Постанова

від 03.12.2024 по справі 280/4917/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4917/24(суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі №280/4917/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 травня 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області згідно з яким просить:

визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області за №23011500093630 від 17.04.2024 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянина Грузії ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області за №23011400000700 від 18.04.2024 року про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач проживає на території України та перебуває у шлюбі з громадянкою України. Позивачеві 31.05.2023 р було видано посвідку на тимчасове проживання. 09.04.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження дії цієї посвідки. Однак у задоволені заяви позивача було відмовлено, а посвідку протиправно скасовано.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.

Суд визнати протиправними та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області за №23011500093630 від 17.04.2024 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянина Грузії ОСОБА_1 та №23011400000700 від 18.04.2024 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області здійснити обмін посвідки громадянина Грузії ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у зв`язку із закінченням терміну дії останньої.

Рішення суду мотивовано невідповідності рішення відповідача №23011500093630 від 17.04.2024 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та як наслідок наявності його скасування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі викладає обставини справи та зазначає про непогодження з висновками суду щодо необхідності оцінки та перевірки реальності отриманої відповідачем інформації щодо позивача.

Посилається на безпідставне стягнення судом першої інстанції судового збору у подвійному розмірі.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач просить у її задоволені відмовити, у зв`язку з її безпідставністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Грузії, що підтверджується паспортом 17АВ55153.

31 травня 2023 року ОСОБА_1 отримав посвідку № НОМЕР_1 на тимчасове проживання в Україні із датою закінчення строку дії 16 травня 2024 року. Підстава видачі за кодовим позначенням значиться 04/14 - возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу), що передбачено пунктом 101 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322.

09.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління ДМС України в Запорізькій області для оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання на новий строк.

Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення від 17.04.2024 №23011500093630 про скасування посвідки на тимчасове проживання стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення від 18.04.2024 №23011400000700 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання стосовно позивача.

Правомірність зазначених рішень відповідача, є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Державну міграційної службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення, Державна міграційна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Частиною 3 ст.3 Закону №3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №3773-VI, в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється іноземцями та особами без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.

Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (п.18 ч.1 ст.1 Закону №3773-VI).

Відповідно до ч.14 ст.4 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно з ч.14 ст.5 Закону №3773-VI, підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч.14 ст.4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі Порядок №322), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку №322, посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Пунктом 68 Порядку №322, передбачено, що іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи підставою для прийняття спірних рішень: №23011500093630 від 17.04.2024 року та №23011400000700 від 18.04.2024 року, слугувало те, що до відповідача надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2207/55/107/01-2024 від 03.04.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_1 .

Інформація зазначена в поданні, за доводами відповідача, вказувала, що «своїми безпосередніми діями» громадянин Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , «створює загрозу національній безпеці України, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах» (а.с.34-35).

Враховуючи зазначені обставини та надаючи оцінку вказаним правовідносинам суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 в яких наголошено, що подання спеціально уповноваженого органу про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, відносно якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Проте, як у поданні від 03.04.2024 року та і у рішенні відповідача №23011500093630 від 17.04.2024 року відсутня інформація відносно того, які саме дії позивача створюють загрозу національній безпеці України, порушують права і свободи людини і громадянина, сприяють дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширюють вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, суспільній сферах.

Спірні рішення відповідача №23011500093630 від 17.04.2024 року та №23011400000700 від 18.04.2024 року не відповідають вимогам передбаченим ч.2 ст.2 КАС України щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Безпідставне скасування посвідки на тимчасове проживання створює можливість для подальшого повернення особи в країну походження або третю країну у відповідності до частини 1 статті 26 Закону №3773-VI, та пункту 68 Порядку №322, що неминуче призведе до невиправданого роз`єднання сім`ї та розриву сімейних зв`язків.

За встановлених обставин справи, оскаржуване рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання за відсутності достатніх підстав для цього має ознаки непропорційного втручання у право позивача на повагу до приватного та сімейного життя подружжя, гарантованого статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, відповідачем не обґрунтовано та не правомірно було прийнято рішення №23011500093630 від 17.04.2024 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянина Грузії ОСОБА_1 та як наслідок ї похідне від нього рішення №23011400000700 від 18.04.2024 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Щодо доводів відповідача про непогодження з висновками суду щодо необхідності оцінки та перевірки реальності отриманої відповідачем інформації щодо позивача, суд зазначає, що рішення відповідача як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності.

Крім того колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про безпідставне стягнення судом першої інстанції судового збору у подвійному розмірі, оскільки позивачем заявлено дві вимоги, щодо оскарження двох рішень відповідача, оцінка яким надається судом окремо.

Щодо інших доводів відповідача які викладені в апеляційній скарзі та зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування доводів сторін, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо протиправності оскаржених рішень відповідача.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, а тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційних скаргах немає.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі №280/4917/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва