Договором оренди, автомобіль не було повернуто його законному власнику - компанії Fors Trade s.r.o. Саме за місяць до закінчення дії договору автомобіль був вилучений органами слідства - 30.05.2021.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08.09.2022 року у справі №366/1298/21, визнано недійсними результати аукціону з продажу автомобіля - AUDI A6, 2018 р.в., vin - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіки Чехія), який проведений Товарною біржею «Продажі» (код 25545373, адреса: 01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, 25) 08.04.2021 року, а саме протоколу №32 від 08.04.2021 року та договір купівлі-продажу укладений з переможцем аукціону ОСОБА_4 (код НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 виданий Васильківським МВ УМВС України в Київській області від 24.05.1997 року, адреса: 07253, Київська область, Іванківський район, с. Прибірськ, вул. Жовтнева, 158.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.08.2023 року у справі №366/1298/21 апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишено без задоволення. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 8 вересня 2022 року залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, відповідно до частини третьої даної статті, однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Taxi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Зібраними доказами підтверджується той факт, що в дійсності сплату коштів за придбаний актив - автомобіль марки AUDI А6, - НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 (р/н республіка Чехія), у сумі 417934,28 грн. без ПДВ, 14.04.2021 переможцем - ОСОБА_4 в повному обсязі зараховано на рахунок відповідача (АРМА) IBAN: НОМЕР_3 , проте при реєстрації автомобіль був вилучений у позивача, у зв`язку із розшуком в Інтерполі, а тому позивач був позбавлений можливості зареєструвати право власності, та рішенням суду результати аукціону з продажу автомобіля були визнані недійсними, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право повернення сплачених за результатами недійсного аукціону коштів, шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення з відповідача на користь позивача сплачені 417934,28 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що, у зв`язку із відсутністю з боку АРМА складу цивільного правопорушення, Національне агентство не може бути притягнуте до цивільно-правової відповідальності, з огляду на те, що частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено юридичний наслідок недійсності правочину.

Доводи відповідача, що у позовній заяві необхідно зазначити конкретний рахунок де перебувають кошти внаслідок реалізації автомобіля, на думку суду є передчасним, оскільки, порядок виконання визначається сторонами, державним чи приватним виконавцем під час виконання рішення суду.

Крім того, з огляду на те, що судом не встановлено завдання позивачу з боку відповідача шкоди, та судом встановлено, що до повноважень АРМИ не входить перевірка автомобілів на предмет їх розшуку в Інтерполі, та покупець не знав, не міг знати, не міг перевірити цю інформацію, суд відхиляє доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 158346,21 грн.

Суд звертає увагу, що відповідач під час реалізації автомобіля не мав інформації, що автомобіль перебуває у розшуку, а тому відповідач не мав права його реалізовувати на аукціоні. Отже, позивачем не доведено та судом не встановлено протиправності дій або бездіяльності зі сторони відповідача.

Щодо моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1173 ЦК України, визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Основними елементами для відшкодування моральної шкоди за статтею 1167 ЦК України є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а за статтею 1173 ЦК України - наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3, 4 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, відповідно суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду наведені в постановах по справі № 640/3837/17 від 10 жовтня 2018 року; № 638/14260/16 від 04 липня 2018 року; в рішенні по справі № 641/2328/17 від 04 липня 2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Разом з тим, позивачем не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача про необхідність відшкодування йому моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності правочину до результатів аукціону з продажу Автомобіля «Ауді» 2018 р.в., vin НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , який проведений Товарною біржею «Продажі» 08.04.2021 року, а саме протоколу № 32 від 08.04.2021 року та договір купівлі-продажу укладений з переможцем аукціону ОСОБА_4 .

Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (код 41037901, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1) на користь ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 417934(чотириста сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири)грн. 28 коп.

В іншій частин позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: