Постанова

від 05.06.2024 по справі 361/8432/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/8432/19

головуючий у суді І інстанції Петришин М.Н.

провадження № 22-ц/824/283/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання: Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Надії Олександрівни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Броварського нотаріального округу Київської області Майстренко Вікторія Валеріївна, про визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з указаним позовом, у якому просив суд:

визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1 , який укладений 22 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Майстренко В.В., зареєстрований у реєстрі № 1122, як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини та вкрай невигідних умовах;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 в натурі будинок АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку із особливими обставинами, що склалися на роботі (відкриття кримінального провадження № 761/20655/16к, обшуку у будинку по АДРЕСА_1 ), для збереження майна, що було місцем проживання для позивача, його дружини та двох малолітніх дочок, 22 липня 2016 року позивачем укладено договір дарування вказаного житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Майстренко В.В.

Відповідно до умов вказаного договору, позивач подарував своїй дружині ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після укладення вказаного договору відносини між позивачем та відповідачем погіршилися, відповідач почала приводити чоловіків, із якими залишалася на ніч, поводила себе непристойно та провокувала бійку.

Дочекавшись три роки від дати дарування будинку, дружина зовсім вигнала позивача із будинку, будинок зачинила та поставила під цілодобову охорону, чим позбавила позивача доступу до будинку та його речей.

Відповідач, зловживаючи довірою позивача, скориставшись ситуацією, що склалася у ОСОБА_1 на службі, вмовила останнього подарувати будинок ніби то із метою збереження майна для сім`ї. Після укладення договору відповідач шляхом обману заволоділа будинком та вигнала позивача.

Позивач вважає, що договір дарування від 22 липня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Майстренко В.В., підлягає визнанню недійсним, оскільки був укладений під впливом тяжкої обставини, а саме: відкриття відносно позивача кримінального провадження і відповідного службового розслідування. Також, договір був укладений вкрай на невигідних умовах для позивача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та переконливих доказів на підтвердження існування тяжких обставин, загрози втрати житла, для усунення яких позивачу необхідно було укласти такий правочин, а вказані позивачем обставини під впливом яких, як зазначав позивач, укладено оспорювану ним угоду, хоча і свідчили про неприємні обставини у житті позивача, проте не мали крайньої форми, а отже, не створювали умов для негайного дарунку будинку та отримання за таким правочином можливості вирішення тієї проблеми (усунення тяжкої обставини), яка змусила це зробити. У межах кримінального провадження № 22015000000000250 від 21 серпня 2015 року позивач не був ні підозрюваним, ні обвинуваченим, арешт на майно не накладався

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем обставини укладення оспорюваного правочину не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України, з огляду на те, що дії позивача щодо укладення ним оспорюваного договору дарування належного йому на праві власності будинку свідчать про наявність його волі на уникнення можливої конфіскації належного йому майна з метою подальшого користування ним спільно з відповідачем, що у розумінні статті 233 ЦК України не вказує на наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусило її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бордунова Н.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки на момент укладення оспорюваного договору позивачу підозра не оголошувалась, тим не менш спрогнозувати подальший хід кримінального провадження неможливо, ці рішення від волі позивача не залежали.

Укладенням договору дарування позивач діяв на упередження від настання негативних наслідків від кримінального провадження, оскільки саме по собі існування кримінального провадження могло мати наслідком пред`явлення йому підозри, накладення арешту на його майно та подальшу конфіскацію. Проведення досудового розслідування саме на момент вчинення правочину позивач сприймав реально та дійсно побоювався, що він може стати обвинуваченим.

Позивач допитувався у кримінальному провадженні у якості свідка, в його помешканні неодноразово проводились слідчі дії, у нього вилучалось майно, відтак він виходячи з власних переживань та відчуттів він сприймав можливість притягнення до кримінальної відповідальності як реальну, через те, що слідчі дії стосувались його особисто. Розуміючи загрозу, яка створена для його майна, ним прийнято рішення про збереження майна у випадку притягнення до кримінальної відповідальності та укладення договору дарування. Якби не було обставин викликаних кримінальним провадженням, позивач оспорюваного договору не укладав би, а відповідач скористалися цим станом.

Також, на думку позивача, додатковими доказами недійсності правочину є те, що: житловий будинок належав позивачу одноосібно на праві особистої приватної власності протягом тривалого часу, а саме з 2009 року і жодних передумов для безоплатної передачі цього будинку у позивача не було;

відомості про кримінальне провадження внесено до ЄРДР 21 серпня 2015 року за частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України, санкція чотирьох із п`яти статей передбачає конфіскацію майна, тобто як обов`язкове додаткове покарання. Отже існувала реальна загроза, що вручення позивачу підозри могло мати невідворотні наслідки у вигляді втрати майна;

між порушенням кримінального провадження та укладанням договору дарування минув незначний проміжок часу;

позивач був обізнаний про існування кримінального провадження. Навесні та літом 2016 року проводились активні слідчі дії, по відношенню до осіб, з якими співпрацював позивач, а згодом і по відношенню до нього особисто, обшуки, допити, вилучення майна;

на укладення правочину не було вільного волевиявлення позивача, це не відповідало його внутрішній волі й не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, так як після укладення договору дарування позивач продовжив проживати в спірному будинку, тобто будинок не вибував із володіння позивача, оригінал договору дарування знаходиться у позивача;

позивач не мав на меті відчужувати будинок третім особам з метою припинення свого права власності, відтак безоплатно оформив будинок на дружину, щоб не було необхідності підшукувати іншу особу, для укладення такого правочину, а з дружиною на той час позивач мав довірительні стосунки;

при укладанні договору між подружжям податки не нараховуються, що свідчить про те, що якби позивач мав намір відчужити будинок, зробив би це за сплатним правочином реальному покупцю.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року матеріали цивільної справи 361/8432/19 повернуто до Броварського міськрайонного суду Київської області для ухвалення додаткового рішення щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 в натурі будинок АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 в натурі будинок АДРЕСА_1 .

Позивач та його представник - адвокат Бордунова Н.О. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Інші учасники, повідомлені належним чином, у визначений ухвалою суду строк не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили, в судове засідання не з`явилися.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Богданівської сільської ради 28 вересня 2009 року, право власності зареєстровано Комунальним підприємством Київської обласної ради «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації».

12 листопада 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 » (а.с. 13).

За час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У межах відкритого кримінального провадження № 22015000000000250 від 21 серпня 2015 року, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року надано дозвіл старшому слідчому в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України капітану юстиції Семишкур С.В. та іншим членам слідчої групи за дорученням на проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_1 , та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_1 . Обшук вказаного приватного володіння особи провести з метою виявлення та вилучення документів щодо фінансово-господарської діяльності та розрахункових операцій суб`єктів господарювання - юридичних осіб з ознаками фіктивності: ТОВ «Малорита» (ЄДРПОУ 40005706), ТОВ «Вадар Груп» (ЄДРПОУ 39733586), ТОВ «Хендерс Торг» (ЄДРПОУ 39706919), ТОВ «РОНОТ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39667758), ТОВ «РОВЕР КОМ» (ЄДРПОУ 40005711), ТОВ «Голд АБС» (ЄДРПОУ 39485246), ТОВ «Карун Груп» (ЄДРПОУ 39489240), ТОВ «Латіно» (ЄДРПОУ 39691824), ТОВ «Коралія» (код ЄДРПОУ 39681355), ТОВ «Андро ЛТД» (ЄДРПОУ 39452514), ТОВ «ВАЛIО ГРУП» (ЄДРПОУ 39200771), ТОВ «НОРСВУД» (ЄДРПОУ 39283423), ТОВ «АВОПУС» (ЄДРПОУ 39352989), ТОВ «ТРАСТ-КОНСАЛТ ЛТД» (ЄДРПОУ 39343329), ТОВ «СТРОЙIНВЕСТКОМПАНI» (ЄДРПОУ 39951373), ТОВ «Агротранспортна Компанія Опт-Ком» (ЄДРПОУ 39747960), ТОВ «Аргел Тал» (ЄДРПОУ 39472881) та інших, їх статутних та реєстраційних документів, печаток, особистих записів, записних книжок, матеріальних носії інформації, ключів до системи «клієнт-банк», пластикових банківських карток, комп`ютерної техніки (жорстких дисків, ноутбуків, планшетів, флеш-накопичувачів та іншого), які містять в тому числі й вільні зразки голосу ОСОБА_6 , засобів зв`язку, мобільних телефонів, сім-карт, а також грошей, одержаних в наслідок вчинення кримінального правопорушення (а.с. 14).

22 липня 2016 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області посвідчено договір дарування, та зареєстровано у реєстрі за № 122 (а.с. 7).

Відповідно до умов вказаного договору дарування ОСОБА_1 подарував своїй дружині ОСОБА_2 житловий будинок з прибудинковим гаражем АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задоволено та зобов`язано слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно, а саме: грошові кошти, планшет, комп`ютери, мобільні телефони. У вказаній ухвалі зазначено, що на підставі ухвал слідчих судді Шевченківського районного суду міста Києва проведені обшуки за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 (зареєстроване місце проживання позивача).

