Рішення

від 05.08.2024 по справі 280/4917/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Справа № 280/4917/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90, код ЄРДПОУ 37834773),

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області за №23011500093630 від 17.04.2024 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 громадянина Грузії ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області за №23011400000700 від 18.04.2024 року про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення від 17.04.2024 №23011500093630 про скасування посвідки на тимчасове проживання стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення від 18.04.2024 №23011400000700 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання стосовно позивача. Зазначає, що відповідач у оскаржуваному рішенні від 17.04.2024 покликався на підпункт 4 пункту 63 Порядку, який передбачає, що посвідка скасовується у разі, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Вважає, що відповідач приймаючи оскаржувані рішення діяв формально та упереджено, оскільки вони не містять жодних посилань, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; чи яка саме інформація від Національної поліції послугувала підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Тому стверджує, що рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання та про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позов.

Відповідач подав відзив на позовну заяву вх. №28708 від 18.06.2024, в якому вказує, що до ДМС надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2207/55/107/01-2024 від 03.04.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке 17.04.2024 для подальшої роботи, розгляду та вжиття заходів було скеровано до УДМС у Запорізькій області. Зазначає, що інформація зазначена в поданні ДСР про скасування посвідки на тимчасове проживання, вказувала, що дії громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Стверджує, що на підставі вищевикладеного 17.04.2024 року УДМС України в Запорізькій області, керуючись підпунктом 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 322 винесено рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 та на підставі підпункту 7 пункту 61 прийнято рішення про відмову в оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Покликається на те, що сумніватись в інформації ДСР, який відповідно до його компетенції має право робити висновки щодо наявності в діях особи загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні, охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, орган ДМС не має підстав. Тому вважає, що рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 17.04.2024 року та рішення про відмову в оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 17.04.2024 року прийняті відповідачем на виконання своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв`язку з чим є правомірними. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4917/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Грузії, що підтверджується паспортом 17АВ55153.

31 травня 2023 року ОСОБА_1 отримав посвідку № НОМЕР_2 на тимчасове проживання в Україні із датою закінчення строку дії 16 травня 2024 року. Підстава видачі за кодовим позначенням значиться 04/14 - возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу), що передбачено пунктом 101 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322.

09.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління ДМС України в Запорізькій області для оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання на новий строк.

Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення від 17.04.2024 №23011500093630 про скасування посвідки на тимчасове проживання стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення від 18.04.2024 №23011400000700 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання стосовно позивача.

Вважаючи протиправними рішення відповідача та з вимогою зобов`язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає та встановлює Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Правилами частини третьої статті 5 Закону №3773-VI обумовлено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25 квітня 2018 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі Порядок №322).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно п. 53 Порядку № 322, видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну.

Відповідно до п. 55 Порядку № 322, для отримання нової посвідки іноземець або особа без громадянства здають посвідку, що подавалася для обміну у випадку, зазначеному впункті 19цього Порядку.

Згідно пп. 7 п. 61 Порядку № 322, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

Також, відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У пунктах 64-66 Порядку №322 передбачено, що рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Судом встановлено, що рішення ГУ ДМС в Запорізькій області від 17.04.2024 №23011500093630 прийнято на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку, який передбачає, що посвідка скасовується у разі, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. А також, рішення ГУ ДМС у Запорізькій області від 18.04.2024 №23011400000700 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання прийнято на підставі підпункту 7 пункт 61 Порядку, який передбачає, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

Як покликається відповідач, підставою для прийняття спірних рішень слугувало те, що до ДМС надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2207/55/107/01-2024 від 03.04.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_1 , яке 17.04.2024 для подальшої роботи, розгляду та вжиття заходів було скеровано до УДМС у Запорізькій області. Інформація зазначена в поданні, за доводами відповідача, вказувала, що дії громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

В той же час в постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 Верховний Суд наголошував, що подання спеціально уповноваженого органу про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, відносно якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Вказав, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

Дослідивши зміст вказаного подання, суд висновує, що у ньому йдеться про дії, зокрема, ОСОБА_3 , батька позивача, що щодо якого Згідно Указу Президента № 203/2021 щодо рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року застосовано санкції. Також вказано, що він (батько позивача) залучив до своєї злочинної діяльності свого сина ОСОБА_1 .

Проте, в оскаржених рішеннях відповідача та поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відсутня інформація стосовно існування будь-яких конкретних дій або вчинків саме позивача, які б вказували на вчинення або на намір вчинення позивачем дій, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

Відповідач не посилається на існування обставин притягнення позивача до кримінальної відповідальності в рамках будь-якого кримінального провадження. Саме наявність кримінальної складової в діях особи може розглядатися як загроза національній безпеці України, громадському порядку, або правам і законним інтересам громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Суд наголошує, що ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тож, особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за дії, вчинені іншою особою.

Конституційний Суд України вРішенні від 15 червня 2022 року N 4-р(II)/2022щодо індивідуалізації юридичної відповідальності, наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності; установлення в актах публічного права абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність (абзаци другий, третійпідпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).

Слід також зазначити, що у Законі України «Про національну безпеку України» від21.06.2018№2469-VIII, загрози національній безпеці України розуміються як явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України. Отже, за змістом цього закону, фізична особа не може бути загрозою національній безпеці України.

В свою чергу, факт того, що дії особи створюють відповідні загрози, може встановлюватися виключно судом. Лист або подання від правоохоронних органів України, що особа своїми діями несе загрозу національній безпеці або громадському порядку без жодних документальних підтверджень цьому, у розумінні законодавства не може бути належним і достатнім доказом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що під час розгляду подання Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області не оцінювалась та не перевірялась реальність існування наведених підстав для прийняття оскаржуваних рішення, а рішення прийняті формально, тобто за наявності лише самого факту надходження вказаного подання.

За таких обставин, покладений в основу оскаржуваних рішень висновок відповідача про те, що дії позивача загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, не знайшов свого підтвердження в ході розгляду судом даного спору, оскільки на підтвердження існування цих обставин та фактів, з якими відповідач пов`язує такий висновок, не надано до суду жодного доказу.

Суд також зазначає, що відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли, та може вважатися неправомірним втручанням органу державної влади в сімейне життя, яке матиме наслідком видворення за межі України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішень відповідача №23011500093630 від 17.04.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання та №23011400000700 від 18.04.2024 року про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина ОСОБА_4 та наявність підстав для їх скасування.

Натомість, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує, що пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з абзацом 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова "може".

Пунктом 42 Порядку № 322 передбачено, що ршення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів.

Зважаючи на те, що судом встановлена неправомірність спірних рішень відповідача, суд вважає, що в даному випадку повноваження УДМСУ в Запорізькій області не є дискреційними, а є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - обмін посвідки, у зв`язку з закінченням терміну дії попередньої.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1ст. 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першоїстатті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90, код ЄРДПОУ 37834773) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області за №23011500093630 від 17.04.2024 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 громадянина Грузії ОСОБА_1 та №23011400000700 від 18.04.2024 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області здійснити обмін посвідки громадянина Грузії ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у зв`язку із закінченням терміну дії останньої.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05 серпня 2024 року.

Суддя Л.Я. Максименко