З висновку ст. ДОП Броварського ВП від 25 листопада 2019 року вбачається, що 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 звертався до Броварського ВП ГУНП в Київській області у зв`язку з тим, що дружина ОСОБА_2 вигнала його з будинку АДРЕСА_1 , будинок зачинила та поставила його під цілодобову охорону, не дає доступу ні до будинку, ні до особистих речей.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_1 як на підставу заявлених ним позовних вимог посилалася на те, що зазначений оспорюваний договір дарування був вчинений під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах.

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, про визнання якого недійсним ставиться питання за статтею 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Зазначене питання було неодноразово предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 333/1238/16-ц (провадження № 61-29418св18), від 10 грудня 2019 року у справі № 199/5134/18 (провадження № 61-19354св19), від 05 лютого 2020 року у справі № 462/3280/17 (провадження № 61-5148св19), від 10 червня 2021 року у справі № 489/6021/17 (провадження № 61-3963св19)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорюваний правочин вчинено ним внаслідок наявності тяжкої для нього обставини - проведення обшуку в належному йому на праві власності будинку та квартирі, побоювання щодо конфіскації майна за наслідками кримінального розслідування, та його наміру зберегти майно від можливої його втрати шляхом укладення договору дарування на вкрай невигідних для нього умовах, що призвело до позбавлення права власності на спірний будинок, що, на думку позивача, відповідно до статті 233 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та переконливих доказів на підтвердження існування тяжких обставин, загрози втрати житла, для усунення яких позивачу необхідно було укласти такий правочин.

Вказані позивачем обставини під впливом яких, як зазначав позивач, укладено оспорювану ним угоду, хоча і свідчили про неприємні обставини у житті позивача, проте не мали крайньої форми, а отже, не створювали умов для негайного дарунку будинку та отримання за таким правочином можливості вирішення тієї проблеми (усунення тяжкої обставини), яка змусила це зробити.

Зокрема, встановлено, що у кримінальному провадженні № 22015000000000250 від 21 серпня 2015 року позивач не був ні підозрюваним, ні обвинуваченим, арешт на майно не накладався

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем обставини укладення оспорюваного правочину не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України з огляду на таке.

Дії позивача щодо укладення ним оспорюваного договору дарування належного йому на праві власності будинку свідчать про наявність його волі на уникнення можливої конфіскації належного йому майна з метою подальшого користування ним спільно з відповідачем, що у розумінні статті 233 ЦК України не вказує на наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусило її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Підсумовуючи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для визнання недійсним договору дарування з заявлених ним правових підстав - не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Щодо додаткового судового рішення у цій справі, то апеляційний суд враховує, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього, а також не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пред`явив дві позовні вимоги, а саме:

просив визнати недійсним договір дарування будинку, який укладений 22 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Майстренко В.В., зареєстрований у реєстрі № 1122, як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини та вкрай невигідних умовах;

зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував на недійсність договору дарування будинку від 22 липня 2016 року, посилаючись на те, що такий договір вчинений під впливом тяжкої обставини. Крім того, зазначав про те, що дії відповідача ОСОБА_2 щодо заволодіння його власністю (спірним будинком) підпадають під дію статті 190 КК України та кваліфікуються як правочин проти власності, а відповідно до пункту 13 оспорюваного договору позивач має всі підстави для розірвання договору дарування, а відповідач зобов`язана повернути позивачу будинок в натурі.

Як було встановлено вище, наведені позивачем обставини укладення оспорюваного правочину не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України.

При розгляді цієї справи, позивач не надав жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем ОСОБА_2 протиправних дій, які виявились у заволодінні власністю позивача, зокрема спірним будинком.

Відтак, враховуючи те, що позовна вимога про визнання недійсним договору дарування є недоведеною, інших підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу спірний будинок не встановлено, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачу в натурі будинок АДРЕСА_1 , - є недоведеною.

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду вважає, що додаткове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути позивачу в натурі будинок ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд не вважає перегляд додаткового рішення в апеляційному порядку виходом за межі вимог апеляційної скарги, оскільки додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення.

У зв`язку з здійсненням апеляційним судом перегляду в апеляційному порядку додаткового рішення про зобов`язання відповідача повернути позивачу в натурі будинок, з апелянта слід достягнути на користь держави судовий збір у розмірі 13 254 грн 90 коп., який розрахований наступним чином.

Судовий збір за розгляд майнової вимоги у суді першої інстанції становить 9 605 грн - 768 грн 40 коп.= 8 836 грн 60 коп.

Судовий збір за розгляд майнової вимоги у суді апеляційної інстанції становить 8 836 грн 60 коп.* 150% = 13 254 грн 90 коп.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Надії Олександрівни залишити без задоволення

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Достягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 254 грн 90 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05 серпня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська